Постанова

від 25.10.2024 по справі 420/24159/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/24159/23

Перша інстанція: суддя Марин П.П.,

повний текст судового рішення

складено 23.09.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КАРТІС БІЛДІНГ» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року ТОВ «КАРТІС БІЛДІНГ» (надалі позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (надалі відповідач-1, ГУ ДПС), Державної податкової служби України (надалі відповідач-2, ДПС), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС в Одеській області: №8393794/43006241 від 09.03.2023 року, №8393795/43006241 від 09.03.2023 року, №8393797/43006241 від 09.03.2023 року, №8393796/43006241 від 09.03.2023 року, №8393793/43006241 від 09.03.2023 року, №8393791/43006241 від 09.03.2023 року, №8393787/43006241 від 09.03.2023 року, №8393789/43006241 від 09.03.2023 року, №8393790/43006241 від 09.03.2023 року, №8393788/43006241 від 09.03.2023 року, №8393785/43006241 від 09.03.2023 року, №8393792/43006241 від 09.03.2023 року, №8393784/43006241 від 09.03.2023 року, №8393786/43006241 від 09.03.2023 року, №8393781/43006241 від 09.03.2023 року, №8393776/43006241 від 09.03.2023 року, №8393778/43006241 від 09.03.2023 року, №8393782/43006241 від 09.03.2023 року, №8393783/43006241 від 09.03.2023 року, №8393780/43006241 від 09.03.2023 року, №8393774/43006241 від 09.03.2023 року, №8393775/43006241 від 09.03.2023 року, №8393779/43006241 від 09.03.2023 року, №8393777/43006241 від 09.03.2023 року, №8393771/43006241 від 09.03.2023 року, №8393773/43006241 від 09.03.2023 року, №8393772/43006241 від 09.03.2023 року, №8393770/43006241 від 09.03.2023 року, №8423848/43006241 від 14.03.2023 року, №8423844/43006241 від 14.03.2023 року, №8423851/43006241 від 14.03.2023 року, №8423833/43006241 від 14.03.2023 року, №8423843/43006241 від 14.03.2023 року, №8423840/43006241 від 14.03.2023 року, №8423847/43006241 від 14.03.2023 року, №8423846/43006241 від 14.03.2023 року, №8423834/43006241 від 14.03.2023 року, №8423849/43006241 від 14.03.2023 року, №8423837/43006241 від 14.03.2023 року, №8423835/43006241 від 14.03.2023 року, №8423842/43006241 від 14.03.2023 року, №8423850/43006241 від 14.03.2023 року, №8423845/43006241 від 14.03.2023 року, №8423839/43006241 від 14.03.2023 року, №8423832/43006241 від 14.03.2023 року, №8423838/43006241 від 14.03.2023 року, №8423836/43006241 від 14.03.2023 року, №8423841/43006241 від 14.03.2023 року;

- зобов`язати ДПС зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні датою їх фактичного отримання: №2 від 29.06.2021 року, №3 від 29.06.2021 року, №6 від 30.06.2021 року, №7 від 30.06.2021 року, №38 від 27.08.2021 року, №41 від 27.08.2021 року, №39 від 27.08.2021 року, №40 від 27.08.2021 року, №42 від 27.08.2021 року, №43 від 27.08.2021 року, №44 від 30.08.2021 року, №45 від 30.08.2021 року, №46 від 30.08.2021 року, №47 від 31.08.2021 року, №2 від 01.09.2021 року, №12 від 06.09.2021 року, №16 від 07.09.2021 року, №17 від 07.09.2021 року, №18 від 08.09.2021 року, №22 від 10.09.2021 року, №23 від 10.09.2021 року, №24 від 10.09.2021 року, №29 від 14.09.2021 року, №30 від 14.09.2021 року, №44 від 20.09.2021 року, №48 від 22.09.2021 року, №67 від 28.09.2021 року, №69 від 29.09.2021 року, №15 від 07.10.2021 року, №16 від 08.10.2021 року, №17 від 08.10.2021 року, №28 від 12.10.2021 року, №29 від 12.10.2021 року, №38 від 18.10.2021 року, №39 від 18.10.2021 року, №40 від 18.10.2021, №41 від 18.10.2021 року, №42 від 18.10.2021 року, №43 від 20.10.2021 року, №44 від 20.10.2021 року, №45 від 21.10.2021 року, №46 від 21.10.2021 року, №49 від 22.10.2021 року, №50 від 22.10.2021 року, №59 від 26.10.2021 року, №66 від 27.10.2021 року, №67 від 27.10.2021 року, №68 від 27.10.2021 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.01.2024 року позов задоволено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.01.2024 року - без змін.

30.08.2024 року позивач на підставі ст.382 КАС України звернувся до суду першої інстанції із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якій заявник просив зобов`язати ДПС України подати у п`ятиденний строк звіт про виконання судового рішення у справі №420/24159/23.

Заява обґрунтована тим, що Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 26.06.2024 року відкрито провадження ВП №75359104 щодо виконання виконавчого листа №420/24159/23, який видано 04.06.2024 року з наданням ДПС України 10 робочих днів для виконання рішення суду. Станом на 10.07.2024 року наданий державним виконавцем строк виконання рішення суду у справі №420/24159/23 закінчився. Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, розглянувши адвокатський запит від 16.07.2024 року №02 в інтересах ТОВ «КАРТІС БІЛДІНГ» щодо стану виконання рішення суду у справі №420/24159/23, та на додаток до попереднього листа відділу від 28.06.2024 року №93618/110013-33-24/20.1 в межах компетенції надав нову відповідь від 19.07.2024 року №102994/122863-33-24/20.1 де зазначив, що ДПС України листом від 27.06.2024 року №8310 повідомила виконавця щодо ніби то вжиття заходів задля виконання рішення суду, проте не зазначила яких саме. У зв`язку з невиконанням боржником рішень суду без поважних причин та відповідно до вимог статей 63, 75 Закону, 18.07.2024 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. та повторно зобов`язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів. У зв`язку з невиконанням боржником рішень суду без поважних причин 21.08.2024 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн. та визначено здійснити звернення в правоохоронні органи щодо вирішення питання про притягнення винних осіб боржника до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду. Дані обставини підтверджуються доказами, що залучаються з даною заявою та свідчать, що ДПС України цілеспрямовано умисно не виконує рішення суду в справі №420/24159/23 без жодних на це законних підстав та не надаючи цьому жодних належних та ґрунтовних пояснень. Отже, виконавчі дії з примусового виконання рішення суду не призвели до виконання відповідачем рішення суду, і боржник ухиляється від покладеного на нього судом обов`язку. Крім того, представником ТОВ «КАРТІС БІЛДІНГ» здійснювалися неодноразові адвокатські запити до ДПС України, проте остання жодним чином чітко та ґрунтовно не роз`яснила підстави невиконання рішення суду у справі №420/24159/23, строки його виконання і в цілому продовжує злісно не виконувати рішення суду у зазначеній справі.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 року заяву ТОВ «КАРТІС БІЛДІНГ» про встановлення судового контролю задоволено частково наступним чином:

- зобов`язати Державну податкову службу України подати протягом одного місяця з дати прийняття цієї ухвали звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.01.2024 року у справі №420/24159/23.

Не погоджуючись з такою ухвалою, Державна податкова служба України звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 року про встановлення судового контролю посилаючись на відсутність підстав для ухвалення такого рішення.

Викладена в апеляційній скарзі позиція апелянта полягає в тому, що оскільки на даний час виконавче провадження з виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.01.2024 року у справі №420/24159/23 ще не завершено, і позивач не надав доказів неможливості виконання такого рішення в рамках такого виконавчого провадження, тому відсутні підстави для застосування інституту судового контролю.

Вирішуючи питання про обґрунтованість встановлення у даній справі судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.01.2024 року, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно зі ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення спричиняє відповідальність, встановлену законом.

Частинами 2, 4 ст.372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

За змістом ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-IV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» Суд зазначив, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення від 19.03.1997 року, №18357/91).

У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини в справі «Антонюк проти України» Суд зауважив, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні (див. «Шестаков проти Росії» (Shestakov v. Russia), №48757/99, від 18.06.2002 року) (рішення від 11.12.2008 року, №17022/02).

У пункті 18 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ліпісвіцька проти України» Суд звернув увагу на те, судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (див. рішення у праві «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy) (№1) [ВП], №36813/97, пункт 197). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (див. рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, п.п.24-27, від 13.06.2006 року) (рішення від 12.05.2011 року, №11944/05).

Статтею 382 КАС України встановлено спосіб здійснення судового контролю за виконанням судового рішення. Зокрема, відповідно до частин 1, 2 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що стаття 382 КАС України надає право суду, який ухвалив відповідне судове рішення, з метою забезпечення його належного виконання, застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання такого судового рішення у строк, встановлений судом, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Для застосування наведених процесуальних заходів повинні існувати відповідні правові підстави. Зокрема, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення у порядку статті 382 КАС України може слугувати наявність у суду об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю судове рішення залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 року у справі №640/3719/18 та від 11.06.2020 року у справі №640/13988/19.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується ухваленням судового рішення, а також передбачає його виконання.

При цьому аналіз норми статті 382 КАС України у її системному взаємозв`язку з нормами статті 372 КАС України дозволяє стверджувати, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися, за наявності для цього підстав, безвідносно до факту наявності виконавчого провадження щодо виконання відповідного судового рішення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 13.12.2012 року №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Крім цього у Рішенні від 26.06.2013 року №5-рп/2013 Конституційний Суд України зауважив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

У Рішенні від 15.05.2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 року №1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Також Конституційний Суд України, узявши до уваги статей 3, 8, частини 1, 2 статті 55, частини 1, 2 статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене рішення.

Задовольняючи заяву позивача про встановлення судового контролю, суд першої інстанції вірно врахував наступні обставини, які свідчать про тривале невиконання відповідачем рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.01.2024 року у справі №420/24159/23, незважаючи на застосовані державними виконавцями санкції, а саме:

- постановами головних державних виконавців Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 18.07.2024 року та 21.08.2024 року, у зв`язку з невиконанням боржником (ДПС України) вимог виконавчих документів на боржника були накладені штрафи у розмірах 5100,00 грн. та 10200,00 грн., відповідно;

- відповідно до листів ДПС України від 24.06.2024 року, 16.07.2024 року, 11.07.2024 року, 15.08.2024 року на запити представника позивача щодо виконання рішення суду та реєстрації податкових накладних, відповідачем зазначено, що в ДПС тривають заходи з виконання рішення суду;

- станом на 23.09.2024 року відповідачем не надано доказів виконання рішення суду від 05.01.2024 року у справі №420/24159/23.

Колегія суддів вважає, що наведені результати з виконання органом державної виконавчої служби рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.01.2024 року у справі №420/24159/23 є достатніми підставами для встановлення судом першої інстанції судового контролю за виконанням такого рішення згідно ст.382 КАС України.

При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду по справі №800/592/17 встановлення судового контролю може здійснюватися й після завершення розгляду справи.

Відповідно до положень ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.322, ст.325 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька