Рішення

від 29.10.2024 по справі 600/1022/24-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 р. м. Чернівці справа № 600/1022/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Будсервіс" про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Чернівецькій області звернулось до суду з позовом, в якому просить суд:

- стягнути з рахунків у банках платника за рахунок готівки товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Будсервіс" в рахунок погашення податкового боргу в сумі - 299651,88грн, з яких - 291178,25грн до державного бюджету та 8473,63грн до місцевого бюджету;

- накласти арешт на кошти та інші цінності товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Будсервіс", що знаходяться в банку, в межах суми податкового боргу в сумі - 299651,88грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 299651,88 грн.

У зв`язку з тим, що підприємство самостійно не сплачує узгоджену суму зобов`язання в установлені законодавством строки, а майна у платника податків недостатньо для погашення податкового боргу, контролюючий орган звертається до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку.

Ухвалою судді від 12.03.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Вказаною ухвалою, серед іншого, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалу доставлено до електронного кабінету відповідача в системі "Електронний суд" - 14.03.2024.

Станом на день розгляду справи відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, у зв`язку з чим, суд відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, розглядає справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Будсервіс" зареєстровано як юридична особа 20.04.2011 року, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Чернівецької області.

Згідно наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості по ТОВ «НВП Будсервіс», за платником рахується податковий борг на суму 299651,88 грн. з них за платежем:

- податок на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства (85 11021000) - 1015,38 грн;

- податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати (85 11010100) - 10597,59грн;

- військовий збір (30 11011000) - 886,36грн;

- адміністративні штрафи та інші санкції (3021081103) - 2040,00 грн;

- податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (30 14010100) -

285112,55грн.

Вказана вище сума заборгованості виникла внаслідок несплати податкових зобов`язань по винесених за результатами камеральних перевірок відносно до відповідача податкових повідомлень-рішень, перелік яких наведений у розрахунку податкового боргу по ТОВ «НВП Будсервіс».

Судом встановлено, що зазначені у розрахунку податкового боргу по ТОВ «НВП Будсервіс» податкові повідомлення-рішення надіслані та вручені відповідачу відповідно до вимог Податкового кодексу України і на день пред`явлення позову, вважаються узгодженими.

Судом також встановлено, що відповідачеві на офіційну адресу надсилалась податкова вимога форми "Ю" №0000088-1303-2413 від 28.03.2023 року із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення і яку на день розгляду справи у суді не відкликано.

У зв`язку з тим, що відповідачем не сплачено добровільно суму боргу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Механізм адміністрування податків та зборів нормативно закріплений в ПК України.

Згідно підпункту 14.1.1-1. пункту 14.1 статті 14 ПК України адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об`єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

Підпунктом 41.1.1. пункту 41.1. статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є: податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (пункт 41.4 статті 41 ПК України).

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів (пункт 41.6 статті 41 ПК України).

Отже, аналізуючи наведені приписи ПК України, слід прийти до висновку, що позивач у справі, будучи податковим органом, наділений виключною компетенцією щодо адміністрування податків та зборів, вжиття заходів щодо погашення податкового боргу, в тому числі шляхом його стягнення в судовому порядку.

Судом у цій справі встановлено, що податковими органами, реалізуючи свою контрольну функцію, здійснено камеральні перевірки відповідача, за результатами яких прийнято по відношенню до відповідача податкові повідомлення-рішення, перелік яких наведений у розрахунку податкового боргу по ТОВ «НВП Будсервіс».

Суми грошових зобов`язань, визначених в податкових повідомленнях-рішеннях на момент розгляду справи у суді, є узгодженими та не сплаченими відповідачем, а тому вони набули статусу податкового боргу.

Таким чином, з урахування розрахунку заборгованості та інтегрованих карток, на день розгляду справи у суді сума податкового боргу відповідача становить 299651,88 грн з них за платежем:

- податок на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства (85 11021000) - 1015,38 грн;

- податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати (85 11010100) - 10597,59грн;

- військовий збір (30 11011000) - 886,36грн;

- адміністративні штрафи та інші санкції (3021081103) - 2040,00 грн;

- податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (30 14010100) -

285112,55грн.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, а згідно пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як встановлено судом, відповідачеві, відповідно до вимог ПК України надсилалась податкова вимога із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення і яка на день розгляду справи у суді така вимога не є відкликаною.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючий орган (в нашому разі позивач) має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.2 статті 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги, а відповідно до пункту 95.3 цієї ж статті ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи наявність у товариства податкового боргу, наявність у нього відкритих рахунків в банківських установах, те що позивачем дотримано процедуру звернення з цим позовом до суду, суд вважає за необхідне стягнути з рахунків у банках, що належить відповідачу та за рахунок готівки заборгованість у сумі 299651,88грн.

Стосовно позовних вимог в частині накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, в межах суми податкового боргу у розмірі 299651,88грн, суд зазначає наступне.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 ПК України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені п. 94.2 ст. 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Приписи статті 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Відтак, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.

Згідно із пунктом 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки); нерезидент розпочинає та/або здійснює господарську діяльність через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік, що підтверджується актом перевірки.

Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Водночас ПК України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

У свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

При цьому, необхідно враховувати, що сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14.02.2019 р. у справі №813/4345/16, від 24.01.2019 р. у справі №809/161/13-а, від 19.09.2019 р. у справі №804/17275/14, від 17.09.2019 р. у справі №804/4273/13-а, і відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд наголошує, що у цій справі контролюючим органом надано належні та допустимі докази відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, а саме акт обстеження юридичної адреси підприємства від 23.10.2023 року та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 18.10.2023 року.

Таким чином, оскільки у відповідача відсутнє майно, яке може бути використане як джерело погашення податкового боргу, позовні вимоги в частині накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банку в межах суми податкового боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем доведено суду правомірність заявлених вимог, на день розгляду справи заборгованість відповідачем не погашена, а тому зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, а також виходячи з конституційного принципу обов`язковості сплати податків і зборів, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення податкового боргу в сумі 299651,88грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також судом встановлено, а позивачем доведено можливість застосування заходів накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, в межах суми податкового боргу.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню з підстав викладених у його мотивувальній частині.

Частиною 2 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, відтак, суд не стягує їх з відповідача.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Будсервіс" за рахунок готівки та з рахунків платника податків у банках податковий борг на загальну суму 299651,88грн, з яких - 291178,25грн до Державного бюджету та 8473,63грн до місцевого бюджету.

3. Накласти арешт на кошти та інші цінності товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Будсервіс", що знаходяться в банку, в межах суми податкового боргу в розмірі 299651,88 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200 А, м. Чернівці, 58013; код ЄДРПОУ 44057187)

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Будсервіс" (вул.Січових стрільців, 1А, м.Чернівці, 58009; код ЄДРПОУ 37641184)

Суддя В.О. Кушнір