Постанова
від 29.10.2024 по справі 916/3405/23
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3405/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБІОТЕК-УКРАЇНА" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2024 року, суддя в І інстанції Невінгловська Ю.М., в м. Одесі,

у справі: №916/3405/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБІОТЕК-УКРАЇНА"

про стягнення 121 516,36 грн

ВСТАНОВИВ:

В липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБІОТЕК-УКРАЇНА", в якій просило суд стягнути з відповідача на користь позивача 121 516,36 грн, в тому числі: сума основного боргу 82 982,27 грн, пеня у сумі - 16 209,96 грн, три проценти річних - 3 151,05 грн; інфляційні втрати - 19 173,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору № 101/ПГ-3052-К/СГ від 19.01.2022 в частині оплати за спожитий газ.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.07.2024 у справі №916/3405/23 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБІОТЕК-УКРАЇНА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" основний борг у розмірі 82 982,27 грн, 3% річних у розмірі 3151,05 грн, інфляційні втрати у розмірі 19 173,08 грн, пеню у розмірі 5000 грн, а також 2684 грн витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Вказане рішення мотивоване тим, що позивачем виконано належним чином взяті на себе обов`язки за Договором та поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 82 982,27 грн за лютий 2022, позивач передав у власність відповідача природний газ в загальному об`ємі 3,95100 тис.куб.м. В матеріалах справи відсутні докази виконання ТОВ "ЕКОБІОТЕК-УКРАЇНА" абз. 1 п. 4.5.1 Договору та п. 7 Додаткової угоди №1 в частині оплати 100 % розрахованої договірної вартості, зазначеної в цьому Договорі, не пізніше ніж за 5 календарних днів до початку постачання природного газу.

Враховуючи перебування з 01.03.2022 Херсонської міської територіальної громади, тобто місцезнаходження відповідача, під тимчасовою окупацією Російської Федерації, суд зауважує про неможливість направлення з оригіналу акту у письмовому вигляді на адресу споживача.

За таких обставин, постачальником було направлено акти приймання-передачі природного газу №3724 від 28.02.2022 та коригуючий акт № 8610 від 21.06.2022 на електронну адресу Споживача через програму 1С.

В матеріалах справи відсутні докази мотивованої відмови від підписання ТОВ "ЕКОБІОТЕК-УКРАЇНА" актів. Відповідачем не надано жодних доказів звернення до позивача щодо оплати спожитого у лютому 2022 року газу до звернення ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" із даним позовом до суду, тобто протягом 1,5 року.

За таких обставин, враховуючи прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОБІОТЕК-УКРАЇНА" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" у лютому 2022 року 3,95100 тис.куб.м. природнього газу загальною вартістю 82 982,27 грн, у відповідача виник обов`язок оплатити вказаний товар, що у свою чергу, спростовує заперечення відповідача в цій частині.

Однак, в порушення умов договору та чинного законодавства відповідачем доказів оплати вартості спожитого природного газу на загальну суму 82 982,27 грн, згідно умов договору № 101/ПГ-3052-К/СГ від 19.01.2022 не надано.

Враховуючи доведення матеріалами справи обставини постачання позивачем відповідачу природнього газу у спірний період, а також відсутність в матеріалах справи доказів оплати спожитого ТОВ "ЕКОБІОТЕК-УКРАЇНА" природнього газу на загальну суму 82 982,27 грн, суд вважав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення 82982,27 грн. При перевірці здійсненого позивачем розрахунку 3% річних в сумі 3 151,05 грн та інфляційних втрат у сумі 19173,08 грн, за вибрані позивачем періоди, судом встановлено їх обґрунтованість та арифметичну правильність.

Разом з цим, приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, господарський суд, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, вважав справедливим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, можливе зменшення розміру нарахованої пені до 5 000,00 грн.

06.08.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБІОТЕК-УКРАЇНА", в якій останнє просить рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2024 у справі №916/3405/23 скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом залишено поза увагою і не надано належної оцінки фактів: мотивована відмова від підписання акту може бути лише у випадку отримання Відповідачем оригіналів актів приймання-передачі природного газу (п. 3.14, п. 3.15 та п. 3.16 Договору та п. 12. Постанови НКРЕКП №2496 від 30.09.2015 «Про затвердження Правил постачання природного газу»); позивачем не надано доказу того, що ТОВ «Екобіотек Україна» отримано оригінали акти приймання-передачі природного газу №3724 від 28.02.2022 та коригуючий акт №8610 від 21.06.2022; позивачем не надано докази того, що Позивачем взагалі направлялись дані акти в оригіналі; позивач відмовився направляти оригінали акту приймання-передачі природного газу №3724 від 28.02.2022 та коригуючий акт №8610 від 21.06.2022. Через не вчинення Постачальником першочергово відповідних дій, зазначені обставини свідчать про не настання факту підписання/відмови від підписання/неповернення Акту приймання-передачі природного газу №3724 від 28.02.2022 та Коригуючого Акту №8610 від 21.02.2022 до акту приймання-передачі природного тазу №3724 від 28.02.2022, внаслідок чого не можна вважати вказані Акти підписаними Сторонами, а основна заборгованість у сумі 82 982,27 грн підтвердженою.

Додатково скаржник стверджує, що через збройну агресію російської федерації проти України, тимчасову окупацію міста Херсона, в т.ч. захоплення території ТОВ «Екобіотек-Україна», відсутності зв?язку тощо ТОВ «Екобіотек-Україна» не мало можливості надавати інформацію про фактично спожитий газ та не отримувало від Позивача належним чином оформлені будь-які документи на підтвердження суми боргу, заявленої до стягнення.

На переконання скаржника, зі сторони Відповідача відсутній факт виникнення зобов`язання оплатити товар, і як наслідок, відсутні докази прострочення грошового зобов`язання, оскільки Позивач прострочив виконання господарського зобов`язання, оскільки не виконав дій, що передбачені Договором та чинним законодавством України щодо оформлення та направлення Постачальником Споживачу Акту приймання-передачі природного газу №3724 від 28.02.2022 та Коригуючого Акту №8610 від 21.06.2022 до акту приймання-передачі природного газу №3724 від 28.02.2022, які суд помилково визнав встановленими.

Крім того, апелянт зауважує, що зі сторони позивача не було дотримано вимог розділу 10. Порядок розв`язання спорів та суперечок Договору постачання природного газу №101/ПГ-3052-К/СГ від 19.01.2022 в частині врегулювання спору шляхом переговорів, що призвело до передчасного та безпідставного звернення до суду за стягненням не існуючої заборгованості та, як наслідок, прийняття судом оскаржуваного рішення.

06.08.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", в якій останнє просить рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2024 у справі №916/3405/23 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 11209,96 грн.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на Позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу. Зміст положень статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України не зобов`язує кредитора доводити наявність у нього збитків для того, щоб притягнути боржника до відповідальності у вигляді штрафних санкцій, а посилання відповідача, в обґрунтування заяви про зменшення штрафних санкцій, на понесені ним збитки у вигляді виконавчого збору та збитковість його підприємства не може вважатися такими винятковими підставами для зменшення розміру пені.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач, зокрема, що на виконання умов Договору, у лютому 2022 року позивач передав у власність відповідача природний газ в загальному об`ємі 3,95100 тис. куб. м., що не заперечується з боку останнього. Відповідачу було направлено вказані акти на електронну адресу Споживача через програму 1С. Також позивачем до матеріалів справи додано податкові накладні із доказами їх реєстрації щодо акту приймання-передачі природного газу №3724 від 28.02.2022 та коригуючого акту № 8610 від 21.06.2022.

Відповідач мав обов`язок: направити постачальнику копію акту надання послуг з розподілу газу підписаного станом на 1-е число з АТ «Херсонгаз», контролювати власне газоспоживання, звіряти обсяги спожитого природного газу, інформація з Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів природного газу спожитих Споживачем (відповідачем) є доступна відповідачу на Інформаційній платформі, і є обов`язковою для відповідача, право власності на газ переходить до відповідача у точці обліку (по лічильнику відповідача), отже відповідач був обізнаний про обсяги споживання природного газу, взяв на себе обов`язок оплатити 100% розрахованої договірної вартості до споживання у лютому 2022р за 5 календарних днів до початку постачання природного газу, здійснити остаточний розрахунок за фактично поставлений газ до 25 числа місяця, наступного за місяцем постачання(пункт 4.5.1) згідно з умовами договору за будь-яких умов.

При цьому споживачем/відповідачем було заплановано споживання 12,600 тис. м. куб, а спожито лише 3,95100 тис. м. куб. Виконання умови договору щодо оплати 100% розрахованої договірної вартості, зазначеної в цьому Договорі, не пізніше ніж за 5 календарних днів до початку постачання природного газу не вимагає наявності акту взагалі. А з урахуванням того, що саме відповідач подає обсяг газу оператору ГРС за показами лічильника відповідно до договору розподілу природного газу, ціна газу визначена умовою Договору, відповідач міг вчасно оплатити вартість спожитого газу.

Відповідно до статті вимог ч. 1 статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару. Таким чином, настало прострочення не кредитора, а споживача/боржника. Оскільки товар (природний газ) отриманий відповідачем, що встановлено судом першої інстанції на підставі належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів, тому, відповідно, строк оплати за товар у відповідача настав, і отримання, але нездійснення відповідачем оплати товару є порушенням договірних зобов`язань. Тобто, обов`язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (статті 655, 692, 712 ЦК України, частина 1 статті 265 ГК України).

У відзиві на апеляційну скаргу позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОБІОТЕК-УКРАЇНА" зазначає, що сума заявленої позивачем до стягнення з відповідача пені є значною (у сукупності з нарахованими позивачем інфляційними втратами та 3% річними, нарахування пені припадає на дію в Україні воєнного стану, враховуючи баланс інтересів обох сторін суд мав право, проаналізувавши всі фактичні обставини справи та обставини ненадання позивачем доказів завдання йому додаткових збитків внаслідок порушення відповідачем грошових зобов`язань, за власною ініціативою прийняти рішення зменшити розмір заявленої до стягнення пені, і це не буде порушенням баланс інтересів сторін та відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності, оскільки не позбавляє кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення суми процентів річних та інфляційних втрат у тому розмірі, який відповідно до обставин справи виконує компенсаційну функцію для кредитора, та, в той же час, деякою мірою відновлює майнову сферу боржника.

У відповіді на відзив відповідач додатково зазначив, що якщо було здійснено поставку газу Постачальником до отриманої оплати за газ, Позивач фактично змінив умови оплати, які мають відмінність від умов передоплати у розмірі 100% розрахованої договірної вартості, зазначеної в Договорі, не пізніше ніж за 5 календарних днів до початку постачання природного газу. В нашому ж випадку, Позивач заявив вимогу про стягнення оплати за спожитий газ за Договором № 101/ПГ-3052-К/СГ від 19.01.2022, а не про стягнення передоплати, тому саме Акт приймання-передачі природного газу є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами за поставлений газ: Приймання - передача газу, поставленого Постачальником та прийнятого Споживачем у розрахунковому місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявності) акту приймання-передачі природного газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу та його вартість. Зазначений Акт є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами (відповідно до п. 3.11. Договору).

Колегія суддів зазначає, що за правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження). Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 121 516,36 грн, то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України та має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 та від 03.09.2024 відкрито апеляційне провадження за вказаними апеляційними скаргами; їх розгляд здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційні скарги розглядаються поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

Розглянувши матеріали справи, апеляційні скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОБІОТЕК-УКРАЇНА" (споживач) було укладено Договір постачання природного газу №101/ПГ-3052-К/СГ (Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ в обсягах, строках і порядку, передбачених цим Договором, а споживач зобов`язується оплатити постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 1.9. Договору, у разі, якщо об`єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме: Акціонерне товариство «ХЕРСОНГАЗ», з якими споживач уклав відповідний договір (договори).

У п. 1.10 Договору сторони погодили, перелік ЕІС-кодів точок комерційного обліку споживача. Місцезнаходження т.к.о.: м. Херсон, вул. Ракетна, буд. 110А, ЕІС код: 56ZO35T0W3HJ901M.

За умовами п. 3.1. Договору, обсяги постачання визначаються в Додаткових угодах до цього Договору.

Згідно п. 3.2. Споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в порядку п. 3.1. цього договору повністю покривають потреби споживача визначені пунктом 1.5. цього Договору.

Відповідальність за правильність визначення замовлених обсягів газу та використання природного газу за його цільовим призначенням покладається виключно на споживача.

За умовами п. 3.7. Договору, постачальник із застосуванням ресурсів Інформаційної платформи Оператора ГТС та споживач здійснюють щоденний моніторинг фактично підібраного Споживачем обсягу природного газу. Споживач зобов`язаний подати інформацію щодо планового використання газу на добу Д (добу постачання) до 14:00 доби Д-1 (доби що передує добі постачання). Надати коригування планових обсягів на добу постачання Д до 23:30 доби постачання Д шляхом направлення заявки на електронну адресу постачальника Balance@gas.ua. згідно встановленої форми.

У п. 3.9. Договору сторони погодили, що постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Перехід права власності на газ від постачальника до споживача здійснюється у точках виходу з газотранспортної системи (ГТС) до газорозподільної системи (ГРМ).

Після переходу права власності на газ, споживач несе усі ризики і приймає на себе всю відповідальність пов`язану з правом власності на газ.

Відповідно до п. 3.11. Договору, приймання-передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у розрахунковому місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявністю) акту приймання-передачі природного газу (далі- Акт), в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу та його вартість. Зазначений акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно п. 3.12. Договору, споживач зобов`язується падати постачальнику не пізніше 5-го числа місяця наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/ Кодексу ГРМ.

Положеннями п. 3.13. Договору передбачено, що у разі невиконання споживачем обов`язку та ненадання копії акту про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу, для складання Акта приймання-передачі природного газу постачальник використовує дані з Інформаційної платформи Оператора ГТС про остаточну алокацію щодо даного споживача.

На підставі отриманих від Споживача даних nа/або даних Оператора ГТС/Оператора ГРМ Постачальник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня їх отримання складає, підписує і скріплює печаткою (за наявності) Акти приймання-передачі природного газу та надсилає їх копію Споживачу з наступним надсиланням оригіналу акту у письмовому вигляді на адресу Споживача (п. 3.14. Договору).

Відповідно до п. 3.15. Договору, споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

Згідно п. 3.16. Договору, у випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі природного газу, не надання письмового обґрунтованого заперечення проти підписання акту або у разі відмови Споживача від підписання акту приймання-передачі природного газу до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, такий акт вважається підписаним, а обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС, а вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов Договору. Звіряння спожитого природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС. Дані Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів природного газу, спожитих Споживачем, вважаються обов`язковими для Сторін, якщо судом не буде встановлено інше.

У п. 3.17. Договору сторони погодили, що звірка фактично використаного обсягу газу за цим Договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений Споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.

За умовами п. 4.1. Договору, ціна за 1000,0 кубічних метрів газу, як товарної продукції визначається в Додаткових угодах до цього Договору. Ціна визначається, як середньозважена ціна, придбаних лотів Постачальником за результатами торгів, які були проведені на товарній біржі - ТОВ «Українська енергетична біржа» на відповідний період постачання (торги, що були проведені відповідно до Порядку організації та проведення видобутку для задоволення потреб суб`єктів господарювання, основним видом діяльності яких с виробництво продовольчих товарів, що мають істотну соціальну значущість, затвердженого постановою КМУ від 12.01.2022 року № 19) (далі - ціна торгів) з урахуванням торговельної надбавки, що встановлюється на рівні не вище 1 відсотка від ціни торгів (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 4.3. Договору, загальна вартість цього Договору дорівнює загальній вартості використаного споживачем газу.

Згідно п. 4.4. Договору, до ціни природного газу за 1000 куб, м газу, що встановлюється в порядку п. 4.1. цього Договору, буле включено тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, встановлений Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013, який складає 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ - 20%, за 1000 куб. м.

У п. 4.5.1 Договору сторонами погоджено, що споживач здійснює оплату розрахованої договірної вартості, зазначеної в Додатковій угоді до цього Договору, в такому порядку:

- Споживач здійснює оплату 100 % розрахованої договірної вартості, зазначеної в цьому Договорі, не пізніше ніж за 5 календарних днів до початку постачання природного газу.

- Перерахунок остаточної ціни природного газу та відповідної договірної вартості здійснюється Постачальником по закінченню календарного місяцю у якому відбулася передача такого газу, з урахуванням перерахунку рентних платежів.

- Остаточні розрахунки за цим Договором Споживач здійснює до 25-го числа місяця, наступного за місяцем постачання.

За умовами п. 5.2.1. Договору, споживач, окрім іншого, зобов`язаний забезпечувати повну та своєчасну оплату поставленого природного газу.

Положеннями п. 5.3.1. Договору передбачено, що постачальник має право, зокрема, отримувати від споживача плату за поставлений природний газ та інші платежі, відповідно до умов даного Договору.

Відповідно до п. 8.1. Договору, про порушенні умов Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно п. 8.2. Договору, в разі порушення споживачем строків остаточного розрахунку за поставлений природний газ та інші платежі, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За умовами п. 9.1. Договору, при настанні обставин неможливості повного або часткового виконання будь-якою із сторін зобов`язань по цьому Договору, як-то: пожежа, повінь, землетрус та інші стихійні лиха, аварія на газопроводі, війна та військові дії, блокада, страйки, міна законодавства України, видання органами виконавчої влади України нормативних актів, що роблять неможливим виконання зобов`язань по цьому Договору, чи інших, що не залежать від сторін, обставин, сторона яка зазнала впливу таких обставин не несе відповідальності дані обставини повинні бути підтверджені Торгово-промисловою палатою України чи іншим компетентним органом.

Про настання форс-мажорних обставин, термін їхньої дії та припинення Сторона, для якої вони наступили, сповіщає іншу сторону протягом трьох днів з моменту настання таких обставин. Неповідомлення або невчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє Сторону права посилатися на такі обставини (п. 9.2. Договору).

Відповідно до п. 9.3. Договору, настання форс-мажорних обставин не звільняє споживача від обов`язку оплати за обсяг фактично поставленого газу.

Згідно п. 9.4. Договору, при припиненні обставин, зазначених у пункті 8.1. Договору, сторона повинна без зволікання, будь-якими доступними засобами письмово сповістити про них іншу сторону. У повідомленні вказується термін, у який передбачається виконати зобов`язання за даним Договором.

У випадку недосягнення згоди шляхом переговорів, спір передається на вирішення в господарський суд і розглядається в установленому порядку згідно з чинним законодавством України та з урахуванням умов цього Договору (п. 10.3. Договору).

У п. 12.1 Договору, він набирає чинність з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявності) та діє у частині постачання природного газу до 30 квітні 2022 року, а в частині розрахунків між сторонами - до повного їх виконання. За взаємною згодою сторін договір може бути припинено достроково.

28.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОБІОТЕК-УКРАЇНА" (споживач) було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору №101/ПГ-3052-К/СГ, згідно п. 1. якої замовлений обсяг постачання газу у лютому 2022 року становить 12,600 тис. куб. м.

Відповідно до п. 2. Додаткової угоди № 1, обсяг газу, що має бути поставлений постачальником для потреб споживача та визначені в п. 1 цієї Додаткової угоди, може бути визначений з щодобовим розподілом на підставі письмових заявок споживача, які подаються електронною поштою, не пізніше 12:00 год дню, що передує періоду поставки. Дані заявки є невід`ємною частиною Договору.

За умовами п. 3. Додаткової угоди № 1, споживач має право змінити заявлений добовий обсяг природного газу (зменшення/збільшення) в межах місячного обсягу, шляхом подання письмової заявки постачальнику для кожної окремої газової доби в наступні терміни: зменшення або збільшення обсягу природного газу - до 12 год 00 хв дня, що передує дню газопостачання, в якому здійснюється коригування, без права коригування попередніх діб.

Положеннями п. 4. Додаткової угоди № 1 передбачено, що ціна постачання газу за 1000 куб. м., споживачу на період постачання природного газу вказаний в п. І. цієї додаткової угоди становить 17 044,25 грн., крім того ПДВ (20%) - 3 408,85 грн., всього разом з ПДВ 20 453,10 грн.

5. Перерахунок остаточної ціни природного газу та відповідної договірної вартості здійснюється Постачальником по закінченню календарного місяцю у якому відбулася передача такого газу, з урахуванням перерахунку рентних платежів.

6. Тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, сплата якого передбачена п. 4.4. Договору, встановлено Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 р. № 3013 в розмірі 136,576 грн. за 1000 куб. м. на добу без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 163,89 грн. за 1000 куб. м. на добу.

7. Споживач здійснює оплату в такому порядку: Споживач здійснює оплату 100 % розрахованої договірної вартості, зазначеної в цьому Договорі, не пізніше ніж за 5 календарних днів до початку постачання природного газу.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов Договору, у лютому 2022 року позивач передав у власність відповідача природний газ в загальному об`ємі 3,95100 тис.куб.м.

Згідно коригуючого акту № 8610 від 21.06.2022 до акту приймання-передачі природного газу №3724 від 28.02.2022 остаточна вартість спожитого газу становить 82 982,27 грн.

Відповідачу було направлено вказані акти на електронну адресу Споживача через програму 1С.

Порушення ТОВ "ЕКОБІОТЕК-УКРАЇНА" умов договору № 101/ПГ-3052-К/СГ від 19.01.2022 в частині повної та своєчасної оплати за спожитий газ, зокрема, наявність заборгованості у розмірі 82 982,27 грн і стала підставою для нарахування ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" пені, 3% річних та інфляційних втрат, а також звернення до господарського суду із даним позовом.

Отже, предметом апеляційного перегляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з неналежним виконанням умов договору в частині оплати спожитого газу.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України зарахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ч.1. ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини сторін у даній справі стосуються сфери постачання природного газу відносини які виникли на підставі укладеного між ними Договору №101/ПГ-3052-К/СГ від 19.01.2022.

За положеннями ч. 1ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Постачання природного газу постачальником здійснюється на підставі відповідного договору. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну отриманого товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконано взяті на себе обов`язки за Договором та поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 82 982,27 грн, за лютий 2022, позивач передав у власність відповідача природний газ в загальному об`ємі 3,95100 тис.куб.м. (згідно коригувального акту №8610 від 21 червня 2022 остаточна вартість спожитого газу згідно акту приймання-передачі природного газу №3724 від 28.02.2022 з урахуванням коригування становить 82982,27 грн).

Судова колегія звертає увагу, що відповідачем не заперечується факт поставки позивачем природного газу в загальному об`ємі 3,95100 тис.куб.м.

Так, як зазначалося вище, пунктом 4.5.1 Договору сторонами погоджено, що споживач здійснює оплату розрахованої договірної вартості, зазначеної в Додатковій угоді до цього Договору, в такому порядку:

У п. 7 Додаткової угоди №1 сторони погодили, що споживач здійснює оплату 100% розрахованої договірної вартості, зазначеної в цьому Договорі, не пізніше ніж за 5 календарних днів до початку постачання природного газу.

Однак, як було вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем за спожитий природний газ.

Вказане свідчить про порушення ТОВ "ЕКОБІОТЕК-УКРАЇНА" абз. 1 п. 4.5.1 Договору та п. 7 Додаткової угоди №1 в частині оплати 100 % розрахованої договірної вартості, зазначеної в цьому Договорі, не пізніше ніж за 5 календарних днів до початку постачання природного газу.

За доводами скаржника - ТОВ "ЕКОБІОТЕК-УКРАЇНА", зі сторони Відповідача відсутній факт виникнення зобов`язання оплатити товар, і як наслідок, відсутні докази прострочення грошового зобов`язання, оскільки Позивач прострочив виконання господарського зобов`язання, оскільки не виконав дій, що передбачені Договором та чинним законодавством України щодо оформлення та направлення Постачальником Споживачу Акту приймання-передачі природного газу №3724 від 28.02.2022 та Коригуючого Акту №8610 від 21.06.2022 до акту приймання-передачі природного газу №3724 від 28.02.2022, які суд помилково визнав встановленими.

Так, відповідно до п. 3.11. Договору, приймання-передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у розрахунковому місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявністю) акту приймання-передачі природного газу (далі- Акт), в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу та його вартість. Зазначений акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Дійсно, умовами Договору передбачено підписання сторонами актів приймання-передачі природного газу, на підставі яких Споживач розраховується з Постачальником, виходячи з інформації щодо спожитого ним газу.

Як зазначив позивач та підтверджується матеріали справи, враховуючи перебування з 01.03.2022 Херсонської міської територіальної громади, тобто місцезнаходження відповідача, під тимчасовою окупацією Російської Федерації, що свідчить про неможливість направлення з оригіналу акту у письмовому вигляді на адресу споживача, постачальником було направлено акти приймання-передачі природного газу №3724 від 28.02.2022 та коригуючий акт № 8610 від 21.06.2022 на електронну адресу Споживача через програму 1С.

Судова колегія наголошує, що відповідач є суб`єктом ринку природного газу (як Споживач) та має ЕІС-код, який є персональним номером для ідентифікації суб`єкту ринку природного газу у газотранспортній інформаційній системі України та є необхідною умовою для газопостачання як побутовим, так і непобутовим споживачам, оскільки використовуються для обліку природного газу.

Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1382/27827, були затверджені Правила постачання природного газу.

Пунктом 3 розділу І Правил постачання природного газу визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.

Споживач, що не є побутовим, автоматично виключається з Реєстру споживачів діючого постачальника на Інформаційній платформі з дня початку періоду постачання природного газу постачальником.

Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VII цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об`єкті споживача.

Також, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2493 затверджено Кодекс газотранспортної системи, який є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.

Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.

Відповідно до пунктів 1 та 2 гл. 4 розділу IV Кодексу ГТС, інформаційна платформа має містити такі дані, зокрема: перелік точок входу/виходу до/із газотранспортної системи; інформацію про всіх суб`єктів ринку природного газу, включаючи споживачів, яким в установленому порядку присвоєні ЕІС-коди; ЕІС-код споживача та за наявності ЕІС-коди його точок обліку; EIC-код фізичної точки виходу з газотранспортної системи; дані закріплених за споживачем діючих постачальників та визначені ними періоди постачання; інформацію про фактичне добове споживання; інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця (М); дані періодів обмеження (припинення) газопостачання споживачу (якщо такі дані вносились по споживачу) з початку функціонування інформаційної платформи.

Згідно з п. 2 глави 7 розділу XII Кодексу ГТС, у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та може використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб`єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов`язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених Кодексом ГТС.

Веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень, (п. 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Усі операції, що здійснюються через інформаційну платформу, зберігаються з інформацією щодо відповідного користувача інформаційної платформи та часу здійснення операції.

Отже, суб`єкти ринку природного газу мають право доступ до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Положеннями п. 3.3. Договору передбачено, що споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги, визначені в порядку п. 3.1. цього Договору, використання природного газу у відповідному періоді і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу.

Таким чином, як позивач, так і відповідач мають можливість відстежувати обсяг природного газу, що поставляється/споживається суб`єктом ринку газопостачання, згідно з ЕІС-кодом такого суб`єкту.

Згідно наданої ТОВ «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» інформації, на виконання умов Договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято у лютому 2022 року 3,95100 тис.куб.м.

Вказані дані Оператора ГТС відповідачем не спростовано будь-яким доказом.

Отже, позивач провів нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГТС про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які були отримані ним в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Крім того, судова колегія враховує, що поставка природного газу здійснювалась на підставі відповідного Договору, а не актів приймання - передачі. Акт засвідчує лише здійснення господарської операції та є документом, який є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Тобто, акт приймання-передачі газу передбачений саме відповідним Договором; відповідач погоджувався з даною умовою та її не оскаржував.

Згідно п. 5.2.1. споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу та інших платежів згідно з умовами цього договору.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч. 1 ст. 691 Цього кодексу).

Верховний Суд зазначав, що ненадіслання позивачем відповідачу через засоби поштового зв`язку акта та рахунку не може бути підставою для висновку про ненастання строку оплати, оскільки передача інформації про остаточні щодобові подачі та відбори між оператором ГТС та замовником відбувається в електронному вигляді через інформаційну платформу (п. 5.21 постанови Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 924/1135/20).

Подібна позиція наведена також у постановах Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 924/362/21, від 29.06.2022 у справі № 906/184/21, від 21.02.2024 у справі № 904/7327/21.

Разом з цим, як вже було зазначено, матеріали справи містять докази надіслання постачальником акт приймання-передачі природного газу №3724 від 28.02.2022 та коригуючий акт № 8610 від 21.06.2022 на електронну адресу Споживача через програму 1С, що підтверджується матеріалами справи. При цьому умовами договору не передбачено обов`язкову умову надіслання акту приймання-передачі лише поштовим зв`язком.

З огляду на те, що у матеріалах справи наявні докази споживання відповідачем у лютому 2022 газу, що поставлявся позивачем, враховуючи вищенаведені обставини даної справи та приписи чинного законодавства, судова колегія зазначає, що Договір поставки природного газу є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим Договором.

Таким чином, враховуючи прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОБІОТЕК-УКРАЇНА" від позивача у лютому 2022 року 3,95100 тис.куб.м. природнього газу загальною вартістю 82 982,27 грн, що не заперечується відповідачем, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що у відповідача виник обов`язок оплатити вказаний товар, що у свою чергу, спростовує заперечення відповідача в цій частині.

Апеляційна колегія звертає увагу на те, що контррозрахунків основного боргу відповідачем суду не надано, що свідчить про згоду відповідача із заявленим позивачем обсягом спожитого Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОБІОТЕК-УКРАЇНА" природного газу, а тому позовна вимога щодо стягнення 82 982,27 грн основної заборгованості за спожитий відповідачем газ протягом лютого 2022 є обґрунтованою.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат, судова колегія вказує таке.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України.

Так за ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Варто зауважити, що передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, інфляційні втрати і 3% річних за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №908/639/18, від 05.07.2018 у справі №905/978/17, від 11.05.2018 у справі №922/3087/17 та від 26.04.2018 у справі №910/11857/17).

Проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц та підтверджені постановою ВП ВС від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При перевірці здійсненого позивачем розрахунку 3% річних в сумі 3 151,05 грн та інфляційних втрат у сумі 19173,08 грн, за вибрані позивачем періоди, судом встановлено їх обґрунтованість та арифметичну правильність, с чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Доводи скаржника, що відповідно до ст. 220, ст. 221 ГК України не настало прострочення боржника при виконанні зобов`язання, оскільки настало прострочення кредитора, судова колегія відхиляє, оскільки, як вже неодноразово зазначалося, постачальником було направлено акти приймання-передачі природного газу №3724 від 28.02.2022 та коригуючий акт № 8610 від 21.06.2022 на електронну адресу Споживача через програму 1С, що не заперечується умовами укладеного між сторонами договору.

Крім того п. 3.9. Договору сторони погодили, що постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Перехід права власності на газ від постачальника до споживача здійснюється у точках виходу з газотранспортної системи (ГТС) до газорозподільної системи (ГРМ). Після переходу права власності на газ, споживач несе усі ризики і приймає на себе всю відповідальність пов`язану з правом власності на газ. Пунктом 3.1 Договору встановлено, що обсяги постачання визначаються в Додаткових угодах до цього Договору.

Так, додатковою угодою №1 від 28.01.2022 сторони погодили замовлений обсяг природного газу у лютому 2022 - 12,600 тис. куб. м. Пунктом 4 ДУ №1 ціна природного газу за 1000 куб. м. визначено 17 044,25 грн., крім того ПДВ (20%) 3 408,85 грн, всього з ПДВ 20 453,10 грн.

Як вже зазначалося вище, пунктом 4.5.1 Договору та пунктом 7 Додаткової угоди №1 сторони погодили: Споживач здійснює оплату в такому порядку: - споживач здійснює оплату 100% розрахованої договірної вартості, зазначеної в цьому Договорі, не пізніше ніж за 5 календарних днів до початку постачання природного газу.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Тому, у відповідності до вимог ч. 1 статті 692 ЦК України, пункту 4.5.1 Договору та пункту7 Додаткової угоди №1, настало прострочення споживача відповідача, чим спростовуються доводи скаржника в цій частині.

Щодо звільнення відповідача від виконання договірного зобов`язання на період дії форс-мажорних обставин.

Згідно зі ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів бере до уваги, що форс мажорні-обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Таким чином, у будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань.

Крім того, у ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ст. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов`язанням / обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Отже, єдиним документом, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат.

При цьому, таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовились, однак, це не пов`язує суд, у випадку виникнення спору між сторонами, щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Відтак, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що відповідачем не надано до матеріалів справи відповідного сертифікату про наявність форс-мажорних обставин, виданого саме відповідачу щодо засвідчення відповідних обставин, які вплинули на діяльність безпосередньо останнього.

Так, Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія РФ проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Однак, вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований Всім, кого це стосується, тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22.

Також, як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.12.2023 у справі №922/193/23, лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Враховуючи вказане, колегія суддів констатує, що лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретно щодо правовідносин між сторонами в частині обов`язку останнього сплачувати вартість спожитого природного газу за спірним Договором постачання природного газу.

При цьому, апеляційна колегія зазначає, що відповідач-1 не був позбавлений можливості звернутися до ТПП України за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, та довести дію відповідних форс-мажорних обставин в межах актуальних для нього правових питань.

Ураховуючи викладене, доводи апелянта та його посилання на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 колегією суддів відхиляються.

При цьому, форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань (як і не змінює строків такого виконання); цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.05.2024 у справі №913/308/23.

Крім того, у своїй постанові від 21.08.2022 у справі №910/15264/21 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду звернув увагу на те, що настання форс-мажору не є підставою для зміни умов договору та звільнення від виконання зобов`язання. Зокрема, суд касаційної інстанції вказав, що Продовження строку дії договору та строку виконання зобов`язань внаслідок форс-мажору чи інших обставин є можливим лише якщо сторони це прямо вказали в умовах договору, або уклали додаткову угоду про це за взаємною згодою сторін вже після виникнення таких обставин.

Таким чином, твердження апелянта про те, що він звільнений на період дії воєнного стану в Україні від зобов`язань, що виникли на підставі Договору постачання природного газу від 15.12.2021 №15/12/21/-ЕГ-126, є хибними.

Доводи скаржника про відсутність досудового врегулювання спору судова колегія відхиляє, оскільки згідно з рішенням Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 09.07.2002 (справа №1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача, в якій останній просить рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2024 у справі №916/3405/23 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 11209,96 грн, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом правомірно, обгрунтовано, відповідно до умов діючого законодавства, на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України зменшено розмір пені до 5000 грн, зважаючи на наступне.

У відповідності до положень ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Місцевим господарським судом вірно перевірені надані розрахунки позивача та встановлено, що позивачем розмір пені за Договором у періоди лютого 2022, який складає суму в розмірі 16209,96 грн визначений арифметично вірно.

Разом з цим, місцевий господарський суд, враховуючи інтереси сторін, відсутність у матеріалах справи доказів спричинення збитків Позивачу, компенсацію втрат від інфляції та стягнення 3% річних, вважав за можливе зменшити суму пені до 5000 грн.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із наведеним вище висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Згідно із приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас закріплений законодавцем в статті 3 Цивільного кодексу України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

У постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21 викладено висновок про те, що частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України, з урахуванням положень статті 3 Цивільного кодексу України щодо загальних засад цивільного законодавства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови якщо її розмір значно перевищує розмір збитків.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені, штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені, штрафу.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).

Верховний Суд у постанові від 29.05.2023 у справі № 904/907/22 дійшов висновку, що норма частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення. Водночас, тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Конституцій суд України у рішенні від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013 зазначив, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Таким чином, на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21).

Так, у п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 року у справі №910/353/19).

Проте, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 року у справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 року у справі №916/553/19, від 22.11.2019 року у справі № 922/937/19).

Разом з тим, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі №902/855/18).

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Судова колегія наголошує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19, від 26.01.2021 №916/880/20.

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 ГПК).

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 у справі №916/878/20.

З урахуванням конкретних обставин даної справи, які мають юридичне значення, судом враховано:

-відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору;

-очевидну неспівмірність заявлених до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання;

-правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання, при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

-пеня не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та суми інфляційних втрат;

-відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання;

-з урахуванням конкретних обставин і в їх сукупності, зменшення розміру пені на 90% є оптимальним балансом інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що Господарським судом Одеської області правомірно, обгрунтовано, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, відповідно до умов діючого законодавства, на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України зменшено розмір суми пені до 5000 грн.

Визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб`єктивним правом суду, і в даному випадку ним було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та матеріальний стан як відповідача, так і позивача у даній справі.

Такий висновок ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України (зокрема, статей 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України) та відповідає сформованій та сталій судової практиці, у тому числі суду касаційної інстанції, щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Таким чином, доводи апеляційних скарг не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного у справі судового рішення, оскільки їм вже було надано належну оцінку судом першої інстанції, вони не спростовують зроблених судом висновків про наявність підстав для часткового стягнення з відповідача суми пені.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржників, що викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційних скаргах порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2024 у справі №916/3405/23.

За таких обставин, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБІОТЕК-УКРАЇНА" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2024 у справі №916/3405/23 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБІОТЕК-УКРАЇНА" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2024 у справі №916/3405/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 25.07.2024 у справі №916/3405/23 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяА.І. Ярош

Судді:Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська


Суд	Південно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	29.10.2024
Оприлюднено	01.11.2024
Номер документу	122675694
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв