Постанова

від 29.10.2024 по справі 140/132/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/132/24 пров. № А/857/10799/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді :Кухтея Р.В.,

суддів :Носа С.П., Ільчишин Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року (ухвалене головуючим-суддею Ковальчуком В.Д. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Луцьку) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Укрресурс до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в :

У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Укрресурс (далі - ТзОВ НВП Укрресурс, Товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Волинської митниці, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000467/2 від 05.07.2023, №UA205140/2023/000530/2 від 02.08.2023.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 позовні вимоги були задоволені повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця подала апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити Товариству у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та вони містять розбіжності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість, та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності.

Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 25.01.2017 між ТзОВ НВП Укрресурс (покупець) та фірмою HN GmbH (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №9UKR-HN (далі - Договір), за умовами якого продавець продає, а покупець купує контейнери для збору відходів, що були у використанні, а також комплектуючі та запчастини для них відповідно до специфікації, яка є невід`ємною частиною договору. Загальна сума договору400000,00 євро. Ціна передбачає умови EXW-Шермбек (Інкотермс-2010), включаючи вартість тари, упаковки та маркування (п.2 Договору). Платіж за товар за цим договором буде здійснено прямим переказом на рахунок, зазначений продавцем, у розмірі 100 відсотків у вигляді передплати протягом 5 робочих днів з дня виставлення рахунку (п.4.1 Договору).

Додатковою угодою №3 від 04.01.2023 були внесені зміни до Договору та викладено п.4.1 в такій редакції : Оплата товару за договором здійснюється покупцем на вказаний рахунок продавця як на умові 100% передоплаті, так і на умові відтермінування оплати протягом 30 (тридцяти) днів з дня поставки товару продавцем, а також змінено п.2 Договору, який викладено в такій редакції : Загальна сума Договору визначається сумою рахунку до даного Договору, який є невід`ємною частиною. Ціна за одиницю кожного виду товару вказана в рахунку до цього Договору. Валюта розрахунку євро. Ціна має на увазі умови(Incoterms 2010) Німеччина, включаючи вартість тари, упаковки та маркування.

03.07.2023 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України на умовах EXW-Шермбек товару Пластмасові контейнери з кришками призначені для збору, накопичення та тимчасового зберігання твердого побутово-комунального сміття, сконструйовані для механічного вивантаження сміття у кузов автомобілів сміттєвозів, для зручності перевезення до місця вивантаження сміття облаштовані захватами, колесами діаметр 200 мм : контейнер MGB місткістю 1100 л, бувші у використанні, з плоскою кришкою 4-ма колесами діаметром 200 мм, два з яких з колесним тормозом, боковий захват140 шт. Для цілях зручності транспортування поставляються у частково розібраному вигляді не медичного призначення, бувші у вжитку. Виробник - немає даних, DE. торговельна марка - немає даних. ТзОВ НВП Укрресурс подало митну декларацію (далі - МД) №23UA205140052535U8. Фактурна вартість товару становить 10080,00 євро (400127,62 грн). Митна вартість товару заявлена за основним методом, з урахуванням умов поставки EXW та становить 465624,70 грн (з урахуванням транспортних витрат). До МД для підтвердження митної вартості додано : рахунок-фактуру (інвойс) №4002389 від 26.06.23; автотранспортну накладну №б/н від 28.06.23; декларацію про походження товару №4002389 від 26.06.23; некласифікований комерційний документ - комерційна пропозиція №б/н від 21.06.23; некласифікований комерційний документ - рахунок-замовлення №51 від 28.06.23; банківський платіжний документ, що стосується товару №35 від 27.06.23; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №4 від 03.07.23; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №б/н від 03.07.23;виписку з бухгалтерської документації - виписка б/н 26.06.23; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №9UKR-HN від 25.01.17; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - додаткові угоди №1 від 17.06.2019, №2 від 12.05.2020, №3 від 04.01.2023;договір про надання послуг митного брокера №664 від 13.08.19; договір (контракт) про перевезення №80 від 11.03.2019; інші некласифіковані документи - заявку №10 від 26.06.2023; інші некласифіковані документи - лист №0046 від 03.07.2023; копію МД країни відправлення №23DE265609715426A0 від 27.06.2023.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), виписку з бухгалтерської документації, ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

На електронне повідомлення митниці декларант надав відповідачу додаткову угоду до договору про перевезення №80 від 11.03.2020, додаткову угоду до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 04.01.2023, рахунок-замовлення №48 від 21.06.2023 та лист №б/н від 04.07.2023.

Листом №б/н від 04.07.2023 повідомлено про відсутність інших додаткових документів.

05.07.2023 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000467/2 та сформувала картку відмови №UA205140/2023/002570 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Як зазначено у графі 33 рішення, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності : в копії МД країни відправлення №23DE265609715426A0 від 27.06.2023 відсутнє числове значення вартості товарів, що не підтверджує ціну товарів, заявлену в рахунку-фактурі №4002389 від 26.06.2023 10080 євро; згідно рахунку-замовлення №51 від 28.06.2023 вартість товару зазначена в сумі 8190 євро, що суперечить вартості товару, зазначеному в рахунку-фактурі №4002389 від 26.06.2023 10080 євро; згідно п.9.1 договору (контракту) про перевезення №80 від 11.03.2019, договір діє до 11.03.2020, документа, що підтверджує актуальність договору про перевезення на 2023 рік не подано до митного оформлення; згідно рахунка-фактури №4002389 від 26.06.2023, умови оплати передбачені 100% передоплата, згідно рахунка-замовлення №51 від 28.06.2023 - 100% післяоплата до 90 днів; однак в наданому банківському платіжному документі №35 від 27.06.2023 у гр.70 Призначення платежу зазначений Договір, тобто невідомо, за яку поставку була здійснена оплата; згідно документа, що підтверджує вартість перевезення товару №б/н від 03.07.2023, вартість транспортних послуг складає 1800 євро, однак в рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг №4 від 03.07.2023 вартість послуг71451,36 грн.

Щодо додатково поданих документів зазначено наступне.

Згідно Заявки №10 від 26.06.2023 термін оплати зазначений після факту поставки протягом 1 робочого дня, що суперечить умовам оплати, зазначеним в п.5.1 договору (контракту) про перевезення №80 від 11.03.2019 на протязі 5 днів з моменту одержання рахунку. Відповідно до рахунка-фактури №4002389 від 26.06.2023, умови оплати зазначені 100% передоплата, однак в рахунку-замовленні №48 від 21.06.2023 - 100% передоплата або післяплата. Також рахунок-замовлення №48 від 21.06.2023 містить інформацію про загальну вагу товару, яка складає 37700 кг, що суперечить вазі товару, зазначеній в автотранспортній накладній №б/н від 28.06.20238120 кг.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 Митного кодексу України (далі - МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, у зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР, митницею відповідно до положень ст.ст.55, 57 МКУ з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно ст.64 МКУ, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар 1на рівні 1,98 дол. США/кг за МД №UA209110/2023/004613 від 09.06.2023.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140053176U0 від 05.07.2023.

