Постанова

від 28.10.2024 по справі 182/3742/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6373/24 Справа № 182/3742/23 Суддя у 1-й інстанції - Рунчева О. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Бондар Я.М., Корчистої О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №182/3742/23 за позовом ОСОБА_1 до Садового товариства «Трубник» в особі голови правлінняКушніра Ігоря Васильовича про зобов`язання повернути незаконно отримані членські внески, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2024 року, ухвалене у складі судді Рунчевої О.В.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Садового товариства «Трубник» в особі голови правлінняКушніра Ігоря Васильовича про зобов`язання повернути незаконно отримані членські внески.

В обґрунтуванняпозовних вимогзазначив,що ОСОБА_1 є членом СТ «Трубник» з 2013 року та сплачує членські внески на вимоги правління СТ «Трубник».

Згідно до п.1.4. Статуту СТ «Трубник» органами управління садовим товариством є загальні збори його членів, правління та голова правління. Згідно до п.8.2. Статуту СТ «Трубник», грошові кошти витрачаються правлінням по прибутково-видатковому кошторису, затвердженому на загальних зборах товариства. Відповідно до п.8.2 грошовий фонд товариства складається з вступних, членських і цільових внесків, внесених членами садового товариства. Відповідно до п.9.2.4 Статуту СТ «Трубник» загальні збори встановлюють розміри членських внесків і терміни їх сплати.

ОСОБА_1 належить одна садівнича ділянка, за яку було сплачено до СТ «Трубник» членські внески за період з 2018 року по 2023 рік включно в сумі 9186 грн. 00 коп., а саме: з 2018 року по 2019 рік 1 980 грн. 00 коп. за садівничу ділянку на рік, в 2020 році 1855,00 грн., в 2021 році 1380,00 грн., в 2022 році 1392,00 грн., за 2023 рік - 300 грн. за ділянку.

Доказом сплати ним внесків за ділянку є особистий підпис ОСОБА_1 у відомостях прийому готівкових коштів в бухгалтерії Товариства, за якими повинні робитись записи в касовій книзі, згідно якій повинні здаватись прийняті готівкові кошти на рахунок садового товариства.

Зазначає, що при сплаті членських внесків садоводам не видаються відривні талони від прибуткових касових ордерів. Тому доказами сплати грошових внесків є запис в платіжній відомості, касовій книзі та членських і розрахункових книжках садоводів.

На теперішній час в СТ «Трубник» взагалі не існує жодного прийнятого за вимогами Статуту СТ «Трубник» прибутково-видаткового кошторису, оскільки це питання не виносилось на розгляд Загальних Зборів, відповідно до п. 9.2.8, п. 9.3 Статуту.

Правління СТ «Трубник» грошові кошти з членів садового товариства збирало безпідставно, тобто членські внески не мають економічного обґрунтування. Крім цього, бухгалтерія та правління СТ «Трубник» вже декілька років поспіль взагалі не звітує про витрачені кошти перед членами садового товариства.

Ним неодноразово були подані письмові запити до правління СТ «Трубник» щодо правових підстав нарахування та збору коштів, які вимагались головою правління та бухгалтерією. Але всі запити були проігноровані. Крім того, на його примірниках запитів бухгалтер відмовилась ставити свій підпис та печатку, зазначивши на документі тільки вихідний номер та дату. Більш того, ним поштою був надісланий запит до голови правління щодо надання йому відомостей про сплату та суму сплачених ним членських внесків, який згідно повідомлення пошти, голова правління ОСОБА_3 отримав.

Зазначає, що правління СТ «Трубник», на чолі з головою ОСОБА_3 , не мали законного права вимагати оплати членських внесків, які не затверджені на загальних зборах товариства. Тому він вважає, що з нього незаконно витребувана оплата членських внесків за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки в сумі 9186,00 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, просить суд зобов`язати СТ «Трубник» повернути йому, сплачені ним членські внески за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки в сумі 9 186,00 грн. та понесені ним судові витрати. Не заперечує проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просив рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не взято до уваги, що на сьогоднішній день в СТ «Трубник» не існує жодного протоколу Загальних Зборів, на яких був прийнятий кошторис, згідно п. 9.2.8 Статуту СТ «Трубник». Доказів встановлення розміру членських внесків у розмірі 1980 грн. відповідачем не надано.

Відсутність передбаченого Статутом товариства протоколу зборів щодо визначення суми членських внесків є самостійною підставою для визнання отримання членських внесків без достатньої правової підстави, що відповідає вимогам ст.1212 ЦК України.

Вважає, що повернення садовим товариством отриманих без достатньої правової підстави коштів, сплачених позивачем за період з 2019 року по 2023 рік в сумі 9186 грн. є ефективним та належним способом вирішення справи.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не надано.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ціна у позову у даній справі становить 9186 грн., що є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є членом Садового товариства «Трубник» з 2013 року. Відповідно до членської книжки, наданої до позову, ОСОБА_1 належить садова ділянка № НОМЕР_1 (а.с.8, 9).

Пунктом 1.4 Статуту Садового товариства «Трубник» передбачено, що органами управління товариством є загальні збори його членів, правління та голови правління.

Відповідно до пункту 1.6 Статут товариства є основним документом, регулюючим його діяльність, він не повинен суперечити закону.

Відповідно до пункту 4.6 Статуту члени товариства зобов`язані, у тому числі, своєчасно сплачувати внески, передбачені Законом та статутом Товариства.

Товариство використовує свої доходи (прибутки) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети та напрямів діяльності, визначених установчими документами.

Як вбачається з розділу 9 Статуту, управління товариством здійснюється на основі самоврядування, широкої гласності, активної участі всіх членів в рішенні питань його діяльності.

ОСОБА_1 зазначає, що сплачував до Садового товариства «Трубник» членські внески за період з 2018 року по 2023 рік за ділянку, яка йому належить, в розмірі 1 980 грн. на рік за ділянку з 2018 року по 2019 рік, за 2020 рік 1855,00 грн., за 2021 рік 1380,00 грн., за 2022 рік 1392 грн. та 300 грн. в 2023 році. Доказом сплати позивачем членських внесків є особистий підпис ОСОБА_1 у відомостях прийому готівкових коштів в бухгалтерії СТ «Трубник».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, що є підставою для відмови у позові.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками та зазначає наступне.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За своєю правовою природою укладені між Позивачем та Відповідачем договори є договорами поставки періодичних друкованих видань.

Реалізовуючи передбачене ст.55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне явлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Як встановлено судом, документ, який регулює діяльність Садівничого товариства є Статут.

Пунктом 1.4 Статуту Садового товариства «Трубник» передбачено, що органами управління товариством є загальні збори його членів, правління та голови правління.

Відповідно до пункту 1.6 Статут товариства є основним документом, регулюючим його діяльність, він не повинен суперечити закону.

Членство в товаристві є добровільним. Його членами можуть бути лише ті особи, що мають у власності або оренді земельну ділянку з відповідним цільовим призначенням.

У п. 4.1. зазначено, що членами Товариства мають право бути робочі, службовці, пенсіонери та інші громадяни України, які досягли 18-ти річного віку.

Відповідно до пункту 4.6 Статуту члени товариства зобов`язані:

- використовувати земельну ділянку відповідно до цільового призначення;

- не порушувати права членів Товариства;

- своєчасно сплачувати внески, передбачені даним Законом і статутом Товариства;

- виконувати рішення загальних зборів членів Товариства або зборів уповноважених і рішення правління товариства;

-дотримуватись інших встановлених законодавством і статутом товариства вимог.

Відповідно до пункту 5.2 Статуту член товариства повинен, окрім іншого, своєчасно сплачувати вступні, членські і цільові внески, а також платежі по земельному податку, за спожиту електроенергію і воду протягом строку у встановлені терміни.

Як вбачається із розділу 8 Статуту, грошовий фонд товариства складається із вступних, членських і цільових внесків членами СТ. Засоби витрачаються Правлінням по прибутково-видаткових кошторисах, затверджених загальними зборами з оформленням витратних документів, підписаних головою правління і бухгалтером (скарбником).

Товариство використовує свої доходи (прибутки) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети та напрямів діяльності, визначених установчими документами. Членські внескина оплату праці, ремонт ліній електропередач, водоводів, насосних, свердловин, доріг, придбання необхідного матеріалу для ремонту.

Звертаючись з позовними вимогами про повернення незаконно отриманих садовим товариством «Трубник» членських внесків, позивач посилався на ст.1212 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Передбаченийстаттею 1212 ЦК Українивид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулюванняглави 83 ЦК Україниє відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того, чи підлягають поверненню безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постановахвід 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18 (провадження № 61-434 св 20) та від 11 січня 2023 року у справі № 548/741/21 (провадження № 61-1022 св 22).

Враховуючи висновок ВС у складі Об`єднаної палати КЦС, викладений у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17, щодо стандартів добросовісної поведінки venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), проаналізувавши норми ст.1212 та ст.1215 ЦК України, КЦС ВС зазначив, що при визначенні того, чи підлягають поверненню безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі, слід враховувати, що акти цивільного законодавства мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Отже, при розгляді кондикційних позовів, поряд з іншими позиціями, викладеними ВС щодо правозастосування норм ст.1212 ЦК України у правовідносинах, що витікають із зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, необхідно встановлювати та враховувати як обставину справи, чи не діє позивач недобросовісно (суперечливо) при зверненні до суду з вимогою про повернення грошових коштів у разі, коли у нього було відсутнє зобов`язання щодо будь-якої сплати відповідачу, але, попри це, позивач здійснював перерахування або передачу грошових коштів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при застосуванні норм права у постанові від 17 квітня 2024 року (справа №127/12240/22) наголошує саме на принципі добросовісності, який є одним із основоположних принципів цивільного права. Добросовісність передбачає чесну та порядну поведінку сторін у цивільних правовідносинах. Поведінка позивача була визнана недобросовісною, оскільки він спочатку добровільно здійснював платежі, а потім змінив свою позицію та почав вимагати повернення коштів. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17 (провадження №61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення».

Аналіз матеріалів справи свідчить, що незважаючи на незгоду з розміром членських внесків, ОСОБА_1 впродовж декількох років виконувавобов`язки та сплачував кошти як член садового товариства, відповідно до Статуту, нарікань щодо їх розміру не висловлював, але пізніше змінив свою позицію та почав вимагати повернення коштів. Така поведінка позивача є суперечливою і свідчить про недодержання принципу добросовісності, що відповідно позбавляє його права на повернення коштів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зертаючись до суду з позовом до СТ «Трубник» про зобов`язання повернути членські внески, встановлені протоколом загальних зборів, при цьому позивачем сам протокол не оспорюється, що свідчить про обрання неналежного способу захисту.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ)вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

У відповідності до вимогст.375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у апеляційній скарзі доводами не вбачає.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді: