Постанова

від 24.10.2024 по справі 620/4995/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/4995/24 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Черпака Ю.К.,

суддів Маринчак Н.Є., Штульман І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року, ухваленого в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України (далі - відповідач/апелянт) про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 10 лютого 2023 року по день фактичного розрахунку, але не більше ніж за шість місяців;

- зобов`язати Департамент боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 10 лютого 2023 року по день фактичного розрахунку, але не більше ніж за шість місяців.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав про порушення відповідачем строків виплати доплати за час несення служби під час карантинних обмежень, яка повинна була бути виплачена при звільненні. Оскільки відповідач цього не виконав, вважав, що є підстави для застосування до спірних правовідносин приписів статті 117 Кодексу законів про працю України, яка регулює виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, але не більш як за шість місяців.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України щодо проведення із ОСОБА_1 повного розрахунку у день звільнення з військової служби.

Стягнуто з Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 10 000, 00 грн (десять тисяч гривень нуль копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 605, 60 грн (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).

В апеляційній скарзі Департамент боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про повну відмову в задоволенні позову. Зазначив, що у відповідача був відсутній обов`язок сплачувати доплату за час несення служби під час карантинних обмежень, тому відсутня вина роботодавця, що у силу норм Кодексу законів про працю України позбавляє обов`язку нарахувати/виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку. На момент звільнення позивачу виплачено всі належні йому суми грошового забезпечення, що свідчить про відсутність вини з боку роботодавця. Також, вказано на неспівмірності суми середнього заробітку за час затримки розрахунку з сумою, виплаченою із затримкою та незастосуванні судом формули визначення суми компенсації з поєднанням суми майнових втрат.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів.

Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ОСОБА_1 по 10 лютого 2023 року проходив службу в Департаменті боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України, що підтверджується копією наказу від 08 лютого 2023 року № 40 о/с (а.с. 13).

Під час звільнення зі служби ОСОБА_1 не були в повному обсязі виплачені належні йому при звільненні суми, а саме - доплата, передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» від 29 квітня 2020 року № 375, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі № 620/3858/23, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року, зобов`язано Департамент боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» від 29 квітня 2020 року № 375 за період грудень 2020 року, з березня 2021 року по лютий 2022 року.

09 березня 2024 року на виконання вказаного судового рішення Департаментом боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України проведено перерахунок та виплату позивачу відповідних коштів в сумі 51 717, 31 грн.

Вважаючи, що несвоєчасний розрахунок при звільненні є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, позивач звернувся до суду з позовом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання обов`язку роботодавця щодо проведення зі звільненим працівником повного розрахунку та виплати всіх сум, що йому належать, є підставою для виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Враховуючи висновки Верховного Суду у справах цієї категорії, з метою дотримання справедливого балансу між правами та інтересами сторін, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, сума стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 10 000, 00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує такі норми чинного законодавства та фактичні обставини справи.

Оскільки оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог прийнято судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права, з ним погодились сторони, то суд апеляційної інстанції здійснює перегляд судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України в частині задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини з приводу грошового забезпечення осіб, які проходять службу в органах Національної поліції України, регулюються Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини. Спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці поліцейських, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум.

Непоширення норм трудового законодавства на працівників органів Національної поліції України стосується, зокрема, порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення). Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що передбачає порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

Зазначене питання врегульоване Кодексом законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII (далі - КЗпП України), норми якого в цій ситуації є загальними та поширюється на правовідносини, які виникають у зв`язку з несвоєчасним розрахунком під час звільнення зі служби в поліції.

Такі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі № 240/11214/19, які відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підлягають врахуванню.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з статтею 117 КЗпП України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-ІХ від 01 липня 2022 року) в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Вказаними нормами визначено обов`язок роботодавця провести розрахунок із працівником саме в день його звільнення, а у разі його невиконання встановлена відповідальність у вигляді виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, за наявності обставин коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Зазначене підтверджує обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні згідно з статтею 117 КЗпП України.

З матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено зі служби в органах Національної поліції України 10 лютого 2023 року, а фактичний розрахунок щодо виплати доплати за час несення служби під час карантинних обмежень проведено лише 09 березня 2024 року на виконання рішення суду, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Отже, відповідачем допущено протиправну бездіяльність, що полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тому колегія суддів погоджується з тим, що позивач має право на отримання грошової компенсації за весь час затримки розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Загальний розмір виплачених сум доплати за час несення служби під час карантинних обмежень на виконання рішення суду у справі № 620/3858/23 склав 51 717, 31 грн.

Із довідки Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України від 12 квітня 2024 року № 13/24л (т. 1, а.с. 57) встановлено, що сума середньоденного грошового забезпечення позивача складала 525, 00 грн.

Кількість днів, впродовж яких на користь позивача підлягає стягненню середнє грошове забезпечення за шість місяців, - 394 календарні дні. Розмір середнього заробітку позивача за шість місяців становить 95 550,00 грн (525, 00 грн х 182 дні).

Суд першої інстанції, дійшов висновку про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 10 000, 00 грн. При цьому суд врахував правові висновки Верховного Суду критерії щодо зменшення розміру середнього заробітку, тривалість періоду затримки виплат, поведінку позивача та відповідача, наявність чи відсутність вини уповноваженого органу.

Так, судом першої інстанції враховано, що затримка у здійсненні виплати всіх належних позивачу сум була зумовлена наявністю спору між сторонами цієї справи щодо наявності правових підстав для виплати доплати за час несення служби під час карантинних обмежень.

Отже, враховуючи принцип співмірності та розумності, колегія суддів вважає, що розмір відшкодування працівнику заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 10 000, 00 грн є пропорційним, належним і достатнім.

У контексті доводів апеляційної скарги про те, що у відповідача був відсутній обов`язок сплачувати грошову компенсацію за невикористані дні відпустки, тому відсутня вина роботодавця, що у силу норм КЗпП України позбавляє обов`язку нарахувати/виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку, колегія суддів наголошує, що вказане питання вже було предметом спору в справі № 620/3858/23, рішення в якій набрало законної сили, тому, відсутні підстави для надання переоцінки питанню виплати доплати за час несення служби під час карантинних обмежень, оскільки в цій частині спір вже вирішений судом.

Також, не підлягають врахуванню доводи апелянта про неспівмірність суми присудженого та належного до виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку з сумою, виплаченою із затримкою та незастосуванні судом формули визначення суми компенсації з поєднанням суми майнових втрат, оскільки, позивачем не ставилось предметом спору конкретна сума компенсації, а вказувалось на необхідність захисту прав в цій частині.

Окрім того, суд розглядаючи спір в межах предмету та підстав позову, не виходив за межі спору, натомість зобов`язав Департамент боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 10 лютого 2023 року по день фактичного розрахунку, але не більше ніж за шість місяців, що належить до повноважень відповідача.

Доводи апеляційної скарги Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України зводяться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно із статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення окружного адміністративного суду відповідає наведеним критеріям, підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

Судді: Маринчак Н.Є.

Штульман І.В.