Постанова

від 28.10.2024 по справі 460/21394/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/21394/23 пров. № А/857/3556/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівІщук Л.П., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року, прийняте суддею Гресько О.Р. у місті Рівному, у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дії та бездіяльності протиправними,-

встановив:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі В/Ч, відповідач), в якому просив:

визнати протиправними дії щодо нарахування та виплати з 01.02.2020 по 31.12.2020 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020;

зобов`язати здійснити з 01.02.2020 по 31.12.2020 перерахунок та виплату грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі Постанова №704), із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправними дії щодо нарахування та виплати з 01.01.2021 по 31.12.2021 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2021;

зобов`язати здійснити з 01.01.2021 по 31.12.2021 перерахунок та виплату грошового забезпечення відповідно до Постанови №704, із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2021 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправними дії щодо нарахування та виплати з 01.01.2022 по 31.12.2022 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022;

зобов`язати здійснити з 01.01.2022 по 31.12.2022 перерахунок та виплату грошового забезпечення відповідно до Постанови №704, із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправними дії щодо нарахування та виплати з 01.01.2023 по 30.03.2023 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2023;

зобов`язати здійснити з 01.01.2023 по 30.03.2023 перерахунок та виплату грошового забезпечення відповідно до Постанови №704, із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2023 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправними дії щодо нарахування та виплати грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 - 2022 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022;

зобов`язати здійснити перерахунок та виплату, отриманих у 2020 - 2022 роках, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 із врахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 позов задоволено.

Суд виходив з того, що згідно з Постановою № 704, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня відповідного року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 11.02.2021 у справах №200/3774/20-а, №200/3747/20-а, №240/11952/19, та від 18.02.2021 у справі №200/3775/20-а.

Суд зазначив, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача з 30.01.2020 такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, діяв протиправно.

Вказана правова позиція суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 02 серпня 2022 справа №440/6017/21, від 12 вересня 2022 справа № №500/1813/21 та від 15 березня 2023 у справі №420/6572/22.

Суд звернув увагу на те, що виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань) та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.

Таким чином, дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу в заниженому розмірі грошового забезпечення в період з 29.01.2020 по 30.03.2023, суми грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки та суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, є протиправними.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, В/Ч НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу. Вважає, що вказане судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що внаслідок набрання чинності передбаченими пунктом 6 постанови КМУ від 21.02.2018 № 103, внесли зміни до пункту 4 Постанови № 704, якою стало визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 01.03.2018 Урядом України було запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за військовою посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.

Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 в справі № 826/6453/18, було скасовано пункт 6 постанови КМУ від 21.02.2018 № 103, яким було внесені зміни до пункт 4 Постанови № 704.

Звертає увагу на зміст пункту 2 постанови КМУ від 12.05.2023 № 481, яким установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Відтак, пунктом 4 Постанови № 704 у редакції постанови КМУ за № 481 підтверджений факт незмінності правила обчислення грошового забезпечення із використанням показника арифметичного значення прожиткового мінімуму у розмірі - 1762,00 грн.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в позові.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у В/Ч НОМЕР_1 .

Наказом командира В/Ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.03.2023 №89 позивача з 30.03.2023 виключено з особового складу частини та всіх видів забезпечення.

27.07.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації документів, що стосуються нарахування та виплати його грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 30.01.2023 та здійснення нарахування грошового забезпечення за вказаний період відповідно до Постанови №704, із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня відповідного року для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум.

Листом від 07.08.2023 №769 відповідач надав довідку про розмір грошового забезпечення та вказав, що заява в частині нарахування та виплати грошового забезпечення не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч.1ст.122 КАС Українипозов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другоїстатті 122 КАС Українидля звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший).

Приписами частини третьоїстатті 122 КАС Українивизначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У силу норм частини п`ятоїстатті 122 КАС Українидля звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже,КАС Українипередбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду для захисту прав, свобод та інтересів особи.

Приписами частин першої та другоїстатті 233 КЗпП Україниу редакції, чинній до 19 липня 2022, передбачалося, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом №2352-IX, який набрав чинності 19 липня 2022, внесено зміни до деяких законодавчих актів України, у тому числі доКЗпП України, і відповідно до частин першої та другоїстатті 233 КЗпП України(у редакції зі змінами, внесеними згідно ізЗаконом №2352-IX) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

За змістомстатті 234 КЗпП України(у редакції, викладеній згідно ізЗаконом №2352-IX) у разі пропуску з поважних причин строків, установленихстаттею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ОСОБА_1 полягають у неправильному нарахуванні та виплаті останньому грошового забезпечення за період з 01.02.2020 по 30.03.2023.

Колегія суддів зазначає, що заявлені позовні вимоги необхідно оцінювати, як вимоги про стягнення заборгованості з виплати грошового забезпечення, яке охоплюється поняттями «заробітна плата» і «оплата праці» у тому сенсі, яким їх наповнив Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 №8-рп/2013, а тому спір про грошове забезпечення набуває ознак трудового спору і, враховуючи те, щоКАС Українине містить норм, які передбачали б строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення недоотриманої /заборгованої заробітної плати/ грошового забезпечення, то застосуванню до спірних правовідносин підлягаєстаття 233 КЗпП України, яка містить спеціальні для окреслених правовідносин норми, які встановлюють строк звернення до суду за захистом порушеного в матеріальному аспекті права на оплату праці.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 звільнений зі служби та виключений з усіх видів грошового забезпечення 30.03.2023, а в суд з позовом звернувся лише 11.09.2023.

Апеляційний суд зазначає, що на час звільнення позивача діяла ст.233 КЗпП України в у редакції зі змінами, внесеними згідно ізЗаконом №2352-IX.

За змістом ч.2ст.233 КЗпП Україниіз заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Таким чином, відлік тримісячного строку для звернення з цим позовом до адміністративного суду почався 30.03.2023, тобто з дня вручення позивачу грошового атестату, і мав би закінчитися 30.06.2023.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.

За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом, однак на підтвердження вищевказаних обставин позивачем не подано будь-яких доказів, та не наведено обставин важливості пропуску строку.

Покликання позивача на те, що строк звернення до суду слід рахувати з часу отримання довідки про грошове забезпечення колегія суддів відхиляє, оскільки зазначене не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що адміністративний позов подано з пропуском встановленого законом строку, а підстави для його поновлення відсутні, оскільки будь-які об`єктивні чи суб`єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача.

З огляду на вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та ухвалення постанови про залишення позовної заяви без розгляду.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 460/21394/23 скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дії та бездіяльності протиправними залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар