Рішення

від 30.10.2024 по справі 903/748/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 жовтня 2024 року Справа № 903/748/24

Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального некомерційного підприємства "Нововолинська центральна міська лікарня", м. Нововолинськ, Волинська обл.

до відповідача: Фірми "Волиньфарм" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Луцьк

про стягнення 204 820 грн 68 коп

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

28.08.2024 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Комунального некомерційного підприємства "Нововолинська центральна міська лікарня" до Фірми "Волиньфарм" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 204820,68 грн, з яких: 171849,53 грн збитків, 32971,15 грн неустойки.

Позовна заява обґрунтована тим, що неналежне виконання відповідачем, взятих на себе зобов`язань згідно умов договору про закупівлю фармацевтичної продукції № 360-Т/2023 ЦЦ від 13.11.2023, призвело до завдання збитків позивачу.

Ухвалою суду від 02.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

16.09.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що ТОВ фірма «Волиньфарм» неодноразово в телефонному режимі і письмово зверталась до КНП «Нововолинська центральна міська лікарня» із проханнями та пропозиціями щодо зменшення обсягу закупівлі; покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Метою ТОВ фірма «Волиньфарм» було повною мірою виконати зобов`язання перед КНП «Нововолинська центральна міська лікарня» за договором про закупівлю фармацевтичної продукції №360-Т/2023 ЦЦ від 13.11.2023 та вжиття заходів щодо запобігання негативним наслідкам (у т.ч. збиткам) для позивача. Листом за вих. № АТП 27/12/23-1 від 26.12.2023 ТОВ фірма «Волиньфарм» просила продовження дії договору до 29.02.2024 саме через дефіцит на ринку певних препаратів. Надалі, ТОВ фірма «Волиньфарм» в листі № АТП 27/12/23-1 від 12.02.2024 запропоновано поставити КНП «НЦМЛ» товар еквівалентний позиції № 36 (згідно специфікації до даного договору) «Колістин-Віста пор д/р-ну д/ін чи інг 2млн МО фл №10» за своїми фармакологічними властивостями та із аналогічним складом діючих речовин, а саме: Коломіцин пор д/ін 2млн МО фл №10 (рн № UA/7533/01/02). Позивачу було запропоновано шляхом укладання додаткової угоди замінити пункт 8 специфікації до договору №360-Т/2023ЦЦ від 13.11.2023. 28 лютого 2024 року відповідач звернувся до КНП «Нововолинська центральна міська лікарня» із листом за вих. № АТП 28/02/24-3, в якому просило через дефіцит на ринку певних препаратів погодити зменшення обсягів закупівлі. Отже, відповідач невідкладно своєчасно повідомляв позивача, вживав всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, а також заходів щодо запобігання збиткам, позивачем не були прийняті до уваги та проігноровані неодноразові повідомлення відповідача щодо відсутності Амоксицилін та інгібітор бета-лактамази (Amoxicillin and beta-lactamase inhibitor) - Медоклав пор д/ін 1000 мг/200мг №10 (країна виробника - Кіпр) та Фітоменадіон (Phytomenadione) - Канавіт р-н д/ін 10 мг/1 мл №5. Відтак, відповідач вважає, що належним чином виконував взяті на себе зобов`язання з поставки замовнику товару за умовами цього договору, однак, у зв`язку з відсутністю на ринку певних товарів (препаратів) ТОВ фірма «Волиньфарм» була позбавлена можливості здійснити поставку товару в повному обсязі. Натомість, відповідачем була запропонована можливість замінити товар на аналогічний, однак позивачем дана пропозиція була проігнорована. Крім того, відповідач вказує, що зміст тендерної документації не відповідає фактично виданим накладним, а позивач нараховує неустойку на позиції товару, які в укладеному 12.03.2024 договорі про закупівлю фармацевтичної продукції №103-Т/2024, відсутні. Окрім того, відповідач зазначає, що позивач обирає позицію фармацевтичної продукції за найвищою вартістю та найбільшою кількістю для вимоги про стягнення реальних збитків зі сторони відповідача, що може розглядатись зі сторони позивача як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань. З приводу тверджень позивача стосовно того, що відповідач позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини, зазначає, що заборона посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі. Крім того, відповідач вважає, що період, обраний для розрахунку неустойки є необґрунтованим та суперечить власним твердженням позивача.

23.09.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив № 3103/01/01-07 від 19.09.2024, в якій позивач зазначає, що найменування та торговельна назва непоставленої фармацевтичної продукції за договором, а саме: Медоклав, Канавіт, Кардіо-дар, Колістин-Віста, визначена виключно відповідачем самостійно. Факт самостійного обрання ТОВ «Волиньфарм» найменування та торговельної назви непоставленої фармацевтичної продукції за договором, підтверджується (не заперечується) відповідачем у відзиві на позовну заяву, ціна за одиницю товару та загальна сума пропозиції (в подальшому - загальна сума договору) формувалася відповідачем самостійно з урахуванням податків та зборів, а також граничних постачальницько-збутових і торговельних (роздрібних) надбавок, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 року № 955 «Про заходи щодо стабілізації ціп на лікарські засоби» та з врахуванням ним всіх ризиків, що можуть/могли виникнути в ході виконання зобов`язань за Договором про закупівлю, оскільки згідно пункту" 58 Порядку формування та використання електронного каталогу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2020 року № 822, подання пропозиції постачальником вважається підтвердженням наміру укласти договір. Позивач звертає увагу, що ТОВ фірма «Волиньфарм» жодного разу не зверталася до Комунального некомерційного підприємства «Нововолинська центральна міська лікарня» з пропозицією зміни ціни за одиницю товару, в тому числі, за одиниці недопоставленого відповідачем товару, з посиланням на коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Позивач вважає, що посилання відповідача у відзиві на підвищення ціни за одиницю товару, як причину недопоставки товару, є некоректним та не заслуговує на увагу і свідчить про те, що відповідач не вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного та повного виконання ним зобов`язань за договором. Щодо листа Торгово-промислової Палати України від 28.02.2022, то вважає, що такий лист не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".

У запереченнях на відповідь на відзив від 30.09.2024 відповідач зазначив, що відповідач вжив усіх заходів, необхідних для належного виконання ним зобов`язань за договором, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу, і тому підстави для застосування господарських санкцій відсутні. Також відповідач вважає, що позивачем необґрунтовано, не аргументовано з правової точки зору суті протиправної поведінки відповідача, наявності шкідливого результату для КНП «НЦМЛ», адже товар в подальшому був придбаний позивачем. Відсутні факти та докази причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, не доведено вини ТзОВ фірма «Волиньфарм».

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

13.11.2023 між Комунальним некомерційним підприємством «Нововолинська центральна міська лікарня» (позивач, замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньфарм» (відповідач, постачальник) укладено договір про закупівлю фармацевтичної продукції № 360-Т/2023ЦЦ (договір) (а.с. 7-9).

Згідно п. 1.1. розділу 1 договору відповідач зобов`язується поставити позивачу товар з метою використання у медичній практиці, за предметом закупівлі відповідно до коду ДК 021:2015:33600000-6 - Фармацевтична продукція (Азитроміцин (Azithromycin), Азитроміцин (Azithromycin), Альбумін (Albumin), Аміодарон (Amiodarone), Амітриптилін (Amitriptyline), Амітриптилін (Amitriptyline), Амоксицилін, та Інгібітор бета- лактамази (Amoxicillin and beta-lactamase inhibitor), Амоксицилін, та інгібітор бета-лактамази (Amoxicillin and beta-lactamase inhibitor), Амоксицилін, та інгібітор бета-лактамази (Amoxicillin and beta-lactamase inhibitor), Ампіцилін (Ampicillin), Ампіцилін (Ampicillin), Ацетилцистеїн (Acetylcysteine), Ацикловір (Aciclovir), Будесонід (Budesonide), Вальпроєва кислота (Valproic Acid), Вальпроєва кислота (Valproic Acid), Галоперидол (Haloperidol), Галоперидол (Haloperidol), Гентаміцин (Gentamicin), Гепарин натрій (Heparin), Гідрокортизон (Hydrocortisone), Глюкоза (Glucose), Дапагліфлозин (Dapagliflozin), Диклофенак (Diclofenac), Дротаверин (Drotaverine), Електроліти (Electrolytes) Складний розчин: Натрію хлорид + Калію хлорид + Кальцію хлорид (Sodium chloride + Potassium chloride + Calcium chloride), Електроліти (Electrolytes) Складний розчин: Натрію хлорид + Калію хлорид + Кальцію хлорид (Sodium chloride +Potassium chloride + Calcium chloride), Еритропоетин (Erythropoietin), Еритропоетин (Erythropoietin), Етанол (Ethanol), Ібупрофен (Ibuprofen), Ібупрофен (Ibuprofen), Йогексол (Iohexol), Калію хлорид (Potassium chloride), Кальцію глюконат (Calcium gluconate), Карбамазепін (Carbamazepine), Кислота ацетилсаліцилова (Acetylsalicylic acid), Клозапін(СІогаріпе), Клопідогрель (Clopidogrel), Колістин (Colistin), Ксилометазолі (Xylometazoline), Ксилометазолін (Xylometazoline), Лактулоза (Lactulose), Лоратадин (Loratadine), Лоперамід (Loperamide), Метамізол натрію (Metamizole sodium), Магнія сульфат (Magnesium sulfate), Метилдопа (Methyldopa), Метронідазол (Metronidazole), Моксифлоксацин (Moxifloxacin), Натрію гідрокарбонат (Sodium hydrogen carbonate), Натрію тіосульфат (Thiosulfate), Натрію хлорид (Sodium chloride), Натрію хлорид (Sodium chloride), Натрію хлорид (Sodium chloride), Норепінефрин (Norepinephrine), Оксибупрокаїн (Oxybuprocaine), Омепразол (Omeprazole), Омепразол (Omeprazole), Ондансетрон (Ondansetron), Панкреатин (Multienzymes (lipase, protease etc.), Парацетамол (Paracetamol), Повідон йод (Povidone-iodine), Преднізолон (Prednisolone), Рисперидон (Risperidone), Рисперидон (Risperidone), Севофлуран (Sevoflurane), Симвастатин (Simvastatin), Теофілін (Theophylline), Транексамова кислота (tranexamic acid), Фітоменадіон (Phytomenadione), Флуконазол (Fluconazole), Фуросемід (Furosemide), Хлоргексидин (Chlorhexidine), Хлорпромазин (Chlorpromazine), Хлорпромазин (Chlorpromazine), Цефазолін (Cefazolin), Цефепім (Cefepime), Цефіксим (Cefixime), Цефотаксим (Cefotaxime), Ципрофлоксацин (Ciprofloxacin), Ціанокобаламін (Cyanocobalamin) (товар, лікарські засоби), а позивач зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах визначених цим договором.

Відповідно до пункту 1.2. Розділу 1 договору, одночасно з товаром відповідач зобов`язується передавати позивачу його приналежності та супровідні документи, що стосуються товару і визначені виробником товару як обов`язкові згідно діючих стандартів та вимог Закону України «Про лікарські засоби».

Пунктом 1.3. договору передбачено, що асортимент, ціни на товар та форми випуску лікарських засобів визначаються у специфікації, що є додатком № 1 до цього договору і видаткових накладних. Підписані зі сторони Позивача видаткові накладні засвідчують згоду останнього з асортиментом, цінами на Товар та формами випуску лікарських засобів, що поставлені Відповідачем. Саме у специфікації (додаток 1 до договору), що засвідчена підписами сторін та скріплена печатками позивача та відповідача, визначені торговельна назва (найменування, форма випуску, дозування) фармацевтичної продукції, зокрема такі позиції: Амоксицилін та інгібітор бета- лакта мази (Amoxicillin arid beta-lactamase inhibitor),торгівельна назва-Медоклав пор д/ін 1000мг/200мг №10, 500 упаковок, загальною вартістю 294250 грн, Кислота ацетилсаліцилова (Acetylsalicylic acid), торгівельна назва-Кардіо-дар табл 75мг №100, 150 упаковок, вартістю 8827,50 грн, Колістин (Colistin), торгівельна назва-Колістин-ВІста пор д/р-ну д/ін чи інг 2млн МО фл №10, 4 упаковки, вартістю 10 533,68 грн, Фітоменадіон (Phytomenadione), торгівельна назва- Канавіт р-н, д/ ін 10мг/1мл №5, 200 упаковок, вартістю 18136 грн.

Товар поставляється за місцезнаходженням замовника (проспект Перемоги, буд 7. м Нововолинськ, Волинська обл. Комунальне некомерційне підприємство «Нововолинська центральна міська лікарня»), що є місцем поставки товару. Товар поставляється узгодженими партіями (в залежності від потреб замовника в лікарських засобах). Не пізніше як за 7 днів до бажаної дати отримання затребуваної партії товару у місці поставки замовник подає постачальнику заявку-замовлення, із визначенням в ній асортименту, кількості товару в партії та бажаної дати його о гримання в місці поставки. Заявка-замовлення подається будь-яким способом за погодженням сторін (письмовим листом, електронною поштою, телефоном, телефаксом тощо). Постачальник зобов`язаний протягом наступних 3-х днів, що слідують за днем отримання заявки-замовлення прийняти її до виконання та проінформувати про це замовника листом на електронну пошту. На визначену у заявці-замовленні бажану дату отримання товару (в робочі години: з 08:00 до 15:00) постачальник пред`являє товар замовнику для первинного (візуального) огляду у місці поставки (момент первинного огляду товару), замовник, не довше двох годин з моменту пред`явлення товару постачальником, оглядає його щодо встановлення відповідності, невідповідності умовам цього договору (в т.ч. поданої заявки-замовлення) та/або супровідним документам. Факт приймання-передавання Товару засвідчується видатковими накладними (підписаними обома сторонами), які оформляються на кожну партію товару. Датою поставки є дата зазначена у видатковій накладній (п. 3.2.-3.7. договору).

У відповідності з пунктом 10.2. Розділу 10 договору про закупівлю фармацевтичної продукції № 360-Т/2023ЦЦ від 13.11.2023, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і скріплення печатками та діє по 31 грудня 2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.

26.12.2023 відповідач надіслав позивачу лист за вих. № АТП 27/12/23-1 з проханням погодити продовження дії договору до 29.02.2024 (а.с. 25).

Додатковою угодою № 5 до договору від 28 грудня 2023 року сторони продовжили строк дії договору та строк поставки до 29.02.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним (а.с. 26).

З урахуванням додаткової угоди № 5 договір про закупівлю фармацевтичної продукції № 360-Т/2023ЦЦ від 13.11.2023 є чинним до повного виконання обома сторонами своїх зобов`язань, а саме: відповідачем - до виконання зобов`язань щодо своєчасної поставки якісного товару, згідно заявок-замовлень позивача, в повному обсязі; позивачем - до виконання зобов`язань щодо прийняття товару і оплати його на умовах визначених цим договором. Підпунктом 6.1.1. пункту 6.1. Розділу 6 договору передбачено, що відповідач зобов`язаний поставляти (поставити) товар позивачу на умовах визначених цим договором.

Відповідно до пункту 4.5. договору про закупівлю фармацевтичної продукції № 360-Т/2023ЦЦ від 13.11.2023 товар поставляється за цінами, які не перевищують рівня задекларованих змін оптово-відпускних цін з урахуванням податків та зборів, а також граничних постачальницько-збутових і торговельних (роздрібних) надбавок, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 р. № 955 «Про заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби».

12.02.2024 відповідач у листі вих№АТП27/12/23-1 повідомив позивача про те, що фірма має можливість поставити товар еквівалентний позиції №36 специфікації (Колістин-Віста пор д/р-ну д/ін чи інг 2млн МО фл№10), а саме: Коломіцин пор д/ін 2 млн МО фл № 10. Пропонував позивачу укласти додаткову угоду, змінивши пункт 8 специфікації до договору.

28.02.2024 відповідач направив позивачу лист вих. № АТП 28/02/24-3 від 28.0.22024, в якому зазначено, що керівництво фірми «Волиньфарм» у формі товариства з обмеженою відповідальністю повідомляє, що у зв`язку із воєнним станом, складною ситуацією в державі та дефіцитом на ринку певних препаратів, просить погодити зменшення обсягів закупівлі.

01.03.2024 за № 759/01/01-07 позивач у відповідь на лист відповідача повідомив, що для забезпечення надання належною медичної допомоги (у т. ч. пораненим військовослужбовцям та іншим захисникам України) існує нагальна потреба у фармацевтичній продукції, що є предметом договору і яка недопоставлена постачальником. Зазначив, що не вбачає підстав щодо зменшення обсягів закупівлі товару (а.с.27-28).

У вищезазначеному листі позивач у вигляді заявки - замовлення на поставку товару за договором про закупівлю фармацевтичної продукції № 360-т/2023ЦЦ від 13.11.2023 просив допоставити у повному обсязі товар: амоксицилін та інгібітор бета-лактамази (Amoxicillin and beta-lactamase inhibitor) Медоклав пор д/орал суси 457 мг фл 70 мл, Кіпр - 180 уп.; Амоксицилін та інгібітор бета-лактамази (Amoxicillin and beta-lactamase inhibitor) Медоклав nop д/ін 1000мг/200мг № 10, Кіпр - 402 уп.; Ампіцилін (Ampicillin) Ампіцилін порошок д/ін 1 г фл., КМП Україна - 200 фл.; Ампіцилін (Ampicillin) Ампіцилін порошок д/ін 0,5 г фл., КМП Україна - 170 фл.; Ібупрофен (Ibuprofen) Бупірол р-н д/інф 4 мг/мл контейнер 100 мл, Іспанія - 1400 фл.; Кислота ацетилсаліцилова (Acetylsalicylic acid) Кардіо-дар табл 75 мг № 100, Україна 130 уп.; Натрію гідрокарбонат (Sodium hydrogen carbonate) Сода-буфер р-н д/інф 4,2% пляшка 100 мл, Україна - 410 фл.; Оксибупрокаїн (Oxybuprocaine) Беноксі краплі очні 0,4% 10 мл., Словаччина - 10 уп.; Фітоменадіон (Phytomenadione) Канавіт р-н д/ін Юмг/Імл №5, Словаччина 171 уп.; Цефіксим (Cefixime) Сорцеф гран д/сусп 100 мг/5 мл 100 мл, Македонія - 150 уп.; Цефотаксим (Cefotaxime) Цефотаксим пор д/ін 1 г фл № 10, Україна -250 уп.; Ціанокобаламін (Cyanocobalamin) Ціанокобаламін-Дарниця (В 12) 0,05% 1 мл № 10, Україна - 100 уп. Бажаною датою поставки зазначає -14.03.2024 (а.с.27).

20.03.2024 на адресу відповідача було направлено лист № 1008/01/01-07 від 20.03.2024, в якому позивач зазначав, що заявка від 01.03.2024 не виконана і вимагав до 01.04.2024 поставити весь обсяг фармацевтичної продукції (а.с. 29).

26.03.2020 відповідач частково поставив позивачу товар згідно поданої заявки-замовлення.

