Постанова

від 29.10.2024 по справі 340/9200/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 340/9200/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ємилівське хлібоприймальне підприємство» на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року в адміністративній справі №340/9200/23 за позовом Керівника Голованівської окружної прокуратури в інтересах Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ємилівське хлібоприймальне підприємство» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Керівник Голованівської окружної прокуратури в інтересах Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області (далі позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ємилівське хлібоприймальне підприємство» (далі відповідач, ТОВ «ЄХП») в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємилівське хлібоприймальне підприємство" щодо неприведення у стан готовності захисної споруди (протирадіаційного укриття) №41661, що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Голованівський район, селище Ємилівка, вул. Центральна, 2, з метою використання її за призначенням у відповідності до "Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту", затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09.07.2018 р.;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Ємилівське хлібоприймальне підприємство" привести у стан готовності захисну споруду (протирадіаційне укриття) №41661, що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Голованівський район, селище Ємилівка, вул. Центральна, 2, з метою використання її за призначенням у відповідності до "Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту", затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09.07.2018 р.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року задоволено частково позовні вимоги, а саме суд:

Зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Ємилівське хлібоприймальне підприємство" привести у стан готовності захисну споруду (протирадіаційне укриття) №41661, що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Голованівський район, селище Ємилівка, вул. Центральна, 2, з метою використання її за призначенням у відповідності до "Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту", затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09.07.2018 р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Відповідач, не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення яким позов залишити без розгляду повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що за результатами перевірки працівниками Голованівського РУ ГУ ДСНС України у Кіровоградській області складено акт оперативного комісійного обстеження об`єкта (будівлі, споруди, приміщення) щодо можливості його використання для укриття населення, у якому зафіксовано перелік порушень вимог законодавства, виявлених, вищевказаною комісією. Вищевказаним актом встановлено, що у захисній споруді №41661 наявні недоліки, внаслідок яких захисна споруда є непридатною для її використання.

Згідно листа Голованівського РУ ГУ ДСНС у Кіровоградській області від 24.07.2023р. у сховищі №41661 наявні недоліки.

Керівник Голованівської окружної прокуратури вважає, що вищезазначені порушення є підставою для його звернення до суду із позовною заявою про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ємилівське хлібоприймальне підприємство» вжити відповідних заходів задля приведення протирадіаційного укриття №41661 у стан готовності, тобто у використання за призначенням.

Також він вважає, що подання даної позовної заяви спрямоване на усунення порушеннязаконодавства у сфері обороноздатності держави, на забезпечення захисту цивільного (мирного) населення, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди та інші місця можливого перебування людей для збереження їх життя та здоров`я у разі активних військових дій на території Голованівського району.

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача посилається на статтю 13-1 Конституції України, статтю 23 Закону України «Про прокуратуру», статті 4, 7, 17, 32, 66 Кодексу цивільного захисту України, статті 19, 20, 53, 122, 168, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, системне тлумачення норм законодавства дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних-повноважень (частина четверта стаття 23 вказаного вище Закону).;

Зі змісту частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» №1697 випливає, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Проте підстави представництва інтересів держави прокуратурою в цих двох випадках істотно відрізняються.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їхнього захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача/відповідача.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17, від 19 липня 2018 року у справі №822/1169/17, від 13 травня 2021 року у справі №806/1001/17 та Великою Палатою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №826/13768/16, від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18.

Здійснення контролю за готовністю-захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями (пункт 12 Порядку №138).

Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту затверджені наказом МВС України від 09 липня 2018 року №579.

Отже, законодавством передбачено право ДСНС, як суб`єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування (пункт 48 Кодексу цивільного захисту).

Таким чином, враховуючи те, що Кодекс цивільного захисту населення України не передбачає повноважень ГУ ДСНС України у Кіровоградській області на звернення до суду із пред`явленими позовними вимогами у якості позивача, то, відповідно, у керівника Голованівської окружної прокуратури також не має права на звернення до суду з такими вимогами.

З огляду на наведене, можна дійти висновку, що керівник окружноїпрокуратури в інтересах ГУ ДСНС України не має права на звернення до суду з позовом у даній справі, а суд мав дійти висновку в даній справі про залишення позовної заяви керівника прокуратури без розгляду.

Від позивача надійшов відзив на скаргу в якому просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Позивач зазначає, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Поняття «інтереси держави» є оціночним, а тому прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У цьому випадку спір стосується бездіяльності відповідача - балансоутримувача захисної споруди цивільного захисту, яка не готова до використання за призначенням, що призводить до загрози життю та здоров`я значної кількості людей, з огляду на те, що на цей час на території України введено воєнний стан, проходять бойові дії та наносяться ракетні та інші удари по об`єктам різного характеру.

Таким чином, внаслідок протиправної бездіяльності відповідача порушено інтереси держави у сфері цивільного захисту населення та обороноздатності країни, що і є підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Обраний прокурором спосіб захисту права спрямований на захист інтересів держави, зокрема на захист країни в умовах збройної агресії, підвищення обороноздатності держави, захист життя та здоров`я людей та на спонукання відповідача належним чином виконувати покладені на нього законодавством зобов`язання щодо утримання захисних споруд цивільного захисту в стані готовності.

Органом, уповноваженим державою на здійснення повноважень у спірних правовідносин, є Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019р. у справі №903/129/18 дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду належного суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси, свідчить про те, що цей орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Крім цього, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020р. у справі № 912/2385/18 висловлено правовий висновок щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у разі неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, який визначає наступне.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Зважаючи на правові висновки Верховного Суду, лише звернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з відповідним позовом можна вважати належним здійсненням захисту інтересів держави. Інші вжиті заходи, в тому числі, досудового врегулювання, які не призвели до реального усунення порушень інтересів держави, не відповідають вимогам чинного законодавства.

З огляду на те, що відповідачем не забезпечено готовність до використання захисної споруди цивільного захисту, а Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області не вжито дієвих та достатніх заходів з метою зобов`язання балансоутримувача привести захисну споруду у стан готовності з метою використання за призначенням, має місце факт бездіяльність цього органу, уповноваженого на захист інтересів держави у відповідній сфері.

Так, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області, яке є спеціально уповноваженим державою органом на здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту, будучи обізнаним про ігнорування відповідачем «Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту», затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018р. № 579, не вжило відповідних заходів з метою зобов`язання балансоутримувача вжити заходи задля приведення у стан готовності захисної споруди № 41661.

У відповідь на вказаний лист Головне управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області повідомило, що воно не заперечує та підтримує звернення Голованівської окружної прокуратури до суду з позовом вказаної категорії.

Отже, вищевказане свідчить про відсутність у Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області наміру звертатись до адміністративного суду з позовом про зобов`язання відповідача привести захисну споруду цивільного захисту населення у стан готовності відповідно до «Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту», затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018р., з метою використання її за призначенням.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2019р. за результатами розгляду справи №. 820/4717/16 (тотожні правовідносини) підтвердила право прокурора на звернення до суду з позовом цієї категорії в інтересах держави в особі територіального органу Державної служби України з надзвичайних ситуацій та дійшла висновку про те, що спір такого характеру розглядається у порядку адміністративного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 30.01.2019р. у справі № 826/2793/18, від 06.02.2019р. у справі № 810/3046/17, від 13.02.2019р. у справі № 810/2763/17 дійшла висновку, що центральний орган виконавчої влади з урахуванням публічного інтересу, в силу приписів ст.28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наділений правом звертатися до суду з метою реалізації своїх повноважень.

Виходячи із вищевикладеного, твердження відповідача про перевищення прокурором повноважень при зверненні до адміністративного суду з цим позовом є безпідставними.

Також, законодавцем розширено повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, щодо звернення до адміністративного суду та закріплено, окрім чітко визначених в п.48 ч.2 ст.17-1 Кодексу цивільного захисту України підстав та способів захисту, право на звернення з позовами з інших підстав із використанням всього можливого арсеналу способів такого захисту.

При цьому, право на звернення до суду центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів, зокрема, передбачено ст. 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», якщо це необхідно для належного здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, з обранням на власний розсуд належного та ефективного способу захисту порушених прав та інтересів держави.

Таким чином, у межах реалізації в особливий період заходів держави щодо оборони країни, повноваження спеціального суб`єкта забезпечення цивільного захисту визначаються та здійснюються ним не лише на підставі положень спеціального законодавства з питань цивільного захисту, а й з урахуванням особливостей, визначених низкою інших нормативно-правових актів, до прикладу, але не виключно, законами України «Про національну безпеку України», «Про оборону України», «Про правовий режим воєнного стану», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про центральні органи виконавчої влади» та іншими актуальними нормативно-правовими актами.

Систематичне невжиття Товариством з обмеженою відповідальністю «Ємилівське хлібоприймальне підприємство» визначених законодавством заходів з метою утримання в належному стані споруди цивільного захисну населення - протирадіаційного укриття №41661, суперечить інтересам держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя людини.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

На балансі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємилівське хлібоприймальне підприємство" перебуває захисна споруда цивільного захисту (сховище), а саме: протирадіаційне укриття №41661, що розташоване за адресою: Кіровоградська область, Голованівський район, селище Ємилівка, вул. Центральна, 2.

Керівник Голованівської окружної прокуратури звернувся до Голованівського районного управління Головного управління ДСНС України в Кіровоградській області з листом №5533 01-1425/5533.2 від 24.07.2023 р. та вказав на недоліки захисних споруд із зазначенням місцезнаходження, балансоутримувачів та стану готовності до використання.

27.07.2023 року Керівник Голованівської окружної прокуратури направив Головному управлінню ДСНС України в Кіровоградській області повідомлення в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру" (а.с.63).

Листом №5501-4939/5513.2 від 01.08.2023 р. Головне управлінням ДСНС України в Кіровоградській області надало згоду на звернення до суду (а.с.66-69).

Згідно акту оцінки готовності захисної споруди цивільного захисту (сховища) №41661 від 28.03.2023 р. встановлено, що станом на 28.03.2023 р. протирадіаційне укриття №41661 не готове до використання за призначенням. Рекомендовано зняти його з обліку (а.с.21-24).

Відповідно до акту оцінки готовності захисної споруди цивільного захисту (сховища) №41661 від 20.09.2023 р. встановлено, що станом на 20.09.2023 р. протирадіаційне укриття №41661 не готове до використання за призначенням. Рекомендовано розглянути можливість зняття його з обліку (а.с.25-32).

Суд першої інстанції встановивши наявність у прокурора підстав для звернення до суду з даним позовом виходив з того, що спеціально уповноваженим державною органом на здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту є Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Івано-Франківській області. Разом з тим, будучи обізнаним про тривале невиконання відповідачем чинного законодавства щодо приведення у відповідність протирадіаційного укриття №41661, ГУ ДСНС України у Кіровоградській області з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану» №303 від 13.03.2022 р., введеного указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 р., не вжито необхідних заходів з метою зобов`язання балансоутримувача даного об`єкта вчинити певні дії.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття відповідачем визначених законодавством заходів з метою приведення протирадіаційного укриття №41661 до стану готовності суперечить інтересам держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя людини, оскільки станом на початок збройної агресії проти України захисна споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття №41661, що розміщена за адресою: Кіровоградська область, Голованівський район, селище Ємилівка, вул. Центральна, 2, не перебувала в стані готовності до використання за призначенням, через що не здатна забезпечити захист цивільного населення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Конституція України це Основний Закон України, що закріплює головні засади організації держави та суспільства, утверджує конституційні права, свободи та обов`язки людини і громадянина, конституційний (державний і суспільний) лад.

Згідно із статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З аналізу зазначеної норми Основного Закону України видно, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом». Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки та створює відповідний запобіжник від можливих зловживань з боку держави та її органів, у тому числі щодо прав та обов`язків, визначених процесуальним законодавством.

Згідно із частиною 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом (частина друга статті 131-1 Конституції України).

Тобто, з переліку функцій прокуратури вилучено низку не властивих (за європейськими стандартами) їй функцій, таких як: нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина; нагляд за додержанням законів із цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами (так званий «загальний нагляд»); нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних із обмеженням особистої свободи громадян.

Згідно із частиною першою статті 2 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII, На прокуратуру покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України; 3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Перелік зазначених функцій є вичерпним та не може тлумачитись розширено, оскільки в силу вимог частини третьої статті 2 Закону № 1697-VII на прокуратуру не можуть покладатися функції, не передбачені Конституцією України.

Розділом IV Закону № 1697-VII регламентовано повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій, статтею 23 якого унормовано представництво інтересів громадянина або держави в суді, згідно із частиною першою якої представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону №1697-VII представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частинами 3 та 4 статті 23 Закону №1697-VII визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю медіа, а також політичних партій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Представництво інтересів держави у суді у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави здійснюється прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а у визначених законом випадках - прокурорами Офісу Генерального прокурора в порядку та на підставах, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Згідно із частиною 5 статті 53 КАС України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

У рішенні від 05.06.2019р. № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Так, з урахуванням усталеної судової практики Верховного Суду, а також положень законодавства, яке регламентує порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді (стаття 131-1 Конституції України, стаття 23 Закону №1697-VII «Про прокуратуру», стаття 53 КАС України) таке представництво реалізуються в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Верховний суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі №400/4238/22 дійшов правового висновку про те, що аналіз положень частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (2) у разі відсутності такого органу.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 березня 2024 року справа № 340/11/23 зазначив, зокрема, повертаючись до питання наявності у прокурора повноважень на представництво в суді інтересів держави, судова палата констатує, що аналіз положень частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що викладена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13.02.2019р. у справі №826/13768/16 та від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18.

Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

З огляду на мету адміністративне судочинство покликано, насамперед, захистити фізичних та юридичних осіб від порушень суб`єктів владних повноважень, а не одних органів влади від інших.

Водночас, за загальним правилом, визначеним у частині четвертій статті 46 КАС України, суб`єкт владних повноважень виступає відповідачем в адміністративній справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом, оскільки, як було зазначено вище, метою вирішення спору у сфері публічно-правових відносин є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту наведених законодавчих норм видно, що суб`єктом владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спору, що виник з приводу укладення, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів, а також коли право звернення до суду надано такому суб`єкту законом.

При цьому спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом умовно можна поділити на ті, що прямо передбачені положеннями КАС України (частина п`ята статті 46) та прямо передбачені спеціальним законодавством, яким визначаються повноваження (компетенції) такого суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним управлінських функцій.

До того ж, для звернення до адміністративного суду суб`єкт владних повноважень як позивач повинен відповідати основним умовам, а саме: такий суб`єкт має бути наділений повноваженнями для звернення до суду.

Отже, можливість звернення суб`єкта владних повноважень до суду адміністративної юрисдикції має бути пов`язана з виконанням ним владних управлінських функцій у межах повноважень та за умови, що право на таке звернення прямо передбачене законом: 1) прямо передбачено КАС України (частина п`ята статті 46); 2) прямо передбачено спеціальним законом.

Органи та особи, які визначені у статті 53 цього Кодексу і звертаються до адміністративного суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права й обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права закінчувати справу примиренням (частина перша статті 54 КАС України).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 32 КЦЗ України до захисних споруд цивільного захисту належить протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості та дії звичайних засобів ураження.

Частиною 8 статті 32 КЦЗ України визначено, що утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Відповідно до частини 15 статті 32 КЦЗ України контроль за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, спільно з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими державними адміністраціями.

Згідно із пунктом 3 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 року №138 (далі по тексту - Порядок №138) , балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.

Утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами (п. 9 Порядку № 138).

Відповідно до пункту 12 Порядку №138 здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями.

Наказом МВС України від 09.07.2018 року №579 затверджено вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту (далі по тексту - Вимоги).

Пунктом 1 розділу ІІ Вимог визначено, що споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни.

Відповідно до п. 7 розділу ІІ Вимог споруди фонду захисних споруд, їх комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення (далі - обладнання споруд фонду захисних споруд) мають утримуватися в належному технічному стані. Утримання та експлуатація обладнання споруд фонду захисних споруд здійснюються згідно з вимогами і рекомендаціями, визначеними технічною документацією на них, а також відповідними нормами і правилами.

Згідно тексту позову, прокурор не заявляє про відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 року №1052 (далі по тексту - Положення №1052) встановлено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Основними завданнями ДСНС згідно із пунктом 3 Положення №1052 є:

1) реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності;

2) здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

Згідно пункту 4 Положення №1052 ДСНС відповідно до покладених на неї завдань:

- здійснює заходи щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням (підпункт 6);

- здійснює заходи щодо впровадження інженерно-технічних заходів цивільного захисту, готує пропозиції щодо віднесення населених пунктів та об`єктів національної економіки до груп (категорій) із цивільного захисту (підпункт 7);

- організовує і здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання (підпункт 39);

- складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту (підпункт 48);

- застосовує адміністративно-господарські санкції за порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки (підпункт 52).

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 67 КЦЗ України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Згідно із частиною 2 статті 68 КЦЗ України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Отже, саме органи ДСНС уповноважені звертатися до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств.

Здійснення захисту інтересів держави у сфері пожежної та техногенної безпеки покладено саме на органи ДСНС, які у визначений законом спосіб реалізують свої повноваження у цій сфері суспільних відносин. Застосування заходів реагування, визначених статтями 67, 68 КЦЗ України, є установлений законом спосіб спонукання відповідних суб`єктів господарювання усунути виявлені органи ДСНС порушення у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Надання органам ДСНС права звернення до адміністративного суду лише з вимогами про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи суб`єктів господарювання свідчить про виключність судового способу захисту цих суспільних інтересів у випадку створення загрози життю та/або здоров`ю людей, тоді як в інших випадках передбачено застосування заходів адміністративного примусу.

Згідно зі статтею 46 КАС України юридичні особи можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.

Таким чином, повноваження ГУ ДСНС визначені КЦЗ України та звернення до адміністративного суду здійснюється суб`єктом владних повноважень виключно у випадках, встановлених законом.

Це означає, що суб`єкт владних повноважень, виступаючи позивачем, має бути уповноважений законом на звернення до суду за вирішенням спору прямо визначеного законом.

Звернення до суду з позовом особи, якій не належить право вимоги (неналежний позивач), є підставою для відмови у задоволенні такого позову, як правильно визначив суд І інстанції.

Відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави також може мати наслідком відмови у задоволенні позову, якщо до відкриття провадження у справі суд не застосував положення пункту 7 частини 4 статті 169 КАС України щодо повернення такої позовної заяви.

Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладено Верховним Судом у постановах від 18.10.2019 року у справі № 320/1724/19, від 09.10.2019 року у справі № 0440/4892/18, від 04.10.2019 року у справі № 804/4728/18, від 30.07.2019 року у справі № 0440/6927/18, від 26.02.2020 року у справі № 804/4458/18, від 27.04.2020 року у справі № 826/10807/16, від 20.05.2020 року у справі № 580/17/20.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що згідно тексту позову Керівник прокуратури, посилаючись на статтю 67 КЦЗ України, просить зобов`язати відповідача привести у стан готовності захисну споруду, шляхом забезпечення готовності до укриття такої споруди.

Як зазначалось вище, відповідно до частини 2 статті 68 КЦЗ України передбачено можливість звернення посадових осіб центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Тобто, звернення до суду із вимогами зобов`язання привести у стан готовності споруду законодавцем взагалі не передбачено.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування повноважень між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту» №2228-IX від 21.04.2022р. (набрав чинності 16.06.2022 року) у Кодексі цивільного захисту України виключено статтю 67.

Тобто, звертаючись до адміністративного суду з даним позовом, Керівник прокуратури в обґрунтування позову послався в тому числі на норму КЦЗ України, яка на час подання позву вже не діяла.

Посилання позивача на постанову постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 820/4717/16, є помилковим, оскільки обставини та підставі у вказаному рішенні є відмінними від спірних правовідносин, а саме висновки у вказаному судовому рішенні стосуються норм КЦЗ України до внесення в них змін.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до не обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2024 року прийнятої у справі №580/4578/22 зробив висновок про те, що відсутність права на звернення до суду із позовом, тягне за собою відсутність цього ж права у керівника прокуратури, і такий позов підлягає залишенню без розгляду.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду адміністративним судом справи без прийняття рішення суду по суті спору, а тому у такому випадку оцінка судом спірним правовідносинам не надається.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищезазначену правову позицію Верховного Суду, яка є обов`язковою для врахування, а також враховуючи те, що Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій не мають права на звернення до суду із зазначеними позовними вимогами у якості позивача, як наслідок таких прав не має і прокурор який звернувся до суду в інтересах держави в особі зазначених осіб з цим позовом, колегія суддів зробила висновок про необхідність залишення без розгляду позовної заяви на підставі пункту 1 частини першої статті 240 КАС України.

З огляду на наведене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови, якою позов слід залишити без розгляду.

Відповідно до ч.1 та 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись статями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ємилівське хлібоприймальне підприємство» на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року в адміністративній справі №340/9200/23 задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року в адміністративній справі №340/9200/23 - скасувати.

Прийняти нове судове рішення.

Позовні вимоги Керівника Голованівської окружної прокуратури в інтересах Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ємилівське хлібоприймальне підприємство» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дати проголошення.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко

суддяІ.В. Юрко