Постанова

від 29.10.2024 по справі 727/1552/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2024 року

м. Чернівці

справа № 727/1552/24

провадження №22-ц/822/924/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Одинака О. О.

суддів:Кулянди М.І., Половінкіної Н. Ю.

секретар Факас А.В.

позивач Товариство з обмеженою відповідальності «Кредіт Партнерс»

відповідач ОСОБА_1

апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 21 серпня 2024 року

головуючий в суді першої інстанції суддя Літвінова О. Г.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2024 року ТОВ «Кредит Партнерс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 08 вересня 2009 року, за позовом ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість по кредиту в сумі 1509194 гривень 04 копійки та судові витрати.

03 березня 2020 року приватним виконавцем округу Чернівецької області прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №61442313 на виконання виконавчого листа №2-2266, виданого 04 грудня 2009 року Шевченківським районним судом міста Чернівці.

27 серпня 2021 року між АТ «Райффайзен Банк», який є правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Віріді-Люкс» укладено договір, за умов якого п. 2.1 кредитор зобов`язується передати у власність набувачу права та вимоги в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, а набувач зобов`язується прийняти від кредитора права та вимоги в обсязі та на умовах, що існуватимуть на дату відступлення прав вимоги та сплатити кредитору їх вартість.

Відповідно до умов договору, право вимоги за Генеральним договором №014/05/698 від 20 червня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та кредитором, разом із усіма змінами, доповненнями та додатковими угодами до нього, та укладений в його рамках кредитний договір №014/05/698/1 від 20 червня 2008 року перейшло до нового кредитора ТОВ «Віріді-Люкс».

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 жовтня 2021 року замінено стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» та його правонаступника ТОВ «Віріді-Люкс».

06 вересня 2021 року ТОВ «Кредит Партнерс» придбало право вимоги заборгованості по генеральному кредитному договору № 014/05/698 від 20 червня 2008 року в межах якого укладено кредитний договір № 014/05/698/1 від 20 серпня 2008 року та договір іпотеки № 014/05/698/501 від 20 червня 2008 року, а також додатковими угодами та підставі договору відступлення права вимоги від 06 вересня 2021 року укладеного між ТОВ «Віріді-Люкс» та ТОВ «Кредит Партнерс».

13 квітня 2023 року ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівці замінено сторону у справі про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості та судових витрат.

Станом на 08 лютого 2024 року рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці № 2-2266 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 1509194 гривень 04 копійок та судових витрат не виконано.

З урахуванням викладеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 інфляційні витрати з січня 2021 року по лютий 2022 року в сумі 199904 гривні 13 копійок та 3% річних в сумі 52041 гривня 32 копійки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 21 липня 2024 року позов ТОВ «Кредіт Партнерс» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредіт Партнерс» інфляційні втрати у розмірі 199904 гривень 13 копійок та 3% річних у розмірі 52041 гривень 32 копійок.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 21 липня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «Кредіт Партнерс» про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права.

ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі, вказує, що судом першої інстанції помилково не враховано обставину щодо звільнення її від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання на період дії карантину відповідно до передбачених пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Звертає увагу на відсутність правових підстав для стягнення інфляційних втрат, оскільки можливість стягнення останніх залежить від вираження валюти в самому договорі, а не від стягнення судом кредиту відповідно до обмінного курсу гривні на відповідну дату.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до договору кредиту №014/05/698/1 від 20 червня 2008 року ОСОБА_1 отримала в Чернівецькій обласній дирекції «Райффайзен Банк Аваль» кредитні кошти в сумі 195 000 доларів США строком на 84 місяці.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 08 вересня 2009 року у справі №2-2266 стягнуто з ОСОБА_1 на користь «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернівецької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 1509194 гривні 04 копійки.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

03 березня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Чернівецької області прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №61442313 з виконання виконавчого листа №2-2266, виданого 04 грудня 2009 року Шевченківським районним судом міста Чернівці, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором в сумі 1509194 гривні 04 копійки та судові витрати.

27 серпня 2021 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк», який є правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Віріді-Люкс» укладено договір, за умов якого кредитор зобов`язується передати у власність набувачу права та вимоги в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, а набувач зобов`язується прийняти від кредитора права та вимоги в обсязі та на умовах, що існуватимуть на дату відступлення прав вимоги та сплатити кредитору їх вартість (пункт 2.1 договору).

Відповідно до умов договору, право вимоги за генеральним договором №014/05/698 від 20 червня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та кредитором, разом із усіма змінами, доповненнями та додатковими угодами до нього, та укладений в його рамках кредитний договір №014/05/698/1 від 20 червня 2008 року перейшло до нового кредитора ТОВ «Віріді-Дюкс».

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 01 жовтня 2021 року замінено стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» та його правонаступника ТОВ «Віріді-Люкс».

06 вересня 2021 року ТОВ «Кредит Партнерс» придбало право вимоги заборгованості по генеральному кредитному договору № 014/05/698 від 20 червня 2008 року в межах якого укладено кредитний договір № 014/05/698/1 від 20 серпня 2008 року та договір іпотеки № 014/05/698/501 від 20 червня 2008 року, а також додатковими угодами та підставі договору відступлення права вимоги від 06 вересня 2021 року укладеного між ТОВ «Віріді-Люкс» та ТОВ «Кредит Партнерс».

13 квітня 2023 року ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівці замінено сторону у справі про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості та судових витрат.

Станом на 08 лютого 2024 року заочне рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 08 вересня 2009 року в справі №2-2266 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 1509194 гривні 04 копійки та судових витрат не виконано.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Частиною 1 статті 509ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом положень статті 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбаченихстаттею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц викладено висновок щодо виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті. Відповідно до цієї постанови як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046, частини першої статті 1049 ЦК Україниналежним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, в розмірі та саме в тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. Передбачене частиною 2 статті 625ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. При обчисленні 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена в договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Як встановленосудами заочнерішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 08 вересня 2009 року в справі №2-2266, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість по кредиту в сумі 1509194 гривні 04 копійок та судові витрати, відповідачем не виконано.

Належних та допустимих доказів повного або часткового виконання вказаного судового рішення відповідачкою не надано.

Отже, відповідне зобов`язання не припинилося та триває до моменту його фактичного виконання.

У частині 2 статті 625ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Передбачене частиною 2 статті 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі №6-49цс12 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 14-446цс18.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку позивач здійснив нарахування інфляційних втрат та 3% річних за період з 01 січня 2021 року по 23 лютого 2022 року.

Розмір заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних перевірений судом першої інстанції, і з правильністю такого розрахунку погоджується й апеляційний суд.

Належних та допустимих доказів наявності у відповідача іншого розміру заборгованості за виконавчим листом № 2-2266 позивач не надав.

Колегія суддів, вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо звільнення відповідачки від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання на період дії карантину відповідно до передбачених пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Пунктом 15 Прикінцевих таперехідних положеньЦК України в редакції Закону №540-ІХ передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (Закон України від 16 червня 2020 року № 691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19»).

Колегія суддів приходить до висновку, що передбачені пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України підстави звільнення позичальника від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення, у разі прострочення у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, не стосуються сум, які підлягають нарахуванню на підставі статті 625 ЦК України.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29 листопада 2023 року в справі №589/4601/21.

Звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, передбачене положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та стосується лише періоду дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення. Водночас, у справі, яка переглядається в апеляційному порядку, три проценти річних нараховані на підставі статті 625 ЦК України за період з січня 2021 року по 23 лютого 2022 року.

Розмір таких нарахувань апелянтом не оспорюється.

Також помилковими є доводи апелянта щодо відсутності правових підстав для стягнення інфляційних втрат, оскільки можливість стягнення останніх залежить від вираження валюти в самому договорі, а не від стягнення судом кредиту відповідно до обмінного курсу гривні на відповідну дату.

За встановлених судами обставин цієї справи, рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 08 вересня 2009 року в справі №2-2266 боржником ОСОБА_1 не виконане, заборгованість не сплачена, таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому в позивача право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 340/385/17 дійшла висновку про правомірність нарахування на суму основної заборгованості індексу інфляції, оскільки позивач скористався своїм процесуальним правом обирати валюту зобов`язання та пред`явив позовну вимогу щодо стягнення заборгованості в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 31 травня 2015 року. Відтак, з цієї дати валютою заборгованості стала національна валюта гривня, тому нарахування індексу інфляції на таку заборгованість є правомірним.

У спірних правовідносинах ВАТ «Райффайзен Банк» звертаючись із позовом у червні 2009 року пред`явило позовну вимогу щодо стягнення заборгованості в гривневому еквіваленті, тому з цієї дати валютою заборгованості стала національна валюта гривня, і нарахування індексу інфляції на таку заборгованість є правомірним.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381, 382ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 21 серпня 2024 року залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 29 жовтня 2024 року.

Головуючий Олександр ОДИНАК

Судді : Мирослава Кулянда

Наталія ПОЛОВІНКІНА