Ухвала

від 28.10.2024 по справі 160/26598/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/26598/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Чепурнова Д.В.,

перевіривши на відповідність вимог Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у справі №160/26598/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСФОРМ ЕНЕРДЖИ" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСФОРМ ЕНЕРДЖИ" задоволено.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, подав апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Вимоги суду, викладені в ухвалі від 02.10.2024 року, в частині надання до суду документу про сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі не виконано, натомість подано до суду клопотання про відстрочення сплати судового збору, в обґрунтування якого зазначає, що в умовах воєнного стану у податкового органу відсутні бюджетні надходження для сплатити судового збору.

Розглянувши клопотання відповідача, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою статті 8 Закону № 3674-VI закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З наведеного вбачається, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області не є суб`єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.

Питання звільнення від сплати судового збору юридичних осіб було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду. Згідно з правовим висновком, що викладений у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18, положення пп. 1, 2 ч. 1 ст. 8 Закону України Про судовий збір не поширюються на юридичних осіб, незалежно від їх майнового стану. Проте положення п. 3 ч. 1 ст. 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичних осіб за наявності майнового критерію, але тільки у справах, предметом позову яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Предмет спору в цій справі не пов`язаний із захистом соціальних прав, у зв`язку з чим положення ст. 8 Закону України Про судовий збір не передбачають можливості звільнення Головного управління ДПС у м. Києві від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду.

Суд також зазначає, що для відстрочення сплати судового збору заявник апеляційної скарги має довести існування фінансових труднощів. Обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в них коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень не є підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати.

При цьому, суд враховує те, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, зокрема, з метою забезпечення сплати судового збору.

Скаржником не надано суду доказів щодо неможливості, з урахуванням введеного воєнного стану, здійснити перерозподіл коштів задля виконання вимог закону при зверненні з апеляційною скаргою.

Слід також зазначити, що умовою відстрочення сплати судового збору є наявність доказів того, що після такого відстрочення відпадуть обставини, які позбавляють особу можливості сплатити судовий збір одночасно з поданням апеляційної скарги, проте скаржником не обґрунтовано можливість сплатити суми судового збору в майбутньому.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання.

Разом з тим, на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано посиланням на запровадження воєнного стану в Україні. Також зазначає, що первинно подану апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області було повернуто заявнику у зв`язку із невиконанням вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, а саме не надано документ про сплату судового збору. Податковий орган звернувся у максимально короткий строк до суду потворно та просить поновити пропущений строк, посилаючись на те, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення. Крім того зазначає, що відсутність коштів на сплату судового збору у суб`єкта владних повноважень не повинна перешкоджати доступу до суду і є підставою для поновлення строку на оскарження.

Проаналізувавши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частинами 1, 2 статті 295 КАС України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Судом встановлено, що рішення суду першої інстанції прийняте в порядку письмового провадження 15.01.2024.

25.01.2024 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вперше звернулось до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.03.2024 року апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції, документу про сплату судового збору.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.04.2024 року апеляційну скаргу відповідача повернуто з огляду на не усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 02.04.2024 року про повернення апеляційної скарги відповідачем в касаційному порядку оскаржена не була та є чинною.

В разі повернення апеляційної скарги особа має право повторно подати апеляційну скаргу, але в межах строку звернення до суду з апеляційною скаргою встановленого статтею 295 КАС України, або у разі поновлення пропущеного строку з причин, які будуть визнані судом поважними.

Повторно відповідачем подано апеляційну скаргу 30.09.2024, тобто з пропуском строків встановлених статтею 295 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що оскільки ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 02.04.2024 року про повернення апеляційної скарги останнім у касаційному порядку оскаржена не була та є чинною, то до повторної апеляційної скарги застосовуються вимоги КАС України як до нової апеляційної скарги. При цьому, заявник апеляційної скарги під час реалізації свого права на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою не звільняється від обов`язку дотримуватися встановленого законодавством строку звернення до суду з такою апеляційною скаргою.

Крім того, подання первинної апеляційної скарги відповідачем в установлений законом строк не передбачає зупинення строку на апеляційне оскарження для нього та можливості у зв`язку з цим у подальшому свавільно розпоряджатися часом на апеляційне оскарження.

Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що не виконання вимог КАС України щодо форми та змісту апеляційної скарги, та як наслідок, повернення вперше поданої апеляційної скарги, не свідчать про наявність об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Також слід зазначити, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.01.2021 у справі №500/2544/19.

Суд наголошує, що статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

З приводу посилань скаржника, як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження, на введення з 24.02.2022 воєнного стану на території України, суд зазначає, що безперечно, запровадження воєнного стану є обставиною, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС України повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку. Разом з тим, пропуск процесуального строку повинен мати прямий причинний зв`язок з такою обставиною. При цьому, питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у всіх абсолютно випадках.

При цьому, слід зауважити, що Указ Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 року №64/2022 стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін в частині процесуальних строків, зокрема, на апеляційне оскарження судових рішень, до КАС України не вносились.

Відтак, клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про поновлення строку на подання апеляційної скарги є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Керуючись ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору та про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у справі №160/26598/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддяС.В. Сафронова

суддяА.О. Коршун

суддяД.В. Чепурнов