Постанова

від 25.10.2024 по справі 420/17378/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/17378/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Осіпова Ю.В.,

Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційні скарги Свідера Василя Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 , Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року, прийнятого за правилами спрощеного позовного провадження суддею Скупінською О.В. у місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 (далі Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі Відповідач, РУМО АДПСУ) в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність РУМО АДПСУ щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.08.2021 року із врахуванням приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;

- зобов`язати РУМО АДПСУ нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.08.2021 року із врахуванням приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Вимоги адміністративного позову обґрунтовано тим, що з 26.07.1995 року по 01.08.2021 року Позивач проходив військову службу у Відповідача, проте у період з 01.03.2018 року по 01.08.2021 року індексація грошового забезпечення нараховувалася у меншому розмірі ніж це передбачено законом, оскільки 01.03.2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, тому «березень 2018 року» став місяцем підвищення доходу Позивача, проте Відповідачем не було вирішення питання щодо наявності у Позивача права на отримання суми індексації-різниці відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі Порядок № 1078).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 року позов задоволено частково, а саме:

- визнано протиправною бездіяльність РУМО АДПСУ щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.08.2021 року із врахуванням приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;

- зобов`язано РУМО АДПСУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 2 248, 09 грн. за період з 01.03.2018 року по 01.08.2021 року із врахуванням приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;

- в решті позову відмолено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині визначення щомісячного розміру індексації-різниці, яка підлягає виплаті в сумі 2 248, 09 грн., ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням матеріального права та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати його в цій частині та постановити нове рішення, яким визначити щомісячний розмір індексації-різниці в сумі 4 429, 92 грн..

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, сторона погоджується з висновком суду про наявність у Позивача права на отримання індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.08.2021 року із врахуванням приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, проте вважає помилковими висновки суду із визначеною сумою індексації грошового забезпечення, що належить до виплатити у місяці підвищення грошового доходу (березень 2018 року) та до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), розрахованої як різниця між сумою індексації, що склалася у місяці підвищення грошового доходу, та розміром підвищення грошового доходу яка становить 2 248, 09 грн.. На думку апелянта, помилковість заключається в тому, що визначені розміру підвищення грошового доходу у березні 2018 року, як різниця між грошовим забезпеченням за березень 2018 року та грошовим забезпеченням за лютий 2018 року, судом невірно зазначено суму грошового забезпечення Позивача за березень 2018 року, оскільки до її складових було враховано компенсацію (ПДФО) у розмірі 4 377, 36 грн. та в цю суму було включено суму компенсованого ПДФО з допомоги для оздоровлення, проте допомога для оздоровлення не входить до складу грошового забезпечення, так як є одноразовою виплатою, тому сума компенсованого ПДФО із допомоги для оздоровлення, яка становить 2 181, 83 грн., також не має враховують, тобто сума, яка підлягає врахуванню становить 2 195,53 грн. (4 377, 36 - 2 181, 83).

Також із вищевказаним рішенням суду першої інстанції не погодилася Регіональне управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України та звернулося до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати його та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційну скаргу, сторона зазначає, що відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року по листопад 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%. Таким чином, були відсутні правові підстави для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року, оскільки поріг індексації не перевищував 103 %, та індексація грошового забезпечення після підвищення доходу належить нарахуванню та виплаті тільки з грудня 2018 року.

Крім цього, апелянт вказує, що у період з 01.03.2018 року по 26.09.2019 року Позивач проходив службу та перебував на грошовому забезпеченні в іншому органі, а саме у ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є відомим та визнається сторонами, тобто нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 26.09.2019 року здійснювалось саме Південним регіональним управлінням, тому Південне регіональне управління має бути співвідповідачем по даній справі.

Представник Позивача надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу Відповідача, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції змінити в частині застосованого судом способу захисту шляхом визначення конкретної щомісячної суми індексації грошового забезпечення у розмірі 4 429,92 грн., замість 2 248, 09 грн., які Відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити Позивачу за період з 01.03.2018 року по 01.08.2021 року.

Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково, скасувати рішення суду в частині визначення конкретної щомісячної суми індексації грошового забезпечення, яку Відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити Позивачу за спірний період, прийняттям в цій частині нової постанови про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 26.07.1995 року по 01.08.2021 року Позивач проходив військову службу.

При цьому, згідно послужного списку, зокрема з 14.06.2016 року по 23.11.2018 року Позивач проходив військову службу на посаді офіцера сектору оперативних чергових відділу управління службового штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 , а з 23.11.2018 року по 27.12.2018 року перебував у розпорядженні Регіонального управління морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України та з 27.12.2018 року проходив службу на посадах ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Наказом начальника Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2021 року № 166-ОС, Позивача, звільненого з військової служби у запас Збройних Сил України, з 01.08.2021 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, що підтверджується витягом з вищевказаного наказу.

Разом з тим, як вбачається з листа Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02.06.2020 року № 11-5760/0/6-20Вих, враховуючи розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби від 03.03.2020 року № Т/116-1743, виплата індексації проводиться органом Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовець був виключений зі списків частини, у зв`язку із звільненням з військової служби, з урахуванням не виплаченої індексації грошового забезпечення під час проходження служби в інших органах Державної прикордонної служби України.

У квітні 2024 року представник Позивача звернувся до Відповідача із електронним зверненням, в якому просив нарахувати та виплатити Позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.08.2021 року із врахуванням приписів абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. При цьому, у цьому зверненні представником Позивача наведено розрахунок суми індексації, що належить до виплати у місяці підвищення доходу (березень 2018 року) та виплачувати її до наступного підвищення окладів, як різниця між сумою індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (4 463, 15 грн.) та розміром підвищення грошового доходу (28, 16 грн.) та складає 4 434, 99 грн. (4 463, 15 грн. - 28, 16 грн.).

Листом за № 09/С-17/19 від 16.05.2024 року Відповідачем повідомлено Позивача, що Регіональним управлінням Морської охорони нарахування та виплата індексації грошового забезпечення проводилась у період з 01.01.2020 року по 01.08.2021 року (тобто з дати зарахування на фінансове забезпечення до Регіонального управління Морської охорони по день виключення із списків особового складу) у відповідності до Закону України від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення (далі-Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. Отже, відсутні підстави для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за умовами, викладених у зверненні.

Не нарахування та невиплата індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.08.2021 року у повному обсязі, ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльністю РУМО АДПСУ, що порушує право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, тому звернувся до суду з даним позовом.

Розглянувши справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач має право на отримання індексації-різниці й це право порушене Відповідачем, тому дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності Відповідача щодо невиплати Позивачу належних сум індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.08.2021 року із врахуванням приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. Разом з тим, визначаючи в ухваленому рішенні суму індексації, яка підлягає до нарахування та виплати Позивачу суд послався на власний розрахунок розміру індексації-різниці, який становить 2 248, 09 грн.. При цьому, розраховуючи суму підвищення доходу Позивача в березні 2018 року, як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року, суд виходив з того, що грошове забезпечення Позивача у лютому 2018 року склало 14 359, 66 грн., а у березні 2018 року за вирахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та компенсація житла 16 574, 72 грн., тобто різниця становить 2 215, 06 грн. (16 574, 72 - 14 359, 66).

За правилами ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності у Позивача права на отримання індексації-різниці у спірній період й це право порушене Відповідачем, проте колегія суддів не може погодитись із визначеною щомісячною сумою індексацією-різницею у розмірі 2 248, 09 грн., оскільки такий розрахунок зроблений без належного з`ясування обставин по справі, у зв`язку з чим невірно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині визначення конкретної суми, яка підлягає виплаті, з огляду на наступне.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17.07.2003 року № 1078 (далі Порядок № 1078) встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Підпунктом 2 пункту 6 Порядку № 1078 передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищення грошових доходів громадян (в межах прожиткового мінімуму) для компенсації подорожчання/зростання споживчих товарів і послуг внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов`язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі, коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.

У зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 року № 1013 (далі Постанова № 1013), якою внесені зміни серед іншого і до п. 5 Порядку № 1078, з 01.01.2016 року істотно змінився порядок нарахування індексації, оскільки «базовим місяцем» (місяцем, від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, до досягнення ним порогу 103%) визначено місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, а не підвищення розмірів мінімальної заробітної плати чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімального розміру.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 року по справі № 825/565/17 звернув увагу на те, що місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації.

Як було вже вказано вище, за змістом п. 5 Порядку №1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця.

Отже, колегія суддів зазначає, що базовий місяць для індексації грошового забезпечення визначається нормативно та Відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу).

Тому у разі настання визначених законодавством умов, Відповідач зобов`язаний вчинити конкретну дію на користь Позивача провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо Відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов`язати до її вчинення у судовому порядку.

Колегія суддів зазначає, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

Як вбачається з абз. 2 п. 5 Порядку № 1078, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) в березні 2018 року становив 101,1%, в квітні 2018 року становив 100,8%, в травні 2018 року - 100,0%, в червні 2018 року - 100,0%, в липні 2018 року - 99,3%, в серпні 2018 року - 100,0%, в вересні 2018 року - 101,9%, в жовтні 2018 року - 101,7%.

Отже величина індексу споживчих цін у період з квітня 2018 року по жовтень 2018 року не перевищувала передбаченого пунктом 1-1 Порядку № 1078 порогу індексації у 103%.

Відповідно до абзаців 3-5 п. 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Таким чином, для правовідносин, пов`язаних з нарахуванням індексації, визначальним є також факт підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів).

Подібні правові висновки Верховний Суд виклав у постанові від 19.05.2022 року по справі № 380/11404/21, від 27.02.2023 року по справі № 560/5997/21.

Оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді цього ж року, то з огляду на положення пункту 1-1 Порядку № 1078 індексацію грошового забезпечення слід проводити з 01.12.2018 року, як першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Відтак, колегія суддів погоджується з доводами Відповідача про те, що у період з 01.03.2018 року по 30.11.2018 року «поточна» індексація грошового забезпечення Позивачу обґрунтовано не виплачувалася Відповідачем через не перевищення індексу споживчих цін 103%.

Разом з тим, з 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття «індексації-різниці», право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 дає колегії суддів підстави зробити висновок, що нарахування й виплата «індексації-різниці» має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, апеляційний суд дійшов висновку, що повноваження Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

Застосовуючи, зазначений Верховним Судом у справі № 400/3826/2, підхід та ураховуючи, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, з огляду на правила пунктів 5, 102 Порядку № 1078 можна прийти до висновку що березень 2018 року став місяцем підвищення доходу Позивача , за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

За такої умови відповідно до абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 слідує, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу, Відповідачу належало вирішити питання, чи має Позивач право на отримання суми індексації-різниці.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 Позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Тому, для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, ураховуючи спосіб, застосований Верховним Судом у справі № 400/3826/21, необхідно встановити:

- розмір підвищення доходу Позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року);

- суму можливої індексації грошового забезпечення Позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078));

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати Позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Перевіривши, наведений в оскаржуваному рішенні, розрахунок конкретної суми індексації грошового забезпечення, яку Відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити Позивачу, колегія суддів не може з ним погодиться та вважає його невірним, оскільки було невірно розраховано суму підвищення доходу Позивача в березні 2018 року, тому слід навести власний розрахунок суми індексації-різниці.

Розраховуючи суму підвищення доходу Позивача в березні 2018 року, суд першої інстанції виходив із таких складових:

- грошове забезпечення за лютий 2018 року 14 359, 66 грн., з яких: посадовий оклад 1 100 грн.; оклад за звання 130 грн.; вислуга років 430, 50 грн.; таємність 165 грн.; ОУС 165 грн.; щорічна надбавка 4 563, 45 грн.; НОУС 830, 25 грн.; премія 4 785 грн. компенсація 2 190, 46 грн. (1 100 + 130 + 430, 50 + 165 + 165 + 4 563, 45 + 830, 25 +4 785 + 2 190, 46);

- грошове забезпечення за березень 2018 року 16 574, 72 грн., з яких: посадовий оклад 5 360 грн.; оклад за звання 1 410 грн.; вислуга років 3 046, 50 грн.; таємність 804 грн.; щорічна надбавка 76, 06 грн.; премія 1 500, 80 грн.; компенсація 4 377, 36 грн. (5 360 + 1 410 + 3 046, 50 + 804 + 76, 06 + 1 500, 80 + 4 377, 36). При цьому, без врахування матеріальної допомоги на оздоровлення 12121, 30 грн. та компенсація житла 1 224 грн.

Отже, різниця становить 2 215, 06 грн. (16 574, 72 - 14 359, 66).

В свою чергу, представник Позивача вважає, що судом першої інстанції помилково було включено до суми грошового забезпечення за березень 2018 року повну суму компенсації у розмірі 4 377, 36 грн., оскільки в неї було включено суму компенсованого податку на доходи з фізичних осіб (ПДФО) з допомоги для оздоровлення, яка не входить до складу грошового забезпечення, так як є одноразовою виплатою, тож сума компенсованого ПДФО із допомоги для оздоровлення, яка становить 2 181, 83 грн., також не має враховують, тобто сума, яка підлягає врахуванню становить 2 195,53 грн. (4 377, 36 - 2 181, 83).

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає за необхідним зазначити наступне.

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби) визначає інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України за № 558 від 25.06.2018 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 854/32306 від 23.07.2018 року (далі Наказ № 558).

Пунктом 2 глави 1 розділу І Наказу № 558 встановлено, що термін «грошове забезпечення» означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення складається із:

- посадового окладу;

- окладу за військовим званням;

- щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії);

- одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

Місячне грошове забезпечення складається із:

- основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням);

- щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

З огляду на зазначене, компенсаційні виплати взагалі не входять до складу ані грошового забезпечення, ані щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, ані одноразових додаткових видів грошового забезпечення, військовослужбовців, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

В той же час, як вже зазначалось вище, розмір підвищення доходу Позивача в березні 2018 року, визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року, та в обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру відповідно до 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

За таких обставин, розраховуючи суму підвищення доходу Позивача в березні 2018 року, судова колегія виходив з наступного:

- грошове забезпечення за лютий 2018 року становить 12 169, 20 грн., виходячи з наступних складових: посадовий оклад 1 100 грн.; оклад за звання 130 грн.; вислуга років 430, 50 грн.; таємність 165 грн.; ОУС 165 грн.; щорічна надбавка 4 563, 45 грн.; НОУС 830, 25 грн.; премія 4 785 грн., тобто за виключенням компенсаційної виплати 2 190, 46 грн. (1 100 + 130 + 430, 50 + 165 + 165 + 4 563, 45 + 830, 25 +4 785);

- грошове забезпечення за березень 2018 року 12 197, 36 грн., з яких: посадовий оклад 5 360 грн.; оклад за звання 1 410 грн.; вислуга років 3 046, 50 грн.; таємність 804 грн.; щорічна надбавка 76, 06 грн.; премія 1 500, 80 грн., тобто за виключенням матеріальної допомоги на оздоровлення 12 121, 30 грн. та компенсаційних виплат 5 601, 36 грн. (4 377, 36 грн. + 1 224 грн.).

Таким чином, різниця становить 28, 16 грн. (12 197, 36 - 12 169, 20).

Сума індексації за березень 2018 року склала 4 463, 15 грн., виходячи з наступного:

- останній місяць підвищення посадового окладу січень 2008 року;

- величина зростання індексу споживчих цін з лютого 2008 до лютого 2018 року 353,3%;

- у березні 2018 року величина прожиткового мінімуму 1 762,00 грн.

(1 762*(353, 3-100) / 100 = 4 463, 15)

Отже, розмір підвищення доходу (28, 16 грн.) не перевищує суму індексації за березень 2018 року (4 463, 15 грн.), тобто є меншою за суму індексації.

