Рішення

від 23.10.2024 по справі 334/6810/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 23.10.2024

Справа № 334/6810/24

Провадження № 2-а/334/77/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючої судді Гнатюка О.М.,

за участю секретаря Мазаєвій Д.Р.

за участі представника позивача Корольова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення про накладання адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

До Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення про накладання адміністративного стягнення.

Позов обґрунтованим наступним.

Постановою у справі про адміністративне правопорушення № 576 від 12.08.2024 року, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч ) грн.

Позивач оскаржувану постанову отримував засобами поштового зв`язку 19.08.2024 р.

Позивач, ОСОБА_1 , є військовозобов`язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується витягом з бази даних системи Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів АІТС «ОБЕРІГ» від 04.06.2024 р.

03.06.2024 року позивач з власної ініціативи прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 для визначення придатності до військової служби у особливий період, де отримав направлення для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я у Збройних силах України відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом МО від 14.08.2008 р. № 402.

13.06.2024 позивач був направлений на проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

За результатом проведеного медичного огляду військово-лікарською комісією комунального некомерційного підприємства «Клініка «Сімейний лікар» Широківської сільської ради Запорізького району, Запорізької області (ЄДРПОУ 02006722) (далі - ВЛК КНП «Клініка «Сімейний лікар» ШСР ЗР ЗО або ВЛК) зроблено висновок, що позивач придатний до військової служби, про що видано постанову, яка оформлена довідкою військово-лікарської комісії № б/н від 19.06.2024 р. (копія додається). Згідно довідки ВЛК № б/н від 19.06.2024 року позивачу було поставлено діагноз:

Епісіндром з нічними генералізованими нападами в анамнезі та поодинокими генералізованими судомними нападами.

На підставі статті 22В графи II Розкладу хвороб, графи ТДВ Б, додатку 3 Наказу МО № 402 від 14.08.2008 р. (зі змінами) визнано придатний до військової служби.

Не погоджуючись із зазначеним висновком позивачем було подано скаргу на постанову ВЛК при районному ІНФОРМАЦІЯ_4 до Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України у Запорізькій області від 02.07.2024 року, що підтверджується доказами поштового відправлення.

Окрім цього позивачем у відповідності до п. 72 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 р., надіслано до ІНФОРМАЦІЯ_5 заяву про незгоду з рішенням ВЛК та направлення для проходження регіональної ВЛК від 02.07.2024 р., що підтверджується доказами поштового відправлення.

Коли позивач в супроводі працівників поліції приїхав до гуртожитку N 1 Запорізького медичного коледжу, за адресою, АДРЕСА_1 , йому пояснили що це ООМЦ ХАБ.

Позивач пройшов за вказівкою до вказаного кабінету, де невстановлена особа (відмовився на прохання позивача представлятися на надати свої документи), запропонував надати позивачу свої документи, при цьому ніякого корінця повістки № 148 від 28.05.2024 р. з особистим підписом позивача за якою він нібито викликався до ІНФОРМАЦІЯ_6 , позивачу на огляд не надали.

Позивач повідомив уповноважену особу, про те що він є військовозобов`язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 та вже 19 червня пройшов ВЛК, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії № б/н від 19.06.2024 р., копію якої надав на ознайомлення. Також зазначив, що повістку № 148 від 28.05.2024 р. взагалі не отримував, про дату, час та мету виклику зазначені в цій повістки йому нічого не було відомо. На прохання надати йому на огляд та на ознайомлення корінець повістки № 148 від 28.05.2024 р. з його особистим підписом, отримав відмову.

Не зважаючи на заперечення та пояснення позивача уповноваженою особою, гранатометником роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_7 солдатом ОСОБА_4 все одно було складено відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення № 576 від 08.08.2024 р. який був підписані позивачем із своїми запереченнями та йому були надано копію зазначеного протоколу.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення, відповідно до зазначеного вище протоколу, було призначено о 08:00 годин на 12.08.2024 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_8 .

До того ж позивачу вручили повістку № б/н від 08.08.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_6 якою йому було запропоновано прибути 12.08.2024 року з 08:00 без будь-якого зазначення мети виклику.

12 серпня 2024 року позивач особисто своєчасно з`явився за зазначеною повісткою до приміщення відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_6 , та прочекав декілька годин розгляду адміністративної справи. Проте, на розгляд справи його так й не запросили, а невстановлена особа, працівник ІНФОРМАЦІЯ_8 наказав позивачу чекати на ухвалене рішення поштою. Все це супроводжувалось усними погрозами, зміст яких зводився до того, що якщо позивач не з`явиться до ІНФОРМАЦІЯ_6 та відмовиться від проходження ВЛК, його притягнуть до кримінальної відповідальності, яка передбачена ст. 337 КК України.

Як вбачається з копії протоколів № 576 позивач був присутній при їх складанні, надавав особисті пояснення, в яких зазначив, що на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_8 не з`явився так як повістку № 148 від 28.05.2024 р. взагалі не отримував, про дату, час та мету виклику зазначені в цій повістки йому нічого не було відомо про що в протоколі позивачем зроблено запис: «Повістку не отримував, за явку не знав, в цей період часу був вдома». До протоколу були долучені копії паспорту та РНОКПП позивача та копія довідки ВЛК, що само по собі свідчить про те, що позивач не ухиляється від свого військового обов`язку та не порушував діючого законодавства.

12.08.2024 відповідно до вимог ст. 235 КУпАП, начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 полковником ОСОБА_3 , було прийнято оскаржувану постанову № 576, якою позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме за те, що 04.06.2024 громадянин ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_8 . Про дату, час, та місце прибуття був повідомлений особисто, що підтверджується підписом на корінці повістки № 148 від 28.05.2024 р. Однак в призначений день ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_8 не прибув. Про наявність поважної причини не повідомив. Із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не звертався.

Дії ОСОБА_1 відповідно до постанови кваліфіковані за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Постанова № 576 від 12.08.2024 року носить поверхневий і загальний характер, відсутній опис обставин, встановлених під час розгляду справи (відсутні місце, дата та час вчинення адміністративного правопорушення), резолютивна частина постанови не містить висновку про прийняте рішення, лише зазначення розміру штрафу.

Оскаржувана постанова не містить жодної інформації про обставини вчиненого правопорушення, зібрані під час розгляду справи про адміністративні правопорушення докази, на підставі яких уповноважена особа прийшла до висновку про винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у постанові не надано оцінку запереченням позивача наданим при складанні протоколу.

В порушення зазначених вимог, в постанові зазначено, що ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», що суперечить викладеному в протоколі, в якому ОСОБА_1 інкримінуються порушення вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Тобто, відносно позивача складений протокол № 576 про адміністративне правопорушення за порушення абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», яким передбачено що військовозобов`язані громадяни мають обов`язок прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів, а зі змісту оскаржуваної постанови № 576 вбачається, що позивачем порушено приписи абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», який передбачає обов`язок уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

При цьому, причини перекваліфікації дій в постанові не зазначено, тобто фактичні обставини правопорушення, суперечать статті (нормативному акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення) за якою їх було кваліфіковано.

Зазначені вище обставини свідчать про невстановлення начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 , під час розгляду справи про адміністративне правопорушення обставин вчиненого адміністративного правопорушення, наявність складу правопорушення та якого саме, передбаченого відповідною частиною ст. 210-1 КУпАП, що обумовлює протиправність прийнятої ним постанови.

Позивач прибув на визначений час на розгляд адміністративної справи, проте позивач не зважаючи на присутність позивача в приміщені ІНФОРМАЦІЯ_8 так й не було запрошено його до участі у розгляді справи та не надано копії оскаржуваної постанови, чим було грубо порушено процесуальні права позивача, як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП.

Позивач просить скасувати постанову № 576 від 12.08.2024 року за справою про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення закрити, стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Позивач в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином.

Представник відповідача до суду не з`явився. До суду був поданий відзив відповідача на адміністративний позов з додатками без підтвердження направлення копії стороні позивача, через що був залишений без розгляду.

З урахуванням наведеного, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Дослідивши надані докази, та обставини якими обґрунтовуються позиції, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно із вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої вона винесена.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі № 524/5536/17 від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16 від 17.07.2019 року у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 року у справі № 607/7987/17.

Згідно із ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Судом взято до уваги те, що ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.

За змістом оскаржуваної постанови кваліфікуючою ознакою вчиненого адміністративного правопорушення є порушення правил військового обліку в особливий період.

Згідно із абзацом 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указами Президента України № 64/2022 та № 69/2022 від 24.02.2022 року в Україні оголошено воєнний стан та загальну мобілізацію, які діють і по цей час. Тобто, на дату винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Диспозиція ч. 3 ст. 210 КУпАП є бланкетною, тобто передбачає вказівку про порушення вимог іншого нормативно-правового акта.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з бази даних системи Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 4.06.2024 року позивач ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з текстом оскаржуваної постанови № 576 від 12.08.2024 року, ОСОБА_1 4.06.2024 року не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_8 . Про дату, час та місце прибуття був повідомлений особисто, що підтверджується підписом на корінці повістки№148 від 28.05.2024 року.

У призначений день ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_8 не прибув. Про поважніст причини не повідомив. Із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не звертався.

За вищезазначене правопорушення до Василівського РУП направлено звернення ІНФОРМАЦІЯ_8 за вих.. №6150 від 10.06.2024 року щодо доставлення громадян, які вчинили адміністративні правопорушення за статтею (статтями) 210, 210-1 КпАП України до ІНФОРМАЦІЯ_8 для складання протоколів про адміністративні правопорушення на підставі рапорту штаб-сержанту третьої категорії відділення офіцерів запасу і кадрів ІНФОРМАЦІЯ_8 головного сержанта ОСОБА_5 . В розшуку перебуває з 10.06.2024 року.

На день та час розгляду справи ОСОБА_1 прибув самостійно. Про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення повідомлений своєчасно під особистий підпис у протоколі №576 від 8.08.2024 року. Заяв, заперечень та клопотань з приводу розгляду справи 12.08.2024 року чи переносу розгляду справи на іншу дату не надав. Стосовно вчиненого адміністративного правопорушення заявив, що не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_8 , тому що не отримував повістки. Документи, які підтверджують наявність поважної причини неявки не надав.

Враховуючи положення статті 1 Закону України «Про оборону України», статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Указу Президента України від 24.02.2022 року №65/2022 року «Про загальну мобілізацію», громадянин ОСОБА_1 під час дії особливого періоду порушив вимоги частини 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзац 2 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КпАП України, а саме порушив законодавство про оборону мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються:

1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка;

2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку;

3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

4) місце, день і час явки за викликом;

5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку;

6) реєстраційний номер повістки;

7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.

Під час вручення повістки представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов`язані назвати свої прізвища, ім`я та по батькові, посади, а також пред`явити службові посвідчення.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:

перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;

смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Відповідно до абзацу 2 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до Закону України № 3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 09 травня 2024 року, який набув чинності 19 травня 2024 року статтю 210 КУпАП було доповнено приміткою: «Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи».

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основним завданням Реєстру є ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України.

Згідно ч. 1, п. 3, 5 ч. 2, ч. 5 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» Держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру). Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Держатель Реєстру організовує взаємодію Реєстру з іншими реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних щодо отримання (обміну) інформації, визначеної статтями 6-9 цього Закону, відповідно до Закону України «Про публічні електронні реєстри»; надає органам адміністрування та ведення Реєстру право доступу до бази даних Реєстру.

Органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Отже, маючи можливість отримати інформацію про позивача як військовозобов`язаного з інших відомчих реєстрів, службовими особами відповідача її не було використано, що доводить відсутність всебічного та повного встановлення всіх обставин справи.

Стороною позивача надано роздруківку з за стосунку «Резерв+», відповідно до якого ОСОБА_1 4.06.2024 року уточнив свої дані вчасно, перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Доказів вручення ОСОБА_1 повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки стороною відповідача в порядку 79 КАС Українисуду не було надано.

Згідно із вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд наголошує, що згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні жодні належні та достовірні докази, що підтверджують вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суд дійшов до висновку, що постанова підлягає скасуванню, а справа закриттю.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір у сумі 605,60 грн.

Отже, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 605,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 205, 211, 217, 241, 246, 250, 255, 286 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення про накладання адміністративного стягнення - задовольнити.

Постанову про адміністративне правопорушення № 576 від 12.08.2024, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. - визнати протиправною та скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення повного тексту рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Гнатюк О. М.