Постанова

від 28.10.2024 по справі 240/2067/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/2067/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва В.А.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

28 жовтня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Рім-Богдан" до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови №007611 від 14.11.2023 Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті (укртрансбезпеки) про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 202і року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

19.09.2023 інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області в рамках здійснення заходів державного контролю шляхом проведення рейдової перевірки, здійснено перевірку транспортного засобу марки Vokswagen Crafter, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

За результатами перевірки посадовими особами Укртрансбезпеки складено акт № АР 011852 від 19.09.2023, в якому вказано, що під час перевірки виявлено порушення ст.ст. 30, 39, 40 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме порушення водієм ОСОБА_1 режимів праці та відпочинку 19.09.2023 - період керування протягом 4 год. 56 хв., а також у водія на момент проведення перевірки відсутня схема маршруту з погодженням підрозділами Національної поліції в м.Києві та Київській області.

За результатами розгляду справи, відповідачем винесено постанову від 14.11.2023 року №007611 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн за порушення ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

За результатами встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до приписів ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційного провадження.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі Закон України № 2344-ІІІ).

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону України № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до статті 34 Закону України № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів, забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 39 Закону України № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Вказаними нормами чітко визначено обов`язок наявності у автомобільних перевізників необхідних документів для здійснення регулярних пасажирських перевезень.

В свою чергу за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону України №2344-ІІІ, накладається штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що передбачено у абзаці 3 частини 1 статті 60 Закону України №2344-ІІІ.

При цьому, процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі Порядок №1567).

Відповідно до пункту 12 названого Порядку рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Згідно з абзацом 3 пункту 20 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Пунктом 21 Порядку №1567 закріплено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Як встановлено з матеріалів справи, уповноваженими працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області під час перевірки транспортного засобу марки Vokswagen Crafter, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 виявлено порушення статті 39 Закону України №2344-ІІІ, оскільки зафіксовано надання ПП "Рім-Богдан" послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування на міжобласному маршруті "Київ-Олевськ" за відсутності документів, передбачених статтею 39 Закону України №2344-ІІІ, а саме схеми маршруту погодженої підрозділом Національної поліції в м.Києві та Київській області.

Відтак підставою для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу стала відсутність (ненадання) під час перевірки у водія схеми маршруту погодженої підрозділом Національної поліції в м.Києві та Київській області.

Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 травня 2010 року № 278 (далі Порядок № 278), встановлює вимоги до паспортів автобусних маршрутів регулярних та регулярних спеціальних перевезень, процедуру розроблення, погодження та затвердження таких паспортів.

Згідно із п.1.3 Порядку №278 автомобільний перевізник повинен забезпечити водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, - таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху.

Схема маршруту та розклад руху регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред`являються водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів та перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення ними державного контролю та працівникам уповноважених підрозділів Національної поліції України (п.1.4 Порядку №278).

Згідно з пунктом 2.12. Порядку №278 затвердження паспорта діючого автобусного маршруту регулярних перевезень (додаток 1) здійснюється перевізником; затвердження паспорта автобусного маршруту регулярних спеціальних перевезень (додаток 2) здійснюється замовником послуг за погодженням з організатором перевезень на відповідній території (у частині маршруту та графіка руху); затвердження паспорта нового автобусного маршруту регулярних перевезень (додаток 3) здійснюється організатором перевезень на відповідній території.

Відтак, схема маршруту є складовою частиною паспорту маршруту, який містить інформацію щодо графіку руху автобусів за маршрутом визначеному у схемі маршруту та характеристики маршруту, при цьому, розклад повинен відповідати вимогам законодавства.

Як достеменно встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, під час перевірки водієм ОСОБА_1 надано всі необхідні документи, передбачені ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт". Зокрема посадовим особам Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області надано схему маршруту автобуса, що підтверджується Актом № АР 011852 від 19.09.2023 та приміткою старшого державного інспектора про те, що схема маршруту не узгоджена з підрозділами Національної поліції в м.Києві та Київській області.

В даному випадку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нормами чинного законодавства не передбачено процедури погодження з підрозділами Національної поліції схеми маршруту при здійсненні регулярних перевезень.

Так, пунктом 2.12. Порядку №278 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури №700 від 14.09.2022 року, яка є чинною на даний час) передбачено, що погодженню уповноваженим підрозділом Національної поліції України підлягає паспорт маршруту регулярних спеціальних перевезень (у частині схеми автобусного маршруту та характеристики маршруту).

Натомість погодження у підрозділах Нацполіції схеми регулярного міжміського маршруту чинною редакцією Порядку №278 не передбачена.

Окрім того, судова колегія зауважує, що, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії паспорта маршруту (а.с. 28) останній містить погодження УПП в Житомирській області ДПП, тобто, підрозділу Нацполіції за місцем розташування позивача.

В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б.