Постанова

від 29.10.2024 по справі 916/1738/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 916/1738/19

Категорія:108010000Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту: 17.03.2021р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

у складі:

головуючого Бітова А.І.

суддів Лук`янчук О.В.

Ступакової І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами комунальної установи "ОДЕСАРЕКЛАМА" Одеської міської ради та виконавчого комітету Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року по справі за позовом комунальної установи "ОДЕСАРЕКЛАМА" Одеської міської ради до обслуговуючого кооперативу "ЖЕМЧУЖИНА НА МАЛИНОВСЬКОГО", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача виконавчий комітет Одеської міської ради, про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2019 року комунальна установа (далі КУ) "ОДЕСАРЕКЛАМА" Одеської міської ради звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до обслуговуючого кооперативу (далі ОК) "ЖЕМЧУЖИНА НА МАЛИНОВСЬКОГО", третя особа: виконавчий комітет Одеської міської ради (далі ВК ОМР), про:

-зобов`язання ОК "ЖЕМЧУЖИНА НА МАЛИНОВСЬКОГО" усунути перешкоди КУ "ОДЕСАРЕКЛАМА" Одеської міської ради у здійсненні демонтажу протиправно розміщеної дахової рекламної конструкції, зазначеної в акті фіксації від 26 листопада 2018 року №008448/18 та приписі про усунення порушень від 04 грудня 2018 року №01-20/7359, шляхом надання доступу на дах будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 18-А.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15 жовтня 2019 року позов було задоволено. Зобов`язано відповідача усунути перешкоди позивачу у здійсненні демонтажу протиправно розміщеної дахової рекламної конструкції, зазначеної в акті фіксації від 26 листопада 2018 року № 008448/18 та приписі про усунення порушень від 04 грудня 2018 року №01-20/7359, шляхом надання доступу на дах будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 18-А.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23 грудня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.

29 вересня 2020 року постановою Великої Палати Верховного Суду рішення Господарського суду Одеської області від 15 жовтня 2019 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23 грудня 2019 року скасовано та закрито провадження у справі № 916/1738/19.

15 жовтня 2020 року до Верховного Суду надійшла заява КУ "ОДЕСАРЕКЛАМА" Одеської міської ради про направлення справи за юрисдикцією до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року вказану заяву було задоволено, справу №916/1738/19 за позовом КУ "ОДЕСАРЕКЛАМА" Одеської міської ради до ОК "ЖЕМЧУЖИНА НА МАЛИНОВСЬКОГО" про зобов`язання вчинити певні дії, передано до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 14 грудня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд прийняв до свого провадження справу зі стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року відмовлено КУ "ОДЕСАРЕКЛАМА" у задоволенні позову до ОК "ЖЕМЧУЖИНА НА МАЛИНОВСЬКОГО", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ВК ОМР про зобов`язання усунути перешкоди позивачу у здійсненні демонтажу протиправно розміщеної дахової рекламної конструкції, зазначеної в акті фіксації від 26 листопада 2018 року №008448/18 та приписі про усунення порушень від 04 грудня 2018 року №01-20/7359, шляхом надання доступу на дах будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 18-А.

На рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року були подані апеляційні скарги КУ "ОДЕСАРЕКЛАМА" Одеської міської ради та ВК ОМР.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 15 вересня 2021 року змінив мотивувальну частину рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року.

Ухвалюючи судове рішення апеляційний суд виходив із того, що КУ "ОДЕСАРЕКЛАМА" не має повноваження звертатися до суду з позовними вимогами до юридичної особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, з позовними вимогами про зобов`язання усунути перешкоди позивачу у здійсненні демонтажу протиправно розміщеної дахової рекламної конструкції.

Постановою Верховного Суду від 07 серпня 2024 року касаційні скарги ВК ОМР та КУ "ОДЕСАРЕКЛАМА" Одеської міської ради задовольнити частково.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року скасовано, справу направити на новий розгляд до цього ж суду.

Приймаючи дане рішення Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції безпідставно дійшов висновку про відсутність повноважень у КУ "ОДЕСАРЕКЛАМА" Одеської міської ради на звернення до суду з цим позовом.

Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції ухвалюючи рішення не з`ясував обставини справи, і не дослідив у судовому засіданні докази, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, Верховний Суд дійшов висновку, що справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення її по суті.

Таким чином, предметом даного апеляційного провадження є апеляційні скарги КУ "ОДЕСАРЕКЛАМА" Одеської міської ради та ВК ОМР на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року.

В апеляційній скарзі КУ "ОДЕСАРЕКЛАМА" Одеської міської ради ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, а також у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги:

-апелянт вказує, що згідно чинних правових норм, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради є органом, що надає дозвіл на розміщення зовнішньої реклами, вирішує питання, пов`язаних із дозвільним контролем за розміщенням рекламних засобів, тобто здійснює контроль за дотриманням правил розміщення реклами, а отже у межах своїх повноважень може приймати рішення про усунення порушень цих правил, зокрема рішення про зобов`язання розповсюджувача реклами демонтувати рекламний засіб, установлений без відповідного на те дозволу;

-законодавством України не встановлено повноваження спеціального уповноважених органів виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів зобов`язувати рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами до демонтажу протиправно розміщених рекламних засобів.

В апеляційній скарзі ВК ОМР ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, а також у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги:

-апелянт звертає увагу суду, що саме Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області у листі від 29 січня 2020 року №Вих-744/05.3/22-20 зазначило, що до його повноважень не входять питання щодо демонтажу неправомірно встановлених рекламних конструкцій;

-апелянт вказує, що правове регулювання спірних правовідносин зорієнтовано на об`єкт протиправно розміщену рекламну конструкцію, а не на суб`єкта особу, чия діяльність рекламується. Ключове у цьому питанні є встановлення протиправності розміщення рекламної конструкції, що повинно мати наслідком її демонтаж у встановленому порядку незалежно від того, чи здійснюється господарська діяльність її власником (користувачем) чи ні. Наприклад, якщо б власником рекламних конструкцій була б фізична особа, на неї також поширювалися б правові приписи щодо їх демонтажу у разі протиправного розміщення, хоча така фізична особа господарської діяльності не здійснює;

-спірна дахова конструкція не відповідає жодному нормативно визначеному критерію вивіски чи інформаційної таблички. Натомість, дахова конструкція з написом "KADORR" та зображенням к з гілкою у дзьобі, яка належить ОК "ЖЕМЧУЖИНА НА МАЛИНОВСЬКОГО", спрямовані на необмежене коло осіб споживачів реклами, яка, в свою чергу, формує та підтримує їх обізнаність та інтерес щодо іншої юридичної особи ТОВ "КАДОР", а також інших пов`язаних з нею юридичних осіб, що є широко відомі на ринку будівництва нерухомості не тільки міста Одеси, а й всієї України, і використовують ідентифікацію себе на ринку нерухомості як "корпорація "KADORR GROUP".

Розгляд справи 01 жовтня 2024 року колегією суддів проведено у відкритому судовому засіданні з участю представників апелянтів комунальної установи "ОДЕСАРЕКЛАМА" Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради, та представника відповідача.

З урахуванням обмежень обумовлених військовим станом в Україні та обмеження в електропостачанні будівлі апеляційного суду, колегія суддів, вислухавши доводи апелянта, ухвалила продовжити розгляд даної справи в порядку письмового провадження за правилами встановленими ст. 311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг КУ "ОДЕСАРЕКЛАМА" Одеської міської ради та ВК Одеської міської ради, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

26 листопада 2018 року КУ "ОДЕСАРЕКЛАМА" Одеської міської ради, за направленням управління реклами на проведення інвентаризації №116/01-19 від 01 листопада 2018 року (т.1 а.с.4), з виходом на місце зафіксовано розміщення ОК "ЖЕМЧУЖИНА НА МАЛИНОВСЬКОГО" дахової конструкції розміром 15м х 3м х 1 сторону (т=0,30 м) у кількості 1 шт. за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 18а, без відповідного дозволу, про що складено акт фіксації №008448/18 від 26 листопада 2018 року (т.1 а.с.30).

На підставі вищевикладеного, 04 грудня 2018 року управлінням реклами було винесено припис про усунення порушень №01-20/7359 з вимогою здійснити демонтаж конструкції протягом п`яти днів з моменту отримання даного припису (т.1 а.с.31). Припис №01-20/7359 від 04 квітня 2018 року було надіслано на юридичну адресу ОК "ЖЕМЧУЖИНА НА МАЛИНОВСЬКОГО" рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення, яке було повернуто відправнику з відміткою "у зв`язку з закінченням строку зберігання" (т.1 а.с.32-33).

З огляду на те, що вимоги припису не були виконані і рекламна конструкція продовжувала розміщуватись без дозвільних документів, управління реклами видало направлення на проведення демонтажу протиправно розміщеного рекламного засобу за №181/01 від 08 травня 2019 року (т.1 а.с.34).

15 травня 2019 року КУ "ОДЕСАРЕКЛАМА" Одеської міської ради було організовано та здійснено виїзд за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 18а, для проведення демонтажу протиправно розміщеного ОК рекламного засобу дахової конструкції розміром 15м х 3м х 1 сторону (т=0,30 м). Однак у допуску на дах будівлі за вищезазначеною адресою співробітникам установи було відмовлено головою ОК "ЖЕМЧУЖИНА НА МАЛИНОВСЬКОГО" Мокріцьким С.М., про що у присутності останнього було складено акт недопуску до об`єкта демонтажу (т.1 а.с.35).

Недопуск до об`єкта демонтажу ОК "ЖЕМЧУЖИНА НА МАЛИНОВСЬКОГО", що на думку позивача є перешкоджанням виконанню покладених на нього чинним законодавством завдань і функцій, що полягають у здійсненні за направленням управління реклами демонтажу протиправно розміщених рекламних засобів, і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки чинним на час виникнення спірних відносин законодавством визначено уповноважені органи на здійснення заходів державного контролю (нагляду) і позивач до таких не віднесений, тому за такого правового регулювання він не мав повноважень вживати заходи державного контролю, передбачені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року №877-V (далі Закон №877-V).

Також зазначив, що у цьому випадку управління реклами Одеської міської ради вийшло за межі визначених законом повноважень, оскільки питання демонтажу незаконно встановлених рекламних конструкції має вирішуватись саме спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, яким в Одеській області є Головне управління Держпродспоживслужби. Тому до моменту розгляду уповноваженим органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та прийняття ним відповідних заходів реагування, звернення із позовом до суду в цьому випадку взагалі є передчасним.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ч.ч.1, 2 ст. 16 Закону України "Про рекламу" від 03 липня 1996 року №270/96-ВР, п.п.2, 3, 5, 6, 44, 45, 46 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067, п.п.1.3, 1.5, 6.1, 3 Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі, які затверджені рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22 квітня 2008 року №434

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами врегульовано Законом України "Про рекламу" від 03 липня 1996 року №270/96-ВР (далі Закон №270/96-ВР). Дія цього Закону не поширюється на відносини, пов`язані з розповсюдженням інформації, обов`язковість розміщення та оприлюднення якої визначено іншими законами України. Дія цього Закону не поширюється на оголошення фізичних осіб, не пов`язані з підприємницькою діяльністю.

Положеннями ст. 1 Закону №270/96-ВР визначено наступні терміни, а саме:

-реклама інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару;

-внутрішня реклама реклама, що розміщується всередині будинків, споруд, у тому числі в кінотеатрах і театрах під час, до і після демонстрації кінофільмів та вистав, концертів, а також під час спортивних змагань, що проходять у закритих приміщеннях, крім місць торгівлі (у тому числі буфетів, кіосків, яток), де може розміщуватись інформація про товари, що безпосередньо в цих місцях продаються;

-зовнішня реклама реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Правила розміщення зовнішньої реклами врегульовані ст. 16 Закону №270/96-ВР, а також Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067 (далі Типові правила №2067).

Так, відповідно ч.1 ст. 16 Закону №270/96-ВР, розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб). Стягнення плати за видачу дозволів забороняється.

Частиною 2 ст. 16 Закону №270/96-ВР визначені вимоги, яким повинна відповідати зовнішня реклама, а саме: розміщуватись із дотриманням вимог техніки безпеки та із забезпеченням видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування та не відтворювати зображення дорожніх знаків; освітлення зовнішньої реклами не повинно засліплювати учасників дорожнього руху, а також не повинно освітлювати квартири житлових будинків; фундаменти наземної зовнішньої реклами, що виступають над поверхнею землі, можуть бути декоративно оформлені; опори наземної зовнішньої реклами, що розташована вздовж проїжджої частини вулиць і доріг, повинні мати вертикальну дорожню розмітку, нанесену світлоповертаючими матеріалами, заввишки до 2 метрів від поверхні землі; нижній край зовнішньої реклами, що розміщується над проїжджою частиною, у тому числі на мостах, естакадах тощо, повинен розташовуватися на висоті не менше ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття; у місцях, де проїжджа частина вулиці межує з цоколями будівель або огорожами, зовнішня реклама може розміщуватися в одну з фасадами будівель або огорожами лінію.

Відповідно п.2 Типових правил №2067, дозвіл документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

За приписами п.3 Типових правил №2067, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" від 06 вересня 2005 року №2806-IV (далі Закон №2806-IV).

Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу (п.24 Типових правил №2067).

Згідно п.5 Типових правил №2067, для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган). Робочий орган не вправі подавати заяву та одержувати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами.

Як визначено п.6 Типових правил №2067, до повноважень робочого органу належать:

-розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами на надання дозволу, внесення змін у дозвіл, переоформлення дозволу та продовження строку його дії;

-надання у разі потреби розповсюджувачам зовнішньої реклами архітектурно-планувальних завдань на опрацювання проектно-технічної документації для розташування складних (дахових) рекламних засобів;

-прийняття рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу, продовження строку, на який встановлено зазначений пріоритет, або про відмову в установленні такого пріоритету;

-підготовка проекту рішення виконавчого органу ради щодо надання дозволу (у тому числі погодження з органами та особами, зазначеними у пункті 16 цих Правил) чи про відмову у його наданні;

-видача дозволу на підставі рішення виконавчого органу ради;

-ведення інформаційного банку даних місць розташування рекламних засобів, плану їх розміщення та надання в установленому порядку інформації для оновлення даних містобудівного кадастру населених пунктів;

-подання територіальним органам спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі матеріалів про порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами;

-підготовка і подання виконавчому органу ради пропозицій щодо розмірів плати за надання послуг робочим органом на підставі калькуляції витрат для прийняття відповідного рішення.

Робочий орган здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

У відповідності до наведених вимог Закону №270/96-ВР та на підставі наведених Типових правил розроблені Правила розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі, які затверджені рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22 квітня 2008 року №434 (далі Правила №434).

Як визначено п.1.3 цих правил, Правила є обов`язковими до виконання всіма суб`єктами, що вступають у правовідносини з питань розміщення зовнішньої реклами у межах території міста Одеси.

Пунктом 1.5 Правил №434 передбачено, що робочий орган це управління реклами Одеської міської ради, яке уповноважене регулювати діяльність з розміщення зовнішньої реклами у межах міста Одеси.

Таким чином, робочим органом у м. Одесі є Управління реклами Одеської міської ради.

Згідно п.6.1 Правил №434 розміщення зовнішньої реклами в межах міста провадиться на підставі дозволів, які видаються робочим органом на підставі відповідного рішення виконавчого комітету Одеської міської ради.

Відповідно п.3 Правил №434 робочий орган надає фізичним та юридичним особам обов`язкові до виконання приписи про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами, а також Правил благоустрою території міста Одеси в частині утримання і забезпечення належного технічного стану та зовнішнього вигляду рекламних засобів; контролює виконання цих приписів.

Також згідно з п.3 Правил №434 робочий орган наділений повноваженням щодо видачі направлень на здійснення демонтажу протиправно розміщених рекламних конструкцій.

Отже, зі змісту наведений положень Правил №434 вбачається, що цими Правилами передбачені повноваження робочого органу, яким, як вже зазначалось, є Управління реклами Одеської міської ради, здійснювати контроль за додержанням цих Правил (у тому числі контроль щодо самовільного розміщення реклами) та звертатися до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк, а також надавати приписи щодо здійснення демонтажу таких об`єктів.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу зобов`язання усунення перешкод позивачеві у здійсненні його функціональних повноважень. При цьому, наявність або відсутність повноважень у позивача щодо здійснення демонтажу дахової конструкції в цій справі є окремим предметом дослідження.

Відповідач заперечує щодо наявності у позивача таких повноважень, зазначаючи, що питання демонтажу має вирішуватись саме спеціально уповноваженим органом Головним управлінням Держспоживслужби в Одеській області.

Надаючи правову оцінку наведеним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Повноваження органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів врегульовані Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР, однак положення цього Закону не містять повноважень таких органів на здійснення заходів щодо державного нагляду (контролю) у сфері рекламних послуг.

Водночас засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами врегульовано Законом №270/96-ВР.

Статтею 26 Закону №270/96-ВР передбачено органи, які уповноважені здійснювати контроль за дотриманням законодавства України про рекламу, до яких належать центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами; Антимонопольний комітет України щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції; Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, - щодо реклами державних цінних паперів; Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку щодо реклами на фондовому ринку; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах будівництва, архітектури, - щодо спорудження житлового будинку; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення, - щодо реклами про вакансії (прийом на роботу).

Органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи у цьому переліку відсутні.

Таким чином, діючим на час виникнення спірних правовідносин законодавством визначено уповноважені органи на здійснення заходів державного контролю (нагляду) за дотриманням законодавства України про рекламу і відповідач до таких органів не віднесений. Відповідно, колегія суддів вважає, що за такого правового регулювання відповідач не мав повноважень вживати заходи державного контролю, передбачені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року №877-V (далі Закону №877-V).

Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Пунктами 44, 45, 46 Типових правил №2067 передбачено, що рекламні засоби забезпечуються маркуванням із зазначенням на каркасі рекламного засобу найменування розповсюджувача зовнішньої реклами, номера його телефону, дати видачі дозволу та строку його дії.

Контроль за додержанням цих Правил здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства.

У разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк.

У разі невиконання цієї вимоги орган, який здійснює контроль, подає інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року №667 (далі Постанова №667), Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, та який реалізує державну політику, зокрема у галузі державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері.

Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Згідно п.13.1. Правил №434, демонтаж рекламних засобів здійснюється КУ "ОДЕСАРЕКЛАМА" Одеської міської ради за направленням робочого органу. Для виконання цих функцій підприємство може використовувати послуги суб`єктів господарювання на підставі відповідних договорів.

Пунктом 13.2 Правил №434 встановлено, що демонтаж рекламного засобу здійснюється відповідно до цих Правил у наступних випадках:

-а) рекламний засіб є протиправно розміщеним;

-б) рекламний засіб розміщується з порушенням вимог, передбачених розділом 6 цих Правил, або технічний стан рекламного засобу не відповідає вимогам безпеки, а також якщо відповідні порушення чи недоліки не були усунуті у термін, зазначений у приписі робочого органу;

-в) рекламний засіб перебуває у неналежному санітарному та/або технічному стані (забруднений, погано пофарбований, містить несправні конструктивні елементи тощо), а також, якщо відповідні недоліки не були усунуті у термін, зазначений у приписі робочого органу.

Відповідно п.13.3 Правил №434, у випадках, визначених абз."а" пп.13.2 цих Правил, демонтаж рекламного засобу здійснюється його власником за приписом робочого органу у термін, визначений приписом. Про виконання припису власник рекламного засобу зобов`язаний письмово повідомити робочий орган не пізніше наступного дня від дати демонтажу рекламного засобу. У разі невиконання зазначеного припису у встановлений робочим органом термін, демонтаж рекламного засобу здійснюється КУ "ОДЕСАРЕКЛАМА" Одеської міської ради. У випадках, визначених абз.абз."б", "в" пп.13.2 цих Правил, демонтаж рекламного засобу здійснюється після спливу терміну, зазначеного у приписі робочого органу, якщо вказані у приписі недоліки не усунуті або власник рекламного засобу не здійснив демонтаж самостійно.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року у справі №522/19532/14а викладено, зокрема, такі правові висновки щодо тотожного правового спору:

-за змістом Закону №877-V та Закону №270/96-ВР відповідачі (виконавчий комітет Одеської міської ради та КУ "ОДЕСАРЕКЛАМА" Одеської міської ради) не належать до числа органів, уповноважених на здійснення заходів державного контролю;

-Типовими правилами №2067 передбачено, що в разі невиконання у визначений строк вимог про усунення порушень виконавчі органи міських рад подають інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Таким чином, у разі виявлення невиконання вимоги щодо маркування рекламних засобів відповідач (Управління реклами Одеської міської ради та КУ "ОДЕСАРЕКЛАМА" Одеської міської ради), діючи в межах визначеної законом компетенції, вправі був звернутися до уповноваженого органу державного нагляду (контролю);

-положення Правил №434 в цій частині суперечать вимогам норм нормативно-правових актів вищої юридичної сили і не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

За таких обставин, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 20 листопада 2019 року у справі №522/19532/14а дійшов висновку про те, що видаючи направлення на демонтаж рекламних конструкцій і здійснюючи такий демонтаж, відповідачі (Управління реклами Одеської міської ради та КУ "ОДЕСАРЕКЛАМА" Одеської міської ради) діяли за межами визначеної законом компетенції.

З наведеними висновками 08 червня 2021 року Верховний Суд також погодився у справі з аналогічними позовними вимогами №916/3280/19.

З огляду на вищезазначену практику Верховного Суду, колегія суддів доходить висновку, що в даному випадку Управління реклами Одеської міської ради вийшло за межі визначених законом повноважень, оскільки питання демонтажу незаконно встановлених рекламних конструкції має вирішуватись саме спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, яким в Одеській області є Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області.

Відповідно п.3 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого Постановою №667 (далі Положення №667), основними завданнями Держпродспоживслужби, зокрема є здійснення відповідно до закону державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами.

Згідно пп.9 п.4 Положення №667 Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами, приймає рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження.

Водночас, колегія суддів враховує, що на час прийняття Одеським окружним адміністративним судом оскаржуваного рішення від 17 березня 2021 року, матеріали справи не містили рішення за результатами розгляду звернення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 19 вересня 2019 року до позивача про передачу для вжиття заходів реагування матеріалів перевірки за наслідками якої встановлено розміщення ОК "ЖЕМЧУЖИНА НА МАЛИНОВСЬКОГО" дахової конструкції розміром 15м х 3м х 1 сторону (т=0 30 м) у кількості 1 шт. за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 18а без відповідних дозволів.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що до моменту розгляду уповноваженим органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та прийняття ним відповідних заходів реагування, звернення із позовом до суду в даному випадку є передчасним.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову КУ "ОДЕСАРЕКЛАМА" Одеської міської ради.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги комунальної установи "ОДЕСАРЕКЛАМА" Одеської міської ради та виконавчого комітету Одеської міської ради залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 жовтня 2024 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.