Також 01.08.2023 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України на умовах EXW-Шермбек товару Пластмасові контейнери з кришками призначені для збору, накопичення та тимчасового зберігання твердого побутово-комунального сміття, сконструйовані для механічного вивантаження сміття у кузова автомобілів сміттєвозів, для зручності перевезення до місця вивантаження сміття облаштовані захватами, колесами діаметр 200 мм: - контейнер MGB місткістю 1100 л, бувші у використанні130 шт, з сферичною кришкою 4-ма колесами діаметром 200 мм, два з яких з колесним тормозом, боковий захват. Для цілях зручності транспортування поставляються частково розібраними вигляді, не медичного призначення, бувші у вжитку. Виробник : немає даних, DE, торговельна марка - немає даних. ТзОВ НВП Укрресурс подало МД №23UA205140061250U8. Фактурна вартість товару становить 9360,00 євро (377434,51 грн); митна вартість товару заявлена за основним методом та становить 441952,51 грн (з урахуванням транспортних витрат). До МД для підтвердження митної вартості товару додано: рахунок-фактуру (інвойс) №RE-4002421 від 24.07.23; автотранспортну накладну № б/н від 26.07.23; декларацію про походження товару №RE-4002421 від 24.07.23; некласифікований комерційний документ - комерційну пропозицію № б/н від 19.07.23; банківський платіжний документ, що стосується товару №40 від 25.07.23; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №5 від 01.08.23; виписку з бухгалтерської документації - виписку б/н від 26.07.23; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №9UKR-HN від 25.01.17; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту)додаткові угоди №1 від 17.06.2019, №2 від 12.05.2020, №3 від 04.01.2023;договір про надання послуг митного брокера №083 від 04.01.23; договір (контракт) про перевезення №84 від 20.07.23; договір (контракт) про перевезення - заявку №111 від 20.07.23; копію митної декларації країни відправлення - №23DE265611896052A7 від 25.07.2023.

Митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

На електронне повідомлення митниці декларант надав відповідачу лист б/н від 02.08.2023 щодо поданих до митного оформлення документів.

Листом №02/2023 від 02.08.2023 декларант повідомив про відсутність інших додаткових документів.

02.08.2023 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000530/2 та сформувала картку відмови №UA205140/2023/002940 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Як зазначено у графі 33 рішення, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності : в декларації країни відправлення №23DE265611896052A7 від 25.07.2023 відсутнє числове значення вартості товарів, що не підтверджує ціну товарів, заявлену в інвойсі; цінова пропозиція №б/н від 26.07.2023 містить інформацію від відправника, інформацію від виробника товару декларантом не надано, що відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, у зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР, митницею відповідно до положень ст.ст.55, 57 МКУ з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно рівня на подібні/ідентичні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар на рівні1,93 Дол. США/кг за МД №UA100330/2022/431133 від 19.01.2022.

Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140061485U1 від 02.08.2023.

Вважаючи оспорювані рішення протиправними, Товариство звернулося до адміністративного суду з вимогою про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем для підтвердження заявленої митної вартостіразом із митними деклараціями та додатково на вимогу митного органу документи є достатніми та вони що підтверджують складові митної вартості, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню. Суд дійшов висновку, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення та додатково наданими документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та інших витрат покупця, ознаки підробки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч.1, 2 ст.51 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Вказане відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 11.02.2021 по справі №826/8228/16.

Відповідно до ч.1 ст.55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МКУ. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За змістом розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МКУ, в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09.07.2020 по справі №804/5445/17, від 31.03.2020 по справі №809/1858/16.

Судом встановлено, що під час митного оформлення товарів митному органу до МД №23UA205140052535U8 надано рахунок-фактуру (інвойс) №4002389 від 26.06.23, автотранспортну накладну №б/н від 28.06.2023, декларацію про походження товару №4002389 від 26.06.2023, некласифікований комерційний документ - комерційна пропозиція № б/н від 21.06.2023, некласифікований комерційний документ - рахунок-замовлення №51 від 28.06.2023, банківський платіжний документ, що стосується товару №35 від 27.06.2023, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №4 від 03.07.2023, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №б/н від 03.07.2023, виписку з бухгалтерської документації - виписка б/н від 26.06.2023, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №9UKR-HN від 25.01.17, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - додаткові угоди №1 від 17.06.2019, №2 від 12.05.2020, №3 від 04.01.2023,договір про надання послуг митного брокера №664 від 13.08.19, договір (контракт) про перевезення №80 від 11.03.2019; інші некласифіковані документи - заявку №10 від 26.06.2023, інші некласифіковані документи - лист №0046 від 03.07.2023 та копію МД країни відправлення №23DE265609715426A0 від 27.06.2023.

Також, декларант надав відповідачу додаткову угоду до договору про перевезення №80 від 11.03.2020, додаткову угоду до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 04.01.2023, рахунок-замовлення №48 від 21.06.2023 та лист №б/н від 04.07.2023.

Листом №б/н від 04.07.2023 повідомлено про відсутність інших додаткових документів.

Також до МД №23UA205140061250U8 для підтвердження митної вартості товару додано

рахунок-фактуру (інвойс) №RE-4002421 від 24.07.2023, автотранспортну накладну №б/н від 26.07.2023, декларацію про походження товару №RE-4002421 від 24.07.2023, некласифікований комерційний документ - комерційну пропозицію №б/н від 19.07.2023, банківський платіжний документ, що стосується товару №40 від 25.07.2023, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №5 від 01.08.2023, виписку з бухгалтерської документації - виписку б/н від 26.07.2023, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №9UKR-HN від 25.01.2017, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту)додаткові угоди №1 від 17.06.2019, №2 від 12.05.2020, №3 від 04.01.2023,договір про надання послуг митного брокера №083 від 04.01.2023, договір (контракт) про перевезення №84 від 20.07.2023, договір (контракт) про перевезення - заявку №111 від 20.07.2023 та копію МД країни відправлення №23DE265611896052A7 від 25.07.2023

Згідно ч.1, 2, 3, 5, 6, 8 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МКУ за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 по справі №1.380.2019.001625.

Колегія суддів зазначає, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України).

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 по справі №804/6243/14, від 07.05.2020 по справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 по справі №380/842/20.

Верховний суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Частинами 4-5 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Суд першої інстанції слушно зауважив, що в оспорюваному рішенні відсутнє обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів.

Вказані розбіжності, на думку колегії суддів, не можуть впливати на митну вартість спірного товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

При цьому, позивачем для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом (за ціною договору (контракту)) разом із МД були подані документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що подані декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Як видно з матеріалів справи, митним органом встановлено розбіжності у поданих до митного оформлення документах, які стосуються умов оплати (післяплата чи попередня оплата), сумніви викликали документи, які підтверджують транспортні витрати щодо вартості таких витрат.

Колегія суддів звертає увагу на те, що до фактурної вартості окремо взятої партії товару (9856,00 євро) позивач для визначення митної вартості додав транспортнівитрати.

Щодо відсутності в деклараціях країни відправлення числового значення вартості товарів, що не підтверджує ціну товарів, заявлену в рахунку-фактурі (інвойсі) суд першої інстанції вірно зазначив, що декларація країни відправлення, на відміну від рахунку-фактури (інвойса) не визначає фактурну вартість та є додатковим документом, який подає декларант на підтвердження митної вартості.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відсутність числових значень вартості товарів в декларації країни відправлення, за наявності інших документів, які визначають митну вартість, не є підставою для коригування митної вартості за першим методом.

У рішенні про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000530/2 від 02.08.2023 відповідач також зазначив, що цінова пропозиція №б/н від 26.07.2023 містить інформацію відправника, інформацію від виробника товару декларантом не надано, що відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу.

Разом з тим, як встановлено судом, позивач надав митниці цінову пропозицію №б/н від 26.07.2023 продавця товару, а не виробника товару, оскільки у господарських відносинах перебував саме із продавцем товару.

Відсутність прайс-листів від виробника товару для загального (широкого) кола покупців та щодо усього асортименту продукції, який виробник пропонує для продажу, за наявності поданих документів, які надають можливість перевірити правильність числових значень митної вартості, визначеної за першим методом, не є підставою для витребовування у декларанта додаткових документів та в подальшому для коригування митної вартості за резервним методом.

Щодо розбіжностей в умовах оплати на які вказує митний орган з посиланням на контракт №9UKR-HN від 25.01.2017, рахунок-фактуру (інвойс) №4002389 від 26.06.2023, рахунок-замовлення №51 від 28.06.2023, колегія суддів зазначає, що Додатковою угодою від №3 від 04.01.2023 внесено зміни до Договору та викладено п.4.1 в редакції, відповідно до якої оплата товару за договором здійснюється покупцем на вказаний рахунок продавця як на умові 100% передоплаті, так і на умовах відтермінування оплати протягом 30 (тридцяти) днів з дня поставки товару продавцем.

З наведеного слідує, що умовами оплати передбачено як передоплату, так і післяплату. Відтак, остаточну умову оплати товару визначає рахунок-фактуру (інвойс) №4002389 від 26.06.2023, де вартість товару визначено у сумі 10080,00 євро, а умови оплати100% передоплата або післяоплата. Рахунок-замовлення №51 від 28.06.2023 наданий декларантом помилково щодо іншої партії товару, про що було повідомлено митний орган листом від 04.07.2023.

Оплату суми в розмірі 10080,00 євро за поставку товарів, які визначені у рахунку-фактурі (інвойсі) №4002389 від 26.06.2023 підтверджено платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах №35 від 27.06.2023, де у графі 70 Призначення платежу зазначений контракт 9 UKR-HN від 25.01.2017. Відсутність у даному платіжному документі посилання на рахунок-фактуру (інвойс) №4002389 від 26.06.2023 не змінює ціну товарів, яка обумовлена в даному рахунку-фактурі (інвойсі). Відтак, вартість задекларованих товарів підтверджена декларантом.

З приводу підтвердження витрат на транспортування товарів першої інстанції вірно врахував додану Товариством додаткову угоду до договору про перевезення вантажів №80 від 11.03.2020, якою підтверджено продовження дії договору про перевезення вантажів №80 від 11.03.2019 до 31.12.2023.

Більше того, колегія суддів враховує, що позивач повідомив митний орган, що вартість перевезення товару становить 1800 євро, що в перерахунку на національну валюту становить 71451,36 грн та підтверджується рахунком-фактурою №4 від 03.07.2023, а також довідкою про транспортні витрати від 03.07.2023, з якої видно, що транспортні витрати за перевезення вантажу за маршрутом : м. Шермбекк (Німеччина) до кордону України (митний перехід Шегині) складають 1650 євро, що включено до митної вартості. Відтак, вартість перевезення товару підтверджена декларантом документально.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач усунув виявлені розбіжності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем для підтвердження заявленої митної вартостіразом із митними деклараціями та додатково на вимогу митного органу документи є достатніми та вони що підтверджують складові митної вартості, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

При цьому, подання таких додаткових документів, як виписка з бухгалтерської документації; копія митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини передбачене ч.3 ст.53 МКУ - у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Договори (угоди, контракти) з третіми особами позивач не укладав, а тому такі документи не було подані митниці.

Суд першої інстанції слушно зауважив, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення та додатково наданими документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та інших витрат покупця, ознаки підробки.

Водночас витребування митним органом таких документів, як висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними установами не заслуговують на увагу, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не може братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

У даній справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати походження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

З огляду на документальне підтвердження вартості придбання оцінюваного товару колегія суддів критично оцінює дії відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати.

Відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

На думку колегії суддів, надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 12.03.2019 по справі №826/2313/16 та 13.06.2019 по справі №820/6315/15, відповідно до якої, вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МКУ зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Наявність однієї лише вказівки митного органу на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Між тим, подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а тому підтверджують заявлені декларантом відомості про митну вартість товарів.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару. При прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірних рішень відповідач спирався не на документи, подані декларантом до митного оформлення, а на вже наявну в митного органу цінову інформацію.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що під час митного оформлення декларантом надано всі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, згідно з вимогами МКУ.

При цьому, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб`єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб такого суб`єкта, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб`єктів приватного права (позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 18.01.2023 по справі №500/26/22).

Вищевикладені обставини свідчать про не підтвердження під час розгляду справи правомірності рішення, у зв`язку з чим таке є протиправним.

Також, колегією суддів не встановлено у документах, які подані декларантом до митного оформлення ознак підробки документів чи відсутності у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, позивач надав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни імпортованого товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оспорюваних рішень та наявності підстав для їх скасування.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року по справі №140/132/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос Н. В. Ільчишин