Рішення

від 28.10.2024 по справі 520/21683/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 жовтня 2024 року № 520/21683/24

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шляхова О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМИС ПЛЮС" (просп. Ювілейний, буд. 56, кв. 600, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61153, код ЄДРПОУ 39204870) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультури, буд. 9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під, 7 пов., м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕМИС ПЛЮС" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 068768 від 04.06.2024 про стягнення з ТОВ "ДЕМИС ПЛЮС" в розмірі 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок;

- стягнути на користь ТОВ "ДЕМИС ПЛЮС" код за ЄДРПОУ 39204870, місце знаходження: 61153, Харківська область, місто Харків, Салтівський район, проспект Ювілейний буд. 56, кв. 600, поточний рахунок НОМЕР_1 в АТ "Укрсиббанк" м. Київ, МФО 351005, за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 9), представленої в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті, адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під, 7 поверх, судові витрати в розмірі 8 028,00 (вісім тисяч двадцять вісім) гривень 00 копійок, а саме: судовий збір у розмірі 3 028,00 (три тисячі двадцять вісім гривень) 00 копійок, витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

- зобов`язати Державну службу України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 9, представленої в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті, адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під, 7 поверх, повернути ТОВ "ДЕМИС ПЛЮС" код за ЄДРПОУ 39204870, місце знаходження: 61153, Харківська область, місто Харків, Салтівський район, проспект Ювілейний буд. 56, кв. 600, поточний рахунок НОМЕР_1 в АТ "Укрсиббанк", м. Київ, МФО 351005, як протиправно сплачену суму за виконавчим документом у розмірі 19003,00 (дев`ятнадцять тисяч три) гривні 00 копійок.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті № 068768 від 04.06.2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМИС ПЛЮС" протиправно застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн. за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". Представник зауважив, що ТОВ "ДЕМИС ПЛЮС" укладено заявку на перевезення автомобільним транспортом від 29.03.2024 № 9 з ТОВ "БРОДАВТОТРАНС", який фактично здійснював перевезення вантажу як перевізник. Відтак, на переконання представника, він не є автомобільним перевізником, а тому не може бути суб`єктом відповідальності за порушення, наведені у частині першій статті 60 зазначеного Закону України "Про автомобільний транспорт".

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено про законність оскаржуваної постанови. Вважає, що доводи позивача, наведені в обґрунтування заявлених позовних вимог, є безпідставними та необґрунтованими, вони не спростовують факту виявленого порушення законодавства про автомобільний транспорт. Щодо посилань позивача, що ТОВ "ДЕМИС ПЛЮС" не є автомобільним перевізником, представник зазначив, що під час рейдової перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки жодних документів про те, що позивач не є перевізником надано не було. Використання транспортного засобу іншою особою на переконання представника, не є юридично значимими для цілей визначення перевізника, оскільки відповідні докази були відсутні на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в акті, який є первинним носієм доказової інформації.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що саме ТОВ "БРОДАВТОТРАНС" має нести зобов`язання та відповідальність за договором перевезення.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 01.04.2024 під час рейдової перевірки співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) в Івано Франківській області зупинений транспортний засіб марки RENAULT MASTER, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

За наслідками перевірки посадовою особою відповідача 01.04.2024 складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР 042723, зі змісту якого вбачається, при перевезенні вантажу згідно ТТН № Р470 від 29.03.2024 на момент проведення перевірки встановлено відсутність індивідуальної контрольної книги водія або графіку змінності водія.

Водій транспортного засобу ознайомлений зі змістом акту, про що свідчить його власноручний підпис; у розділі "пояснення водія" зазначено, що "не знав".

У подальшому, повідомленням Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті №43348/38/24-24 від 17.05.2024 позивача запрошено для участі у розгляді справи на 04.06.2024 з 9.00 до 11.00.

За результатами розгляду акту № АР 042723 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 01.04.2024 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 068768 від 04.06.2024 за порушення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17000,00 грн.

Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 05.04.2001 (далі - Закон № 2344-III).

Згідно із частиною 1 статті 5 Закону № 2344-ІІІ, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Частиною 12 статті 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до положень частин 14, 17 статті 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Згідно із пунктом 2 Порядку № 1567, рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567, рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12 Порядку № 1567).

За змістом пункту 14 Порядку № 1567, рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

У силу вимог пункту 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 1567, у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно із пунктами 26, 27 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При цьому, наведений у вказаній статті перелік документів не є вичерпним, оскільки зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №820/4624/17.

За приписами абзацу третього частини першої статті 60 Закону, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу наведених норм вбачається, що непред`явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються внутрішні перевезення вантажів, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування до автомобільних перевізників санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

Як вбачається зі змісту акту перевірки від 01.04.2024 № АР 042723 при перевезенні вантажу згідно ТТН № Р470 від 29.03.2024 у перевізника відсутня, зокрема, оформлена індивідуальна контрольна книжка водія, або графік змінності водія, що передбачено п. 6.3 Наказу МТЗ № 340 від 07.06.2010.

Так, особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку визначені Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340). Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно із пунктом 7.1 Положення № 340, органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 6.1 Положення № 340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Згідно із пунктом 6.3 Положення № 340, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника (пункт 6.4 Положення № 340).

Таким чином, Положення допускає облік робочого часу водіїв, як тахографом, так і індивідуальною контрольною книжкою водія або графіком змінності водіїв.

З врахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що положеннями статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено необхідність наявності як у перевізника, так і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність індивідуальної контрольної книжки водія чи копії графіка змінності водіїв в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачена Положенням № 340.

Водночас, за відсутності документів, зокрема, в даному випадку індивідуальної контрольної книги водія, або графіку змінності водія, до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт вантажні перевезення транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.03.2020 у справі № 823/1199/17, від 20.05.2020 у справі № 804/5737/16 та в силу вимог частини п`ятою статті 242 КАС України враховується судом при вирішенні даного спору.

Як встановлено судом, під час проведення рейдової перевірки водієм не пред`явлено посадовим особам відповідача індивідуальну контрольну книжку водія або графік змінності водія.

При цьому, варто зауважити, що вказаний документ не надано позивачем також і під час судового розгляду справи, при цьому, позивач вважає, що саме ТОВ "БРОДАВТОТРАНС" має нести зобов`язання та відповідальність за дане порушення.

У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування до ТОВ "ДЕМИС ПЛЮС" санкцій, визначених ст. 60 Закону № 2344-ІІІ.

Водночас, спірним у цій справі є питання чи є ТОВ "ДЕМИС ПЛЮС" автомобільним перевізником у розумінні положень Закону № 2344-III та відповідно особою, на яку покладається відповідальність за недотримання вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Так, абзацом 1 частини першої статті 60 Закону № 2344-IIІ визначено, що суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт - є автомобільний перевізник.

У розумінні вимог статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно із розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, перевізник - фізична або юридична особа-суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов`язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7до цих Правил.

Верховний Суд, аналізуючи у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 норми законодавства, що врегульовують спірні правовідносини зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема, інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Як зазначалося вище, водій повинен мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, одним із яких є товарно-транспортна накладна у якій, відповідно до Правил № 363 зазначається, зокрема, відомості щодо перевізника та/або експедитора.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного суду від 14 грудня 2023 року у справі № 340/5660/22.

Із обсягу встановлених судом обставин цієї справи вбачається, що під час перевірки транспортного засобу марки RENAULT MASTER, державний номерний знак НОМЕР_2 водієм надано уповноваженим особам контролюючого органу ТТН № Р470 від 29.03.2024, де автомобільним перевізником зазначено ТОВ "ДЕМИС ПЛЮС", яке здійснювало перевезення вантажу для ПАТ "АГРОРЕСУРС.

Вказані обставини свідчать, що позивачем здійснювалося перевезення вантажу на замовлення іншої особи (покупця) автомобільним транспортом, тобто надавалася транспортна послуга.

Необхідно також зазначити, що за відсутності інших документів, які спростовують інформацію зазначену в ТТН про автомобільного перевізника, встановлення особи перевізника здійснюється відповідно до вказаних в ТТН відомостей щодо такої особи, які є обов`язковими при її оформленні.

З матеріалів справи судом встановлено, що під час перевірки транспортного засобу RENAULT MASTER, державний номерний знак НОМЕР_2 водієм не надано перевіряючим будь-яких інших документів, крім ТТН, з яких можливо б було встановити автомобільного перевізника.

У аспекті наведеного суд вважає, помилковим твердження позивача щодо безпідставного врахування контролюючим органом ТТН, що була надана під час перевірки водієм, як документу яким підтверджено відомості щодо автомобільного перевізника.

Як вже зазначалося судом, будь-яких інших документів на спростування відомостей, що саме ТОВ "ДЕМИС ПЛЮС" автомобільним перевізником згідно ТТН, наданої водієм транспортного засобу під час його перевірки, позивачем контролюючому органу не надано.

Щодо тверджень позивача про здійснення ТОВ "БРОДАВТОТРАНС" повноважень відповідно до укладеного договору перевезення є видача подорожнього листа, вказаного в акті перевірки, то суд зазначає, що наявність подорожнього листа транспортного засобу не може свідчити про виконання/невиконання тих чи інших вантажних перевезень. Подорожній лист використовується для обліку виконаної роботи автомобілем, який містить відомості про кількість спожитого пального, яка у свою чергу залежить від пройденої відстані

Щодо тверджень позивача, що ТОВ "ДЕМИС ПЛЮС" укладено заявку на перевезення автомобільним транспортом від 29.03.2024 № 9 з ТОВ "БРОДАВТОТРАНС", який фактично здійснював перевезення вантажу як перевізник, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 50 Закону № 2344-ІІІ договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

За визначенням, що міститься у ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За приписами частин 1 та 3 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами)).

З наданих до матеріалів справи доказів, на підставі договору-заявки на перевезення вантажу № 9/1 від 29.03.2024, згідно якого експедитор ТОВ «ДЕМИС ПЛЮС» зобов`язується доставити автомобільним транспортом вантаж замовника ТОВ «АГРОРЕСУРС» до міста Рівного.

На підставі договору-заявки на перевезення вантажу № 9/1 від 29.03.2024. згідно якого експедитор ТОВ «ДЕМИС ПЛЮС» зобов`язується доставити автомобільним транспортом вантаж замовника ТОВ «МОТОР І МПЕКС» до міста Калуш;

У відповідності до заявки на перевезення автомобільним транспортом № 9 від 29.03.2024, експедитор ТОВ «ДЕМИС ПЛЮС» замовила послугу з перевезення у виконавця ТОВ «БРОДАВТОТРАНС» за маршрутом: Харків-Рівне-Калуш.

Отже, за встановлених фактичних обставин справи позивач на виконання умов договору з ТОВ «АГРОРЕСУРС» № 9/1 від 29.03.2024 про надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом та транспортно-експедиційного обслуговування здійснював перевезення вантажу із залученням для виконання своїх обов`язків інших осіб, через що підпадає під визначення автомобільного перевізника в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».

Одночасно із цим судом враховано, що згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснює господарську діяльність, зокрема, за кодом КВЕД « 49.41 Вантажний автомобільний транспорт».

Відтак, посилання представника позивача, що ТОВ "ДЕМИС ПЛЮС" не є по класифікатору ДКПП перевізником, є безпідставними.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 068768 від 04.06.2024 є такою, що відповідає встановленим обставинам справи та вимогам чинного законодавства про автомобільний транспорт, а тому підстави для її скасування відсутні.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову належить відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМИС ПЛЮС" (просп. Ювілейний, буд. 56, кв. 600, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61153, код ЄДРПОУ 39204870) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультури, буд. 9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під, 7 пов., м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Шляхова