Ухвала

від 30.10.2024 по справі 357/5156/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/5156/23

Провадження № 2-др/357/104/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2024 року Білоцерківський міськрайоннийсудКиївськоїобласті у складі: головуючого судді Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання Фельтіної Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи: Друга Білоцерківська державна нотаріальна контора Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання недійсним заповіту та скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

25.04.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, шляхом направлення засобами поштового зв`язку, який зареєстрований судом 03.05.2023, та просила у судовому порядку визнати недійсним заповіт від 03.03.2021, складений ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 , який посвідчений Другою Білоцерківською державною нотаріальною конторою та зареєстрований у реєстрі на №1-257, скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що видане на ім`я ОСОБА_3 .

19.06.2023, після виконання вимог ч.6 ст. 187 ЦПК України, судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

28.08.2023 судом отримано відзив на позов, поданий представником відповідача адвокатом Капустіним Віталієм Володимировичем, у якому він просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

29.11.2023 судом постановлено ухвалу, про призначення у справі судово - психіатричної експертизи, проведення якої доручено експертам Українського науково дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології Міністерства охорони здоров`я України, та зупинення провадження у справі.

28.03.2024 судом постановлено ухвалу, якою уточнено доручення, шляхом зміни найменування державної установи, якій доручено проведення експертизи, з «Український науково дослідного інститут соціальної і судової психіатрії та наркології Міністерства охорони здоров`я України» (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 103) на «Державна установа «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 103).

02.09.2024 судом постановлено ухвалу, про поновлення провадження у справі, у зв`язку із поверненням Державною установо. «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» матеріалів цивільної справи без виконання ухвали суду про призначення експертизи від 29.11.2023, по причині не сплати позивачем коштів за проведення експертизи, та призначення підготовчого засідання.

01.10.2024 ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи: Друга Білоцерківська державна нотаріальна контора Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання недійсним заповіту та скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом, залишено без розгляду.

03.10.2024 представник відповідача, адвокат Капустін Віталій Володимирович, шляхом направлення засобами поштового зв`язку, яка зареєстрована судом 21.10.2024, подав до суду заяву, в якій просив долучити до матеріалів справи докази, що підтверджують витрати відповідачки на професійну правничу допомогу в сумі 13300,00 грн та ухвалити додаткове рішення у справі № 357/5156/23, яким вирішити питання про розподіл судових витрат в сумі 13 300,00 грн. Заяву мотивує тим, що у відповідності до ст. 209 ЦПК України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат. 08.08.2023 між ОСОБА_3 та адвокатом Капустіним В.В. був укладений договір про надання правничої (правової) допомоги № 327, відповідно до якого, сторони дійшли згоди щодо вартості надання послуг адвоката, залежно від їх видів. З метою надання правничої допомоги, ним було надано консультацію та підготовлено відзив на позовну заяву ОСОБА_7 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , що призвело до витрат ОСОБА_3 в сумі 2 000,00 грн. Крім цього, оскільки в межах надання правової допомоги передбачалась моя участь у судовому процесі, у відзиві одразу було зроблено заяву про те, що обґрунтування понесених судових витрат та належні докази цьому будуть подані додатково, у строки, передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Проте, 12.09.2024 ОСОБА_7 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , направила до суду клопотання, про залишення її позовної заяви щодо визнання недійсним заповіту та скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом, без розгляду. У відповідності до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Згідно ч. 6 ст. 142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням. за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу. А відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Отже, 01.10.2024, до розгляду судом клопотання ОСОБА_7 , він подав заяву, в якій зазначив, що докази в обґрунтування понесених відповідачкою судових витрат, у томі числі витрат на оплату правничої допомоги, будуть подані згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України.01.10.2024 судом постановлено ухвалу про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_7 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Друга Білоцерківська державна нотаріальна контора. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсним заповіту та скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом. У відзиві на позовну заяву ОСОБА_7 одразу зазначалось про те. що Відповідач вже поніс витрати на правничу допомогу та передбачає необхідність залучення до участі у справі адвоката, внаслідок чого сума витрат збільшиться. При цьому у відзиві вибірково наводилась вартість надання послуг, залежно від виду правничої допомоги, зокрема, участь у підготовчому засіданні оплачується в розмірі 6 000.00 грн, участь у кожному наступному судовому засіданні 1600,00 грн, а підготовка процесуальних документів (заяв, клопотань, пояснень тощо) - 500,00 грн за кожну сторінку. Тож, відповідачка очікувала понести витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції в сумі близько 20000,00 грн. Дана справа розглядалась більше року. За час розгляду справи суд неодноразово відкладав підготовче судове засідання у справі з причин неявки позивачки. ОСОБА_7 брала участь лише у двох з них (31.10.2023 та 29.11.2023). У судовому засіданні 29.11.2023 ОСОБА_7 подала клопотання про проведення судово-психіатричної експертизи та гарантувала її оплатити. Суд задовольнив клопотання ОСОБА_7 про призначення експертизи та поклав на неї обов`язок відшкодувати витрати на її проведення, проте, коли Державна установа «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» направила рахунок на оплату експертизи, позивач ОСОБА_7 вирішила його не оплачувати. Тому, 14.08.2024 Державна установа «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» повернула матеріали цивільної справи без виконання ухвали суду про призначення експертизи від 29.11.2023. В подальшому, коли суд в черговий раз призначив підготовче судове засідання, ОСОБА_7 подала клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Такі дії позивачки є необґрунтованими та нічим іншим як зловживанням процесуальними правами, що призвело не лише до втрати судом часу, а ще й до фінансових втрат відповідачки, пов`язаних з витратами на правничу допомогу. Також, просив розгляд заяви провести за відсутності відповідачки та її представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, матеріали додані до заяви, дійшов до наступних висновків.

Згідно з положеннями ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги на рахунок держави.

Відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до ч. 6 ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Так, ст. 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а залишення позову без розгляду на підставі п. 3 ч.1 ст.257 ЦПК України - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення.

Крім того, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантоване статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Згідно із ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Таким чином, за змістом ч. 5 ст. 142 ЦПК України стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно було довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Отже, нормою ч. 5 ст. 142 ЦПК України, на яку відповідач посилається як на підставу стягнення судових витрат з позивача, передбачено право відповідача заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21.

Така ж позиція висловлена у п. 38 постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», а саме, що в разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.

З системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 26 вересня 2018 року по справі №148/312/16-ц, у постанові від 12 листопада 2020 року у справі № 359/9512/17, у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З викладеного убачається, що стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Із заяви про ухвалення додаткового рішення вбачається, що представник відповідачки, адвокат Капустін В.В., посилається на те, що необґрунтованість дій позивача ОСОБА_1 полягає у тому, що 29.11.2023 вона подала клопотання про проведення судово-психіатричної експертизи, суд задовольнивши її клопотання про призначення експертизи, поклав на неї обов`язок відшкодувати витрати на її проведення, проте, коли Державна установа «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» направила рахунок на оплату експертизи, ОСОБА_7 вирішила його не оплачувати, а тому, 14.08.2024 державна установа повернула матеріали цивільної справи без виконання ухвали суду про призначення експертизи від 29.11.2023, та в подальшому ОСОБА_7 подала клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Разом з тим, стороною відповідача в заяві про компенсацію витрат не зазначено та не доведено, які саме необґрунтовані дії позивачки були нею здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяла вона недобросовісно та пред`явила заздалегідь необґрунтований позов; чи систематично протидіяла правильному та швидкому вирішенню спору; чи позивачка мала на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідачки; чи були дії позивачки умисні та який ступінь її вини й чим це підтверджується.

А, саме по собі звернення з позовом до суду чи неявка сторони у судове засідання не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17-ц.

Крім того, матеріали справи не містять доказів та постановлених судом ухвал в порядку Глави 9 «Заходи процесуального примусу» щодо зловживання позивачкою процесуальними правами, чи неправильних її дій при зверненні до суду з вказаним позовом та за заявами щодо спору.

Так, ч. 1 ст. 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. В залежності від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

При цьому процесуальним законом не визначено поняття необґрунтованих дій сторони.

Водночас, представником відповідачки не надано до суду належних доказів на підтвердження того, що позивачкою допущено зловживання процесуальними правами, шляхом подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору, у спорі, який має очевидно штучний характер або того, що позов поданий до не належного відповідача та без будь-яких належних чи допустимих доказів.

Тому, вирішуючи вимоги відповідачки про компенсацію здійснених нею витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що відсутні підстави для визнання дій позивачки необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також її дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання нею своїми процесуальними правами, і такі дії не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов`язок відшкодувати понесені відповідачкою витрати на правову допомогу.

Враховуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесених нею витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13300,00 грн, тому заява відповідачки про ухвалення додаткового рішення не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 137, 142, 246, 270, 257, 258, 260, 353, 354, 355 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_3 , про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи: Друга Білоцерківська державна нотаріальна контора Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання недійсним заповіту та скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала складена 30.10.2024.

Суддя: О. В. Бондаренко