Постанова

від 17.09.2024 по справі 752/17339/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2024 року місто Київ

справа № 752/17339/23

апеляційне провадження № 22-ц/824/13537/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Головачова Я.В.,

суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,

за участю секретаря судового засідання: Мазурок О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехнології" на рішення Голосіївського районного суду міста Києва у складі судді Машкевич К.В. від 14 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехнології" про визнання майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва,

в с т а н о в и в :

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Будтехнології" про визнання майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва.

Позов мотивовано тим, що 22 червня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Будтехнології" було укладено договір № 22/06/2017 купівлі-продажу майнових прав на нежитлове приміщення загальною площею 47, 81 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , номер нежитлового приміщення 146.

В день укладення договору позивач оплатив 100 відсотків вартості майнових прав на об`єкт нерухомості в розмірі 879 704 грн. Згідно з пунктом 6.1 договору планово-орієнтовний термін введення об`єкта будівництва в експлуатацію - 30 вересня 2017 року.

Відповідач жодним чином не повідомив позивача про затримку строків будівництва чи готовності до експлуатації нежитлового приміщення, не надіслав акт приймання-передачі приміщення, що свідчить про невиконання умов договору.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд визнати за ним майнове право на нежитлове приміщення № НОМЕР_1 , загальною площею 47, 81 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 14 травня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на майнові права на об'єкт інвестування - нежитлове приміщення № НОМЕР_1 , загальною площею 47,81 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ТОВ "Будтехнології" на користь ОСОБА_1 1 073 грн. 60 коп. судового збору.

Ухвалюючи рішення, суд виходив із того, що права позивача порушені невиконанням відповідачем умов укладеного між ними договору, а тому підлягають захисту шляхом визнання за ним права власності на майнові права на об`єкт інвестування.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи

У поданій апеляційній скарзі ТОВ "Будтехнології", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Скаржник зазначає, що він не отримував копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі, а про судову справи дізнався 5 березня 2024 року після реєстрації у підсистемі електронного суду. При цьому, позивач також звертався до суду через підсистему електронного суду, однак всупереч частини 1 статті 177 ЦПК України не направив копію зави відповідачу.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції помилково послався на положення Закону України "Про інвестиційну діяльність", оскільки укладений між сторонами договір купівлі-продажу майнових прав є іншим способом фінансування, а тому норми цього закону не розповсюджуються на спірні правовідносини. Крім того, відповідач не порушував умов договору, оскільки будинок перебуває на стадії будівництва і не може бути введений в експлуатацію, а отже і акт приймання-передачі майнових прав на нежитлове приміщення може бути наданий протягом трьох місяців з моменту прийняття об`єкту в експлуатацію. Також позивач неодноразово перебував на зустрічах в офісі забудовника протягом 2018-2021 років і знав про хід будівництва. З огляду на зазначене, права позивача не є порушеними.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу зазначає про безпідставність її доводів та зауважує, що відповідачем тривалий час не здійснювалося будівництво, чим порушено строки виконання зобов`язань.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

Представник ТОВ "Будтехнології"- Добрянська Н.І. в суді апеляційної інстанції підтримала доводи апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що 22 червня 2017 року між ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ "Будтехнології" (продавець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав на нежитлове приміщення № 22/06/2017 (далі - договір).

Згідно з пунктами 2.1, 2.3 договору продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти у власність майнові права на нежитлове приміщення та сплатити продавцю за них грошові кошти в строк та у розмірі, визначеному цим договором. Сторони встановили, що право власності на майнові права на нежитлове приміщення до покупця переходить після оплати покупцем 100 % загальної вартості майнових прав на нежитлове приміщення та підписання сторонами акту приймання-передачі майнових прав на нежитлове приміщення.

Нежитлове приміщення, яке отримає покупець внаслідок придбання майнових прав на нежитлове приміщення, складається із нежитлового приміщення загальною площею 47,81 кв.м.; адреса забудови: АДРЕСА_1 (пункт 3.1, 3.2 договору).

Відповідно до пункт 4.2 договору загальна вартість майнових прав на нежитлове приміщення складає 879 704 грн, яка має бути сплачена до 23 червня 2017 року.

23 червня 2017 року ОСОБА_1 сплатив вартість 100% майнових прав на нежитлове приміщення в розмірі 879 704 грн, що підтверджується копією квитанції № 432310001 та довідкою ТОВ "Будтехнології" (а.с. 41,42).

У пунктах 6.1, 6.2 договору сторони дійшли згоди, що планово-орієнтовний термін введення об`єкта в експлуатацію - 30 вересня 2017 року. Продавець зобов`язаний передати покупцю нежитлове приміщення за актом приймання-передачі майнових прав на нежитлове приміщення протягом трьох місяців з моменту прийняття об`єкта в експлуатацію.

Станом на момент звернення позивача з даним позовом, майнові права та нежитлове приміщення позивачу не передано.

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також визначено необхідність виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть

бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Згідно зі статтею 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до статті 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Відповідно до частини 1 статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно зі статтею 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Верховний Суд України у постанові від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12 визначив майнове право як "право очікування", яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Визначення майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12, від 15 травня 2013 року у справі № 6-36цс13, від 4 вересня 2013 року у справі № 6-51цс13, від 24 червня 2015 року у справі N 6-318цс15, від 4 листопада 2015 року у справі № 6-1920цс15,від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15, від 2 грудня 2015 року у справах № 6-1502цс15 та № 6-1732цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-290цс16, від 23 березня 2016 року у справі № 6-289цс16, від 30 березня 2016 року у справах № 6-3129цс15 та № 6-265цс16, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-503цс16, від 7 грудня 2016 року у справі № 6-1111цс16.

З огляду на вказане, громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

У разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц, провадження № 14-39цс19), від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц, провадження № 14-606цс18, Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 638/12414/17, провадження № 61-21546св19.

Як убачається з пункту 2.4 договору купівлі-продажу майнових прав на нежитлове приміщення від 22 червня 2017 року продавець зобов`язується передати покупцеві майнові права на нежитлове приміщення та саме нежитлове приміщення після повної сплати їх вартості та прийняття об`єкта в експлуатацію у строки, передбачені цим договором, а покупець зобов`язується прийняти їх. Передача та приймання майнових прав на нежитлове приміщення здійснюється сторонами за актом приймання-передачі майнових прав на нежитлове приміщення. Зобов`язання продавця за цим договором вважатимуться виконаними після підписання сторонами акту приймання-передачі майнових прав на нежитлове приміщення.

Установивши, що позивач виконав грошові зобов`язання за договором, повністю сплативши вартість майнових прав (нежитлового приміщення), а відповідач своїх зобов`язань щодо введення будинку в експлуатацію та передання позивачу нежитлового приміщення у встановлені договором строки (орієнтовно до 30 вересня 2017 року) не виконав, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на майнові права.

Доводи ТОВ "Будтехнології" щодо неотримання процесуальних документів та копії позовної заяви є необґрунтованими та спростовуються наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, згідно з яким позовна заява з додатками була вручена уповноваженому представнику 29 вересня 2023 року (а.с. 49).

При цьому та обставина, що позивач, звертаючись до суду через підсистему електронного суду, всупереч частини 1 статті 177 ЦПК України не направив копію зави відповідачу, не є підставою для скасування правильного по своїй суті судового рішення.

Твердження скаржника на помилковість посилання суду першої інстанції на частину 3 статті 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" є безпідставними, оскільки положення вказаної статті не було підставою для задоволення позовних вимог, має загальний характер та не вплинуло на суть спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності порушень умов договору з боку відповідача з тих причин, що будівництво об`єкту наразі триває і акт приймання-передачі майнових прав на нежитлове приміщення може бути наданий протягом трьох місяців з моменту прийняття об`єкту в експлуатацію, не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки право позивача очевидно є порушеним у зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачем своїх обов`язків.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будтехнології"залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді: