Постанова

від 29.10.2024 по справі 520/9375/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 520/9375/22

адміністративне провадження №К/990/30160/23

№К/990/30318/23

№К/990/34853/23

№К/990/35924/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Головного управління ДПС у Харківській області та Державної податкової служби України

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року (головуючий суддя - Мар`єнко Л.М.),

постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Курило Л.В.; судді - Бегунц А.О., Рєзнікова С.С.),

додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року (головуючий суддя - Мар`єнко Л.М.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Курило Л.В.; судді - Бегунц А.О., Рєзнікова С.С.)

у справі № 520/9375/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Агросвіт»

до Головного управління ДПС у Харківській області,

Державної податкової служби України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Агросвіт» (далі - ТОВ «ТД «Агросвіт»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області; відповідач-1) та Державної податкової служби України (далі - ДПС України; відповідач-2), в якому просило: визнати протиправною бездіяльність відповідача-1, що полягає у невнесенні заяви платника про повернення сум бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування; визнати протиправною бездіяльність відповідача-2, що полягає у невнесенні заяви ТОВ «ТД «Агросвіт» про повернення сум бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетного відшкодування в розмірі 20541666,66 грн.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 21 лютого 2023 року адміністративний позов задовольнив.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 18 липня 2023 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року, доповнено рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області і ДПС України на користь позивача по 63475,00 грн витрат на професійну правничу допомогу з кожного.

ГУ ДПС у Харківській області та ДПС України звернулися до суду касаційної інстанції з касаційними скаргами, в яких просять скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, а також додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідачі посилаються на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошують на тому, що фактично підставами для звернення до суду в цій справі слугували підтверджені судовим розглядом та матеріалами справи обставини невиконання відповідачами рішення суду у справі № 2040/7102/18, яким зобов`язано ГУ ДПС у Харківській області вчинити дії щодо поновлення реєстрації ТОВ «ТД «Агросвіт» як платника податку на додану вартість з дня анулювання такої реєстрації. Проте, судовими інстанціями не враховано постанову Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі № 2040/7102/18, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «ТД «Агросвіт» про скасування рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість та яка нівелює вказану вище позицію. Крім того, зазначають, що позивачем не доведено співмірність послуг з надання правової допомоги зі складністю справи, а також не обґрунтовано їх вартість та обсяг, що не відповідає вимогам, встановленим статтями 134, 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд ухвалами від 17 жовтня 2023 року, від 20 жовтня 2023 року, від 01 листопада 2023 року відкрив касаційні провадження за касаційними скаргами ГУ ДПС у Харківській області та ДПС України.

23 листопада 2023 року від позивача надійшли відзиви на касаційні скарги, в яких він зазначив, що доводи касаційних скарг не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що відповідно до договору поставки від 25 червня 2015 року № 25МПРІ, укладеного між позивачем (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Проперті Менеджмент Україна» (покупець), платник зобов`язався поставити покупцю товар (олію соняшникову нерафіновану), а покупець зобов`язався його оплатити.

На виконання умов вказаного договору покупець здійснив попередню оплату за товар на суму 350000000 грн, на підставі чого позивач склав податкову накладну від 25 червня 2015 року № 160-242.

29 червня 2015 року між ТОВ «ТД «Агросвіт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Проперті Менеджмент Україна» укладено додаткову угоду № 1, згідно з якою загальну суму договору від 25 червня 2015 року № 25МПРІ зменшено до 123250000,00 грн.

16 липня 2015 року позивач повернув покупцю попередню оплату за договором від 25 червня 2015 року № 25МПРІ у розмірі 226750000,00 грн.

20 серпня 2015 року сторонами розірвано договір від 25 червня 2015 року № 25МПРІ, у зв`язку з чим платником 15 вересня 2015 року повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Проперті Менеджмент Україна» попередню оплату в сумі 250000,00 грн.

12 жовтня 2015 року платником подано декларацію з податку на додану вартість за вересень 2015 року.

Контролюючим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на додану вартість за вересень 2015 року, за результатами якої складено акт від 19 листопада 2015 року № 1203/20-31-15-01-10/38158635.

На підставі висновків, викладених у вказаному акті перевірки, контролюючим органом 04 грудня 2016 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0003021501, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 24240698,00 грн; № 0003031501, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1149109,00 грн.

Крім того, ТОВ «ТД «Агросвіт» складено розрахунки коригування до податкових накладних від 15 вересня 2015 року № 1-83, від 16 вересня 2015 року № 1-56, від 22 вересня 2015 року № 1-29, від 24 вересня 2015 року № 1-69 на суму податку на додану вартість 20541666,66 грн, які направлено засобами електронного зв`язку на реєстрацію.

Контролюючим органом розрахунки коригування прийнято не було, у зв`язку з чим платник звернувся до суду з позовом.

Постановою Харківською окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року у справі № 820/11513/15, яка набрала законної сили 04 січня 2016 року, визнано протиправними дії контролюючого органу щодо відмови в реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних від 15 вересня 2015 року № 1-83, від 16 вересня 2015 року № 1-56, від 22 вересня 2015 року № 1-29, від 24 вересня 2015 року № 1-69; зобов`язано контролюючий орган зареєструвати вказані розрахунки коригування до податкових накладних; скасовано податкові повідомлення-рішення від 04 грудня 2016 року № 0003021501 та від 04 грудня 2016 року № 0003031501.

На виконання постанови Харківською окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року у справі № 820/11513/15 контролюючим органом здійснено реєстрацію розрахунків коригування до податкових накладних від 15 вересня 2015 року № 1-83, від 16 вересня 2015 року № 1-56, від 22 вересня 2015 року № 1-29, від 24 вересня 2015 року № 1-69 на суму податку на додану вартість 20541666,66 грн, але в Єдиному реєстрі податкових накладних збільшення реєстраційного ліміту на зазначену суму податку не відбулося, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 2040/6747/18, залишеним без змін постановами Другого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року та Верховного Суду від 20 листопада 2019 року, зобов`язано ДПС України зареєструвати розрахунки коригування кількісних і вартісних показників від 15 вересня 2015 року № 1-83, від 16 вересня 2015 року № 1-56, від 22 вересня 2015 року № 1-29, від 24 вересня 2015 року № 1-69 на суму податку на додану вартість 20541666,66 грн; визнано протиправними дії (бездіяльність) ДПС України щодо незбільшення реєстраційної суми, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних після реєстрації розрахунків коригування кількісних і вартісних показників від 15 вересня 2015 року № 1-83, від 16 вересня 2015 року № 1-56, від 22 вересня 2015 року № 1-29, від 24 вересня 2015 року № 1-69 на суму податку на додану вартість 20541666,66 грн; зобов`язано ДПС України збільшити реєстраційну суму, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, на 20541666,66 грн та відобразити таке збільшення у Системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Також з`ясовано, що рішенням від 06 серпня 2018 року № 2110 анульовано з 06 серпня 2018 року реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року у справі № 2040/7102/18, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року, зобов`язано відповідача-1 прийняти уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2017 року з додатками з введенням до інформаційних баз даних ДПС України відповідних відомостей; визнано протиправним та скасовано рішення від 06 серпня 2018 року № 2110 про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість з моменту його прийняття; зобов`язано ГУ ДПС у Харківській області вчинити дії щодо поновлення реєстрації ТОВ «ТД «Агросвіт» як платника податку на додану вартість з дня анулювання реєстрації, а саме - з 06 серпня 2018 року з усіма відповідними показниками.

Постановою Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі № 2040/7102/18 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

04 лютого 2020 року позивачем засобами поштового зв`язку подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2019 року з додатками та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступник у розмірі 20541666,66 грн.

Однак, дій для проведення камеральної перевірки щодо правильності формування позивачем податкового кредиту не вчинено, у зв`язку з чим ТОВ «ТД «Агросвіт» звернулося з позовом до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року у справі № 520/4810/2020 визнано протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Харківській області та ДПС України, що полягає у невнесені заяви платника про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «ТД «Агросвіт» суму бюджетного відшкодування в розмірі 20541666,66 грн.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року у справі № 520/4810/2020 скасовано; прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою Верховного Суду від 11 квітня 2022 року постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі № 520/4810/2020 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання бездіяльності відповідачів протиправною щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість даних щодо наявності узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивачу за декларацією за травень 2019 року скасовано, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року в цій частині залишено без змін; в іншій частині постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі № 520/4810/2020 залишено без змін.

28 липня 2022 року позивачем засобами поштового зв`язку подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2022 року з додатками та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступник у розмірі 20541666,66 грн.

Однак, станом на момент звернення платника до суду з цим позовом та станом на момент розгляду справи в попередніх судових інстанціях Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не містив даних щодо подання ТОВ «ТД «Агросвіт» заяви про повернення сум бюджетного відшкодування.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач за результатами завершеної процедури судового оскарження мав узгоджену та невідшкодовану суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, що утворилася у вересні 2015 року, в розмірі 20541666,66 грн та засобами поштового зв`язку подав податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2022 року з додатками і заяву про повернення цієї суми бюджетного відшкодування.

Проте, контролюючий орган не прийняв та не вніс подану позивачем в письмовому вигляді заяву до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, чим фактично позбавив ТОВ «ТД «Агросвіт» можливості реалізувати своє право на бюджетне відшкодування сум податку, в тому числі з урахуванням збільшення реєстраційної суми, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних після реєстрації розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 15 вересня 2015 року № 1-83 до податкової накладної від 25 червня 2015 року № 160-242 на суму податку 20541666,66 грн на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 2040/6747/18, яке набрало законної сили.

Підставою для невнесення заяви до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, як з`ясовано судами, стали обставини анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість, тобто станом на момент подання розглядуваної податкової декларації позивач не був платником податку на додану вартість, проте таке рішення контролюючого органу визнано протиправним та скасовано рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2018 року у справі № 2040/7102/18, що набрало законної сили.

Відтак, суди зазначили, що внаслідок протиправної бездіяльності, яка допускається з боку контролюючого органу, як то невідновлення прав позивача щодо реєстрації розрахунку коригування кількісних і вартісних показників від 15 вересня 2015 року № 1-83 до податкової накладної від 25 червня 2015 року № 160-242 на суму податку на додану вартість 20541666,66 грн, неприйняття уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2017 року з додатками з введенням до інформаційних баз даних ДПС України відповідних відомостей, виникли негативні правові наслідки для платника, про що також висловлено Верховним Судом у постанові від 11 квітня 2022 року у справі № 520/4810/2020.

При цьому судові інстанції дійшли висновку, що з огляду на невиконання відповідачами судових рішень, що набрали законної сили, а також те, що такий спосіб захисту як визнання бездіяльності відповідачів протиправною щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування позивачу не призведе до ефективного відновлення його права, ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права платника, є стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «ТД «Агросвіт» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 20541666,66 грн.

На переконання Верховного Суду, наведені висновки судових інстанцій є передчасними з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Отже, за змістом наведеної норми Конституції України судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.

В свою чергу, неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

За визначенням, наведеним у пункті 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що підставою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Порушення суб`єктивного права особи є створення будь-яких перешкод у реалізації нею свого суб`єктивного права, що унеможливлює одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов`язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи.

Як вбачається з постанови Верховного Суду від 11 квітня 2022 року у справі № 520/4810/2020, яку в тому числі покладено судами в основу оскаржуваних рішень, предметом позову було: визнання протиправною бездіяльності ГУ ДПС у Харківській області та ДПС України, що полягає у невнесенні заяви позивача про повернення сум бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування; стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетного відшкодування у розмірі 20541666,66 грн.

Тобто, предмети позову у справі № 520/4810/2020, про постановлені рішення в якій були обізнані суди при вирішенні спору, та у цій справі є тотожними.

За правилами частини першої статті 359 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

При цьому статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» передбачено низку заходів, які є запорукою того, що рішення суду, яке набрало законної сили, буде виконано належним чином та в повному обсязі. Зокрема, такими заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа є накладення штрафів, внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам про вчинення кримінального правопорушення, застосування заходів судового контролю, передбаченого статтями 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Утім, вирішуючи спір, суди не з`ясували обставини щодо виконання відповідачами постанови Верховного Суду від 11 квітня 2022 року у справі № 520/4810/2020 або ж, у разі невиконання її останніми, - ініціювання платником виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження та, як наслідок, існування публічно-правового спору в межах розглядуваної у цій справі ситуації.

Також судами не надано належної правової оцінки постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі № 2040/7102/18, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «ТД «Агросвіт» про зобов`язання відповідача-1 прийняти уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2017 року з додатками з введенням до інформаційних баз даних ДПС України відповідних відомостей; визнання протиправним та скасування рішення від 06 серпня 2018 року № 2110 про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість з моменту його прийняття; зобов`язання ГУ ДПС у Харківській області вчинити дії щодо поновлення реєстрації ТОВ «ТД «Агросвіт» як платника податку на додану вартість з дня анулювання реєстрації, а саме - з 06 серпня 2018 року з усіма відповідними показниками, в контексті правомірності поведінки відповідачів щодо неприйняття податкової декларації позивача з податку на додану вартість за квітень 2022 року з додатками і заяви про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Таким чином, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача лише у випадку задоволення позову. А відтак, враховуючи, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року, якими вирішено спір по суті, підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд, додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року, як похідні, слід також скасувати.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Головного управління ДПС у Харківській області та Державної податкової служби України задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року, додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. А. Васильєва

І. Я. Олендер