Ухвала

від 28.10.2024 по справі 320/10839/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 жовтня 2024 року

м. Київ

справа №320/10839/23

адміністративне провадження № К/990/40680/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Кашпур О.В.,

суддів - Жука А.В., Соколова В.М.,

перевірив касаційну скаргу Управління Державної охорони України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у справі №320/10839/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної охорони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Державної охорони України, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Управління Державної охорони України, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 03 березня 1997 року по 12 серпня 2019 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі;

- зобов`язати Управління Державної охорони України донарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 03 березня 1997 року по 12 серпня 2019 року включно, із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - квітень 2000 року, січень 2008 року та березень 2018 року, а всього на загальну суму у розмірі 144 332, 31 грн.;

- зобов`язати Управління Державної охорони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 03 березня 1997 року день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

- стягнути з Управління Державної охорони України на користь ОСОБА_1 всі судові витрати пов`язані з розглядом даної справи, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Управління Державної охорони України, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з травня 1998 року по 12 серпня 2019 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядків проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 07 травня 1998 року №663 та від 17 липня 2003 року №1078, з визначенням базових місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців УДО України - січень 1998 року, квітень 2000 року, січень 2008 року, березень 2018 року.

Зобов`язано Управління Державної охорони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з травня 1998 року по 12 серпня 2019 року, з врахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 1998 року, квітень 2000 року, січень 2008 року, березень 2018 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядків проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 07 травня 1998 року №663 та від 17 липня 2003 року №1078.

Зобов`язано Управління Державної охорони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 травня 1998 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Управління державної охорони України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн (тридцять тисяч гривень нуль копійок).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Управління Державної охорони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії- задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Управління Державної охорони України, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 03 березня 1997 року по 12 серпня 2019 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядків проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 07 травня 1998 року №663 та від 17 липня 2003 року №1078, з визначенням базових місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців УДО України - січень 1998 року, березень 2003 року, січень 2008 року, березень 2018 року.

Зобов`язано Управління Державної охорони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 03 березня 1997 року по 12 серпня 2019 року, з врахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 1998 року, березень 2003 року, січень 2008 року, березень 2018 року відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядків проведення індексації грошових доходів населення, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 07 травня 1998 року №663 та від 17 липня 2003 року №1078 з урахуванням вже виплачених сум.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовлено.

Стягнуто з Управління державної охорони України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень нуль копійок).

24 жовтня 2024 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга Управління Державної охорони України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у справі №320/10839/23. Скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в частині визначення базового місяця для нарахування індексації в період з 03 березня 1997 року по 01 грудня 2015 року та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Київським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.

Отже, враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Зокрема, скаржник зазначає, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки різні постанови Верховного Суду містять різні правові позиції стосовно одного і того ж питання, відтак його практичне вирішення позитивно вплине на застосування судами норм права, які регулюють спірні правовідносини.

Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.

Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника, оскільки вони фактично зводяться до незгоди скаржника з прийнятими судовими рішеннями та переоцінки доказів у справі. Водночас, у касаційній скарзі не обґрунтовано в чому полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Крім того, скаржник викладає доводи щодо наявності у цій справі підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України з посиланням на рішення Верховного Суду в інших справах, в яких, за твердженням відповідача, наявні різні підходи до вирішення спору у подібних правовідносинах, проте колегія суддів відхиляє цей довід, оскільки скаржник посилається на справи з різними обставинами, відмінними від обставин цієї справи, що своєю чергою не можна визнати належним обґрунтуванням виняткового випадку допуску цієї касаційної скарги у справі, яка розглянута судами в порядку спрощеного позовного провадження, на підставі підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Доводи скаржника щодо фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики зводяться виключно до припущень скаржника та не містять належного обґрунтування.

Також скаржник вказує, що предмет касаційного оскарження стосується порядку та підстав визначення базового місяця для нарахування індексації в період з 03 березня 1997 року по 01 грудня 2015 року, а відтак становить значний суспільний інтерес, оскільки вказане питання є актуальним для близько мільйона військовослужбовців, які проходили або зараз проходять військову службу.

Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Суд зазначає, що касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.

У касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.

Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено, а судом касаційної інстанції не встановлено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи, яка розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з пунктом 8 частини другої якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та, у визначених законом випадках, - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів», а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.

На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Державної охорони України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у справі №320/10839/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної охорони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Кашпур

Судді: А.В. Жук

В.М. Соколов