Рішення

від 18.10.2024 по справі 484/3743/24

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження: 2/484/1282/24

Справа: 484/3743/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2024 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Мельничука О.В.

за участю секретаря судового засідання Фартушняк Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Первомайську цивільну справу за позовною заявою адвоката Ремського Євгена Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ремський Є.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 078896 від 16.06.2003 року, виданого Первомайською райдержадміністрацією, належить на праві приватної власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,9013 га, кадастровий номер 4825480000:05:000:0103, що розташована в межах території Первомайської районної ради Миколаївської області. В серпні 2023 року ОСОБА_1 мав намір передати вказану земельну ділянки в оренду, в зв`язку з чим укласти та зареєструвати договір оренди земельної ділянки. Як з`ясувалось при підготовці необхідних документів, для проведення державної реєстрації договору оренди, в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права державним реєстратором Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області внесено запис про державну реєстрацію договору оренди землі, який був зареєстрований 09.03.2023 року. Так, в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 15.04.2006 року, орендар ОСОБА_2 , орендодавець ОСОБА_1 , дата укладання договору 15.04.2006 року, строк 49 років, дата закінчення дії 15.04.2055 року. Номер запису про інше речове право: 49539493. Оскільки Позивачу не відомо про наявність даного договору, він його не укладав, то в його інтересах було направлено адвокатський запит за вих. № 19 від 17.08.2023 року на ім`я ОСОБА_2 з вимогою надати завірену копію договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також інформації щодо нарахованої та виплаченої орендної плати за весь період з дати укладення договору по теперішній час. Відповідно до роздруківки з сайту «Укрпошта» ОСОБА_2 отримав даний запит особисто 22.08.2023 року. Однак, відповіді на запит не надано, копії договору та інформації щодо орендної плати також. У зв`язку із вказаним позивач змушений звернутися до суду.

В судове засідання позивач та її представник не з`явились, просили слухати справу у їх відсутність, позовні вимоги просить задовольнити.

Представник відповідача до суду не з`явився, про розгляд справи повідомлявся вчасно та належним чином рекомендованим повідомленням. До суду заяв не надходило.

З огляду на те, що сторони належним чином повідомлені, відповідач не з`явився в судове засідання та не подав відзив, суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази в матеріалах справи, суд встановив, що ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,9013 га, кадастровий номер 4825480000:05:000:0103. Державна реєстрація права власності вказаної земельної ділянки проведена 09.08.2018 року. Вказане підтверджується державним актом та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 342218010 (а.с.8).

Відповідно до Інформації з Державного реєсру речових прав на нерухоме майно № 385248955 договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4825480000:05:000:010309 б/н, виданий 15.04.2006 між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було зареєстровано в Реєстрі речових прав 09.03.2023, номер запису 49539493(а.с.12).

Про наявність даного договору позивачу не було відомо, так як він його особисто не підписував та не надавав нікому довіреності на його підписання, тому, відповідно, не був ознайомлений з його умовами.

На адвокатський запит за вих. № 19 від 17.08.2023 року на ім`я ОСОБА_2 з вимогою надати завірену копію договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також інформації щодо нарахованої та виплаченої орендної плати за весь період з дати укладення договору по теперішній час (а.с. 9,10) відповіді у вигляді інформації та жодних запитуваних документів відповідачем не надано.

У зв`язку з чим позивач просить суд зобов`язати перешкоди у користуванні земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5.9013 га, кадастровий номер 4825480000:05:000:0103, що знаходиться в межах території Первомайської районної ради Первомайського району Миколаївської області, шляхом скасування державної реєстрації Договору оренди землі № б/н, укладеного 5.04.2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстрований 09.03.2023 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 49539493.

Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, що передбачено ч.1 ст. 16 ЦК України.

Згідно з положенням ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають в силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

Положеннями ч.3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним відповідно не виникли.

Згідно положень ч.1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, наявність волевиявлення особи має бути обов`язкова, особа має бажати настання правових наслідків за укладеним договором, набувати права та обов`язки, що виникають із умов договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст. 638 ЦК України).

Положеннями ч.1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За положеннями ст. 207 ЦК України визначені загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі ч.1 цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований і одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ч.2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до положень ч.4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За положеннями ст.ст. 13,14 ЗУ «Про оренду землі» - договір оренди землі, це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння та користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до положень ч.1 ст.4 ЗУ «Про оренду землі», орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Положеннями ч. 1 ст. 16 вказаного закону передбачено, що укладання договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно положень ч.1 ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди; строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір не є укладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст. 215 ЦК України, а також порушення вимог положень ст.ст. 4-6, 11, 17, 19 ЗУ «Про оренду землі» є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійним відповідно до закону.

Відповідно до положень ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує ч.2 та ч.4 ст. 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є не вчиненими.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19) зазначено, що: такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом з цим, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. З цих підстав, Велика Палата Верховного Суду вказала, що в даному випадку позивачу слід звертатися до суду не з позовом про визнання правочину недійсним, а з позовом про усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном, а даному випадку земельною ділянкою.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду від 22.04.2015 року у справі №6048цс15, зазначивши, що правочин, який вчинено (договір, який не укладено), не підлягає визнанню недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

При цьому слід вказати, що зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасово володільцем), в даному випадку ОСОБА_2 , треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його права володіння на цю земельну ділянку.

У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення цієї земельної ділянки, тобто пред`явити негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Аналогічний висновок міститься в постановах Великої палати Верховного Суду від 28.11.2018 року у справі №504/2864/13-ц (п.71), від 04.07.2018 року у справі №653/1096/16-ц (п.96), від 12.06.2019 року у справі №487/10128/14-ц (п.81), від 11.09.2019 року у справі №487/10132/14-ц (п.97).

Таким чином, власник земельної ділянки, яким в даному випадку є ОСОБА_1 , вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення нею договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки.

Крім того, як вказано у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.08.2020 року у справі №128/702/17 зазначено, що реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси на розпорядження власністю земельними ділянками.

А тому, за положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

З огляду на викладені обставини, можна дійти висновку, що належним і ефективним способом захисту прав позивача маю бути усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, шляхом її витребування у ОСОБА_2 .

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на стороны спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

В положеннях п.п. 6 п.2 ч.1 ст.4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вказано, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт не завершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Згідно положень ч.1 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визначенням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, виходячи з викладеного, можна дійти висновку, що реєстрація права оренди на земельну ділянку площею 5,9013 га, кадастровий номер 4825480000:05:000:0103 здійсненено за неукладеним договором, за відсутності прямого волевиявлення позивача ОСОБА_1 зокрема на передачу земельної ділянки в оренду та на укладання договору, який в силу норм права не може вважатись укладеним, оскільки такий договір суперечить нормам чинного законодавства, а тому й реєстрація договору оренди відбулася з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у зв`язку з чим є всі підстави для скасування державної реєстрації Договору оренди землі № б/н, укладеного 15.04.2006 року та зареєстрованого 09.03.2023 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 49539493.

Обраний позивачами спосіб захисту, як усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову забезпечує реальне відновлення порушеного права.

Ураховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та їх задоволення в повному обсязі.

Оскільки, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то відповідно до вимогст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 10, 12, 13, 81, 259, 263-265, 280, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5.9013 га, кадастровий номер 4825480000:05:000:0103, що знаходиться в межах території Первомайської районної ради Первомайського району Миколаївської області, шляхом скасування державної реєстрації Договору оренди землі № б/н, укладеного 15.04.2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 09.03.2023 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 49539493.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 понесені ним судові витрати за сплату судового збору у сумі 1211, 20 грн.

Повне найменування учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 28.10.2024.

Суддя О.В. Мельничук