Постанова

від 28.10.2024 по справі 140/1748/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/1748/24 пров. № А/857/17554/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідачаІщук Л. П.,

суддівОбрізка І. М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року (головуючий суддя Валюх В.М., м. Луцьк) у справі №140/1748/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)», в якому просить визнати протиправними дії ДУ Маневицька ВК (№ 42) щодо незастосування січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні поточної індексації грошового забезпечення в період з 02.02.2017 по 28.02.2018; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та доплату поточної індексації грошового забезпечення за період з 02.02.2017 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); визнати протиправними дії ДУ Маневицька ВК (№ 42) щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та невиплати за період з 01.03.2018 по 17.11.2023 індексації-різниці грошового забезпечення 4455,59 грн. в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити за період з 01.03.2018 по 17.11.2023 індексацію-різницю грошового забезпечення 4455,59 грн в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а також не досліджено всіх обставин, що мають значення для справи.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що визначення базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення з грудня 2015 року залежить виключно від зміни посадового окладу за посадою згідно рішень Уряду і такими місяцями є січень 2008 року та березень 2018 року, - місяці у яких набрали чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 та постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704. Вказує, що Наказ №372/5 стосується виключно врегулювання посадових окладів новостворених посад у зв`язку з проведенням організаційно штатних змін, що прямо зазначено у такому наказі та відповідає розмірам встановлених ПКМУ №1294, а тому не є підставою для зміни базового місяця для розрахунку індексації.

Щодо періоду з 01.03.2018 року по 17.11.2023 року зазначає, що відповідно до вимог абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу «індексації-різниці» грошового забезпечення в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4 463,15 грн. - 7,56 грн. = 4 455,59 грн. Вважає, що такий розмір «індексації різниці» грошового забезпечення 4 455,59 грн., згідно абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078 повинен був бути виплачений позивачу по день звільнення з військової служби або до наступного підвищення тарифної ставки (окладу) та до такого розміру додається сума «поточної» індексації, яка виплачується коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу не подав.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив службу в ДУ Маневицька ВК (№ 42).

Наказом від 16.11.2023 № 152/ос-23 По особовому складу прапорщика внутрішньої безпеки ОСОБА_1 , молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки ДУ Маневицька ВК (№ 42), відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України Про національну поліцію від 02.07.2015 № 580-VIII, з 17.11.2023 звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України (а. с. 9 зворот).

Відповідно до довідки про додаткові види грошового забезпечення та індексацію грошового забезпечення від 21.12.2023 (а. с. 11-12) та листа від 21.12.2023 № 4/6093-23/С-62 (а. с. 10) з лютого 2017 року по лютий 2018 року при нарахуванні індексації грошового забезпечення відповідач застосовував базовий місяць січень 2017 року у зв`язку із збільшенням посадового окладу.

Листом від 21.12.2023 № 4/6093-23/С-62 відповідач повідомив позивача про те, що індексація грошового забезпечення здійснювалася в порядку та розмірах, визначених законодавством, а саме відповідно до Порядку № 1078, базовими місяцями були січень 2017 року та березень 2018 року (а. с. 10).

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України Про індексацію грошових доходів населення №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року (надалі - Закон №1282-ХІІ).

Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

З аналізу положень вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів. Тобто, початком відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

Аналіз наведених норм законодавства України дає підстави дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Як вже було встановлено, позивач проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України.

Відповідно до частини п`ятої статті 23 Закону України Про Державну кримінально-виконавчу службу України від 23.06.2005 № 2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України Про Національну поліцію, а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частинами першою статті 94 Закону України Про Національну поліцію №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Відповідно до частини п`ятої статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Пунктом 16 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 28.03.2018 № 925/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.03.2018 за № 377/31829, передбачено, що індексація грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.

Схеми посадових окладів рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України були затверджені постановою Кабінету Міністрів України Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу від 07.11.2007 № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008.

Наказом Міністерства Юстиції України від 14.02.2017 № 372/5 затверджено схеми посадових окладів осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Тобто, зміна грошового забезпечення позивача відбулась у зв`язку з прийняттям наказу Міністерства юстиції України № 372/5 від 14.02.2017 Про затвердження схем посадових окладів осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі Наказ № 372/5), а в подальшому з 01.03.2018 - у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704.

Згідно довідки про додаткові види грошового забезпечення та індексацію грошового забезпечення від 21.12.2023 (а. с. 11-12) та листа від 21.12.2023 № 4/6093-23/С-62 (а. с. 10) з лютого 2017 року по лютий 2018 року при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивача відповідач застосовував базовий місяць січень 2017 року у зв`язку із збільшенням посадового окладу.

Таким чином, враховуючи прийняття Наказу № 372/5, який набув чинності з 01.01.2017, та яким затверджено схему посадових окладів осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, внаслідок чого відбулося їх збільшення, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про правомірність дій відповідача під час нарахування та виплати позивачу у період з 02.02.2017 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця - січень 2017 року.

Щодо здійснення нарахування та виплати позивачу за період з 01.03.2018 по 17.11.2023 індексації-різниці грошового забезпечення - 4455,59 грн в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Як визначено Верховним Судом у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, норми Порядку № 1078 передбачають можливість виплати двох видів індексації грошового доходу - "поточної" та "індексації-різниці".

Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абз.2 п.1-1, абз.6 п.5 Порядку № 1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абз.2, 5 п.4 Порядку № 1078).

З 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковою для підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дають підстави зробити висновок, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.

Відтак, з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078, позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21, від 09 травня 2023 року у справі №120/2234/22-а.

Апелянт, керуючись правовою позицією, викладеною у вказаних постановах Верховного Суду, наводить розрахунок індексації-різниці грошового забезпечення, який становить 4455,59 грн.

Водночас вказує, що сума можливої індексації, яка припадала на місяць підвищення посадових окладів (березень 2018 року), становить 4463,15 грн: 1762,00 грн х 253,30 грн / 100, де 1762,00 грн прожитковий мінімум, 253,3 % - величина приросту індексу споживчих цін.

Верховний Суд у постанові від 23.05.2024 у справі № 160/15411/23 розрахував, що величина приросту індексу споживчих цін в березні 2018 року, застосовуючи січень 2008 року як місяць підвищення доходу, становить 253,3 %.

Проте, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у даному випадку зазначена величина приросту індексу споживчих цін - 253,3 % застосуванню не підлягає, оскільки вона розрахована із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу, тоді, як було установлено вище, з лютого 2017 року по лютий 2018 року при нарахуванні індексації грошового забезпечення відповідач застосовував базовий місяць січень 2017 року у зв`язку із збільшенням посадового окладу, з огляду на прийняття Наказу № 372/5, який набув чинності з 01.01.2017, та яким затверджено схему посадових окладів осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, внаслідок чого відбулося їх збільшення.

Судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до довідки про додаткові види грошового забезпечення та індексацію грошового забезпечення від 21.12.2023 (а. с. 11-12) позивачу у період з грудня 2018 року по грудень 2022 року нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення. З відзиву на позовну заяву вбачається, що у період з 01.03.2018 по 30.11.2018 грошове забезпечення індексації не підлягало, оскільки лише у жовтні 2018 року відбулося досягнення порогового значення інфляції в розмірі 103 %.

Так, відповідно до довідки від 21.12.2023 позивачу була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення у таких розмірах: грудень 2018 року лютий 2019 року по 71,08 грн, березень 2019 року червень 2019 року по 134,47 грн, липень 2019 року листопад 2019 року по 206,72 грн, грудень 2019 року червень 2020 року по 216,51 грн, липень 2020 року листопад 2020 року 226,29 грн, грудень 2020 року 233,81 грн, січень 2021 року березень 2021 року по 331,42 грн, квітень 2021 року червень 2021 року по 415,41 грн, липень 2021 року листопад 2021 року по 540,03 грн, грудень 2021 року січень 2022 року по 563,19 грн, лютий 2022 року квітень 2022 року по 672,35 грн, травень 2022 року 913,01 грн, червень 2022 року 1017,21 грн, липень 2022 року 1068,00 грн, серпень 2022 року жовтень 2022 року по 1281,80 грн, листопад 2022 року 1424,80 грн, грудень 2022 року 1470,83 грн (а. с. 11-12).

Крім того, у період з січня по листопад 2023 року позивачу не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення, оскільки відповідно до пункту 3 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік від 03.11.2022 № 2710-ІХ було зупинено на 2023 рік дію Закону № 1282-ХІІ, у зв`язку із чим відсутні правові підстави для визнання вказаних дій відповідача протиправними.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про помилковість наведеного розрахунку позивача індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 4455,59 грн. в місяць.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

За правилами статті 139 КАС України судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі №140/1748/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар