Постанова

від 16.10.2024 по справі 140/3421/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/3421/24 пров. № А/857/16927/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участю секретаря судового засідання: Юник А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року, ухвалене суддею Волдінер Ф.А. у м.Луцьку Волинської області о 11:10, повний текст якого складений 30 травня 2024 року, у справі №140/3421/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬДОРБУД" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

28 березня 2024 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬДОРБУД» звернувся до суду із позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Волинській області, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.01.2024 №0012210702.

Доводи позовної заяви зводяться до незгоди позивача із висновками контролюючого органу, встановленими в ході перевірки порушення податкового законодавства, щодо нереальності господарських операцій з контрагентом позивача ТОВ «ДРІАДА РІАЛ ІСТЕЙТ». Згідно доводів позивача,господарські операції між позивачем та ТОВ «ДРІАДА РІАЛ ІСТЕЙТ» підтверджені документально, у сторін наявна спеціальна податкова правосуб`єктність, розумні економічні причини для здійснення операцій і подальшого використання товару в межах господарської діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬДОРБУД». Зазначає, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товару не мають впливу на дослідження факту господарських операцій між позивачем та його безпосередніми контрагентами. При цьому, покладання на позивача відповідальності за можливі порушення законодавства іншими суб`єктами господарювання суперечить принципу індивідуальної відповідальності, закріпленому уст. 61 Конституції України.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції висновував про дійсність, реальність господарських операцій позивача з його контрагентом та правомірність формування ним своїх даних податкового обліку у період, охоплений перевіркою. Такого висновку суд дійшов на підставі оцінки наданих позивачем первинних та інших документів, обставин щодо специфіки діяльності підприємства, які у сукупності повною мірою підтверджують реальність господарських операцій з контрагентом та спростовують судження контролюючого органу в акті перевірки. При цьому суд врахував правову позицію Верховного Суду України, сформовану виходячи з правових позицій Європейського суду з прав людини, щодо індивідуальної юридичної відповідальності платника за податкові правопорушення (постанова від 27.04.2022 у справі № 200/5932/19-а). Також суд зазначив, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. ТТН не є документом первинного бухгалтерського обліку та єдиним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на підставі направлень ГУ ДПС у Волинській області від 23.12.2021 №4156 та №4155 та наказу від 23.12.2021 №3781-п, керуючись п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, Податкового кодексу України, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВОЛИНЬДОРБУД» щодо дослідження питань відображення в податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях з податку на додану вартість результатів фінансово-господарський операцій за період з 01.09.2020 по 31.12.2020 з ТОВ «ДРІАДА РІАЛ ІСТЕЙТ», за результатами якої складено акт від 08.12.2023 №20784/07-02/43196316.

Перевіркою встановлено порушення: п. 44.1, ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за період з 01.09.2020 по 31.12.2020 (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету (показник рядка 18 Декларації) всього в сумі 7 720 140 грн, в т. ч. за грудень 2020 року в сумі 7 720 140 грн.

Контролюючий орган посилається на те, що в ході перевірки неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «ВОЛИНЬДОРБУД» та ТОВ «ДРІАДА РІАЛ ІСТЕЙТ» із придбання бітуму нафтового дорожнього, емульсії бітумної дорожньої, піску, щебню, щебеневої суміші та мінерального порошку за період з 01.09.2020 по 31.12.2020 ПДВ в сумі 7 720 140 грн, в т.ч. за вересень 2020 року в сумі 964 390 грн, листопад 2020 року в сумі 1 768 210 грн, за грудень 2020 року в сумі 4 987 540 грн.

На підставі акту перевірки від 08.12.2023 №20784/07-02/43196316 ГУ ДПС у Волинській області винесено податкові повідомлення-рішення від 23.01.2024 №0012210702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 8 492 154,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬДОРБУД», вважаючи податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 23.01.2024 №0012210702 протиправним, звернувся до суду з вимогами про його скасування.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Враховуючи вимоги частини 2статті 19 Конституції Українита частини 2статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Щодо реальності господарських операцій між позивачем із контрагентом ТОВ «ДРІАДА РІАЛ ІСТЕЙТ» суд зазначає таке.

Згідно з пунктом1.1 статті 1 Податкового кодексу України(далі -ПК України) цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абз. 1 п.44.1 ст. 44 ПК України дляцілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз.2 п.44.1 ст. 44 ПК України).

За визначенням, наведеним у пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковийкредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно зрозділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК Україниправо на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт а).

Пункт198.3 ст.198 ПК Українивстановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК Українидатою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом198.6 ст. 198 ПК Українипередбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом201.11 статті 201цьогоКодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цьогоКодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом200.1 ст. 200 ПК Українивстановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт200.2 статті 200 ПК України).

Відповідно до п.200.4 ст. 200 ПК Українипри від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цьогоКодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту200-1.3 статті 200-1цьогоКодексуна момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту200-1.3 статті 200-1цьогоКодексуна момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК Україниоб`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цьогоКодексу.

Пунктом135.1 ст.135 ПК Українипередбачено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно ізстаттею 134 цього Кодексуз урахуванням положень цьогоКодексу.

В розумінні підпункту14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК Українигосподарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначеноЗаконом №996-ХIV.

Згідно з ч. 2ст. 3 Закону №996-XIVбухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

За визначенням, наведеним устатті 1 Закону №996-XIV, первинний документце документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства

Згідно із положеннями ч.ч. 1, 2, 3ст.9 вказаного Законубухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити встановлені обов`язкові реквізити.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затвердженонаказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88).

В розумінні п.2.1 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Так, відповідно до ч. 2ст. 9 Закону № 996-ХІV, яка кореспондує п. 2.4 Положення №88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як наслідок, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які містять дві обов`язкові ознаки: вони мають містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Висновок відповідача щодо заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за період з 01.09.2020 по 31.12.2020 ґрунтується на нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ДРІАДА РІАЛ ІСТЕЙТ» із придбання бітуму нафтового дорожнього, емульсії бітумної дорожньої, піску, щебню, щебеневої суміші та мінерального порошку за період з 01.09.2020 по 31.12.2020 ПДВ в сумі 7720140 грн., в т. ч. за вересень 2020 року в сумі 964390 грн, листопад 2020 року в сумі 1 768 210 грн, за грудень 2020 року в сумі 4987540 грн.

З матеріалів справи слідує, що 01.10.2019 між ТОВ «ДРІАДА РІАЛ ІСТЕЙТ» (Постачальник) та ТОВ «ВОЛИНЬДОРБУД» (Покупець) укладено Договір поставки №01/10, за умовами якого Постачальник на умовах цього Договору зобов`язується передавати у власність Покупцеві бітум нафтовий, емульсію бітумну, мінеральний порошок, щебенево-піщану суміш (товар), а Покупець зобов`язується приймати і оплачувати вартість вказаного товару на умовах цього Договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до зазначеного договору ТОВ «ДРІАДА РІАЛ ІСТЕЙТ» поставило позивачу товар, а саме бітум нафтовий дорожній, мінеральний порошок, емульсія бітумна дорожня, пісок, , щебінь 20*40, емульсія бітумна ЕКШ-50, щебенева суміш 0-40 мм, емульсія бітумна ЕКШ-60, що підтверджується копіями первинних документів: видаткові накладні від 09.09.2020 №1191 та №1199, від 16.09.2020 №1238 та №1239, від21.09.2020 №1250, від 23.09.2020 №1327, від 24.09.2020 №1328, від 25.09.2020 №1352, від 26.09.2022 №1353, від 27.09.2020 №1358, від 28.09.2020 №1359, від 02.11.2020 №1767, від 03.11.2020 №1768, від 04.11.2020 №1775 та №1769, від 05.11.2020 №1770, від 06.11.2020 №1771, від 09.11.2020 №1772, від 10.11.2020 №1773, від 11.11.2020 №1774, від 13.11.2020 №1812, №1822, №1811, від 16.11.2020 №1895, від 03.12.2020 №2083, від 04.12.2020 №2085, від 07.12.2020 №2086, від 08.12.2020 №1896, від 09.12.2020 №2263 та №2264, від 22.12.2020 №2525, від 03.12.2020 №2083, від 16.12.2020 №2544, від 21.12.2020 №22545, від 15.12.2020 №2282 та №2283, від 25.12.2020 №2522, від 23.12.2020 №2547, від 16.12.2020 №2727, від 21.12.2020 №2728; платіжні інструкції від 12.02.2021 №892, від 05.03.2021 №945, від 11.03.2021 №962, від 15.12.2021 №2384; ТТН; сертифікати відповідності, атестати виробника, паспорти якості.

Водночас, слід зазначити, що податкові накладні щодо фактів постачань були виписані та зареєстровані в ЄРПН, в свою чергу в акті перевірки не наведеного жодного факту постачання, щодо якого не виписана та не зареєстрована податкова накладна.

Наведене підтверджується витягами з Єдиного реєстру податкових накладних.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів чи послуг, є для покупця підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абзац третій пункту201.10 статті 201 ПК України).

Податковий кодекс України не містить норми, яка б давала можливість контролюючому органу виключити зі складу податкового кредиту суми ПДВ, сформованими за належним чином зареєстрованими податковими накладними, що здійснили самі ж органи ДПС.

Господарські операції між позивачем та ТОВ «ДРІАДА РІАЛ ІСТЕЙТ» є реальними, підтверджені документально, у сторін наявна спеціальна податкова правосуб`єктність, розумні економічні причини для здійснення операцій і подальшою використання товару у межах господарської діяльності ТзОВ «ВОЛИНБДОРБУД».

Факт поставки товарів, їх найменування та кількість на користь позивача підтверджується усіма первинними документами, наявними в матеріалах справи.

Суд першої інстанції слушно наголосив на тому, що в акті перевірки контролюючий орган не посилався на недостатність первинних документів по взаємовідносинам із постачальником; податкова не заперечує того, що первинні документи до перевірки по взаємовідносинам із ТОВ «ДРІАДА РІАЛ ІСТЕЙТ» надані в повному обсязі (є лише окремі зауваження до експрес-накладних, які підтверджують транспортування товару). Також, відповідач не заперечує і того, що придбаний товар використовувався у власній господарській діяльності позивача.

Як слідує із акту перевірки, всі підтверджуючі документи в повній мірі надавались для перевірки, податкові накладні зареєстровані в ЄРПН ТОВ «ДРІАДА РІАЛ ІСТЕЙТ», що в розумінні абзацу третього пункту201.10 статті 201 ПК України, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Щодо наявності недоліків у ТТН слід зазначити, що в даному випадку поставка товару здійснюється згідно з правилами «Інкотермс» у редакції 2010 року на умовах поставки DDP, відповідно до яких продавець бере на себе відповідальність за ризики псування/втрати вантажу і витрати, пов`язані з транспортуванням і митним оформленням, до того моменту, коли покупець отримає вантаж у пункті призначення і вивантаження, у тому числі, включає зобов`язання продавця доставити вантаж до місця призначення.

Відтак, позивач, який не є учасником господарської операції з транспортування товару, отриманого від контрагента, не може нести відповідальність за недоліки, наявні у товарно-транспортних накладних.

Крім того, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують придбання та/або продаж товарно-матеріальних цінностей (товару). Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. Відтак, товарно-транспортна накладна не може використовуватися в якості документа, що містить інформацію для визначення об`єкта оподаткування ПДВ.

Щодо покликань ГУ ДПС у Волинській області на ненадання ТОВ «ВОЛИНЬДОРБУД» паспортів/сертифікатів якості/відповідності суд зауважує, що сертифікаційні документи на товар, які не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції, оскільки вони не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів, і тому, неподання платником сертифікаційних документів на придбаний товар не може слугувати спростуванням реального виконання господарської операції.

Тобто, самі по собі паспорти/сертифікати якості/відповідності не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ПК України, не приймають участі у формування даних бухгалтерського та податкового обліку, а відтак не можуть слугувати підставами для висновків щодо реальності господарських операцій.

Верховний Суд у постановах від 17.10.2018 у справі №802/364/16-а, від 12.10.2022 у справі №640/26204/19, від 05.07.2023 у справі №160/10973/22 зазначив, що сертифікати відповідності (якості продукції) не належать до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Також відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних можливо встановити, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо відсутності виплат фізичним особам на кого згідно МРЕО зареєстровані автомобілі зазначені у ТТН на транспортування придбаних ТМЦ слід зазначити таке.

З наявного в матеріалах справи листа від 26.12.2023 №2612-4 вбачається, що ТОВ «ДРІАДА РІАЛ ІСТЕЙТ» мала господарські відносини з рядом контрагентів, зокрема ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

У листі зазначено, що послуги транспортування із вказаними суб`єктами господарювання були оформленні шляхом підписання первинних документів. Станом на дату формування даної відповіді в ТОВ «ДРІАДА РІАЛ ІСТЕЙТ» існує непогашена кредиторська заборгованість за надані послуги, а відтак ТОВ « ВОЛИНЬДОРВУД» не може нести відповідальність за зобов`язання іншого контрагента перед кредиторами, оскільки це не є зобов`язання позивача.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що, наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Предметом дослідження контролюючим органом в ході перевірки були договори, видаткові та податкові накладні, розрахункові документи.Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку

Водночас мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Лише в такому разі операції суб`єкта господарювання можуть вважатись вчиненими в межах господарської діяльності платника податків та лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Отже, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Наведене вище узгоджується з нормами пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість господарських операцій платника податків на отримання позитивного економічного ефекту, який за загальним правилом виражається у прирості (збереженні) активів та/або їх вартості, а також створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Якщо господарська операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), вона не є вчиненою в межах господарської діяльності, а тому її наслідки не можуть відображатись в податковому обліку.

Усі господарські операції щодо предмету спору по даній справі відображені у бухгалтерському та податковому обліку. Податкові накладні, видаткові накладні видані на реально отриманий товар, призначений для використання позивачем в його ж господарській діяльності.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит, слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч.2ст. 77 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1ст. 77 КАС Україниобов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Натомість, податковим органом обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів ТМЦ, а також наявність ділової мети у діях платника податку, що мають позитивний влив на результати господарської діяльності платника податку, належними доказами не спростовані.

Таким чином, у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкового кредиту платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків, також доктринально закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Рішенням ЄСПЛ у справі «Інтерсплав проти України» визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Цей принцип закріплений також уст. 61 Конституції України, яка передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

ТзОВ «ВОЛИНЬДОРБУД» є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03.04.2020 у справі № 818/940/17, від 07.04.2020 у справі № 820/2665/16.

Отже, враховуючи, що юридична відповідальність носить індивідуальний характер, суд також не бере до уваги посилання контролюючого органу на те, що контрагент позивача не має придбання послуг з транспортування ТМЦ до м. Ковеля, також відсутність виплат фізичним особам, на кого згідно даних МРЕО зареєстровані автомобілі, зазначені у ТТН на транспортування.

На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки представлені позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій із контрагентом, зазначені в акті перевірки висновки про порушення позивачем податкового законодавства є безпідставними.

Наведені обставини в своїй сукупності були враховані при ухваленні рішення судом першої інстанції.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини першоїстатті 242 Кодексу адміністративного судочинства Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 139, 195, 242, 308, 309, 310, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного суду України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року у справі №140/3421/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 28.10.24 згідно з ч.3 ст.321 Кодексу адміністративного судочинства України.