Рішення

від 30.10.2024 по справі 488/544/24

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/544/24

Провадження № 2/488/982/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

30.10.2024 року м. Миколаїв

Суддя Корабельного районного суду м. Миколаєва Чернявська Я.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заінтересована особа: Служба у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, Служба у справах дітей Нерубайської сільської ради, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в Корабельний районний суд м. Миколаєва з позовом до відповідача ОСОБА_2 про позбавлення її батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 16 серпня 2008 року між ним та відповідачем був укладений шлюб, який розірваний на підставі рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22.06.2012 р.

Від вказаного шлюбу сторони мають дитину сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати із відповідачкою. На виконання рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва позивач сплачував на користь відповідача аліменти на утримання сина до 2018 року.

Після того, як відповідач почала зловживати забороненими речовинами та фактично перестала виконувати свої батьківські обов`язки щодо своїх неповнолітніх дітей, позивач забрав свого сина до себе.

З 2018 року дитина, ОСОБА_3 , став проживати за адресою проживання свого батька та дідуся і бабусі, тому за заявою відповідачки виконавчий документ про стягнення аліментів з позивача було повернуто без виконання.

Батько влаштував дитину на навчання до Дмитрівської філії Куцурубського ліцею ім. Т.Г. Шевченка Куцурубської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, де дитина навчається по теперішній час.

Вважав, що позитивний вплив виховання батька підтверджується гарною успішністю дитини в навчанні.

Вказав, що виховує сина самостійно, мати не бере участі у вихованні та утриманні дитини, не цікавиться життям та успіхами сина.

Позивач зазаначив, що рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23.08.2022 відповідачку було позбавлено батьківських прав відносно її малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Повідомив, що після повномасштабного вторгнення рф на територію України, регулярних обстрілів Куцурубської територіальної громади та реальної загрози життю та здоров`ю сина, позивачем було прийнято рішення про зміну місця проживання та вивезено сина разом із своїми батьками до Одеської області.

Позивачем зареєстровано сина внутрішньо переміщеною особою з липня 2023 року.

З початку обстрілів Куцурубсьскої громади дитина, ОСОБА_3 , на час подання позову фактично проживає з батьком та родиною батька в будинку, що належить родині сестри позивача за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач зазначив, що самостійно виховує та утримує дитину. Має постійне місце роботи, гідну, постійну заробітну плату, позитивно характеризується за місцем роботи. До кримінальної відповідальності не притягався, в реєстрі боржників не перебуває.

Відповідач у зв`язку із веденням антисоціального способу життя та вживання наркотичних засобів неодноразово притягалася до адміністративної та кримінальної відповідальності, має судимості. На час звернення до суду із цим позовом відповідачка перебуває в розшуку на підставі ухвали Заводського районного суду міста Миколаєва від 24.05.2023.

Посилаючись на вказане, просив позбавити відповідача батьківських прав у зв`язку з чим звернувся в суд з даним позовом.

Ухвалою суду від 22.02.2024 р. провадження по зазначеній справі було відкрито та справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження. Одночасно запропоновано відповідачу у 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати на адресу Корабельного районного суду міста Миколаєва відзив на позов. Копію ухвали надіслано сторонам.

Позивач та його представник у судове засідання призначене на 11.10.2024 р. не з`явилися, представник позивача подала заяву в якій підтримала позовні вимоги та просила задовольнити їх в повному обсязі, розгляд справи провести за їх відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином на своєчасно. У поштових повідомленнях листоношею проставлена відмітка про відсутність відповідача за місцем проживання. Відповідно до положень пункту 4 частини 7 статті 128 ЦПК України дата проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за місцем проживання є днем вручення судової повістки.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися, подали до суду клопотання про розгляд справи у відсутності їхніх представників.

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін по справі та ухвалити заочне рішення відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 16.08.2008 р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Свідоцтва про шлюб, виданого Корабельним відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції 16.08.2008 р. серії НОМЕР_1 .

Від вказаного шлюбу сторони мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_2 .

Вказаний шлюб був розірваний на підставі рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22.06.2012 р., ухваленого у цивільній справі № 1414/615/2012, провадження № 2/1414/1245/2012. З названого рішення суду вбачається, що на час розірвання шлюбу дитина проживала разом з матір`ю, відповідачем по справі.

Під час вивчення матеріалів справи було встановлено, що відповідач не приймає участі у вихованні та утриманні дитини, не піклується про неї, покладених законодавством батьківських обов`язків не виконує.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 р. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У справі "Мамчур проти України" (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини вказав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися.

Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

У своєму висновку від 10.06.2024 року орган опіки та піклування Нерубайської сільської ради Одеського району Одеської області зазаначив, що після повномасштабного вторгнення рф на територію України, регулярних обстрілів Куцурубської територіальної громади позивач ОСОБА_1 разом зі своїм сином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінили місце проживання та переїхали до села Нерубайське.

Спеціалістами Служби у справах дітей Нерубайської сільської ради проведено обстеження умов проживання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , та встановлено, що дитина проживає разом з батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою АДРЕСА_1 . У будинку де проживає сім`я створені належні умови для виховання та розвитку дитини. У дитини є окрема кімната, яка обладнана необхідними меблями, побутовою технікою є особистий телефон, одяг та взуття за сезоном, засоби особистої гігієни, стосунки в сім`ї доброзичливі та довірливі. Відповідно до характеристики наданої Куцурубським ліцеєм імені Т. Г. Шевченка Куцурубської сільської ради Миколаївської області, де на даний час дитина навчається дистанційно, батько приймає активну участь у житті дитини. Мати дитини, ОСОБА_2 , за період навчання ОСОБА_7 в закладі освіти жодного разу не поцікавилася шкільним життям, зв`язку з вчителями не підтримувала.

Матір дитини, ОСОБА_2 , не спілкується з сином, не забезпечує його необхідним харчування, медичним доглядом, лікуванням; не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини; не створює умов для отримання ним освіти.

Зазначені чинники, на думку органу опіки та піклування, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Беручи до уваги, що ОСОБА_2 не виконує батьківські обов`язки, неповнолітня дитина, ОСОБА_3 , знаходиться на утриманні батька, ОСОБА_1 , та проживає разом з ним, керуючись ст. 164 Сімейного Кодексу України, Служба у справах дітей Нерубайської сільської ради вважала за доцільне рекомендувати органу опіки та піклування прийняти рішення щодо доцільності позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Виходячи зі змісту частини першої ст. 12 Закону України Про охорону дитинства, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Згідно частиною другою ст. 155 названого Кодексу батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

При вирішенні справи суд доходить висновку, що таким негативним впливом з боку відповідача на розвиток дитини є зразок байдужого, зневажливого ставлення до поняття сім`ї та людей, з якими вони перебувають у родинному зв`язку.

Судом встановлено, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, не намагається облаштувати належні умови для повноцінного розвитку, забезпечити дитину необхідним, не виявляє турботу, тому позов щодо позбавлення відповідача батьківських прав підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Керуючись Законом України Про охорону дитинства, ст.ст. 150, 155, 164-166, 170 Сімейного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 14, 259, 263-265, 268, 273, 280-289 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,заінтересована особа:Служба усправах дітейадміністрації Корабельногорайону Миколаївськоїміської ради,Служба усправах дітейНерубайської сільськоїради,про позбавленнябатьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженку м. Миколаєва, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Копію заочного рішення направити відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;

Третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, адреса: м. Миколаїв, просп. Богоявленський, буд. 314, код ЄДРПОУ: 23086665;

Третя особа - Служба у справах дітей Нерубайської сільської ради, адреса: Одеська область, с. Нерубайське, пл. Партизан, буд. 4, код ЄДРПОУ: 44085008.

Суддя Я.А. Чернявська