Ухвала

від 29.10.2024 по справі 520/10940/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

29 жовтня 2024 р. Справа № 520/10940/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Русанової В.Б.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 по справі № 520/10940/24

за позовом Приватного підприємства "ЦЕФЄЙ"

до Головного управління ДПС у Харківській області , Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування актів,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 задоволено позов ПП "ЦЕФЄЙ" до ГУ ДПС у Харківській області , ДПС України про визнання протиправним та скасування актів.

08.10.2024 на рішення суду Головне управління ДПС у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій також заявило клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2024 визнано наведені обставини неповажними, апеляційна скарга залишена без руху, в зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження та несплатою судового збору, наданий десятиденний строк для усунення недоліків з моменту отримання копії ухвали, шляхом надання клопотання про поновлення строку з зазначенням інших поважних підстав пропуску строку та доказів сплати судового збору.

23.10.2024 апелянтом надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування клопотання зазначає, що вперше ним апеляційну скаргу подано своєчасно, проте, з підстав не надання доказів сплати судового збору, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2024 апеляційну скаргу повернуто скаржнику. Повторно з апеляційною скаргою апелянт звернувся у найкоротший строк з моменту коли дізнався про повернення апеляційної скарги.

Вказує на обмежене фінансування, в зв`язку з введенням воєнного стану, оскільки грошові кошти для сплати судового збору направляються на рахунки скаржника один раз на місяць і у незначних розмірах.

Суд, перевіривши доводи заявника, матеріали справи, вважає, що клопотання задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Харківського окружного адміністративного суду ухвалено 13.06.2024, в порядку письмового провадження, без участі сторін по справі, копію якого отримано відповідачем 13.06.2024 о 21:40, згідно довідки про доставку електронного листа в електронний кабінет системи "Електронний Суд".

Апеляційна скарга подана вперше 11.07.2024, тобто з дотриманням ст. 295 КАС України, проте ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2024 повернута скаржнику у зв`язку з несплатою судового збору.

Копію вказаної ухвали апелянтом отримано 23.09.2024 о 21:10, згідно довідки про доставку електронного листа в електронний кабінет системи "Електронний Суд".

08.10.2024 ГУ ДПС у Харківській області повторно подало апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

При цьому вчасна подача первинної апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Як на поважність обставин пропуску строку апелянт посилається на вчасне первинне звернення з апеляційною скаргою, відсутність коштів для сплати судового збору.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку з поважних причин.

Апелянт, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Право на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й, окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього.

Суд вказує, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

В свою чергу, належними доказами поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою, є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій податкового органу з моменту виникнення права на апеляційне оскарження, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що податковий орган дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження у справі у найкоротші строки.

Відкриття апеляційного провадження поза межами встановленого законодавством строку для апеляційного оскарження є неприйнятним та порушує принцип юридичної визначеності, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що підтверджено рішенням Європейського суду з прав людини від 20.09.2022 у справі Завалій та інші проти України.

Судом встановлено, що вперше апелянтом своєчасно подано апеляційну скаргу, проте з підстав не сплати судового збору ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2024 її повернуто, повторно подано апеляційну скаргу 08.10.2024 без доказів сплати судового збору.

Відповідачем не надано суду доказів вчинення послідовних та регулярних дій спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у даній справі фінансування у період з 13.06.2024 (з дня постановлення судового рішення) по 08.10.2024 (по день повторного подання апеляційної скарги).

Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом ч. 8 ст. 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з апеляційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які не залежали від скаржника.

Як вбачається з матеріалів справи вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху від 22.07.2024 про необхідність усунути недоліки апеляційної скарги та привести її у відповідність до вимог п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України, а саме сплатити судовий збір скаржником виконані не були, що слугувало підставою для її повернення. Ці ж недоліки не усунуті апелянтом і при повторному зверненні з апеляційною скаргою 08.10.2024.

Приведення апеляційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, передбачених ст. 296 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовим рішенням, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).

Однак, у цій справі з моменту прийняття рішення суду першої інстанції до моменту повторного звернення минуло 3 місяці, однак, подана повторно апеляційна скарга також не відповідає вимогам КАС України.

Суд вказує, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Суд зазначає, що вказані скаржником причини пропуску строку оскарження не виправдовують втручання у принцип judicata, що також виключає підстави для визнання причин пропуску строку апеляційного оскарження поважними.

Також суд враховує, що органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених, в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Крім того, звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України.

Інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, апелянтом не надано.

На момент постановлення ухвали, апелянтом не виконано вимоги суду та не надано доказів усунення недоліків апеляційної скарги, а саме наведення поважних підстав пропуску строку та оплати судового збору.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви апелянта про поновлення процесуального строку для подання апеляційної скарги, а тому наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 по справі № 520/10940/24 відмовити.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2024по справі № 520/10940/24 за позовом Приватного підприємства "ЦЕФЄЙ" до Головного управління ДПС у Харківській області , Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування актів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді С.П. Жигилій Т.С. Перцова