Постанова

від 29.10.2024 по справі 175/6748/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8242/24 Справа № 175/6748/24 Суддя у 1-й інстанції - Білоусова О. М. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Макарова М.О., Пищиди М.М.

за участю секретаря судового засідання: Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Молочно-виробничий комплекс Єкатеринославський наухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2024 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Молочно-виробничий комплекс Єкатеринославський до Чумаківської сільської ради про надання додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю Молочно-виробничий комплекс Єкатеринославський (далі - ТОВ МВК Єкатеринославський) звернулося до суду з позовом до Чумаківської сільської ради про надання додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2024 року відмовлено у відкритті провадження, на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України.

Не погодившись з такою ухвалою ТОВ МВК Єкатеринославський звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2024 року скасувати та направити справу до того ж суду для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у суду не було підстав відмовляти у відкритті провадження. Даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства за місцезнаходженням спадкового майна.

Відзив на апеляційну скаргу не надано.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що між померлою ОСОБА_1 та ФГ «Перемога КВІ» 20 липня 2008 року було укладено договір оренди землі, яке є об`єктом заповіту та предметом спору. У зв`язку із тим, що фактично вирішення цієї справи буде впливати на права ФГ «Перемога КВІ», вбачається, що може існувати спір між юридичними особами, який повинен розглядатись у порядку господарського судочинства.

Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У ст.124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За ст.125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно вимог ч.1 ст.18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Частиною 1 ст.19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Із роз`яснень, які містяться в пункті 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» вбачається, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі позивачами та відповідачами можуть бути особи, визначені у статті 4 цього Кодексу.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 ГПК України).

У статті 20 ГПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів. Відповідно до частини 1 зазначеної статті ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суб`єктний склад учасників справи, так і на суть права та інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 726/1538/16-ц та від 15 січня 2020 року у справі № 492/1519/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства; а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа (пункт 33 постанови від 01 березня 2018 року у справі № 461/12052/15-ц, пункт 34 постанови від 06 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц, постанова від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц). Тобто, за певних умов обидві сторони у цивільному процесі можуть і не бути фізичними особами, якщо тільки такий спір не належить до юрисдикції іншого суду, зокрема господарського.

Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України та ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що у цій справі ТОВ МВК Єкатеринославський звернулося до суду з позовом до Чумаківської сільської ради про надання додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом, та просили суд ухвалити рішення, яким визначити їм додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Той факт, що земельна ділянка, на яку ОСОБА_1 було складено заповіт, перебуває в оренді у ПП "Перемога АВК" не свідчить, що спір про визначення додаткового строку для прийняття спадщини є господарським.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду про відмову у відкритті провадження є помилковим.

Суд першої інстанції вказав, що фактично вирішення цієї справи буде впливати на права ФГ «Перемога КВІ», при отриманні позивачем прав на земельну ділянку він стане стороною договору оренди землі як спадкоємець первісного власника земельної ділянки, а отже сторонами договору будуть дві юридичні особи.

В той час коли Велика Палата Верховного суду у своїх постановах від 31серпня 2023 року у справі №990/114/23, та від 25 січня 2024 року у справі №320/14843/23 дійшла висновків, що суд не наділений повноваженнями при вирішенні питання про відкриття провадження у справі давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, належності, допустимості та достатності доказів, на які посилається позивач у позовній заяві, визначати належних учасників справи.

При цьому, після відкриття провадження у справі суд першої інстанції в разі наявності підстав, визначених цивільним процесуальним законодавством, може з`ясувати всі питання, зокрема, щодо остаточної визначеності предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів тощо.

Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції не звернув увагу на вищевказане, та що справа, яка є предметом перегляду, фактично є спором, що виник зі спадкових правовідносин.

Відповідно до ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З викладених вище підстав колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала підлягає до скасування у зв`язку із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, а справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Молочно-виробничий комплекс Єкатеринославський задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2024 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 30 жовтня 2024 року.

Головуючий: А.П.Барильська

Судді: М.О. Макаров

М.М. Пищида