Оскільки розмір підвищення доходу в березні 2018 року є меншим за суму індексації, що склалася у березні 2018 року, тому є наявними підстави для нарахування й виплати Позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

При цьому, до чергового підвищення посадового окладу (після березня 2018 року), до визначеної суми індексації «Різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу» 4 434, 99 грн. (4 463, 15 грн. 28, 16 грн.) повинна додаватися сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації (103 %).

Відтак, Відповідач, вказуючи про відсутність підстав для виплати Позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.08.2021 року, врахував лише норми абз. 1 та 2 п. 5 Порядку № 1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Саме тому, з урахуванням зазначених норм, Відповідач не нараховував та не виплачував Позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідним зазначити, що у згаданому вище електронному зверненні до Відповідача щодо нарахування та виплати Позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.08.2021 року із врахуванням приписів абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, представником Позивача було наведено вірний розрахунок розміру належної індексації-різниці в сумі 4 434, 99 грн..

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що Відповідач у межах спірних правовідносин безпідставно оминув норми абз. 4, 5, 6 п. 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати Позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року); не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу Позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для виплати Позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки індексація грошового забезпечення Позивача у період з 01.03.2018 року по 01.08.2021 року нараховувалася та виплачувалася не у повному обсязі.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Позивач має право на отримання індексації-різниці й це право порушене Відповідачем, однак не може погодитись із визначеною сумою індексації в сумі 2 248, 09 грн., яка підлягає до нарахування та виплаті за період з 01.03.2018 року по 01.08.2021 року, з огляду на невірний його розрахунок.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).

В свою чергу, як визначено п.п. 1 та 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції було допущено неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині визначення суми індексації у розмірі 2 248, 09 грн., яка підлягає до нарахування та виплаті за період з 01.03.2018 року по 01.08.2021 року, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, а саме в сумі 4 434, 99 грн..

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника Позивача підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасуванню в частині визначення конкретної суми індексації, яка підлягає виплаті, з прийняттям нового рішення в цій частині про часткове задоволення позовних вимог.

При цьому, щодо доводів апеляційної скарги Відповідача стосовно залучення до участі у справі в якості співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 , колегія суддів вважає їх необґрунтованими та безпідставними з огляду на розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби від 03.03.2020 року № Т/116-1743, відповідно до якого виплата індексації проводиться органом Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовець був виключений зі списків частини, у зв`язку із звільненням з військової служби, з урахуванням не виплаченої індексації грошового забезпечення під час проходження служби в інших органах Державної прикордонної служби України. В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, Позивач був виключений зі списків саме з Регіонального управління морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України, тому саме Відповідач має здійснити нарахування та виплату Позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період.

Інші доводи апеляційної скарги Відповідача, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки такі доводи ґрунтуються на невірному, проте власному, тлумаченні норм законодавства України, які регулюють спірні правовідносини.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18.07.2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10.02.2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994 року, пункт 29).

Таким чином, апеляційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції про зобов`язання РУМО АДПСУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 2 248, 09 грн. за період з 01.03.2018 року по 01.08.2021 року із врахуванням приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, підлягає скасуванню в частині зазначення конкретного розміру суми індексації, яка підлягає до нарахуванню й виплаті Позивачу, оскільки прийнято в цій частині з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині з прийняттям нового рішення про часткове їх задоволення, в іншій частині рішення залишається без змін.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу представника Позивача задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині вимог щодо зобов`язання РУМО АДПСУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 2 248, 09 грн. за період з 01.03.2018 року по 01.08.2021 року із врахуванням приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з прийняттям нового рішення в цій частині про зобов`язання РУМО АДПСУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 4 434, 99 грн. за період з 01.03.2018 року по 01.08.2021 року із врахуванням приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині рішення залишається без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії скасувати в частині «зобов`язання Регіональне управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 2 248, 09 грн. за період з 01.03.2018 року по 01.08.2021 року із врахуванням приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078».

Прийняти нове рішення в цій частині, яким зобов`язати Регіональне управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 4 434, 99 грн. за період з 01.03.2018 року по 01.08.2021 року із врахуванням приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Суддя-доповідач:М.П. Коваль

Суддя:Ю.В. Осіпов

Суддя:В.О. Скрипченко