Рішення

від 29.10.2024 по справі 357/13760/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/13760/24

Провадження № 2/357/5193/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 жовтня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Орєхова О. І. ,

за участі секретаря Махненко Б. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, обґрунтовуючи тим, що він, ОСОБА_1 (далі- Позивач), є постраждалим від ДТП, що мала місце 16.06.2024 року близько 17 год. 10 хв. за адресою: АДРЕСА_1 . 16 червня 2024 року близько 17 год. 10 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , водій ОСОБА_2 (далі-Відповідач), керуючи електроскутером «Maxxter Falkon, 3», б.н., під час руху не дотримався безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, здійснивши виїзд на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з транспортним засобом «ВАЗ 2109», н.з. НОМЕР_1 , під його керуванням, який рухався в зустрічному напрямку, чим були порушені вимоги п. 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП, що і було зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення ААД № 891763 від 28 червня 2024 року, складеного працівниками патрульної поліції, який в подальшому був спрямований до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області для розгляду. Відповідно до постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області (справа № 357/9586/24) від 24 липня 2024 року, гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Таким чином вина водія ОСОБА_2 у скоєнні даної дорожньо-транспортної пригоди встановлена вищевказаною постановою суду. В наслідок ДТП транспортний засіб «ВАЗ 2109», н.з. НОМЕР_1 , який йому належить та електроскутер Відповідача отримали механічні пошкодження, чим йому завдано матеріальних збитків, а в подальшому і моральних. Тому, просив суд стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 на його користь: 24 746,13 грн. в якості відшкодування матеріальних збитків при пошкодженні автомобіля; 4 000, 00 грн. за оплату товарознавчого дослідження автомобіля; 4 000, 00 грн. за послуги по евакуації пошкодженого авто та послуги банківської установи в розмірі 40, 00 грн., всього 4040,00 грн.; 864, 00 грн. послуги за зберігання автомобіля на спецмайданчику; 91,00 грн. за поштові послуги. Всього на загальну суму - 33 741,13 грн. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 на його користь моральну шкоду в розмірі - 7 000, 00 грн. та судовий збір в розмірі - 1211, 20 грн. ( а. с. 1-6 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2024 (а. с. 40 ), головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали передані для розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ( перебування ) такої фізичної особи.

Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру ( ч. 8 ст. 187 ЦПК України ).

Згідно відповіді № 805782 від 25.09.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру, сформованого засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» за запитом судді стосовно визначення підсудності, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 08.09.2020 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ( а. с. 44-45 ).

Позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ( ст. 27 ЦПК України ).

Тому, з урахуванням вищенаведеного, позивачем пред`явлено позов до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, що територіально віднесено до юрисдикції Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Згідно ч. 1 ст. 187 ЦПК України якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановлено законом порядку місце проживання ( перебування ) фізичної особи відповідача.

Ухвалою судді від 26 вересня 2024 року постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній справі та постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом ) сторін. Призначено судове засідання у справі на 29 жовтня 2024 року ( а. с. 45-46 ).

В судове засідання 29 жовтня 2024 року сторони по справі не з`явилися.

Так, 29.10.2024 за вх. № 55936 судом отримано від позивача ОСОБА_1 заяву, в якій просив суд розглядати вказану справу за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити ( а. с. 51 ).

Відповідач ОСОБА_2 надав до суду заява, отримана судом 29.10.2024 за вх. № 55937, в якій просив суд розглядати вказану справу за його відсутності. Проти задоволення позовних вимог не заперечує. Позов до нього визнає ( а. с. 52 ).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

В свою чергу, сторони по справі скористувалися вимогами ч. 3 ст. 211 ЦПК України.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасників судового розгляду, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники судового розгляду в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 16 червня 2024 року близько 17 год. 10 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , водій ОСОБА_2 , керуючи електроскутером «Maxxter Falkon, 3», б.н., під час руху не дотримався безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, здійснивши виїзд на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з транспортним засобом «ВАЗ 2109», н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку, чим були порушені вимоги п. 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП, що і було зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення ААД № 891763 від 28 червня 2024 року, складеного працівниками патрульної поліції, який в подальшому був спрямований до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області для розгляду ( а. с. 11 ).

Відповідно до постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області (справа № 357/9586/24) від 24 липня 2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень ( а. с. 12-13 ).

В даній постанові зазначено, що у ході розгляду, ОСОБА_2 вину визнав, за обставинами викладених у протоколі.

Вищевказана постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.07.2024 набрала законної сили 06.08.2024.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи справу, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Отже наявність вини у діях ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди у даному випадку встановлена і не підлягає доказуванню.

Так, в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб «ВАЗ 2109», н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу ОСОБА_1 отримав механічні пошкодження.

Відповідно до Звіту № МК0044_24_АІ0196АР_ВАЗ_210930_ від 17.08.2024 р. «Про оцінку ВАЗ 210930, регістр, номер НОМЕР_1 », вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, складає 24 746,13 гривень ( а. с. 19-24 ). До вказано Звіту, додано фототаблицю № № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 пошкодженого транспортного засобу «ВАЗ 210930», регістр, номер НОМЕР_1 ( а. с. 25-32 ).

Згідно Акту № МK0044_24_FO_АІ0196АР_ВАЗ_210930 здачі-приймання наданих послуг від 17 серпня 2024 року, загальна вартість послуг склала 4000 гривень ( а. с. 33 ).

Відповідно до платіжної інструкції на переказ коштів від 08.08.2024, ОСОБА_3 сплатив, а ФОП ОСОБА_4 отримав 4000 грн, призначення платежу: оплата за послуги оцінки вартості майна ( а. с. 37 ).

Згідно наявного в матеріалах справи товарного чеку від 21.06.2024 ( а. с. 38), позивачем сплачено 4 000, 00 грн. за послуги по евакуації пошкодженого авто та 864, 00 грн. за зберігання автомобіля на спецмайданчику, загалом 4 864 гривень.

26 серпня 2024 року позивач ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_2 з вимогою в порядку досудового врегулювання спору ( а. с. 14-15 ), яку отримав відповідач особисто ( а. с. 16-18 ), але остання залишилася з боку відповідача без реагування.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначає, що відповідач повинен відшкодувати йому завдану матеріальну та моральну шкоду.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого,: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Право на відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичних та юридичних осіб, має власник (частина третя статті 386 ЦК України) та/або особи, які мають речове право на чуже майно (статті 396 ЦК України).

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди», шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені нормами статті 1166 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Шкода, заподіяна особі або майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України).

Тобто, за змістом ч. 1 ст. 1166, ст. 1187 ЦК України шкода, заподіяна особі або майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини.

Згідно з ч. 2, ч. 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовуються на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовуються винною особою.

За приписами статті 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже, у зв`язку з неправомірними діями відповідача, як власника джерела підвищеної небезпеки, позивачу завдана матеріальна шкода у розмірі 24 746,13 грн, відповідно до Звіту № МК0044_24_АІ0196АР_ВАЗ_210930_ від 17.08.2024 р. «Про оцінку ВАЗ 210930, регістр, номер НОМЕР_1 », вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді ( а. с. 19-24 ).

Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» у випадку завдання збитку проведення незалежної оцінки є обов`язковим.

Як зазначено у п. 1.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 145/5/2092, Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Згідно з п. 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 145/5/2092, вказана Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.

Відповідно до п. 1.3 Методики, її вимоги є обов`язковими під час проведення авто товарознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових авто товарознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Згідно з п. 4.3 Методики, за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ.

Виходячи з викладеного, висновок експерта складається у разі проведення судової авто товарознавчої експертизи, а звіт оцінювача - за результатами проведення оцінки КТЗ, при цьому, як висновок експерта, так і звіт оцінювача складаються на єдиних засадах, визначених Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 145/5/2092.

Слід зазначити, що Звіт № МК0044_24_АІ0196АР_ВАЗ_210930_ від 17.08.2024 р. «Про оцінку ВАЗ 210930, регістр, номер НОМЕР_1 », вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, складений оцінювачем ОСОБА_4 за замовленням ОСОБА_1 містить марку, модель і державний реєстраційний номер транспортного засобу, який проходив оцінку. У своєму звіті оцінювач зазначив, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику у результаті пошкодження транспортного засобу. При цьому оцінювач зазначив, що оцінка проведена на підставі Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні», він діяв неупереджено та об`єктивно, обмежень до виконання оцінки та зацікавленості у результатах оцінки він не мав.

Ураховуючи викладене, вищевказаний Звіт про оцінку колісного транспортного засобу є належним доказом розміру заподіяної матеріальної шкоди.

Встановлено, що на сьогодні, відповідач не вчинив будь-яких дій по відшкодуванню завданої шкоди позивачу.

Тому, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальні збитки, завдані внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 24 746,13 гривень.

Стосовно позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 7 000 гривень, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частиною четвертою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму ВС України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" N 4 від 31.03.95 р., заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Згідно із п. 5 цієї ж постанови Пленуму ВС, згідно із загальними підставами цивільно - правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та винуватість останнього у її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у якій грошовій сумі чи у якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також - інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Обґрунтовуючи моральну шкоду в розмірі 7 000 грн., позивач зазначав те, що протягом тривалого часу у зв`язку з пошкодженням автомобіля йому довелося самостійно шукати гроші для ремонту автомобіля, через що він тривалий час не міг вночі спокійно спати. Сімейний бюджет довелося спрямувати на ремонт пошкодженого в результаті ДТП автомобіля та інших витрат, пов`язаних з подією. Це все спричинило виникнення пригніченого стану, внаслідок чого він почав до всього нервово відноситися. Від такого стану та нецільового використання сімейних грошей постраждали крім нього самого і члени його родини, що призвело до розладу стосунків між ними. Крім того, раніше дуже часто на вихідних він із сім`єю виїжджали з міста на відпочинок від тяжкого робочого тижня, але після ДТП змога на такого роду відпочинок зникла. Крім того, на тривалий час після ДТП йому довелося доставатися до роботи виключно на таксі, а його близьким довелося пересісти на громадський транспорт, що викликало суттєві незручності у пересуванні. Багато справ, запланованих раніше, що потребували пересування автотранспортом, йому довелося відкласти, а від деяких з них він взагалі змушений був відмовитись, що спричинило проблеми з роботою. Через тимчасову втрату автомобіля, він не міг виконувати деякі доручення керівництва, що були пов`язані з переїздом та спричинило до ускладнення у робочих моментах.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Суд погоджується з тим, що позивачу пошкодженням транспортного засобу завдано моральної шкоди та останній відповідно має право на компенсацію.

Врахувавши наведені обставини та норми матеріального права, установлені обставини справи, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування шкоди у сукупності з іншими фактичними обставинами, суд вважає, що є правові підстави для визначення розміру відшкодування моральної шкоди у сумі 7 000,00 грн, що буде відповідати засадам розумності, виваженості і справедливості.

Така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2023 року у справі № 496/2319/19 (провадження № 61-604св22 ).

До того ж, відповідач ОСОБА_2 звертаючись до суду з заявою 29.10.2024 про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги до нього визнав та проти задоволення позовних вимог не заперечував ( а. с. 52 ).

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників ( ч. 1 ст. 82 ЦПК України ).

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Під час розгляду даної справи судом не було встановлено, що визнання відповідачем позову, суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Оскільки відповідач визнав позовні вимоги позивача та не заперечував проти їх задоволення, підлягають стягненню з останнього на користь позивача і 4 000, 00 грн за оплату товарознавчого дослідження автомобіля, 4 000, 00 грн за послуги по евакуації пошкодженого авто та 864, 00 грн за послуги зберігання автомобіля на спецмайданчику, а також понесені останнім витрати в розмірі 40, 00 грн за послуги банківської установи та 91,00 грн за поштові послуги.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тому, даючи оцінку наданим доказам, з урахуванням визнання позову з боку відповідача, суд прийшов до висновку, що на користь позивача належить стягнути з відповідача матеріальну шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою, яке мале місце 16.06.2024 в загальному розмірі 33 741,13 гривень та моральну шкоду у розмірі 7000 гривень, а загалом 40 741,13 гривень.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з врахуванням досліджених обставин справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

При зверненні до суду з боку позивача було понесено судові витрати в розмірі 1211,20 грн., що підтверджується відповідною квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 17.09.2024 ( а. с. 7 ).

Так, частиною 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Крім того, відповідно до ч. 1ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

В свою чергу, відповідач ОСОБА_2 звертаючись 29.10.2024 з заявою про розгляд справи у його відсутність, визнав позовні вимоги позивача до початку розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, подання відповідачем заяви про визнання позову до початку розгляду справи по суті, суд вбачає наявність підстав для повернення позивачу 50% судового збору, сплаченого при зверненні з позовом до суду та покладення судових витрат по сплаті судового збору в іншій частині на відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 22, 23, 386, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 14, 19, 27, 76, 77, 79, 80, 81, 82, 89, 133, 141, 142, 187, 211, 247, 258, 259, 263-265, 273, 274, 353-355 ЦПК України, п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди», постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", Законом України «Про судовий збір» суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою в загальному розмірі 33 741,13 гривень, моральну шкоду в розмірі 7000 гривень та судові витрати по сплаті судового збору у сумі 605,60 гривень, загалом 41 346,73 гривень ( сорок одна тисяча триста сорок шість гривень сімдесят три копійки ).

Зобов`язати Білоцерківське управління Державної казначейської служби України Київської області, яке розташоване за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого буд. 36, код ЄДРПОУ - 38009832, повернути ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 гривень ( шістсот п`ять гривень шістдесят копійок ), сплачений 17 вересня 2024 року згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № N13FH3663M на суму 1211,20 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 );

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Повний текст судового рішення виготовлено 29 жовтня 2024 року.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О. І. Орєхов