Рішення

від 24.10.2024 по справі 371/842/24

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 371/842/24

Номер провадження № 2/371/491/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2024 р. м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кириленко М.О.

секретаря судового засідання Петренко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ржищівської міської ради Київської області, заінтересована особа Миронівська державна нотаріальна контора про встановлення факту та визнання права власності на майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ржищівської міської ради Київської області, заінтересована особа Миронівська державна нотаріальна контора про встановлення факту та визнання права власності на майно в порядку спадкування.

В обґрунтуванні позовної заяви зазначивши, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 рідної тітки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вона ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем спадкового майна, ще належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, зокрема права власності на земельну частку (пай), що підтверджується сертифікатом КВ № 0204030. Починаючи з 1980 року вона проживала разом зі своєю тіткою ОСОБА_2 . Вони спільно вели домашнє господарство, обробляли земельну ділянку, вирощували домашню птицю, спільно планували га розподіляли сімейний бюджет, тобто проживали однією сім`єю. У зв`язку зі станом здоров`я вона не могла працювати тому єдиним джерелом доходу у них на той час була пенсія тітки та ведення домашнього господарства. Фактично, вона була на утриманні у ОСОБА_2 так як роботи у неї не було і вона перебивалася тимчасовими підробітками.

Після відкриття спадщини, вона прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, що підтверджується довідкою Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області від 06.12.2016 року за № 175. Вона доглядала за домогосподарством, сплачувала податки, здійснювали комунікації з Орендарями та отримувала орендну плату за договором оренди земельної ділянки право на яке підтверджується сертифікатом КВ № 0204030 .

Також зазначивши, що 23 січня 2024 року за 38/02-14 вона отримала лист-роз`яснення від Миронівської державної нотаріальної контори, яким їй відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та роз`яснено право на звернення до суду з метою визначення її як спадкоємця.

Ухвалою суду від 13 червня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі. Розгляд справи призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 17 жовтня 2024 року в справі закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання позивач не заявились. Надав до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача Ржищівської міської ради Київської області не з`явився, повідомлений належним чином. На адресу суду надали заяву про розгляд справи без участі представника. Щодо вирішення спору, покладається на розсуд суду.

Представник заінтересованої особи Миронівської державної нотаріальної контори не з`явися, повідомлений належним чином

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтвердужується свідоцтвом про смерть від 02 квітня 2003 року виданого Малобукринською сільською радою Миронівського району Київської області та здійснено актовий запис № 3 (а.с. 7).

Згідно наданого листа роз`яснення від 23.01.2024 року №38/02-14 Миронівської державної нотаріальної контори, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та роз`яснено право на звернення до суду з метою визначення її як спадкоємця (а.с. 12).

Відповідно до наданої довідки від 14.05.2024 року № 27/04-02-04-129 виданої старостою Грушевського старостинського округу, вбачається, що ОСОБА_3 була на утриманні ОСОБА_4 з 1980 року до її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , за рахунок її пенсії та ведення домашнього господарства (а.с. 17).

Відповідно до наданої довідки від 01.01.2024 року № 14/04-02-04-6 виданої старостою Грушевського старостинського округу, вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована до дня смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в одному будинку ніхто не був зареєстрований (а.с. 18).

Як вбачається з наданої копії трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 працювала різноробочим з 1961 року по 1967 рік та з 1968 року не працювала (а.с. 19).

Відповідно до наданої копії сертифіката на земельну частку (пай) вбачається, що ОСОБА_2 є власником земельної частки (пай) в розмірі 2, 85 (а.с. 20-21).

Згідно витягу з реєстру територіальної громади, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: будинок під номером АДРЕСА_2 (а.с. 22).

Відпоідно до копії посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , 1945 року народження є пенсіонером за віком (а.с. 23-24).

Згідно ч. 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. ст. 12, 81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК УРСР, місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, місцезнаходження майна або його основної частини.

Відповідно до ст. 527 ЦК УРСР, спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Відповідно до ст. 531 ЦК УРСР, до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Згідно з п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини.

Відповідно до п.2ч.1ст.315ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановленняфактупов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Такий правовий висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18.

Перелік фактів, які можуть бути встановлені судом визначений частиною першоюстатті 315ЦПК України і він не є вичерпним, а саме, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В п.8постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №5від 31.03.1995року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" роз`яснено, що судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди (п. 2 ст. 273ЦПК), якщо допомога, яканадавалась,була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленніфакту перебування на утриманні,коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що для встановлення факту перебування на утриманні з метою оформлення права на спадщину необхідно, щоб утриманець був непрацездатним на день смерті спадкодавця і перебував на утриманні останнього незалежно від родинних чи шлюбних відносин з ним (ст. 531 Цивільного Кодексу України (ЦК) не менше одного року.

Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі №210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі №520/6518/17 та від 27 червня 2018 року у справі №210/2422/16-ц.

Як передбачено ст.328ЦК України право власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.316ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.1216ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997р. № 475/97-ВР, зокремаст. 1Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власностіінакшеяк в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Позов про визнання права власності це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особамифакту приналежностіпозивачу права власностінаспірне майно.

Підтвердження в суді права власності на майно здійснюється шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності або іншого речового права.

Європейський суд з прав людини в своїх рішення «Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» від 23 жовтня 1991 року, «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року, сформував позицію, про те, що держава під час виконання своїх функцій, щодо захисту права власності має дотримуватись принципу правомірних або законних очікувань громадян, а також утримуватись від необґрунтованого пасивного втручання у разі якщо такі очікування на оформлення права власності за особою підтвердженні будь-якими засобами, передбаченими національним законодавством.

З огляду на викладене, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для встановлення факту того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував на утриманні своєї тітки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1980 року до дня її смерті, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 , тавизнання за позивачем право власності на майно в порядку спадкування.

Оскільки сторонами не заявлені вимоги щодо розподілу між ними судових витрат, то їх розподіл відповідно до ст.141ЦПК України судом не здійснюється.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 12, 211, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Ржищівської міської ради Київської області, заінтересована особа Миронівська державна нотаріальна контора про встановлення факту та визнання права власності на майно в порядку спадкування задовольнити.

Встановити юридичний факт, перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстроване міс08810, АДРЕСА_2 ) на утриманні своєї тітки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1980 року до дня її смерті, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстроване міс08810, АДРЕСА_2 ) право власності в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 рідної тітки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на земельну частку (пай), що підтверджується сертифікатом КВ №0204030 від 10 травня 1997 року.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну тарезолютивну частини судового рішенняабо у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи,зазначенийстрок обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скаргаподається безпосередньодо судуапеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М. О. Кириленко