Постанова

від 23.10.2024 по справі 917/1986/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 917/1986/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

за участю:

прокурора Горгуль Н.В. на підставі посвідчення №072883 від 01.03.2023;

1-го відповідача не з`явився;

2-го відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Удай-агро", с.Духове, Лубенський район, Полтавська область, (вх. №1276 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 27.09.2022 у справі №917/1986/21 (суддя Кльопов І.Г., ухвалене в м.Полтава, дата складення повного тексту 10.10.2022)

за позовом: керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області, Полтавська область, м.Лубни,

до 1-го відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Удай-агро", с.Духове, Лубенський район, Полтавська область,

до 2-го відповідача: Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області, смт.Новооржицьке, Оржицький район, Полтавська область,

про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Лубенської окружної прокуратури Полтавської області звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Удай-агро" та Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області, в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області від 22.03.2021 №132 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки";

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений 23.03.2021 між Новооржицькою селищною радою Лубенського району Полтавської області та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Удай-агро" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5322881300:05:008:0020 площею 14,0122га, яка розташована за межами населеного пункту с.Духове Лубенського району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Удай-агро" на земельну ділянку загальною площею 14,0122га, кадастровий номер 5322881300:05:008:0020, яка знаходиться на території Духівської сільської ради Лубенського району Полтавської області, зареєстрованого у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області Васильченко В.М. від 11.05.2021, номер запису про інше речове право 58044691 та припинити право оренди на вказану земельну ділянку Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Удай-агро";

- зобов`язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Удай-агро" повернути територіальній громаді в особі Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області земельну ділянку площею 14,0122га з кадастровим номером 5322881300:05:008:0020, що розташована за межами населеного пункту с.Духове Лубенського району Полтавської області.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що після закінчення строку дії договору від 01.10.2012 СТОВ "Удай - Агро" не реалізувало своє переважне право на укладання договору оренди землі на новий строк із розпорядником земельної ділянки, яким до 01.01.2013 було ГУ Держгеокадастру у Полтавській області. Незважаючи на припинення орендних правовідносин за договором оренди землі від 01.10.2012 та відсутність підстав для задоволення заяви СТОВ "Удай-агро", Новооржицькою селищною радою Лубенського району Полтавської області було прийнято рішення «Про поновлення договору оренди земельної ділянки» за № 132 від 22.03.2021, та в подальшому 23.03.2021 укладено з СТОВ "Удай-агро" договір оренди землі.

Прокурор наголошував, що рішення Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області від 22.03.2021 про поновлення договору оренди землі є незаконним та має бути скасовано, а договір від 23.03.2021 має бути визнаний недійсним, оскільки строк оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5322881800:05:008:0020 загальною площею 14,0122 га закінчився 19.11.2017, тому відповідно право оренди такої земельної ділянки повинно було передаватись у спосіб визначений Земельним кодексом України в редакції чинній станом на день прийняття рішення, а саме - за результатами проведених земельних торгів.

У відзиві на позовну заяву поданому до господарського суду Полтавської області 24.01.2024 1-ий відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Зокрема, 1-ий відповідач наголошував на тому, що він неодноразово звертався до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з заявою з додатками про намір продовжити дію договорів оренди по двох земельних ділянках: договір оренди №532288184004184 на земельну ділянку кадастровим номером 5322881300:05:008:0020 площею 14,0122га (спірна земельна ділянка) договір оренди №532288184004188 на земельну ділянку площею 21.41га. кадастровим номером 5322881300:05:008:0019 (12.04.2017 за вих.№77, 06.07.2017 за вих. №747).

Відповіддю ГУ Держгеокадастру у Полтавській області за вих. №27-16-0.6-10025/2-17 від 28.12.2017 розглянуло звернення щодо можливості поновлення договору оренди землі на ділянку площею 21,41га кадастровий номер 5322881300:05:008:0019 та не надало будь-якого заперечення щодо продовження дії договору оренди на земельну ділянку кадастровим номером 5322881300:05:008:0020 площею 14,0122га, у зв`язку із чим, відповідач був впевнений у погодженні та продовженні дії договору оренди на земельну ділянку кадастровим номером 5322881300:05:008:0020 площею 14,0122 га.

Разом з тим, не отримуючи тривалої інформації щодо підписаного договору на спірну земельну ділянку, листом від 15.05.2019 за вих. №47 відповідач повторно звернувся до управління з підписанням додаткової угоди для поновлення договору оренди землі. Листом за вих. №3479/0/26-19 від 17.05.2019 управління повідомило про закінчення терміну дії Витягу з Державного земельного кадастру та додатково повідомило про необхідність розробки та подання агрохімічного паспорту земельної ділянки.

На думку апелянта, ним було дотримано вимоги земельного законодавства щодо отримання земельної ділянки в оренду, а саме: не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору він направив орендодавцю письмове повідомлення щодо наміру продовжити дію договору та не отримав від нього відмови у місячний строк.

В силу того, що він правомірно користувався спірною земельною ділянкою протягом 2017-2021, продовжуючи сплачувати за нею орендну плату, звернення до Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області з заявою про продовження терміну дії договору оренди також є правомірним, з огляду на переважне право орендаря на поновлення договору оренди встановлене частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Крім того, 1-ий відповідач зазначав, що прокурор не мав обґрунтованих підстав для звернення до суду, оскільки не довів наявність порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи законних інтересів.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.09.2022 у справі №917/1986/21 позов задоволено; визнано незаконним та скасовано рішення Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області від 22.03.2021 №132 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки"; визнано недійсним договір оренди землі, укладений 23.03.2021 між Новооржицькою селищною радою Лубенського району Полтавської області та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Удай-агро" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5322881300:05:008:0020 площею 14,0122га, яка розташована за межами населеного пункту с.Духове Лубенського району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Удай-агро" (код ЄДРПОУ 30946412) на земельну ділянку загальною площею 14,0122га, кадастровий номер 5322881300:05:008:0020, яка знаходиться на території Духівської сільської ради Лубенського району Полтавської області, зареєстрованого у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області Васильченко В.М. від 11.05.2021, номер запису про інше речове право 58044691 та припинено право оренди на вказану земельну ділянку Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Удай-агро"; зобов`язано Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Удай-агро" повернути територіальній громаді в особі Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області земельну ділянку площею 14,0122га з кадастровим номером 5322881300:05:008:0020, що розташована за межами населеного пункту с.Духове Лубенського району Полтавської області; стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Удай-агро" на користь Полтавської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 4540,00грн.; стягнуто з Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області на користь Полтавської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 4540,00грн.

Відповідні висновки місцевого господарського суду мотивовані тим, що рішення Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області від 22.03.2021 №132, було прийнято майже через 4 роки після припинення орендних правовідносин у позаконкурентному порядку після втрати СТОВ «Удай-Агро» переважно права на продовження договору з порушенням вимог земельного законодавства. А отже, дане рішення підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а укладений на його підставі договір оренди землі від 23.03.2021 підлягає визнанню недійсним з одночасним скасуванням запису у Державному реєстрі речові прав на нерухоме майно.

Враховуючи викладене, земельна ділянка площею 14,0122 га кадастровий номер 5322881800:05:008:0020, що розташована за межами населено пункту с. Духове Лубенського району Полтавської області підлягає поверненню від СТОВ "Удай-Агро" територіальній громаді в особі Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Удай-агро" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить у задоволенні позову керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області до Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Удай Агро" про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим відповідачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 поновлено Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Удай-агро" строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Полтавської області від 27.09.2022 у справі №917/1986/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Удай-агро" на рішення господарського суду Полтавської області від 27.09.2022 у справі №917/1986/21; ухвалено господарському суду Полтавської області надіслати на адресу Східного апеляційного господарського суду справу №917/1986/21 та призначити справу до розгляду на 08.02.2023 об 11:00 год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 оголошено в судовому засіданні перерву до 06.03.2023 о 13:45год.

09.02.2023 прокурором було подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№1675), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Удай-агро", рішення господарського суду Полтавської області від 27.09.2022 у справі №917/1986/21 залишити без змін.

27.02.2023 Новооржицькою селищною радою Лубенського району Полтавської області подано до апеляційного господарського суду письмові пояснення (вх.№2304), в яких просить суд задовольнити апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Удай-агро", скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 27.09.2022 у справі №917/1986/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області до Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Удай Агро" про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 зупинено провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Удай-агро" на рішення господарського суду Полтавської області від 27.09.2022 у справі №917/1986/21 до закінчення перегляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи №925/1133/18 та оприлюднення повного тексту постанови.; зобов`язано сторін повідомити Східний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження у справі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2024, у зв`язку із відставкою судді Бородіної Л.І. та відпусткою судді Мартюхіної Н.О., для розгляду справи №917/1986/21 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Гребенюк Н.В., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Удай-агро" на рішення господарського суду Полтавської області від 27.09.2022 у справі №917/1986/21; розгляд справи призначено у приміщенні Східного апеляційного господарського суду на 04.09.2024 об 11:30 год.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2024, у зв`язку із відпусткою судді Шутенко І.А., для розгляду справи №917/1986/21 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Гребенюк Н.В., суддя Тихий П.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 розгляд справи призначено на 09.10.2024 о 14:00г од.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2024, у зв`язку із відпусткою судді Гребенюк Н.В., для розгляду справи №917/1986/21 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 23.10.2024 прокурор заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Полтавської області від 27.09.2022 у справі №917/1986/21 залишити без змін.

Враховуючи, що прокурор з`явився в судове засідання та надав пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а інші сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.10.2012 між Лубенською районною державною адміністрацією (надалі- орендодавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Удай-агро" (надалі - орендар) було укладено договір оренди землі (надалі договір №1 т.1 а.с.24-25), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 14,0122га, кадастровий номер 5322881300:05:008:0020, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Духівської сільської ради Лубенського району Полтавської області (пункти 1, 2 договору №1).

Пунктом 8 договору №1 сторони погодили, що договір укладено на 5 років починаючи з 23.05.2012 (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію».

Орендну плату згідно з пунктом 9 договору №1 визначено у грошовій формі у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки землі, що становить за 14,0122га - 11905,04грн. в рік (849,62 грн. за 1 га ріллі).

Відповідно до пункту 37 договору №1 дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 43 договору №1).

Договір оренди землі від 01.10.2012 зареєстровано у відділі Держкомзему у Лубенському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.11.2012 за № 532288184004184.

Звертаючись до суду з відповідним позовом прокурор зазначав, що відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області за № 10-16-0.6-6564/2-21 від 21.09.2021 договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5322881800:05:008:0020 між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та СТОВ "Удай-агро" протягом 2017-2020 років не укладався (т.1 а.с.38).

Отже, після закінчення строку дії договору №1 орендар - СТОВ "Удай-агро" не реалізувало своє переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк із розпорядником земельної ділянки, яким з 01.01.2013 було Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області.

В подальшому, наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 10.12.2020 № 32-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» вирішено передати Новооржицькій селищній раді Лубенського району (Оржицького району) Полтавської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 2746,4088га, які розташовані за межами населених пунктів згідно з актом приймання-передачі (т.1 а.с.39).

Рішенням Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області від 26.01.2021 «Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність» № 26 вирішено прийняти у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 2718,8708 га, які розташовані за межами населених пунктів згідно з актом приймання-передачі; доручено селищному голові у встановленому законодавством порядку підписати з начальником Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області акт приймання-передачі вищезазначених земельних ділянок, згідно з п. 1 цього рішення (т.1 а.с.40).

Серед переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що передаються із державної у комунальну власність, вказаних у додатку до Акту приймання-передачі земельних ділянок від 10.12.2020, під № 208 зазначено спірну земельну ділянку з кадастровим номером 5322881800:05:008:0020 площею 14,0122га, що розташована на території Новооржицької селищної ради Лубенського району, із цільовим призначенням - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с.41-43).

18.02.2021 на адресу Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області надійшла заява за вих.№15 від 18.02.2021 від СТОВ "Удай-агро" з проханням поновити договір оренди землі від 01.10.2012, зареєстрований у відділі Держкомзему у Лубенському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.11.2012 за №532288184004184, межі якої визначено в натурі (на місцевості) без зміни її цільового призначення, площею 14,0122га, кадастровий номер 5322881800:05:008:0020, що розташована на території Духівського старостату Лубенського району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з пропозицією встановити орендну плату в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі (т.1 а.с.31).

Прокурор наголошував, що на момент подання відповідної заяви СТОВ "Удай-агро", строк дії договору оренди землі від 01.10.2012 закінчився, та відповідно СТОВ «Удай- Агро» втратило переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, оскільки договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5322881800:05:008:0020 площею 14,0122га після закінчення строку дії 19.11.2017 не було поновлено у встановленому законом порядку.

Проте, незважаючи на припинення орендних правовідносин за договором оренди землі від 01.10.2012 та відсутність підстав для задоволення заяви СТОВ «Удай- Агро», 22.03.2021 Новооржицькою селищною радою Лубенського району Полтавської області було прийнято рішення «Про поновлення договору оренди земельної ділянки» за №132 (т.1 а.с.37), яким вирішено:

« 1. Поновити терміном на 5 (п`ять) років, договір оренди землі від 01.10.2012, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Лубенському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.11.2012 за № 532288184004184, межі якої визначено в натурі (на місцевості) та без зміни її цільового призначення, площею 14,0122га, кадастровий номер 5322881800:05:008:0020, розташовану на території Духівського старостату Лубенського району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

2.Встановити орендну плату за користування СТОВ "Удай-агро" земельною ділянкою площею 14,0122 га в розмірі 12% від її нормативної грошової оцінки.

3. Доручити селищному голові Новооржицької селищної ради Тітенко А.П. оформити з орендарем земельної ділянки додаткову угоду до Договору оренди землі від 01.10.2012.

4. СТОВ "Удай-агро" забезпечити проведення державної реєстрації права оренди зазначеної вище земельної ділянки.

5. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію з питань комунальної власності, інфраструктури, транспорту, житлово-комунальної господарства, земельних відносин, будівництва, архітектури та просторового планування, збереження навколишнього природного середовища, освіти, культури, охорони здоров`я, фізичного виховання та соціальної політики».

В подальшому, рішенням Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області від 26.08.2021 № 31 вирішено виправити допущену механічну помилку в друкованому тексті пункту 1 рішення Новооржицької селищної ради від 22.03.2021 № 132 - замінивши по тексту словосполучення 5 (п`ять) років на 10 (десять) років (т.1 а.с.44).

23.03.2021 між орендодавцем Новооржицькою селищною радою Лубенського району Полтавської області в особі голови Тітенка Анатолія Петровича та орендарем СТОВ "Удай-агро" укладено договір оренди землі (надалі договір №2), відповідно до умов якого орендодавець надає на підставі рішення №132 Новооржицької селищної ради Лубенського району від 22.03.2021, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (землі сільськогосподарського призначення), що знаходиться за межами населеного пункту с. Духове Лубенського району Полтавської області, встановлені в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку (пункт 1.1. договору №2).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 14,0122 га, кадастровий номер 5322881800:05:008:0020 (пункт 2.3 договору №2).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що передається в оренду за цим договором 389 236,42грн. (пункт 2.4 договору №2).

Відповідно до пункту 3.1 договору №2 строк дії договору оренди землі складає 10 років.

Пунктом 4.1 договору №2 визначено, що орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється за погодженням сторін у розмірі 46708,37грн. за один повний рік користування земельною ділянкою, що у відсотковому співвідношенні становить 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної в п. 2.4 даного договору.

Договір оренди землі від 23.03.2021 зареєстрований 06.05.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право - 41862555.

Прокурор наголошував, що рішення Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області від 22.03.2021 про поновлення договору оренди землі є незаконним та має бути скасовано, а договір від 23.03.2021 має бути визнаний недійсним, оскільки строк оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5322881800:05:008:0020 загальною площею 14,0122га закінчився 19.11.2017, тому відповідно право оренди такої земельної ділянки повинно було передаватись у спосіб визначений Земельним кодексом України у редакції чинної станом на день прийняття рішення, а саме - за результатами проведених земельних торгів.

Вказані обставини і стали підставою для звернення 24.12.2021 керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області до господарського суду Полтавської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Удай-агро" та Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області, в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області від 22.03.2021 №132 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки";

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений 23.03.2021 між Новооржицькою селищною радою Лубенського району Полтавської області та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Удай-агро" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5322881300:05:008:0020 площею 14,0122га, яка розташована за межами населеного пункту с.Духове Лубенського району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Удай-агро" на земельну ділянку загальною площею 14,0122га, кадастровий номер 5322881300:05:008:0020, яка знаходиться на території Духівської сільської ради Лубенського району Полтавської області, зареєстрованого у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області Васильченко В.М. від 11.05.2021, номер запису про інше речове право 58044691 та припинити право оренди на вказану земельну ділянку Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Удай-агро";

- зобов`язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Удай-агро" повернути територіальній громаді в особі Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області земельну ділянку площею 14,0122га з кадастровим номером 5322881300:05:008:0020, що розташована за межами населеного пункту с.Духове Лубенського району Полтавської області (т.1 а.с.1-64).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.09.2022 у даній справі позов задоволено, з підстав викладених вище (т.1 а.с.194-201)

Досліджуючи питання наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17).

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина третя статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.

У судовому процесі, зокрема в господарському, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Подібний за змістом висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц та від 27.02.2019 у справі №761/3884/18.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Зміст частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено, що не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

У даній справі 1-й відповідач - Новооржицька селищна рада Лубенського району Полтавської області, здійснюючи право розпорядження землею в межах територіальної громади, є учасником цивільних правовідносин (стороною договору оренди землі). Отже, Новооржицька селищна ради Лубенського району Полтавської області представляє інтереси територіальної громади, проте, в цій справі вона є відповідачем, оскільки вчинила дії, які порушують інтереси громади, а саме, прийняла рішення про передачу земельної ділянки в оренду 1-му відповідачу Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Удай-агро" без проведення земельних торгів, тому прокурор самостійно подає цей позов.

З цього приводу судова колегія зазначає, що 11.06.2024 Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову у справі №925/1133/18, висновки, викладені в якій, колегія суддів вважає за необхідне врахувати під час апеляційного перегляду даної справи.

Так, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній вище постанові дійшла висновку, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

Як було зазначено вище, у даній справі позов подано керівником Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави без визначення органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій щодо спірних відносин, а позовні вимоги обґрунтовані тим, що передача спірної земельної ділянки без проведення торгів порушує економічні інтереси держави, призводить до втрати можливості отримання територіальною громадою максимального розміру орендної плати за використання земельної ділянки.

Прокурор наголошував на тому, що необхідність захисту інтересів держави у даній справі зумовлена прийняттям органом місцевого самоврядування незаконного рішення щодо розпорядження землею, яка згідно зі статтею 14 Конституції України є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Таким чином, спірна угода, укладена представницьким органом територіальної громади, порушує економічні права територіальної громади, у зв`язку з чим прокурор мав не тільки право, але й обов`язок здійснити захист інтересів держави шляхом звернення з позовом у цій справі.

З огляду на заявлену прокурором вимогу про визнання незаконним та скасування рішення 2-го відповідача, її обґрунтування, визнання недійсними договору, однією зі сторін якого він є, а також відсутність іншого органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у справі, що розглядається, на думку судової колегії, прокурор правомірно визначив Новооржицьку селищну раду Лубенського району Полтавської області відповідачем у даній справі та обґрунтував підстави для представництва інтересів держави відсутністю органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що відповідно до приписів статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом «в» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до положень статті 83 Земельного кодексу України (в редакції станом на 17.03.2021) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю (ч. 1). У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності (п. «а» ч. 2).

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (частина 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»),

У відповідності до статті 8 Земельного кодексу України, пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно та в порядку, визначеному Земельним кодексом України.

Відповідно до статей 1 та 2 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина 1 статті 93 Земельного кодексу України).

Поняття договору оренди землі визначено статті 13 Закону України "Про оренду землі", за приписами якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (частина 1 статті 6 Закону України «Про оренду землі»).

Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк врегульовано положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на 17.03.2021). Згідно із ч. 1 цієї статті після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі (ч. 2). До листа- повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору; при укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін (ч.ч. 4,5). Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України (ч.ч.6,7).

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов`язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору орендну сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди (правова позиція міститься в постанові ВП ВС від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц).

Як під час розгляду справи місцевим господарським судом, так і під час апеляційного перегляду даної справи 1-ий відповідач - СТОВ "Удай-агро" наголошував на тому, що будучи належним виконавцем своїх обов`язків за договором оренди та маючи намір продовжити строк його дії, 12.04.2017 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з заявою вих.№ 77 про продовження дії договору щодо вказаної земельної ділянки (т.1 а.с.158).

За результатами розгляду вказаної заяви, листом від 04.05.2017 №19-16-0.3-3155/2-17 Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повідомило СТОВ "Удай-агро" про наявність правових підстав для поновлення лише земельної ділянки площею 14,0122га, кадастровий номер 5322881800:05:008:0020, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Духівської сільської ради Лубенського району Полтавської області у разі узгодження запропонованих управлінням змін до договору.

Зокрема, Управлінням було запропоновано змінити розмір орендної плати до 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 1 гектар відповідного сільськогосподарського угіддя, визначеної за матеріалами нормативної грошової оцінки земель 1995 - 1997 років з урахуванням індексації, укласти договір строком на 7 років, провести орендарю нормативну грошову оцінку земельної ділянки та розробити агрохімічний паспорт поля (т.1 а.с.159-160).

У відповідь на вказаний лист, 06.07.2017 СТОВ "Удай-агро" було направлено на адресу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області заяву вих.№747, в якій зазначало, що повністю погоджується на запропоновані умови та просив поновити договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5322881800:05:008:0020 загальною площею 14,0122га. (т.1 а.с.161).

За результатами розгляду вказаної заяви, листом від 14.07.2017 №27-16-0.332-5258/2-17 Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повідомило СТОВ "Удай-агро" про те, що до заяви не було додано проекту додаткової угоди до договору оренди землі (т.1 а.с.168).

Крім того, 12.10.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області було направлено на адресу СТОВ "Удай-агро "лист №27-16-0.6-7887/2-17 (т.1 а.с.163-164), в якому було повідомлено про те, що середній розмір орендної плати за результатами проведення земельних торгів по Полтавській області у 2017 складає 14,07% від нормативної грошової оцінки.

З метою забезпечення раціонального використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, прозорості діяльності системи управління земельними ресурсами, уникненню надання переваг одному орендарю перед іншим в частині встановлення розміру орендної плати у відсотках від нормативної грошової оцінки, з метою покращення розвитку благоустрою соціальної сфери села, збільшення надходжень до місцевих бюджетів Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області було запропоновано максимально збільшити відсоткову ставку шляхом укладання додаткової угоди до договору оренди землі, а саме 12% орендної плати, що відповідає п. 288.5.2, ст. 288. Податкового кодексу України.

У разі недосягнення згоди щодо внесення змін до зазначеного договору оренди землі Головне управління буде ініціювати розірвання такого договору оренди землі в судовому порядку.

У відповідь на вказані листи, 20.11.2017 СТОВ "Удай-агро" було направлено на адресу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області заяву вих.№77, в якій зазначало, що повністю погоджується на запропоновані умови та просив поновити договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5322881800:05:008:0020 загальною площею 14,0122га., направити на його адресу договори оренди з орендною платою в розмірі 12%. До вказаного листа також було додано Агрохімічний паспорт на земельні ділянки (т.1 а.с.161).

За результатами розгляду вказаної заяви, листом від 28.12.2017 №27-16-0.6-10025/2-17 Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повідомило СТОВ "Удай-агро" про відсутність підстав для поновлення договору оренди землі.

Апелянт вважає, що у вказаному листі Головним управління Держгеокадастру у Полтавській області не було надано будь-якого заперечення щодо продовження дії договору оренди на земельну ділянку кадастровим номером 5322881300:05:008:0020 площею 14,0122га, у зв`язку із чим, він був впевнений у погодженні та продовженні дії договору оренди на земельну ділянку кадастровим номером 5322881300:05:008:0020 площею 14,0122га.

Разом з тим, не отримуючи тривалої інформації щодо підписаного договору на спірну земельну ділянку, листом від 15.05.2019 за вих. №47 повторно звернувся до управління з підписанням додаткової угоди для поновлення договору оренди землі (т.1 а.с.168).

У відповідь на вказаний лист, 17.05.2019 Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повідомило про залишення без задоволення клопотання про поновлення договору оренди землі (т.1 а.с.169-170).

На думку апелянта, ним було дотримано вимоги земельного законодавства щодо отримання земельної ділянки в оренду, а саме: не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору він направив орендодавцю письмове повідомлення щодо наміру продовжити дію договору та не отримав від нього відмови у місячний строк.

В силу того, що він правомірно користувався спірною земельною ділянкою протягом 2017-2021, продовжуючи сплачувати за нею орендну плату, звернення Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області з заявою про продовження терміну дії договору оренди також є правомірним, з огляду на переважне право орендаря на поновлення договору оренди встановлене частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Судова колегія зазначає, що частина 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Листування між СТОВ "Удай-агро" та Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області з питання продовження оренди спірної земельної ділянки свідчить саме про заперечення орендодавця щодо можливості продовження договору оренди землі на тих самих підставах, які визначені попереднім договором оренди землі та відсутність підстав для його продовження в силу приписів частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі».

В контексті спірних правовідносин, судова колегія враховує правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 159/5756/18, в якій суд вказав, що у контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця акцентовано, що він має право заперечити стосовно такого поновлення згідно із частиною шостою статті 33 цього Закону і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини шостої зазначеної статті.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону). Вказана позиція також висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 у справі №903/1030/19.

Аналізуючи листування між СТОВ "Удай-агро" та ГУ Держгеокадастру у Полтавській області щодо поновлення договору оренди земельної ділянки площею 14,0122 га, кадастровий номер 5322881800:05:008:0020, судова колегія приходить до висновку про те, СТОВ "Удай-агро" не було своєчасно вжито заходів для виконання всіх умов, необхідних для продовження договору оренди спірної земельної ділянки.

Так, зокрема, у листі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 19-16-0.3- 3155/2-17 від 04.05.2017 визначено умови, за яких наявні правові підстави для поновлення договору оренди спірної земельної ділянки.

Листом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 27-16-0.332- 5258/2-17 від 14.07.2017 повідомлено СТОВ "Удай-агро" про те, що останнім не надано проекту додаткової угоди до договору оренди землі, що є порушенням частини 3 статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Вказане зауваження було повторно викладене Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області в листі № 27-16-0.6-10025/2-17 від 28.12.2017.

Також, СТОВ "Удай-агро" не було надано ГУ Держгеокадастру у Полтавській області агрохімічного паспорту спірної земельної ділянки. В листі № 77 від 20.11.2017 відповідач лише вказує, що додає агрохімічні паспорти на земельні ділянки, проте додатки до листа відсутні. Інших підтверджуючих документів про надіслання СТОВ «Удай-агро» до ГУ Держгеокадастру у Полтавькій області або вручення представнику Управління агрохімічного паспорту на земельну ділянку площею 14,0122 га, кадастровий номер 5322881800:05:008:0020, не надано.

Отже, СТОВ "Удай-агро" не мало законних підстав для поновлення договору оренди землі в силу приписів частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Крім того, слід зазначити, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 15 частини 2 статті 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі поновлення договорів оренди землі, укладення договорів оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря.

Таким чином Закон передбачає, що набуттю права на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності передує проведення земельних торгів, за результатами яких приймається рішення органом державної влади або місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи укладається договір купівлі-продажу права оренди з наступним укладенням договору оренди земельної ділянки.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, строк оренди земельної ділянки площею 14,0122 га з кадастровим номером 5322881800:05:008:0020 закінчився 19.11.2017, тому відповідно право оренди такої земельної ділянки повинно було передаватись у спосіб визначений Земельним кодексом України у редакції чинної станом на день прийняття рішення, а саме за результатами проведених земельних торгів.

В даному випадку, матеріалами справи підтверджується, що аукціон, щодо передачі в оренду згаданих земельних ділянок державної власності не проводився, що є порушенням вищевказаних норм. Незаконна передача земельних ділянок СТОВ "Удай-агро" у спосіб не передбачений законодавством, порушує інтереси держави у сфері використання та охорони земель, ефективного і раціонального використання земельних ресурсів.

Таким чином, досліджені обставини в їх сукупності свідчать, що рішення Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області від 22.03.2021 №132, було прийнято майже через 4 роки після припинення орендних правовідносин у позаконкурентному порядку після втрати СТОВ "Удай-агро" переважного права на продовження договору з порушенням вимог земельного законодавства.

Частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеві самоврядування в Україні» визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам Україні визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора в частині визнання незаконним та скасування рішення Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області від 22.03.2021 №132 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки".

Щодо позовних вимог в частині визнати недійсним договору оренди землі, укладеного 23.03.2021 між Новооржицькою селищною радою Лубенського району Полтавської області та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Удай-агро" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5322881300:05:008:0020 площею 14,0122га, яка розташована за межами населеного пункту с.Духове Лубенського району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, судова колегія зазначає наступне.

У відповідності до частин 1 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочинну є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно за статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки спірний договір оренди землі укладено на підставі рішення Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області від 22.03.2021 №132 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки", яке прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, колегія суддів вважає, що вказаний договір є таким, що суперечить положенням статті 122 Земельного кодексу України і підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільний кодекс України.

Щодо позовних вимог прокурора в частині зобов`язання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Удай-агро" повернути територіальній громаді в особі Новооржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області земельну ділянку площею 14,0122га з кадастровим номером 5322881300:05:008:0020, що розташована за межами населеного пункту с.Духове Лубенського району Полтавської області, колегія суддів вважає, що оскільки ці вимоги є похідними від вимог про визнання недійсним договору оренди землі та приймаючи до уваги те, що спірний договір оренди землі, укладено в порушення вимог чинного законодавства, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Так, повернення спірних земельних ділянок належному власнику Новооржицькій селищній раді Лубенського району Полтавської області відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі Господарського кодексу та Земельного кодексу України в зв`язку з порушенням низки вимог Земельного кодексу України які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

Окрім цього, слід зазначити, що змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Пунктами 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судової рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення держави реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно ) законодавства (за наявності таких прав).

Отже, ефективним способом захисту порушених прав в даному випадку також є скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди СТОВ "Удай-агро" земельну ділянку загальною площею 14,0122га, кадастровий номер 5322881300:05:008:0020, яка знаходиться на території Духівської сільської ради Лубенського району Полтавської області, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області Васильченко В.М. від 11.05.2021, номер запису про інше речове право 5804465 та припинити право оренди СТОВ "Удай-агро".

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 27.09.2022 у справі №917/1986/21, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Удай-агро" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 27.09.2022 у справі №917/1986/21 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 30.10.2024

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий