Рішення

від 22.10.2024 по справі 944/5489/23

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 944/5489/23

Провадження №2/944/408/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2024 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Матвіїва І.М.

з участю секретаря судового засідання Леньо Б.Ю.

позивача ОСОБА_1 ,

розглядаючи в судовому засіданні в залі суду в м.Яворів, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Городоцької міської ради Львівського району Львівської області як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася досуду зпозовом до ОСОБА_2 про позбавленнябатьківських прав.В обґрунтуваннявимог посилаєтьсяна те,що ОСОБА_2 приходиться їйколишнім чоловіком,за часспільного подружньогожиття уних народивсясин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .Рішенням Городоцькогорайонного судуЛьвівської областівід 13.05.2022року шлюбміж нимибуло розірвано.На підставісудового наказуГородоцького районногосуду Львівськоїобласті від26.04.2019року звідповідача накористь позивачастягуються аліментина утриманнядитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,в розмірі1/4(однієїчверті)заробітку (доходу)платника аліментівщомісячно,але небільше десятипрожиткових мінімумівна дитинувідповідного віку.За розрахунком державного виконавця, в ОСОБА_2 утворилась заборгованість зі сплати аліментів, яка складає 86065,41 грн від 01.05.2023. Також, постановою Городоцького районного суду Львівської області від 05.05.2022 - ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП відносно позивача, та накладено на нього стягнення у виді штрафу. З травня 2021 року відповідач не займається розвитком та утриманням сина, не цікавиться здоров`ям, не забезпечує малолітнього ОСОБА_4 одягом та харчуванням, не приймає участі у його вихованні та фінансовому утриманні. Також, позивач зазначає, що син ОСОБА_4 постійно проживає і залишається проживати із позивачем та знаходиться на її повному матеріальному забезпеченні та утриманні. Враховуючи зазначене, позивач просить суд позбавити відповідача батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 04.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 20.03.2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, за зареєстрованим місцем проживання, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання до суду не надходило, відзив на позовну заяву не подав.

Представник виконавчого комітету Городоцької міської ради Львівського району Львівської області як орган опіки та піклування не з`явився, подав до суду висновок щодо позбавлення батьківських прав та заяву про проведення судового засідання за їх відсутності.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши в порядку загального позовного провадження матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який 13.05.2022 було розірвано, що підтверджується рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 13.05.2022 у справі №441/204/22. Рішення набрало законної сили 13.06.2022.

Від даного шлюбу у ОСОБА_5 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1 від 28 серпня 2018 року.

З свідоцтва про шлюб, виданого Комарнівською міською радою Львівського району Львівської області вбачається, що 25.11.2022 між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було укладено шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис №08. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 присвоєно прізвище « ОСОБА_7 ».

Судовим наказом Городоцького районного суду Львівської області від 26.04.2019 року вирішено стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 (однієї чверті) заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня звернення з 29.03.2019, і до досягнення дитиною повноліття.

За розрахункомдержавного виконавця,в ОСОБА_2 утворилась заборгованістьзі сплатиаліментів,яка складає86065,41грн від01.05.2023.Станом на01.10.2023заборгованість зісплати аліментівскладає 90117,91грн.Станом на 01.09.2024 заборгованість зі сплати аліментів складає 68040,97 грн

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 15.03.2024 року у справі №441/2731/23 вирішено стягнути з ОСОБА_2 пеню за несвоєчасну сплату аліментів в розмірі 90117 грн 91 коп. Рішення набрало законної сили 16.04.2024.

Як вбачається із відповіді Городоцької міської ради Львівського району Львівської області як орган опіки та піклування №138 від 10.09.2024, відповідач ОСОБА_2 не звертався до із заявою щодо порядку участі у вихованні сина.

Відповідно до характеристики вихованця ЗДО №2 «Калинонька» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько активної участі у вихованні сина не бере. Дитина проживає з мамою. ОСОБА_2 батьківські збори не відвідує, з вихователями не контактує.

Згідно висновку виконавчого комітету Городоцької міської ради Львівського району Львівської області як орган опіки та піклування №254 від 28.09.2023 про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням Городоцької міської ради Львівського району Львівської області. Орган опіки та піклування виконавчого комітету Городоцької міської ради Львівського району Львівської області вважає за недоцільне позбавляти батьківських прав відповідача ОСОБА_2 відносно його малолітньої дитини.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першою четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду по справі №466/9380/17 від 17 червня 2021 року.

Згідно положень статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Органом опіки та піклування подається суду письмовий висновок щодо розв`язання спору, складений на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Орган опіки і піклування, захищаючи інтереси дитини, дійшов висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому надані позивачем докази не доводять беззаперечно невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків. Зокрема, позивачем не надано доказів по невиконанню батьківських обов`язків щодо матеріального утримання сина.

Лише те, що батько не звертався до вихователів, органу опіки щодо свого сина не свідчить про безумовне невиконання ним батьківських обов`язків щодо піклування про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готування її до самостійного життя, та не є достатніми доказами на підтвердження невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків.

Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про те, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні, а подання позову є передчасним та не відповідає найкращим інтересам дитини.

Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, а саме покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у позові відмовлено, витрати щодо сплати судового збору за позовну вимогу про позбавлення батьківських прав покладаються на позивача.

На підставінаведеного,керуючись ст.263-265ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору виконавчий комітет Городоцької міської ради Львівського району Львівської області як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 30.10.2024.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2

Третя особа - виконавчий комітет Городоцької міської ради Львівського району Львівської області як орган опіки та піклування, юридична адреса: вул.Гайдамаків,6 м.Городок Львівського району Львівської області. Код ЄДРПОУ 04055966.

Суддя І.М.Матвіїв