Рішення

від 29.10.2024 по справі 580/6371/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року справа № 580/6371/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

встановив:

Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі відділення Фонду, позивач) подало позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 , відповідач) в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 33621,60 грн адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2023 році та 887,70 грн пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій на рахунок позивача за наступними реквізитами: код ЄДРПОУ 37930566, МФО 899998, р/р НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що відповідач у 2023 році не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця особами з інвалідністю не сплатив, що є підставою для їх стягнення разом з пенею в судовому порядку.

Ухвалою від 23.07.2024 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

14.10.2024 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши, що позивач у власному розрахунку включив до середньооблікової чисельності штатних працівників особового складу відповідача ОСОБА_1 , який на підприємстві виконує функції керівника та є інвалідом II групи. Відповідач вважає, що норматив по забезпеченню робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю виконаний в повному обсязі власними силами, а відтак у відповідача не було необхідності протягом 2023 року подавати звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу до Черкаського обласного центру зайнятості.

Крім того зазначив, що не має права наймати на роботу до персоналу охорони осіб, обмежених за станом здоров`я, не порушуючи при цьому Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності. Єдина посада на підприємстві, що може бути укомплектована особою з інвалідністю це, безпосередньо, сам керівник підприємства, функціональні обов`язки якого виконує ОСОБА_1 , який є інвалідом II групи.

Також вказав, що з урахуванням мобілізації одного із працівників відповідача на початку 2023 року, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача за 2023 рік, без врахування ОСОБА_1 , складає 7,34 та відповідно до правил округлення становить 7 осіб, а відтак не перевищує норматив, встановлений статтею 19 Закону № 875-ХІІ.

25.10.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представниця позивача вказала, що відповідно до наданих відповідачем даних до податкової служби, середньооблікова кількість штатних працівників у звітному 2023 становить 9 осіб, отже відповідач цілком підпадає під дію Закону та відповідно у 2023 році мав створити одне робоче місце та працевлаштувати особу з інвалідністю. Щодо посилання відповідача на встановлення йому інвалідності, зазначила, що чинний Закон жодним чином не врегульовує питання зарахування нормативу у випадку, коли ФОП має статус особи з інвалідністю. Також, звернула увагу суду, що відповідач не надав підтвердження того, що він займає робоче місце та враховується до середньооблікової кількості штатних працівників. Щодо врахування мобілізованого працівника зазначила, що аналіз норм Інструкції № 286 вказує на те, що мобілізовані працівники враховуються у середньообліковій кількості штатних працівників, оскільки вони враховуються в обліковій кількості штатних працівників на кінець звітного періоду, а середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, надісланого відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 9 осіб, таким чином середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, повинна складати 1 особу.

За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивач нарахував відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 33621,60 грн та 887,70 грн пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до абз. 2 ст. 19 Конституції України державні органи, органи місцевого самоврядування та їх службові і посадові особи зобов`язані діяти виключно в межах та спосіб, визначені законом.

Положення про Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 № 129, передбачає, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21 березня 1991 року № 875-XII Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (далі Закон № 875-ХІІ).

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено ч.ч. 1-3 ст. 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

У відповідності до статті 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Суд звертає увагу, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, не несуть відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо вони розробили необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створили робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформували відповідні установи, але фактично не працевлаштували особу з інвалідністю з причин незалежних від них: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування, наявність протипоказань за станом здоров`я особи для роботи на відповідній посаді.

Наведене вище узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.04.2020 у справі № 824/643/18-а та від 21.05.2020 у справі № 520/3919/19.

Слід також зазначити, що в силу вимог п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI Про зайнятість населення (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Наказом Міністерства економіки України від 12 квітня 2022 року № 827-22 затверджений Порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (далі Порядок № 827-22).

Згідно з пунктами 1.4, 1.5 Порядку № 827-22, форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Форма № 3-ПН може подаватися роботодавцем в електронній формі (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника / фізичної особи - підприємця або уповноваженої ним (нею) особи).

Отже, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом № 5067-VI та Наказом № 827-22; звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом № 875-ХІІ та Порядком № 70; у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, надісланого відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 9 осіб, таким чином середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, відповідача повинна складати 1 особа.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначає, що у зв`язку із призовом на військову службу по мобілізації працівника відповідача ( ОСОБА_2 ) на початку 2023 року, вказаний працівник не включається до середньооблікової кількості штатних працівників, у зв`язку із чим середньооблікова кількості штатних працівників облікового складу за 2023 рік відповідача склала 7,34. Вказане, на переконання відповідача, вказує на відсутність обов`язку по забезпеченню нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Суд зазначає, що Порядок визначення середньооблікової кількості працівників визначається Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції № 286 в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.

Згідно з п. 2.3 Інструкції № 286 в обліковій кількості штатних працівників за кожний календарний день враховуються особи, які фактично працювали, а також відсутні на роботі з будь-яких причин, тобто усі працівники, які перебувають у трудових відносинах, незалежно від виду трудового договору.

У відповідності до п. 2.5.2 Інструкції № 286 в облікову кількість працівників включаються також працівники, які були тимчасово відсутні у зв`язку з виконанням державних або громадських обов`язків.

Згідно з п. 3.1 Інструкції № 286 середня кількість працівників підприємства за період (місяць, квартал, з початку року, рік) визначається як сума таких показників: середньооблікової кількості штатних працівників; середньої кількості зовнішніх сумісників; середньої кількості працюючих за цивільно-правовими договорами.

Згідно з п. 3.2 Інструкції № 286 середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.

Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з`явились або не з`явились на роботу.

Згідно із п. 3.2.2 Інструкції № 286 при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо.

Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12. (п. 3.2.5 Інструкції № 286).

Аналіз приписів підпункту 2.5.2 пункту 2.5 Інструкції № 286 вказує на те, що мобілізовані співробітники також включаються як в облікову, так і в середньооблікову кількість штатних працівників, оскільки є особами, які виконують державні обов`язки.

З огляду на зазначене доводи відповідача про те, що у зв`язку з мобілізацією працівника ( ОСОБА_2 ) останній не має включатися в середньооблікову кількість штатних працівників відповідача суд вважає необґрунтованими.

Суд зазначає, що лист Департаменту статистики праці від 04.07.2014 № 09.3-6/145-14, на який посилається відповідач, не є нормативно-правовим актом, обов`язковим до виконання, натомість носить роз`яснювальний та інформаційний характер.

Згідно наявних у матеріалах справи відомостей про нарахування заробітної плати (а.с. 62-73), обрахованої відповідно до п. 3.2.5 Інструкції № 286, у 2023 році середньооблікова кількість штатних працівників відповідача склала: 8+8+8+8+9+9+9+9+9+9+10+6=102/12=8,5.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону № 875-ХІІ при розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Інструкція № 286 визначає, що округлення результатів обчислень для відображення у формах державних статистичних спостережень з праці здійснюється за правилом парної цифри. Округлюються цифри поступово справа наліво: якщо остання значуща цифра менше або дорівнює 4, вона відкидається; якщо більше або дорівнює 6, найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю. Якщо остання значуща цифра 5, найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю, якщо вона непарна, а парна залишається без змін.

Тобто, у цьому випадку середньооблікова кількість 8,5 особи за встановленими правилами заокруглення заокруглюється до більшого числа та становить 8 осіб.

Отже, відповідач у 2023 році мав створити одне робоче місце, повідомити про таке створення Державну службу зайнятості та працевлаштувати особу з інвалідністю.

Відповідач зазначає, що виконав норматив робочих місць в розумінні статті 19 Закону України № 875-XII за 2023 рік, оскільки сам є особою з інвалідністю 2-ї групи.

Надаючи оцінку вказаним посиланням, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції № 286 в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.

Суд зазначає, що відповідач не надав доказів на підтвердження того, що він є найманим працівником, а не роботодавцем, дійсно отримував саме заробітну плату, крім доходу від підприємницької діяльності та створив для себе робоче місце як для особи з інвалідністю, тому доводи щодо виконання відповідачем у 2023 році нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю є необґрунтованими.

Натомість, 1 робоче місце, що призначене для особи з інвалідністю, залишилось не зайнятим.

Доказів стосовно створення робочого місця для однієї особи з інвалідністю, подання відповідної звітності для інформування про створення такої вакантної посади, звернення осіб з інвалідністю за працевлаштуванням на підприємстві, або самостійного повідомлення відповідач не надав.

Відповідач також зазначає, що прийняття на роботу до персоналу охорони осіб, обмежених за станом здоров`я порушить Ліцензійні умови провадження охоронної діяльності.

Суд зазначає, що Закон № 875-ХІІ, установлюючи для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, не розмежовує роботодавців у залежності від характеру їх діяльності.

Крім того, відповідно до п. 17 Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2015 № 960, персоналом охорони можуть бути дієздатні громадяни України, які досягли 18-річного віку, пройшли відповідне навчання або професійну підготовку, уклали трудовий договір із суб`єктом охоронної діяльності (входять до штату суб`єкта охоронної діяльності).

Під час прийняття на роботу ліцензіат зобов`язаний отримати від зазначених осіб документи, необхідні для прийняття на роботу до суб`єкта охоронної діяльності, а саме: документи, які підтверджують проходження особою обов`язкового попереднього (періодичного) психіатричного огляду та профілактичного наркологічного огляду, які видані в установленому порядку; документ, який підтверджує, що такі особи не мають непогашеної чи не знятої в установленому законом порядку судимості за скоєння умисних злочинів; документ, що підтверджує відсутність в особи обмежень за станом здоров`я для виконання функціональних обов`язків, який видається в установленому порядку; копію паспорта громадянина України; документ, що підтверджує набуття кваліфікації; відомості про проходження особою служби у військовому резерві або перебування її у військовому оперативному резерві територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військової частини), що зазначені у військовому квитку, контракті, довідці з територіального центру комплектування та соціальної підтримки (додається копія відповідного документа), крім осіб, які не підлягають призову під час мобілізації.

Охоронна діяльність провадиться лише персоналом, який відповідає вимогам, що встановлені пунктами 15 і 17 цих Ліцензійних умов (п.18 Умов).

Таким чином, вимоги, що зазначені пунктами 15 і 17 Ліцензійних умов стосуються саме персоналу, який безпосередньо здійснює охоронну діяльність. Натомість відповідач не зазначив обставин, що унеможливили б прийняття на роботу особи з інвалідністю на посаду адміністративного спрямування, що не пов`язана із безпосереднім здійсненням охоронної діяльності. З урахуванням зазначеного, доводи відповідача і в цій частині суд вважає необґрунтованими.

Згідно з пунктами 1.4, 1.5 Порядку № 827-22 форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Листом від 21.05.2023 № 18.03-02/650 Черкаська філія Черкаського обласного центру зайнятості повідомила позивача, що впродовж 2023 року звіт за формою № 3-НП відповідач не подавав.

Таким чином, передбачена ч. 1 ст. 20 Закону № 875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або 2) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п`ятої статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Враховуючи наданий до матеріалів адміністративної справи розрахунок суми адміністративного-господарських санкцій середня річна заробітна плата штатного працівника відповідача складає 67243,20 грн.

За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивач нарахував відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 33621,60 грн та 887,70 грн пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

Відповідач у повному обсязі в добровільному порядку адміністративного-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2023 році та пеню не сплатив.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Частинами 1, 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки, відділення Фонду є суб`єктом владних повноважень та враховуючи, що у справі позивач не поніс жодних судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, тому у цьому випадку підстави для відшкодування судових витрат позивачеві відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2023 році у сумі 33621 (тридцять три тисячі шістсот двадцять одна) грн 60 коп. та пеню у сумі 887 (вісімсот вісімдесят сім) грн 70 коп.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (18002, м. Черкаси, вул. Благовісна, 269/105, код ЄДРПОУ 21368023);

2) відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 29.10.2024.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК