Постанова

від 16.10.2024 по справі 140/2750/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/2750/24 пров. № А/857/18195/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участю секретаря судового засідання: Юник А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року, ухвалене суддею Ковальчуком В.Д. у м.Луцьку Волинської області о 10:41, повний текст якого складений 14 червня 2024 року, у справі №140/2750/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімерік" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2024 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лімерік» звернувся до суду із позовом до відповідача - Головного управління ДПС в м.Києві, у якому в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 01.10.2020 №00622615070102, №00632615070102, №00642615070102.

В обґрунтування протиправності спірних податкових повідомлень-рішень, зокрема, покликається на недотримання контролюючим органом порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки підприємця. Згідно доводів позивача, його фактично не було повідомлено про дату початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та місце її проведення, що позбавило його можливості реалізації свого права на ознайомлення з наказом та повідомленням до початку здійснення контрольного заходу та подання відповідних пояснень і документів. Також не погоджується із висновками перевірки, викладені у акті перевірки.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки контролюючим органом було допущене грубе порушення вимог податкового законодавства щодо дотримання процедури проведення перевірки, де акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками є доказом, здобутим з порушенням закону, який не має юридичної значимості, що вже саме по собі тягне протиправність прийнятих за результатами такої перевірки рішень, з огляду на наявність у ТзОВ "Лімерік" первинних документів, які підтверджують правильність формування показників в декларації з ПДВ за червень 2020 року, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 01.10.2020 №00622615070102, №00632615070102, №00642615070102 є протиправними та підлягають скасуванню.

Установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин покладених в основу спірного рішення правопорушень суд першої інстанції не переходив з огляду на викладену сталу і послідовну практику Верховного Суду, викладену, зокрема, у справі № 520/8836/18 у постанові від 22 вересня 2020 року.

Також, на обґрунтування своїх висновків, суд посилався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08.08.2021 у справі №816/228/17, від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, від 15.06.2022 у справі №9420/2808/20, від 07.12.2022 у справі №200/6156/20-а, від 15.02.2024 у справі №640/9016/20.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Згідно доводів скаржника, обґрунтування позивача щодо неправомірності оскаржуваних рішень зводяться до неналежного повідомлення про проведення перевірки до початку її проведення. З цього приводу, покликаючись на п.42.2 ст. 42 Податкового кодексу України зазначає, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Згідно доводів скаржника, долученими до відзиву доказами підтверджуються обставин скерування такого повідомлення позивачу, а неотримання повідомлення та ненадання на вимогу контролюючого органу первинних документів відбулося саме з вини позивача. Під час перевірки використовувались дані інформаційно-аналітичних систем державної фіскальної служби: ІТС «Податковий блок», Єдиний реєстр податкових накладних, Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, ІТС «Єдине вікно подання електронної звітності». Покликається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27.04.2022 у справі №420/13197/20, від 06.08.2019 у справі №2340/4818/18, від 05.05.2020 у справі №826/678/16, від 12.03.2021 у справі №826/373/18 щодо обов`язку платника на вимогу контролюючого органу до перевірки надавати первинні документи в підтвердження господарських операцій.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 20.08.2020 №5238, повідомлення про проведення перевірки від 25.08.2020 №207/26-15-05-01-02 у період з 27.08.2020 по 02.09.2020 посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Лімерік» з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн за червень 2020 року, за результатами якої складено акт від 09.09.2020 №9/26-15-07-01-02/39693858.

Актом перевірки встановлені наступні порушення: п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого встановлено: заниження податку на додану вартість на загальну суму 2530745 грн, у тому числі по періодам: за грудень 2019 року на суму 293 621 грн; за січень 2020 року на суму 155 838 грн; за лютий 2020 року на суму 385 607 грн; за березень 2020 року на суму 536 655 грн; за квітень 2020 року на суму 264 426 грн; за травень 2020 року на суму 486222 грн; за червень 2020 року на суму 408 376 грн; завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за червень 2020 року на суму 8 776 642 грн; п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України, посадовим особам контролюючого органу не надано документів під час перевірки.

На підставі акта перевірки від 09.09.2020 №9/26-15-07-01-02/39693858 Головним управлінням ДПС у м.Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.10.2020 №00622615070102, №00632615070102, №00642615070102.

Так, податковим повідомленням-рішенням від 01.10.2020 №00622615070102 зменшено ТзОВ «Лімерік» розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 8 776 642 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 01.10.2020 №00632615070102 збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 2 530 745 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 632 686 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 01.10.2020 №00642615070102 застосовано до позивача штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у сумі 1020,00 грн.

ТзОВ «Лімерік», вважаючи податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в м. Києві від 01.10.2020 №00622615070102, №00632615070102, №00642615070102 протиправними, звернувся до суду з вимогами про їх скасування.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюєПодатковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010(далі -ПК України).

Згідно з підпунктами 4.1.2 та 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), податкове законодавство України ґрунтується на, зокрема, таких принципах: рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з підпунктом20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом75.1 статті 75 ПК Українипередбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК Українидокументальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до пунктів78.4,78.5 статті 78 ПК Українипро проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеномустаттею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно ізстаттею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченомустаттею 79 цього Кодексу.

Як слідує з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки акту перевірки, складеного за наслідками позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Лімерік», яка проводилась у відповідності до підпунктів79.1,79.2 статті 79 ПК України.

Пунктом79.2 статті 79 ПК Українипередбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеномустаттею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки (абзац 3 пункту79.2 ст. 79 ПК України).

Згідно доводів позивача, податковим органом не було дотримано вищевказаних норм податкового законодавства, оскільки наказу, повідомлення про проведення перевірки та запиту від податкового органу щодо надання пояснень та їх документального підтвердження платник податків до початку проведення перевірки не отримував, що, на його думку вказує на безпідставність проведення податковим органом перевірки та про порушення процедури її проведення.

Оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Слід зазначити, що контролюючі органи та їх посадові особи при виконанні владних повноважень, у тому числі при прийнятті наказів та проведення позапланової перевірки, зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченийПК України, та не допускати згідно зістаттею 21 ПК Українипорушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно з правовою позицією, що висловлена колегією суддів у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 (справа №826/17123/18, адміністративне провадження №К/9901/25669/19), оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень платник податків може посилатись на порушення порядку проведення такої перевірки (наказу), яким судами, поряд із встановленими в ході перевірки порушеннями податкового та/або іншого законодавства, має бути надана правова оцінка в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Встановленестаттями 75-81 ПК Україниправове регулювання визначає певні обов`язкові умови, за наявності яких перевірка може вважатися такою, що проведена належним чином.

Системний аналіз зазначених норм цьогоКодексусвідчить на користь висновку, що проведення перевірки як контрольного заходу передбачає такі етапи її проведення: встановлення підстав для проведення перевірки; прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом керівника цього органу; допуск до перевірки; вивчення наданих платником податків документів та/або інших матеріалів; оформлення результатів перевірки.

Реалізація зазначених етапів означає, що податкова перевірка відбулася як юридичний факт, на підставі якого керівник податкового органу може зробити висновок про наявність податкового правопорушення та прийняти відповідне рішення.

У справі №520/8836/18 у постанові від 22 вересня 2020 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду обґрунтував відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією Українита законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другоюстатті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом та встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення.

Протиправність наслідків перевірки у зв`язку з порушенням процедури її проведення є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятого за результатами її проведення податкового повідомлення-рішення, що унеможливлює перехід до суті покладених в основу такого рішення правопорушень.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 14 липня 2021 року у справі № 640/14040/20, від 4 серпня 2021 року у справі №540/2553/19, від 07.12.2021 у справі № 826/17875/18.

Також Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що у питаннях дотримання контролюючими органами процедури проведення перевірки, істотне значення має встановлення обставин забезпечення платникам податків можливості реалізувати їх права, передбаченіПК України, а у разі їх порушення - чи могло це істотно вплинути на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки, на підставі яких прийняті рішення.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 242 КАС Українипри виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку оскаржуваних дій та рішення суб`єктів владних повноважень щодо відповідності визначеним ч. 2ст. 2 КАС Україникритеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2ст.77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3ст. 90 КАС України).

Як слідує із наявних у матеріалах справи доказів, копія наказу ГУ ДПС у м. Києві від 20.08.2020 №5238 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки «ТОВ "Лімерік" (код 39693858)» та повідомлення від 25.08.2020 №207/26-15-05-01-02 надіслані відповідачем ТзОВ «Лімерік» рекомендованим поштовим відправленням №0315123517351 на його податкову адресу: АДРЕСА_1 , однак поштове відправлення повернулося податковому органу з відміткою поштового зв`язку від 28.08.2020 про причини невручення «орг. нет», тобто внаслідок відсутності одержувача за вказаною адресою.

Ключовим питанням у цій справі є перевірка правильності висновків суду про порушення контролюючим органом процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, яка пов`язана з дотримання Головним управлінням ДПС у м. Києві вимогПодаткового кодексу Українищодо вручення платникові податків копії наказу та повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки до початку її проведення.

Задля встановлення дотримання податковим органом процедури повідомлення платника податку про проведення позапланової невиїзної перевірки насамперед підлягає встановленню саме дата надсилання платнику податків копії наказу та повідомлення.

При встановленні вирішення зазначеного питання, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту79.2 статті 79 ПК України(тут і далі - в редакції, чинній на час прийняття наказу від 23.02.2023 № 642-ПП) документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеномустаттею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до пункту42.2 статті 42 ПК Українидокументи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідач доводив суду, що копію наказу та повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки було направлено на адресу позивача до проведення перевірки.

Досліджуючи наданий відповідачем доказ надіслання згаданих документів, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що оскільки копія наказу ГУ ДПС у м. Києві від 20.08.2020 №5238 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Лімерік" (код 39693858)" та повідомлення від 25.08.2020 №207/26-15-05-01-02 повернулися до податкового органу із відміткою поштового зв`язку від 28.08.2020 про причини невручення, днем вручення вказаних документів є саме дата проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки - 28.08.2020.

Відтак, саме після 28.08.2020 ТзОВ «Лімерік» вважається належним чином обізнаним з наміром податкового органу провести документальну позапланову невиїзну перевірку до її початку. Відповідно, лише після указаної дати податковий орган набув законних повноважень на проведення спірного контрольного заходу. Саме після означеної дати необізнаність позивача з наказом про проведення перевірки слід розцінювати як таку, що свідчить про нехтування або ухилення від виконання обов`язку із отримання поштової кореспонденції без поважних причин і не може розцінюватись на користь платника податків.

З огляду на наведене, судом першої інстанції слушно вказано набезпідставність покликань відповідача на обставини скерування таких документів, так як відповідачем не надано доказів того, що станом на 27.08.2020, тобто дату, коли контролюючим органом розпочато перевірку, у нього були відомості про належне повідомлення про вручення повноважній особі повідомлення та наказу про проведення документальної невиїзної перевірки.

Крім того надане як доказ повідомлення про вручення поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором «0315123517378» не дає суду безумовних підстав вважати, що платнику податків також надсилався запит від 26.08.2020 №122461/10/26-15-05-01-02 про надання документів.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, (правова підстава) та за умови належного вручення платнику податків чи його уповноваженому представнику у визначеному законом порядку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).

Виконання цих умов надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Сам вид перевірки (позапланова невиїзна) без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об`єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків щодо предмета перевірки.

Отже, з відомостями про дату початку перевірки та місце її проведення суб`єкт господарювання має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Таке тлумачення норм відповідає меті перевірки, змісту прав платника податків та виконанню ним обов`язку по наданню посадовим (службовим) особам контролюючого органу у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Невиконання ж зазначених вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).

Враховуючи те, що на час початку проведення позапланової документальної невиїзної перевірки у контролюючого органу не було відомостей про вручення платнику податків наказу та повідомлень, контролюючий орган не мав підстав для початку перевірки.

Слід зазначити, що висновки акта перевірки ґрунтуються виключно на підставі даних контролюючого органу, оскільки платник податків не надав посадовим особам документи, пов`язані із предметом перевірки.

Однак, обов`язок платника податків надавати усі первинні документи, пов`язані із предметом перевірки, знаходиться у прямій залежності від факту реальної обізнаності платника податків із призначеною відносно нього перевіркою та її предметом і забезпечення йому можливості взяти участь у її проведенні. За змістом пункту85.2 статті 85 ПК Українитакий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Так, Верховний Суд України у постанові від 25 січня 2015 року у справі №21-425а14 зробив правовий висновок, відповідно до якого з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Головним критерієм, покладеним в основу визнання правових актів органу державної влади незаконними з процесуальних підстав, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.

Згідно з усталеною правовою позицією, неодноразово висловленою як Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14, так і у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі №821/1157/16, від 05 лютого 2019 року у справі №2а-10138/12/2670, від 04 лютого 2019 року у справі №807/242/14, від 13.03.2023 у справі № 520/10561/19, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу, порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої.

Також Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що невиконання контролюючим органом вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України є істотним порушенням процедури перевірки, тобто є самостійною та достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень та інших рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, зокрема у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2024 року по справі №640/9016/20.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

У контексті встановлених судом обставин доводи позивача, що контролюючий орган не забезпечив його право на участь у перевірці із наданням документів та пояснень, для підтвердження показників податкового обліку, а також необхідних пояснень з питань, що слугували призначенню податкової перевірки, не спростовані відповідачем у судовому процесі та є самостійною підставою для визнання висновків такої перевірки необґрунтованими, не перевіряючи їх по суті, що тягне за собою скасування прийнятих на його підставі актів індивідуальної дії.

З урахуванням закріпленого процесуальним законом обов`язку доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень таким суб`єктом, відповідач мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази в обґрунтування покликань на не допущення податковим органом порушень, на які покликається позивач в обґрунтування протиправності оскаржуваних рішень, однак доводи відповідача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Наведені обставини враховані судом першої інстанції при перевірці законності та обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на відповідність критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, визначених ч.2 ст.2 КАС України.

Слід також зазначити, що доводам відповідача про покладення законом обов`язку саме на платника податків подання первинних документів під час проведення перевірки судом першої інстанції надано належну правову оцінку. Відповідач покликався на постанови Верховного Суду від 27.04.2022 у справі №420/13197/20, від 06.08.2019 у справі №2340/4818/18, від 05.05.2020 у справі №826/678/16, від 12.03.2021 у справі №826/373/18.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.

Проте аналіз зазначених позивачем постанов Верховного Суду, на які зроблено посилання у апеляційній скарзі як на приклад іншого правозастосування, та оскаржуваного судового рішення не дає підстав для висновку про те, що ці рішення прийняті у справах правовідносини у яких є подібними. Зокрема, у правовідносинах, описаних у перелічених відповідачем судових рішеннях касаційної інстанції, відсутня така обставина, як невручення контролюючим органом до проведення перевірки платнику податків вимоги по надання первинних документів.

Таким чином, колегія суддів суду апеляційної інстанції вказує, що наведені заявником правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду не приймаються судом при розгляді цієї справи та відхиляються, оскільки останні були прийняті не у подібних правовідносинах та за інших фактичних обставин, тому вказане не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства, та, відповідно, правові позиції.

В контексті наведених правових норм, слід звернути увагу й на те, що відповідно до ч.1ст.308 КАС Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини першоїстатті 242 Кодексу адміністративного судочинства Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимогст. 139 КАС України.

Оскільки ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року Головному управлінню ДПС м. Києві відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги рішення рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі №140/2750/24 та на момент ухвалення судового рішення вказаним скаржником доказів сплати судового збору у визначеному законом розмірі на відповідні реквізити не надано, сума судового збору в розмірі 9084,00 грн підлягає стягненню з Головного управління ДПС у м. Києві.

Керуючись статтями139,195, 242,308,309,310,315,316,321,322,325,329,331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві задовольнити, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року у справі №140/2750/24 скасувати.

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лімерік" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у м.Києві (ЄДРПОУ 44116011) до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м.Києві/ м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 9084,00 (дев`ять тисяч вісімдесят чотири) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 28.10.24 згідно з ч.3 ст.321 Кодексу адміністративного судочинства України.