Ухвала

від 29.10.2024 по справі 560/15901/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/15901/24

УХВАЛА

29 жовтня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В.,

розглянувши заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , комісії з питань надання відстрочок військовозобов`язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 29.10.2024 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить: визнати протиправною та скасувати відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.10.2024 року за № 3/5455 в частині відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу в Україні на строк дії відповідних законних підстав, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та зобов`язати комісію створену при ІНФОРМАЦІЯ_1 надати відстрочку від призову на військову службу в Україні на строк дії відповідних законних підстав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Ухвалою суду від 29.10.2024 року, зокрема: відкрито провадження в адміністративній справі; залучено до участі у справі № 560/15901/24 в якості другого відповідача - комісію з питань надання відстрочок військовозобов`язаним від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_1 ; постановлено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

29 жовтня 2024 року до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якому позивач просить забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 , що за адресою АДРЕСА_2 вчиняти дії, пов`язані з прийняттям наказу про призов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОК1111 - НОМЕР_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах та відправлення на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби до моменту набрання законної сили рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування відмови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.10.2024 року за №3/5455 в частині відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу в Україні на строк дії відповідних законних підстав, відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»

Обґрунтовуючи вказану заяву зазначає, що предметом позову у справі є неправомірна, на думку заявника, відмова у відстрочці на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Вважає, що довів потребу постійного догляду за батьком - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки він є інвалідом 2 групи на підставі довідки до акту МСЕК серії МСЕ №001682. Також вказує, що матір позивача - ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Згідно заяви, ОСОБА_3 бажає, щоб його утримання здійснював син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Окрім того, заявник зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до вчинення відповідачами дій по мобілізації, і як наслідок змінить статус позивача з військовозобов`язаного на військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

За таких обставин і правових підстав, суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд враховує таке.

Відповідно до частини 1- 2 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно із ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

На підставі ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Із системного аналізу вимог наведених норм випливає, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.

Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

Законодавець встановив три підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

- наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності;

- наявні ознаки очевидного порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.

Під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Верховний Суд в постанові від 28.03.2018 по справі № 800/521/17 вказав, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами.

Отже, із аналізу наведеного видно, що обов`язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є обґрунтована заява сторони в тому рахунку й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та неможливість в подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи.

Із цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Судом встановлено, що у заяві про забезпечення позову, позивач посилається на ймовірний ризик щодо ініціювання на направлення позивача на огляд ВЛК та подальшої мобілізації.

Існування заходів з призову, які побоюється позивач, останнім обґрунтоване з посиланнями на те, що після вручення повідомлення про відмову у відстрочці від 10.10.2024 №3/5455 ІНФОРМАЦІЯ_1 можуть вживатися додаткові заходи щодо мобілізації.

Надаючи оцінку аргументам заявника, суд виходить з того, що сукупність вказаних заявником обставин, матеріали справи, не дають достатніх підстав для висновку про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вживаються заходи, спрямовані на мобілізацію ОСОБА_1 , як і нема підтвердження того факту, що заявник в подальшому буде призваний для проходження військової служби за мобілізацією.

Суд враховує, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

При вирішенні заяви про забезпечення позову судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.

Як наслідок, відсутні підстави і для висновку про те, що невжиття заходів забезпечення зумовить незворотні зміни в правовому становищі позивача, оскільки не підтверджено достатню ймовірність існування ризику, в зв`язку з яким і мали б вживатися заходи забезпечення позову.

Право особи на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації визначене статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та реалізовується в затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).

Зокрема, пунктом 63 Порядку № 560 передбачено, що військовозобов`язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. У разі ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаний, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, направляється на медичний огляд для визначення придатності до військової служби.

Тобто, сам факт прийняття відповідачем 2 оскаржуваного рішення про відмову у наданні відстрочки позивачу має наслідком направлення позивача на медичний огляд, а не, власне, самого призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Разом з тим, норми Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та Порядку № 560 не обмежують позивача в можливості повторного звернення до відповідача із заявою та визначеним пакетом документів для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (з аналогічних чи інших підстав).

З огляду на викладене вище, подані ОСОБА_1 докази не підтверджують доводи заявника про вірогідність набуття ним статусу військовослужбовця, у зв`язку з призовом на військову службу та відправленням з ІНФОРМАЦІЯ_1 у військову частину, а отже, й факту очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам такими діями відповідача наразі судом не встановлено.

Інших доказів у розумінні статей 73, 76 КАС України на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду надано не було.

Отже, станом на день постановлення цієї ухвали відсутні підстави для висновку щодо неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову, як і неможливість відновлення таких прав в майбутньому. Тим більше, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі № 826/13306/18.

Наведені заявником доводи й аргументи не є достатніми та переконливими для висновку про необхідність застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України.

Враховуючи викладене, суд вважає що підстави для забезпечення позову відсутні.

Керуючись статтями 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Повне судове рішення складене 29 жовтня 2024 року

Головуючий суддя Є.В. Печений