Відповідно до накладної від 26.03.2024 за № РН-2212977 на загальну суму 298 915,80 грн в т.ч. ПДВ позивачу поставлено: Ампіцилін порошок д/ін 0,5 г фл., КМП Україна - 170 фл.; Ампіцилін порошок д/ін 1 г фл., КМП Україна - 200 фл.; Беноксі краплі очні 0,4% 10 мл., Словаччина - 10 фл.; Бупірол р-н д/інф 4 мг/мл контейнер 100 мл, Іспанія - 1400 фл.; Сода-буфер р-н д/інф 4,2% пляшка 100 мл, Україна - 410 фл.; Сорцеф гран д/сусп 100 мг/5 мл 100 мл, Македонія - 150 уп.; Цефотаксим пор д/ін 1 г фл № 10, Україна - 250 уп.; Ціанокобаламін-Дарниця (В 12) 0,05% 1 мл № 10, Україна - 100 уп. Та відповідно до накладної від 26.03.2024 № РН-2242957 на суму 22 564,80 грн в т.ч. ПДВ: Медоклав пор д/орал сусп 457 мг фл 70 мл, Кіпр - 180 уп. (а.с. 30-31).

Позивач оплатив вартість поставленої продукції, що підтверджується платіжною інструкцією № 484 від 02.042024 на суму 321480,60 грн (а.с. 32).

Отже, відповідач у повному обсязі не виконав взяті на себе зобов`язання, а саме в частині поставки фармацевтичної продукції згідно поданої заявки - замовлення від 01 березня 2024 року за такими позиціями: Амоксицилін та інгібітор бета- лактамази (Amoxicillin and beta-lactamase inhibitor), торгівельна назва Медоклав пор д/ін 1000мг/200мг №10, 402 упаковки, на суму 236 577,00 грн, Фітоменадіон (Phytomenadione), торгівельна назва Канавіт р-н д/ін 10мг/1мл №5, 171 упаковка на суму 15 506,28 грн, Кислота ацетилсаліцилова (Acetylsalicylic acid), торгівельна назва Кардіо-дар табл 75мг №100, 130 упаковок на суму 7 650,50 грн, Колістин (Colistin), торгівельна назва Колістин-Віста пор д/р-ну д/ін чи інг 2млн МО фл № 10, 4 упаковки на суму 10 533,68 грн. Загальна вартість недопоставленого товару становить: 270 267,46 грн.

16.04.2024 позивач направив відповідачу претензію № 1298/01.1/01-07 від 16.04.2024, в якій зазначив, що станом на 16.04.2024 постачальником не виконано своїх зобов`язань згідно договору в частині поставки фармацевтичної продукції на суму 270267,46 грн. Невиконання взятих на себе зобов`язань згідно договору призвело до понесення збитків і розмірі 279186,37 грн, з них: 270267,46 грн вартість недопоставленого товару та 8918,91 грн розмір неустойки. Позивач просив протягом п`яти днів спалити збитки, а у разі невиконання претензії буде звертатися до суду (а.с. 34-35).

30.04.2024 за вих.№ 378 відповідач у відповідь на претензію зазначив, що у зв`язку із відсутністю на ринку певних товарів (препаратів) ТОВ фірма «Волиньфарм» позбавлена можливості здійснити поставку товару у повному обсязі, натомість існує можливість замінити товар на аналогічний. Із врахуванням воєнного стану та складної ситуації в країні ТОВ фірма «Волиньфарм» було вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання (а.с. 38).

24.05.2024 у листі № 1721/01.1/01-07 позивач повідомив відповідача, що відмовляється на заміну фармацевтичної продукції за договором на аналогічну, для забезпечення належної роботи вимагав поставити виключно ті найменування, які передбачені договором, а також протягом п`яти днів - відшкодувати збитки в розмірі 279186,37 грн (а.с. 39-40).

04.06.2024 відповідач направив позивачу лист вих№ 209 (а.с. 40). У листі ТОВ фірма «Волиньфарм» зазначає, що належним чином виконувала взяті на себе зобов`язанню з поставки замовнику товару за умовами цього договору. Однак у зв`язку з відсутністю на ринку певних товарів (препаратів) ТОВ фірма «Волиньфарм» позбавлена можливості здійснити поставку товару в повному обсязі. Натомість, існує можливість замінити товар на аналогійний. Водночас, часткова заміна фармацевтичної продукції за цим договором, у зв`язку з неможливістю її поставки з причин не залежних від ТОВ фірма «Волиньфарм», на аналогічну відповідатиме товару з метою використання у медичній практиці, за предметом закупівлі відповідно до коду ДК 021:2015: 33600000-6 Фармацевтична продукція, зокрема, Амоксицилін, та інгіботор бета-лактамази, Кислота ацетилсаліцилова, Колістин, Фітоменадіон. Тобто, Медоклав пор д/ін 1000мг/200мг №10 у кількості 402 уп. пропонується до заміни на Амоксил-К пор д/ін 1,2г фл у кількості 402 фл.; Колістин-Віста пор д/р-ну д/ін чи інг 2млн МО фл №10 у кількості 4 уп. Може бути замінений на Коломіцин пор д/ін 2млн МО фл №10 у кількості 4 уп. Відповідач, посилаючись на форс-мажорні обставини: військову агресію російської федерації проти України, стверджує, що існує необхідність заміни препаратів (а.с. 40).

30.08.2024 Компанія «Медокемі Лімітед» листом вих№ 981 повідомила відповідача, що лікарський засіб Медоклав порошок для розчину для ін`єкцій або інфузій 1г/02г по 10 флаконів з порошком у картонній коробці не постачався дистибютору БаДМ з 13.03.2024 по 31.05.2024 через дефіцит.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Пунктом 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Так, відповідно до частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною другою статті 224 ГК України збитками слід розуміти витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Під шкодою розуміють майнову шкоду, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення.

Частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Отже, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №908/2261/17 (за позовом про відшкодування збитків).

Аналогічні висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №916/344/22.

Отже, суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди/стягнення збитків, повинні виходити із того, що для застосування такої санкції, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового, додаткового. Для застосування заходів цивільно-правової відповідальності необхідний склад цивільного правопорушення.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 по справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 № 917/1307/18, від 18.11.2019 по справі № 902/761/18.

Відповідно до положень статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до п. 9.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин (підстав) непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін.

Обставинами (підставами) непереборної сили (форс-мажором) є обставини, визначені у ст. 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якого Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX в Україні введено воєнний стан, що є форс-мажорною обставиною в розумінні статті 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні».

Разом з тим, договір про закупівлю фармацевтичної продукції № 360-Т/2023ЦЦ укладено 13.11.2023 - після введення воєнного стану, отже обставини непереборної сили існували під час укладення договору.

Торгово-промислова палата України враховуючи надзвичайно складну ситуацію, з якою зіткнулась наша країна, ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). З метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України розміщено 28.02.2022 року загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Даний лист, особа, яка порушує свої зобов`язання, у зв`язку із обставинами пов`язаними із військовою агресією Російської Федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану, має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання зобов`язань за умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів у встановлений термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. При цьому, у разі необхідності, сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, також має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката дотримуючись порядку встановленого Регламентом за кожним зобов`язанням окремо.

У постанові Верховного Суду від 13.12.2023 по справі № 922/193/23 колегією зазначено: «у постанові від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 Верховний Суд зазначив, що ТПП України листом від 28.02.2022 N 2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили); вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні; лист ТПП України від 28.02.2022 N 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин».

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів звернення відповідача до ТПП для підтвердження обставин непереборної сили, відсутні доказів, що відповідач відповідно до п. 9.3. договору протягом десяти календарних днів звертався до позивача з повідомленням про неможливість виконати зобов`язання (із відповідними доказами, засвідченими ТПП) (п. 9.4. договору), посилання відповідача на форс-мажорні обставини в даному випадку необґрунтовані.

Позивач, укладаючи договір під час дії воєнного стану повинен був врахувати, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, на власний ризик і під свою майнову відповідальність діяльність.

Оскільки, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору і відповідач, порушивши взяті на себе зобов`язання згідно договору поставив позивача в невигідну для нього ситуацію, суд вважає, що позивачем доведено наявність вини відповідача, як одного із елементів цивільно-правової відповідальності.

Разом з тим, позивач обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення збитків, посилається на існування причинно-наслідкового зв`язку між здійсненням ним витрат на закупівлю товару у іншого постачальника та недопоставкою відповідачем товару у встановлений договором строк.

Так, 12.03.2024 позивач уклав договір № 103-Т/2024 про закупівлю фармацевтичної продукції (зокрема Амоксициліну та інгібітора бета-лактамази (Amoxicillin and beta-lactamase inhibitor) Медоклаву пор 1г/0,2 г д/п р-ну д/ін. і. інф. фл. № 10,) із товариством з обмеженою відповідальністю «МВК Фарм» (а.с. 43-46).

Як стверджує позивач, у зв`язку з недопоставкою фармацевтичної продукції відповідачем за договором про закупівлю фармацевтичної продукції № 360-Т/2023ЦЦ від 13.11.2023, станом на 26.08.2024, позивач був змушений зробити витрати для відновлення свого порушеного права та здійснив закупівлю препарату Медоклав пор 1 г/0,2 г д/п р-ну д/ін. і. інф. фл. № 10 за ціною 1 015,9864 грн в т.ч. ПДВ у кількості 91 упаковка на загальну суму 92 454,77 грн, при цьому, ціна за одиницю виміру (одну упаковку) зазначеного лікарського засобу у відповідача становить - 588,50 грн в т.ч. ПДВ, а за 91 упаковку - 53553,50 грн. Тобто різниця між ціною за 91 упаковку складає 38901,27 грн. Позивач зробив та/або мусить зробити витрати для відновлення свого порушеного права у розмірі: 402 упаковки (кількість недопоставленого товару відповідачем) 427,4864 грн (різниця між ціною за одиницю товару) = 171849,53 грн. Позивач вважає, що загальний розмір збитків, завданих частковим невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю фармацевтичної продукції № 360-Т/2023ЦЦ від 13.11.2023 станом на 26.08.2024 складає 171 849,53 грн. Розрахунок міститься в матеріалах справи (а.с. 55).

Водночас, суд вважає, що укладення позивачем договору з іншим контрагентом стало результатом самостійних ініціативних дій самого позивача, а такий договір був укладений ним на власний ризик, із врахуванням цін на товар, а ризик економічної неефективності чи збитковості такого договору лежить на самому позивачеві і правових підстав для перекладення його на відповідача немає.

Відповідно до положень частин 3, 4 статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність причинного зв`язку між невиконанням відповідачем зобов`язань за договором та здійсненими позивачем витратами на закупівлю фармацевтичної продукції.

Позивач також не довів і реальності заявленої ним до стягнення суми збитків, як і не довів, як того вимагає частина 3 статті 226 ГК України, що він вчиняв дії, спрямовані на запобігання виникненню збитків, що в силу прямого регулювання наведеної норми взагалі позбавляє його права на відшкодування збитків.

Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №922/2394/21 від 14.06.2022.

Крім того, відповідно до п. 9.5. договору сторони не скористались можливістю встановити обставини непереборної сили відповідно до вимог закону і в установленому порядку відмовитися від договору, припинивши договірні відносини, що могло б відвернути негативні наслідки для обох сторін.

Беручи до уваги наявність у матеріалах справи доказів, неодноразових пропозиції відповідача замінити товар на аналогічний, зменшити обсяги закупівлі, повідомлення про зростання цін на препарати, пропозицію внести зміни до договору, пропозицію продовжити строк дії договору, суд вважає, вина відповідача, як елемент відповідальності, який полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння, полягає і проявляється у вигляді умислу або необережності, позивачем не доведена.

Отже, у зв`язку з недоведенням позивачем наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення позовні вимоги про стягнення з відповідача 171849,53 грн збитків необґрунтовані та не підлягають до задоволення.

Щодо стягнення із відповідача 32 971,15 грн пені суд зазначає наступне.

Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.1. розділу 7 «Відповідальність Сторін» договору про закупівлю фармацевтичної продукції № 360-Т/2023ЦЦ від 13.11.2023 передбачено, що у випадку прострочення постачальником зобов`язання з передання (поставки) товару (партії товару) на бажану дату його отримання, визначену замовником в заявці- замовленні сформованій і поданій згідно пункту 3.3, постачальник сплачує замовнику, неустойку у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день невиконання зобов`язань, але не більше подвійної облікової ставки НБУ що діяла у відповідний період.

Відповідно до п. 3.3. договору товар поставляється узгодженими партіями (в залежності від потреб позивача у лікарських засобах). Не пізніше як за 7 днів до бажаної дати отримання затребуваної партії товару у місці поставки замовник подає постачальнику заявку-замовлення, із визначенням в ній асортименту, кількості товару в партії та бажаної дати його отримання в місці поставки. Заявка-замовлення подається будь- яким способом за погодженням сторін (письмовим листом, електронною поштою, телефоном, телефаксом тощо). Постачальник зобов`язаний протягом наступних 3-х днів, що слідують за днем отримання заявки-замовлення прийняти її до виконання та проінформувати про це замовника листом на електронну пошту: cml@nov-rada.gov.ua.

Відповідно до змісту заявки позивача від 01.03.2024 № 759/01/01-07 бажана дата поставки товару-14.03.2024 (а.с. 28).

Згідно із ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, перебіг строку виконання замовлення позивача починається із 15.03.2024.

Оскільки відповідач частково виконав взяті на себе зобов`язання із поставки товару на суму 321480,60 грн, а загальна вартість недопоставленого товару становить 270267,46 грн, що не заперечується відповідачем, беручи до уваги, що сторони в договорі чітко визначили строк виконання зобов`язання і бажану дату поставки, суд, перевіривши правильність нарахування пені в розмірі 32971,15 грн за період з 15.03.2024 по 26.08.2024 встановив, що нарахована позивачем пеня підставна та підлягає до стягнення із відповідача в повному обсязі.

Щодо заперечень відповідача про те, що період нарахування пені повинен починатися із 01.04.2024 (дата вказана у вимозі № 1008/01/01-07 (а.с. 29)), суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У договорі (пункт 7.1.) сторонами узгоджено, що бажана дата отримання товару визначається замовником в заявці- замовленні сформованій і поданій згідно пункту 3.3 договору, отже, в даному випадку бажаною датою отримання товару є 14.03.2024 (а.с.28).

У відзиві на позов відповідач заявляє клопотання про зменшення пені. Розглянувши, подане клопотання, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України закріплено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Подібне положення щодо зменшення розміру штрафних санкцій передбачено і статтею 233 Господарського кодексу України де зазначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Перелік зазначених обставин (значне перевищення розміру збитків; ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; інші інтереси сторін) не є вичерпним та може включати також реальні негативні наслідки, що виникли або можуть виникнути у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язання, характер попередніх відносин між контрагентами, заходи щодо недопущення або зменшення розміру збитків тощо.

Суд враховує, що, виходячи з основних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, однією з визначальних вимог до передбачених законодавством та договором санкцій визнається їх пропорційність ступеню шкідливості (небезпечності) вчиненого правопорушення, співмірність та стримуючий характер, який має на меті не лише покарання за вчинене правопорушення, але й попередження від вчинення чи продовження таких порушень.

Подібна позиція сформована у рішенні Конституційного суду у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" 11 липня 2013 року №7-рп/2013.

Зокрема суд вказав, що фактично метою частини третьої статті 551 Цивільного кодексу відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення - є захист від зловживань.

За практикою судів загальної юрисдикції України істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання).

Зважаючи на вищевикладене, суди, приймаючи рішення про зменшення неустойки (штрафних санкцій), повинні встановити та комплексно оцінити зазначені обставини залежно від конкретних обставин справи.

При цьому, виходячи із системного аналізу норм Цивільного та Господарського кодексів України, прийняття рішення про зменшення розміру неустойки (штрафних санкцій) належить до дискреційних повноважень суду, яке приймається ним з урахуванням конкретних обставин справи та не залежить від подання стороною у справі відповідної заяви або клопотання.

Зазначене не виключає можливості сторони у справі виступити ініціатором таких дій та звернутись до суду з відповідною заявою (клопотанням), навести своє обґрунтування щодо наявності підстав зменшення розміру неустойки (штрафних санкцій).

Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина друга статті 216 Господарського кодексу України).

Згідно із частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже зазначалося, відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15 лютого 2018 року у справі №467/1346/15-ц, від 04 квітня 2018 року у справі №367/7401/14-ц та від 26 вересня 2018 року у справі №752/15421/17.

Тобто, обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але Господарський кодекс України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як Цивільний кодекс України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549, 552 Цивільного кодексу України.

Тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки.

Відтак, при вирішенні питання про зменшення неустойки суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру неустойки. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі №920/1013/18, від 26 березня 2020 року у справі №904/2847/19).

Поняття "значно" та "надмірно", які використовуються статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №916/3211/16, від 26 січня 2021 року у справі №922/4294/19, від 24 лютого 2021 року у справі №924/633/20, від 16 березня 2021 року у справі № 922/266/20):

- ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання);

- причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

- тривалість прострочення виконання;

- наслідки порушення зобов`язання для кредитора;

- поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);

- поведінку кредитора;

- майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);

- негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;

- статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення);

- майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафних санкцій.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція наведена постанові Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №916/880/20.

Верховний Суд неодноразово вказував, що принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06 грудня 2019 року у справі №910/353/19).

За таких обставин, враховуючи, що головною метою неустойки є стимулювання боржника до належного виконання основного зобов`язання і не лише майновий стан боржника може бути підставою для зменшення штрафних санкцій, колегія суддів вважає, що відповідачем наведено доводи та надано належні і допустимі докази, які підтверджують наявність виняткових випадків, які вказують на необхідність застосувати положення статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, а також, що стягнення штрафних санкцій є неспівмірними з наслідками порушення, не відповідають засадам розумності і справедливості, перетворюється у несправедливо непомірний тягар для відповідача та можуть спричинити повне зупинення господарської діяльності.

Аналіз висновків Верховного Суду стосовно підстав для зменшення розміру пені і штрафу, свідчить, що з них не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин тих справ і застосувати у цій справі. До того ж, Верховний Суд не формулював висновків, які б певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення розміру пені так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним. Тому відсутні підстави вважати, що у тих випадках, коли суд дійшов висновку про відсутність порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права при реалізації судами власної дискреції, що тільки такий варіант реалізації дискреції слід вважати законним (подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 липня 2023 року у справі №914/3231/16, від 10 серпня 2023 року у справі №910/8725/22 та від 26 вересня 2023 року у справі №910/22026/21).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 травня 2024 року у справі №927/1305/23.

За результатами розгляду даного спору судом встановлено, що пеня, нарахована позивачем в розмірі 32971,15 грн є не завищеною до суми недопоставленого відповідачем товару в розмірі 270267,46 грн (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання), відповідачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами факту несправедливості застосування до нього господарської санкції у вигляді стягнення пені, не доведено негативних наслідків стягнення пені, які можуть настати для нього чи третіх осіб, ризику настання неплатоспроможності чи порушення його інтересів, не обґрунтовано тяжкого майнового стану, водночас судом враховано, що саме на позивача покладено обов`язок забезпечувати потреби здоров`я населення, зокрема надання належної спеціалізованої медичної допомоги пораненим військовослужбовцям та іншим захисникам України.

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача та у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, витрати по сплаті судового збору (пропорційно розміру задоволених позовних вимог) в сумі 494,57 грн відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 130, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фірми "Волиньфарм" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (Волинська область, м. Луцьк, вул. Маяковського Миколи, будинок 4, квартира 1, код ЄДРПОУ 21738610) на користь Комунального некомерційного підприємства "Нововолинська центральна міська лікарня" (пр. Перемоги, 7, м. Нововолинськ, Волинська обл., код ЄДРПОУ 01983016) 32971,15 грн. пені та 494,57 грн. витрат по сплаті судового збору, а всього 33465,72 грн (тридцять три тисячі чотириста шістдесят п`ять грн 72 коп).

3. У задоволенні позовних вимог на суму171849,53 грн збитків - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Бідюк