Постанова

від 25.10.2024 по справі 420/12730/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/12730/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Осіпова Ю.В.,

Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САНТЕХБУДПОСТАЧ» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «САНТЕХБУДПОСТАЧ» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100000/2024/000023/2 від 30.01.2024 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «САНТЕХБУДПОСТАЧ» задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100000/2024/000023/2 від 30.01.2024 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Київська митниця звернулась до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, неналежно встановлено усі обставини справи та порушено норми процесуального права, тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом не досліджено в повному обсязі того, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості вищезазначеного товару встановлено, що документи, зазначені у частині 2 статті 53 Кодексу, містять розбіжності, не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та надані не в повному обсязі. Апелянт вказує, що перевірити достовірність транспортних витрат не вбачалося можливим, при цьому відбулось залучення третіх осіб для перевезення заявленого до митного оформлення вантажу, але підтверджуючі документи не надані. Апелянт зазначає, що до митного оформлення підтверджуючі документи про проведення оплати подані також не були, при цьому позивачем порушено приписи п.8 ч.2 ст.53 Митного кодексу України шляхом не включення до митної вартості страхових витрат. Крім того, на думку апелянта, платіжні інструкції без вказівки у ній вірної адреси (яка зазначена в зовнішньоекономічному договорі (контракту) отримувача коштів не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару.

Представником позивача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантехбудпостач» зареєстровано як юридична особа 05.03.2019 року.

Основний вид економічної діяльності ТОВ «Сантехбудпостач»: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний).

Так, судом встановлено, що 22.09.2023 року між НК BEST PIPE FITTING CO., LIMITED (Китай, постачальник) та ТОВ «Сантехбудпостач» (Україна, покупець) було укладено контракт № 2023-CN4, предметом якого є: постачальник зобов`язується виготовити та поставити в період дії контракту, а покупець прийняти та оплатити санітарно-технічне та інженерне обладнання, далі «товар». (п. 1.1 контракту)

Ціни, асортимент та кількість товару узгоджуються сторонами у попередніх рахунках та зазначаються у рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною цього контракту. (п. 2.1 контракту)

Оплата за товар, що поставляється згідно з рахунком-фактурою здійснюється у валюті контракту банківським переказом грошових коштів з банківського рахунка покупця на банківський рахунок постачальника, зазначений у цьому контракті, на таких умовах: 30% вартості кожної партії товару передоплата після підтвердження попереднього рахунку; 70% вартості кожної партії товару протягом 7 днів з моменту видачі копії коносамента. (п. 3.2 контракту)

Постачання товару здійснюється зі складу постачальника на умовах FOB Тяньцзинь, FOB Ксинганг згідно правил «Інкотермс 2010». (п.4.1 контракту)

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ «Сантехбудпостач» (клієнт) та ПП «Транскарго» (виконавець) 01.11.2023 року було укладено договір №11/01-2023 транспортного експедирування, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується за відповідну плату та за рахунок клієнта надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також перевезення у великотоннажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень вантажу. (п. 1.1 договору)

За цим договором транспортно-експедиторській послуги надаються клієнту при експортних. Імпортних, внутрішніх, транзитних перевезенням, територією інших держав або внутрішніх перевезень територією України. (п.1.2 договору)

Відповідно до п. 2.1.2. договору, виконавець укладає від свого імені договори з портами, перевізниками, складами, судноплавними компаніями. їх агентами, експедиторськими та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та необхідні додаткові роботи та послуги, в т.ч. переупакування, перемаркування, ремонт тари, завантаження та розвантаження контейнерів, вибір проб та зразків, зважування, фумігацію, дезактивацію, визначення кількості та якості, сертифікацію та страхування вантажів і контейнерів. За рахунок коштів Клієнта, проводить розрахунки з ними, оплачує збори та інші обов`язкові платежі.

Відповідно до п. 4.5 договору, Виконавець оплачує перевезення та інші послуги третіх осіб з коштів за рахунок і за дорученням Клієнта (вантажоодержувачів, вантажовідправників та інших осіб). Кошти, що надійшли на рахунок Виконання від Клієнта, не переходять у його власність і не є виручкою, а вважаються транзитними дія подальших шпат перевезення та інших послуг третіх осіб (портів, перевізників, брокерів, тощо). У власності Виконавця залишається плата за виконання експедиторських послуг, яка підлягає оподаткуванню в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до довідки №40 від 24.01.2024 року про транспортні витрати повідомлено, що вартість доставки вантажу по коносаменту на адресу ТОВ «Сантехбудпостач» від місця завантаження на умовах FOB Xingang до пункту перетину кордону Яготин складає 138 636,00 грн. Витрати з пункту перетину кордону Яготин до м. Одеси складають 81 000,00 грн. навантажувано-розвантажувальні роботи включені у вартість перевезення. Вантаж додатково не страхувався.

Оплата за транспортні послуги підтверджується рахунком на оплату №68 від 18.01.2024 року, згідно з яким було надано послуги:

1. міжнародне перевезення за маршрутом TIANJIN-XINGANG, CN Яготин, MRKU8948937 на суму 138 636,00 грн;

2. міжнародне перевезення за маршрутом Яготин м. Одеса (Україна) MRKU8948937 на суму 81 000,00 грн.

Всього послуги з перевезення складають: 219 636,00 грн.

Так, на підставі інвойсу № 09222023 від 15.11.2023 року, пакувального листа б/н від 15.11.2023 року, коносаменту № GS123110819 від 25.11.2023 року, автотранспортної накладної CMR № 8937 від 24.01.2024 року, сертифікату про походження № 23С7000000130/09974 від 08.12.2023 року, на виконання вимог контракту №2023-CN4 від 22.09.2023 року на адресу позивача було поставлено товар «фітинги для труб сталеві для зварювання в стик в асортименті, торговельна марка: GS, країна виробництва: Китай, виробник: НК BEST PIPE FITTING CO., LIMITED».

Факт оплати за поставлений товар підтверджується платіжною інструкцією № 6 від 25.09.2023 року на суму 5500,00 дол. США та № 13 від 20.11.2023 року на суму 12 833,00 дол США.

У зв`язку з надходженням вказаного товару декларантом було сформовано та подано до митного органу митну декларацію № 24UA100230501707U9 від 29.01.2024 року.

Разом з МД декларантом було подано:

- зовнішньоекономічний контракт № 2023-CN4 від 22.09.2023 року;

- рахунок-фактура (інвойс) № 09222023 від 15.11.2023 року;

- платіжні інструкції в іноземній валюті № 6 від 25.09.2023 року, № 13 від 20.11.2023 року;

- договір транспортного експедирування № 11/01-2023 від 01.11.2023 року;

- рахунок на оплату за перевезення № 68 від 18.01.2024 року;

- довідка про транспортні витрати N 40 від 24.01.2024 року.

На запит Відповідача позивачем було надано додаткові документи, а саме: прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 30.01.2024 року та митна декларація країни відправника № 021720230000296538 від 22.11.2023 року.

Суд встановив, що Київською митницею 30.01.2024 року прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA100000/2024/000023/2 та винесено картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100230/2024/000047.

Представник позивача, не погодившись із прийнятим рішенням про коригування митної вартості звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано достатньо належним чином оформлених документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом, тому позовні вимоги належать задоволенню повністю.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі МК України).

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом зокрема, у постановах від 13 лютого 2020 року (справа №812/1325/17), від 11 лютого 2020 року (справа №520/9544/18), від 12 лютого 2019 року (справа №808/1801/18), від 26 червня 2018 року (справа №814/1996/15), від 22 травня 2018 року (справа №808/178/16), від 23 жовтня 2018 року (справа №820/1761/17), постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року (справа № 21-127а15), від 30 червня 2015 року (справа № 21-591а15), в яких зазначено, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як встановлено колегією суддів, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товару заявленому у спірному випадку до декларування, апелянт послався на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності.

Щодо посилань апелянта на невідповідність розміру транспортних витрат, наведених у МД рахунку на перевезення від 18.01.2024 № 68, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до контракту № 2023-CN4 від 22.09.2023 року Постачання товару здійснюється зі складу постачальника на умовах FOB Тяньцзинь, FOB Ксинганг згідно правил «Інкотермс 2010». (п.4.1 контракту)

Правило FOB означає, що товар повинен привезти до порту призначення відправник та завантажити на судно. Після того, як вантаж розмістять на борту, ризики під час перевезення та подальшої доставки переходять до покупця.

Відповідно до Переліку додаткових складових до ціні договору, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» (далі Наказ № 598) до митної вартості товару включаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до наданих документів, суд встановив, що вартість перевезення до митного кордону складає 138 636 грн, а загальна ж вартість перевезення з урахуванням перевезення на митній території України (81 000 грн) становить 219 636 грн, що також випливає з рахунку на оплату за перевезення від 18.01.2024 № 68, відповідно до якого, окрім загальної вартості перевезення Товару від порту Hingang (Китай) до пункту призначення - м. Одеса, зазначено вартість перевезення від порту Hingang (Китай) до митного кордону України (п/п Ягодин) -138 636 грн та вартість перевезення Товару з п/п Ягодин до м. Одеса - 81 000 грн.

Враховуючи викладене, доводи апелянта про невідповідність розміру транспортних витрат є необґрунтованими. Крім того, судом відхиляються твердження апелянта про відсутність договору перевезення судом, оскільки матеріалами справи підтверджено, що декларантом до митного оформлення було надано договір перевезення.

Щодо посилань апелянта, декларантом надано договір на перевезення з компанією ПП «Транскарго», проте у CMR зазначено іншого перевізника - ПП «Західтранссервіс», колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, для перевезення Товару позивачем був укладений договір транспортного експедирування № 11/01-2023 від 01.11.2023 року з ПП «Транскарго», суд вважає безпідставними з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до п. 2.1.2 вказаного договору, Експедитор за рахунок коштів Клієнта здійснює розрахунки з залученими перевізниками. Відповідно до п. 4.5. договору Експедитор оплачує перевезення та інші послуги третіх осіб.

Таким чином, з умов договору вбачається можливість укладення договору на перевезення з третьою особою, чим спростовуються доводи апелянта.

Крім того, до митного оформлення були надані підтверджуючі документи про проведення оплати (а.с. 30-31), які містять іншу інформацію, яка повність відповідає інформації з Контракту: назва продавця (Відправника) Товару повністю відповідає Контракту та інвойсу; номер банківського рахунку Відправника повністю відповідає Контракту та інвойсу; в призначені платежу вказано реквізити Контракту та інвойсу, на підставі який проведено оплату, що дає можливість ідентифікувати проведені оплати з поставленим Товаром.

Щодо ненадання доказів страхових витрат, колегія суддів зазначає, що як контрактом №2023-CN4, так і умовами поставки FOB не передбачено обов`язку ані продавця, ані покупця здійснювати страхування товару.

Згідно пункту 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України вимоги щодо надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, передбачені лише для випадків, якщо страхування здійснювалося.

Отже, якщо страхування не здійснювалось та орган митного контролю не може надати обґрунтованих доводів протилежного, то вимоги щодо надання страхових документів слід вважати безпідставними.

Стосовно недоліків експортної декларації, суд зазначає, що статтею 254 МК України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів власним коштом.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, що в повідомленні не вказано які саме дані в МД необхідно перевірити за допомогою даних декларації країни відправлення та для яких є обов`язковим надання перекладу експортної декларації.

Таким чином, відповідно до положень ст. 53 МК України, декларант на вимогу митниці надав всі наявні у нього документи, при цьому надані позивачем до митного органу документ підтверджують ціну імпортованого товару та жодних розбіжностей не містять.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач визначив митну вартість товару позивача за шостим (резервним) методом (стаття 64 МК України).

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.09.2018 року у справі №818/1186/17 року, відповідно до яких формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Крім того, Верховний Суд зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Водночас, копія митної декларації, що була підставою для коригування митної вартості товарів, до суду відповідачем не надано. Окрім цього, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих Позивачем товарів за резервним методом, Відповідач не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення Відповідачем ч. 2 ст. 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що рішення митного органу про коригування митної вартості товарів №UA100000/2024/000023/2 від 30.01.2024 року, є протиправним та підлягає скасуванню.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САНТЕХБУДПОСТАЧ» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: Ю.В. Осіпов

Суддя: В.О. Скрипченко