Рішення

від 29.10.2024 по справі 520/16204/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 жовтня 2024 року № 520/16204/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (с. Подвірки,Харківський район, Харківська область,62371, код ЄДРПОУ05471230) до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61052, код ЄДРПОУ44131658) третя особа: Приватне підприємство «Фасад-сервіс» (просп. Науки, буд. 27Б, оф. 607,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61072, код ЄДРПОУ32438415) ,за участі третьої особи: Приватного підприємства "Фасад-Сервіс", 61072, м.Харків, пр.Науки,27-Б, оф.607, код ЄДРПОУ 32438415, про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

-скасувати податкові повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 19.04.2024 р. №21835000702, від 19.04.2024 р. №21935000702, від 19.04.2024 р. №22135000702,-від 19.04.2024 р. №22235000702 повністю.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі.

Суддя Кухар М.Д. з 19.06.2024 по 21.06.2024 та з 04.07.2024 по 05.07.2024 перебувала у відрядженні, з 08.07.2024 по 09.08.2024 перебувала у щорічній відпустці.

Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.

Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5».

За результатами перевірки складений акт від 01.04.2024р. №198/35-00-07/05471230, яким встановлені порушення:

- норм параграфів М17, 4.6, 4.18, 4.33-4.35, 4.49 Концептуальної основи, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування на 1 820 671 грн. в т.ч. по періодах:

- за півріччя 2023 року в сумі 1 820 671 грн.,

- за 9 місяців 2023 року 1 820 671 грн.

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.4 ст. 200, Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на загальну суму 217 920 грн., у тому числі по періодах:

- у вересні 2023 року у сумі ПДВ 217 920 грн.

- п.201.10 ст.201 та п.89 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України підприємством порушені граничні терміни реєстрації податкових накладних та розрахунків корегування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ «+/-» 21057,2 грн.

- пп. 212.1.1 п. 212.1 ст. 212, пп. 213.1.2 п. 213.1 ст. 213, пп. 215.3.9 п. 215.3 ст. 215, п. 216.2 ст. 216 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, зі змінами та доповненнями,, що призвело до заниження акцизного податку на загальну суму 1 243 307 грн., в тому числі:

- за січень 2019 року на суму 363 061 грн.,

- за лютий 2019 року на суму 324 464 грн.,

- за березень 2019 року на суму 343 101 грн.,

- за квітень 2019 року на суму 161 615 грн.,

- за травень 2019 року на суму 51 066 грн.

- п. 120.1 ст. 120 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, зі змінами та доповненнями, неподання декларації з акцизного податку за січень 2019. лютий 2019, березень 2019, квітень 2019. травень 2019. червень 2019, вересень 2019, жовтень 2019, листопад 2019, грудень 2019.

На підставі акту перевірки 01.04.2024р. №198/35-00-07/05471230 винесено наступні податкові повідомлення-рішення, які оскаржуються позивачем у даній справі:

1. від 19.04.2024 р. №21835000702, яким зменшено суму від`ємного значення суми ПДВ за вересень 2023 р. в розмірі 217 920,00 грн.;

2. від 19.04.2024 р. №21935000702, яким встановлено завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 1 820 761,00 грн.;

3. від 19.04.2024 р. №22135000702, яким збільшено суму грошового зобов`язання за акцизним податком на електричну енергію в розмірі 1 243 307,00 грн. та штрафними фінансовими санкціями в розмірі 310 826,75 грн.;

4. від 19.04.2024 р. р. №22235000702 застосовано штрафні санкції за неподання декларацій з акцизного податку в розмірі 3 400,00 грн.

Позивач вважає, що вказані рішення є протизаконними, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.

ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» зареєстроване як платник акцизного податку та має наступні ліцензії: на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії з 15.07.2010 по 14.07.2020 року, яка видана Національною комісією регулювання електроенергетики України; ліцензія від 04.08.2010 серії АВ № 507799, яка видана відповідно до Постанови НКРЕКП від 19.06.2019 №1071 з 01.07.2019 термін дії безстроковий.

Виробництво електричної енергії здійснюється на кваліфікованій когенераційній установці.

Позивач є платником акцизного податку є особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України.

У періоді, що перевіряється, ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» здійснювало діяльність з виробництва електричної енергії, яка відповідно п.п. 212.1.1, 212.1.13 п. 212.1 ст. 212 ПКУ визначає його як платника акцизного податку.

Відповідно до пп. 212.1.13 п. 212.1 ст. 212 ПКУ платниками акцизного податку з електричної енергії є виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її на ринку електричної енергії.

Згідно з пп. 213.2.8 п. 213.2 ст. 213 ПКУ не підлягають оподаткуванню операції з реалізації електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії (код пільги 14022054, згідно до довідника податкових пільг).

Судом встановлено, що в Акті перевірки Відповідач зазначає про заниження акцизного податку на загальну суму 1 243307 грн., в тому числі: - за січень 2019 року на суму 363 061 грн., - за лютий 2019 року на суму 324 464 грн., - за березень 2019 року на суму 343 101 грн., - за квітень 2019 року на суму 161 615 грн., - за травень 2019 року на суму 51 066 грн.

Вказаний висновок обґрунтовано тим, що вироблена електрична енергія, частково реалізується на оптовому ринку електричної енергії (в період з січня 2019 по липень 2019 року на ДП «ЕНЕРГОРИНОК»), а частково використовується підприємством для власних потреб - для виробництва теплової та електроенергії та на виробничі потреби.

На підтвердження реалізації в періоді січень-червень 2019 р. електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії до матеріалів справи наданий договір між Позивачем та ДП «Енергоринок» №1467/01-237 від 15.04.2003 р. з додатками і додатковими угодами, акти виробітку, акти купівлі-продажу за січень-червень 2019 р.

Як вбачається з Акту перевірки і не заперечується сторонами, в періоді січень-червень 2019 р. не відбувалось реалізації з боку Позивача електричної енергії поза межами оптового ринку електричної енергії.

Згідно з пп. 212.1.1, п. 212.1 ст. 212 ПКУ платниками акцизного податку є особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України.

Відповідно до пп. 215.1. ст. 215 ПКУ до підакцизних товарів належить, зокрема, електрична енергія.

Підпунктом 213.1.2 пункту 213.1 статті 213 ПКУ визначено, що об`єктом оподаткування є операції з реалізації та/або передачі в межах одного підприємства підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, своїм працівникам, а також здійснення внесків підакцизними товарами (продукцією) до статутного капіталу.

Згідно з пп. 213.2.8 п. 213.2 ст. 213 ПКУ не підлягають оподаткуванню операції з реалізації електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії.

Відповідно до пп. 14.1.212. п. 14.1. ст. 14 ПКУ реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь яка операція на митній території України, передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

На підставі наведеного Відповідач дійшов висновку, що операції з передачі в межах одного підприємства підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання не відносяться до операцій, що не підлягають оподаткуванню.

Однак, суд вважає такий висновок необґрунтованим, враховуючи наступне.

Згідно з пп. 212.1.13. п. 212.1. ст. 212 ПКУ (в редакції на момент існування спірних відносин) було встановлено, що платниками акцизного податку є виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її поза оптовим ринком електричної енергії.

Не є платниками податку особи, які здійснюють діяльність з виробництва електричної енергії за умови її продажу на оптовому ринку електричної енергії та/або з постачання електричної енергії, крім платників, зазначених в підпункті 212.1.12 цього пункту.

Таким чином, вказана норма передбачає кваліфікацію Позивача в якості платника акцизного податку тільки в тому випадку, якщо в періоді січень-червень 2019 р. він здійснював саме продаж електричної енергії поза оптовим ринком електричної енергії.

Вказаний факт з боку Відповідача не встановлений в Акті перевірки і не підтверджується матеріалами справи.

Суд зазначає, що норми пп. 212.1.13. п. 212.1. ст. 212 ПКУ та пп. 213.1.2 п. 213.1 ст. 213 ПКУ співвідносяться, як спеціальна та загальна норми, оскільки перша стосується тільки виробників електричної енергії, а друга - всіх платників податків.

Таким чином, до спірних відносин підлягає застосуванню норма п.п. 212.1.13. п. 212.1. ст. 212 ПКУ.

Використання виробленої електричної енергії для власних потреб не є її продажем і не може бути кваліфіковане в якості постачання товарів в розумінні пп. 14.1.191. п. 14.1. ст. 14 ПКУ.

Згідно з пп. 7.1.1. та 7.1.2. п. 7.1. ст. 7 ПКУ встановлені наступні обов`язкові елементи для сплати податку: платники податку; об`єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Таким чином, суд робить висновок, що для покладення обов`язку на Позивача щодо сплати акцизного податку в спірний період повинен бути в наявності обов`язковий елемент, а саме віднесення Позивача до складу платників податків, в той час як норма п.п. 212.1.13. п. 212.1. ст. 212 ПКУ в поєднанні з нормою пп. 14.1.191. п. 14.1. ст. 14 ПКУ виключає таку можливість.

Поширення пп. 213.1.2 п. 213.1 ст. 213 ПКУ, яка визначає об`єкт оподаткування, на осіб, які не є його платниками, є безпідставним. Отже, нарахування акцизного податку за період січень-червень 2019 р. є необґрунтованим.

Відповідач в Акті перевірки зазначає, що відповідно до п. 223.2 ст. 223 ПКУ платники акцизного податку, визначені п. 212.1 ст. 212 цього Кодексу (крім імпортерів підакцизних товарів, зазначених у підпунктах 215.3.4, 215.3.5, 215.3.5 1, 215.3.5 2, 215.3.6, 215.3.7, 215.3.8 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу), подають щомісяця не пізніше 20 числа наступного звітного (податкового) періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію з акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.

В порушення п. 223.2 ст. 223 ПКУ Позивач декларації з акцизного податку за період з січня 2019 по червень 2019, з вересня по грудень 2019 не подавав.

Однак, при дослідженні матеріалів справи судом було встановлено, що в періоді січень-червень 2019 р. Позивач не був платником акцизного податку в якості виробника електричної енергії і, як наслідок, не мав обов`язку подавати декларацію з акцизного податку. Порушень подання декларацій з акцизного податку по іншим підакцизним товарам, як і наявність оподатковуваних операцій, Відповідачем встановлено не було.

Щодо неподання акцизних декларацій з вересня по грудень 2019 р. суд зазначає наступне.

В Акті перевірки вказано, що Державною агенцією з енергоефективності та енергозбереження України видані свідоцтва про кваліфікацію когенераційної установки Позивача: - від 05.08.2019 № 170, терміном дії до 05.08.2020; - від 06.08.2020 № 207, терміном дії до 06.08.2021; - від 06.08.2021 № 246, терміном дії до 06.08.2022; - від 06.08.2022 № 279, терміном дії до 06.08.2023; - від 04.08.2023 № 331, терміном дії до 04.08.2024.

Суд зазначає, що згідно з пп. 213.2.8 п. 213.2 ст. 213 ПКУ не підлягають оподаткуванню операції з реалізації електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії (код пільги 14022054, згідно до довідника податкових пільг).

Як встановлено судом, в Акті перевірки не наведено жодного обґрунтування на якій підставі Позивач повинен був подавати декларації з акцизного податку за період вересень-грудень 2019 р., якщо він не був платником вказаного податку і жодних порушень щодо сплати/несплати цього податку у вказаний період не встановлено.

Враховуючи наведене, суд робить висновок про безпідставність застосування до Позивача відповідальності (штрафних санкцій) за неподання податкових декларацій з акцизного податку на підставі п. 120.1. ст. 120 ПКУ за період січень - червень 2019 р., вересень - грудень 2019 р.

Також матеріалами справи підтверджено, що між ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5», в особі заступника голови правління з загальних питань ОСОБА_1 , якій діє на підставі довіреності від 21.12.2022 р. №1101, було укладено договір на виконання робіт №98 від 23.02.2023 р. з ПП «ФАСАД-СЕРВІС», в особі директора ОСОБА_2 .

З актів виконаних робіт від 18.04.2024 р. та 25.05.2024 р. вбачається, що вказані роботи з монтажу тимчасових конструкцій віконних отворів були виконані в повному обсязі та на загальну суму 2 184 804,87 грн., ПДВ 364 134,15 грн.

Відповідач стверджує про неможливість підписання вказаного договору та Актів виконаних робіт директором ПП «ФАСАД-СЕРВІС», оскільки останній перебуває на військовій службі.

Водночас з пояснень ПП «ФАСАД-СЕРВІС», наданих до матеріалів справи, вбачається, що особливість проходження військової служби дозволяє ОСОБА_2 виконувати свої функціональні обов`язки директора.

Будь-яких інших обставин, які б ставили під сумнів реальність господарських операцій, матеріали перевірки не містять.

Суд також вважає за необхідним зазначити, що про фактичне виконання умов договорів свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні і п. 2.4. ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Статтею 1 розділу 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 20.1.45 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку.

Згідно зі п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п. 14.1.156 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку про неправомірність винесених податкових повідомлень рішень.

Суд вказує статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд вказує, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів влад них повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім фор мам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина,її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (с. Подвірки,Харківський район, Харківська область,62371, код ЄДРПОУ05471230) до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61052, код ЄДРПОУ44131658) , за участі третьої особи: Приватного підприємства "Фасад-Сервіс", 61072, м.Харків, пр.Науки,27-Б, оф.607, код ЄДРПОУ 32438415) про скасування податкових повідомлень-рішень- задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 19.04.2024 р. №21835000702, від 19.04.2024 р. №21935000702, від 19.04.2024 р. №22135000702,-від 19.04.2024 р. №22235000702.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61052, код ЄДРПОУ44131658) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (с. Подвірки,Харківський район, Харківська область,62371, код ЄДРПОУ05471230) сплачений судовий збір в сумі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) грн.00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кухар М.Д.