Постанова

від 28.10.2024 по справі 580/455/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/455/24 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, в якому просила:

- визнати протиправною відмову відповідача у перегляді Акта № 4 про нещасний випадок (у тому числі поранення) за Формою Н-1 від 16 листопада 2023 року та Акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 07 серпня 2012 року близько 19 години з позивачем, за Формою Н-5 від 16 листопада 2023 року, врахувавши висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи № 02-01/380 від 19 травня 2021 року;

- зобов`язати відповідача переглянути Акт № 4 про нещасний випадок (у тому числі поранення) за Формою Н-1 від 16 листопада 2023 року та Акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 07 серпня 2012 року близько 19 години за Формою Н-5 від 16 листопада 2023 року, врахувавши висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи № 02-01/380 від 19 травня 2021 року, яким встановлено остаточний (кінцевий) діагноз позивача: "Травми голови зі струсом головного мозку, травма органів шиї у вигляді забоїв з крововиливами глотки та гортані та розвитком посттравматичного ларингіту з приводу якого вона лікувалась стаціонарно з 04.09.2012 до 14.09.2012".

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року закрито провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 238 КАС України.

Не погодившись із вказаною ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивачем вірно обрано спосіб захисту порушеного права шляхом подачі даного позову, при цьому позовні вимоги не спрямовані на спонукання відповідача до належного виконання судового рішення у справі №580/2348/21.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржувані дії та рішення були прийняті ним на виконання судового рішення у справі №580/2348/21 та відсутні підстави для зобов`язання відповідача виконувати вказане судове рішення в інший спосіб, шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки положеннями процесуального законодавства перебачено, що контроль за виконанням судового рішення здійснюється у відповідності до ст.382-383 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, введення в Україні воєнного стану та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд першої інстанції, закриваючи провадження у даній справі, дійшов висновку, що даний позов фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі №580/2348/21, а тому обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.

За наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (ч.1 ст.5 КАС України).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за ст.19 КАС України Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років».

Юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Таким чином, суду необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Стаття 2 та ч.4 ст.242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з положеннями ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а.

Статтею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Відповідно до вимог ст.383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наведене свідчить, що вчинені на виконання судового рішення дії можуть бути досліджені судом на предмет їх відповідності вимогам законодавства та дотримання прав позивача в рамках процедури судового контролю, ініційованої у відповідності до ст.383 КАС України.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання нового позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, або встановлення протиправності дій, рішень або бездіяльності позивача, вчинених (допущених) на виконання такого рішення, в окремому судовому провадженні.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його належного виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою звернення позивача до суду із даним позовом є незгода позивача зі змістом Акта № 4 про нещасний випадок (у тому числі поранення) за Формою Н-1 від 16 листопада 2023 року та Акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 07 серпня 2012 року близько 19 години з позивачем, за Формою Н-5 від 16 листопада 2023 року, оскільки під час їх складання відповідачем не було враховано висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи № 02-01/380 від 19 травня 2021 року.

Судом встановлено, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі №580/2348/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління МВС України в Черкаській області позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано акт форми Н-5* від 16.03.2021 розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_2 07.08.2012, складений Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області. Зобов`язано Управління МВС України в Черкаській області провести повторне спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався із ОСОБА_2 07.08.2012, та скласти акт розслідування нещасного випадку форми Н-5* та акт форми Н-1* про нещасний випадок виробничого характеру, що стався у період проходження служби і пов`язаний з виконанням позивачем службових обов`язків (а.с.10-14).

Вказане судове рішення набрало законної сили 09.02.2022, оскільки ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління МВС України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії повернуто апелянту.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 07.10.2022 у справі №580/2348/21 замінено боржника сторону боржника у виконавчому листі №580/2348/21 про зобов`язання Управління МВС України в Черкаській області провести повторне спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався із ОСОБА_2 07.08.2012 та скласти акт розслідування нещасного випадку форми Н-5* та акт форми Н-1* про нещасний випадок виробничого характеру, що стався у період проходження служби і пов`язаний з виконанням позивачем службових обов`язків, з Управління МВС України в Черкаській області на ГУ НП в Черкаській області (а.с.15-17).

Таким чином, судовим рішенням у справі №580/2348/21 зобов`язано відповідача провести повторне спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем та скласти відповідні акти за формами Н-5* і Н-1*.

На виконання судового рішення у вказаній справі ГУ НП в Черкаській області провело повторне розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем та складено відповідні акти за формою Н-1* від 16.11.2023 №4 та за формою Н-5* від 16.11.2023, про що позивача повідомлено листом від 17.11.2023 №1726/31-2023 (а.с.25-34).

За змісту вказаних актів вбачається, що вони були складені саме на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі №580/2348/21 з урахуванням ухвали від 07.10.2022 про заміну боржника у виконавчому провадженні з виконання вказаного судового рішення.

Вважаючи, що під час проведення повторного спеціального розслідування нещасного випадку та складання наведених актів відповідач безпідставно не врахував висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи № 02-01/380 від 19 травня 2021 року, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Таким чином, позивач не погоджується саме з діями відповідача, що полягають в проведення повторного спеціального розслідування нещасного випадку і складання актів за формами Н-5* і Н-1*, які були вчинені відповідачем саме на виконання судового рішення у справі №580/2348/21.

З аналізу встановлених обставин та наведених у позовній заяві доводів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спір у даній справі фактично спрямований на належне виконання іншого судового рішення, а саме рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі №580/2348/21, а доводи позивача, викладені в позовній заяві зводяться до незгоди з діями відповідача, вчиненими при виконанні такого судового рішення.

Тобто, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими ст.383 КАС України пов`язує наявність підстав для вирішення питання щодо визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

За приписами ч.5 ст.383 КАС України розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.

Відповідно до ч.6 цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити ст.129-1 Конституції України.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а, від 21 листопада 2019 року у справі № 802/1933/18-а.

Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача, вчиненими на виконання вищевказаного судового рішення, порушено його права, свободи чи інтереси, то він може звернутися до суду в порядку ст.383 КАС України із заявою про визнання протиправними таких рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

Підсумовуючи вище наведене, колегія суддів зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №522/10140/17, від 27.04.2021 у справі №460/418/20, від 26.05.2022 у справі №640/14941/21 та від 20.07.2022 у справі №420/16529/21, від 28.02.2024 у справі № 400/3416/20, від 06.08.2024 у справі № 560/4755/20, від 14.08.2024 у справі №580/5660/22, від 21.08.2024 у справі № 200/63/23, від 23.10.2023 у справі №320/25216/23, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав закриття провадження у справі.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 383 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Текст постанови виготовлено 28 жовтня 2024 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма