Рішення

від 22.10.2024 по справі 904/3703/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2024м. ДніпроСправа № 904/3703/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційного підприємства "ТАКО", м. Дніпро

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості в розмірі 2 488 743, 25 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Секретар судового засідання Вереніч Д.Е.

Представники:

від позивача Павлова Т.О.

від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ТАКО" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі - Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 2 488 743, 25 грн., з яких: 2 397 120,00 грн. основного боргу, 76 707,84 грн. пені, 14 915, 41 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю товару від 02.04.2024 року № 252/13133ВО в частині здійснення оплати поставленої продукції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2024 року відкрито провадження у справі № 904/3703/24, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, за змістом якого заперечив проти задоволення заявлених вимог, посилаючись на безпідставність нарахування заявленої до стягнення суми пені та штрафу, зокрема, через відсутність в договорі встановленого розміру відповідальності за порушення строків оплати поставленого товару.

У свою чергу, Позивач подав відповідь на відзив, за змістом якої зазначив, що сторони договору в п. 7.4. погодили та визначили відповідальність Відповідача та її розмір саме за порушення строків оплати за поставлений товар, тобто погодили (розтлумачили) саме таку відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Крім того, за змістом відповіді на відзив Позивач просив суд стягнути з Відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 18 000,00 грн., та повідомив, що докази в підтвердження розміру відповідних витрат будуть подані до закінчення судових дебатів.

Ухвалою від 24.09.2024 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 22.10.2024 року.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до його електронного кабінету (а.с. 113).

В порядку ст.ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 22.10.204 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів із дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, заслухавши зміст та підстави вимог позивача, оголосивши стислий зміст заперечень відповідача, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2024 року між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладено договір про закупівлю товару № 252/13/133ВО (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві Товар, зазначений в п. 1.2. Договору, а Покупець прийняти і оплатити такий Товар.

Відповідно до п. 1.2. Договору Постачальник зобов`язується поставити Залізничне обладнання, код ДК 021:2015-3494 (Рейка рамного типу та хрестовина), за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до Специфікації №1, яка є невід`ємною частиною Договору.

Постачальник повинен поставити Покупцеві новий, не бувший у використані Товар, якість якого відповідає умовам діючих стандартів, ТУ, тощо та підтверджується письмовим документом, який надає підприємство - виготовлювач або правомочний орган (п. 2.1. Договору).

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що сума (ціна) Договору, відповідно до Специфікації № 1 становить 1 997 600,00 грн., крім того податок на додану вартість 20% - 399 520,00 грн. Загальна сума становить 2 397 120,00 грн. з урахуванням ПДВ 20%.

Товар, який поставляється відповідно до цього Договору, сплачується Покупцем за погодженими цінами в національній валюті України. Покупець здійснює оплату отриманої партії товару по факту його поставки протягом 60-ти календарних днів (п.п.4.1., 4.2. Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору, Поставка Товару здійснюється партіями. Обсяг кожної партії уточняється у заявках підписаних працівниками Покупця. Термін поставки кожної партії Товару протягом 45-ти календарних днів після отримання заявки. Постачання наступної партії здійснюється після остаточного розрахунку за попередню поставку. Заявка може направлятися Постачальнику за допомогою електронних засобів зв`язку (факс, електронна пошта, тощо) з наступним направленням оригіналів документів на адресу вказану в цьому договорі (отримання Постачальником оригіналу заявки є необов`язковим).

Поставка Товару здійснюється на умовах DDP (склад Покупця вул. Залізнична, 1 А, м. Жовті Води, Дніпропетровська область) відповідно до ІНКОТЕРМС 2010 (п. 5.2. Договору)

При поставці партії Товару Постачальник надає копію вантажної митної декларації, рахунок фактуру; видаткову накладну; товарно-транспортні документи. Датою поставки Товару та переходу права власності на Товар буде вважатися дата фактичної поставки Товару на склад Покупця (п.п. 5.3., 5.4. Договору).

Специфікацією №1 від 02.04.2024 року до Договору, сторони погодили найменування продукції, що підлягає поставці, її кількість, ціну та вартість поставки (а.с.33).

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 2 397 120,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №3.104Ст від 23.04.2024 та товарно-транспортною накладною №23/04/24 від 23.04.2024 року, які підписані сторонами без зауважень (а.с.а.с.34,35).

Відповідач за отриманий товар не розрахувався, в зв`язку чим у останнього виникла заборгованість перед Позивачем в розмірі 2 397 120,00 грн.

На час розгляду справи доказів сплати заборгованості суду не надано.

Згідно вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов`язку сплатити неустойку.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Пунктом 7.4 Договору, сторони визначили, що за порушення строків оплати за поставлений товар, передбачених Договором, Покупець сплачує Постачальнику штрафні санкції в розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України.

На підставі зазначеного пункту договорів, Позивач вимагає стягнення з Відповідача пені в загальному розмірі 76 707,84 грн. за період прострочення оплати товару з 17.07.2024 року по 19.08.2024 року та 7% штрафу в розмірі 14 915,41 грн.

В обґрунтування здійсненого нарахування пені та штрафу, Позивач посилається на ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, якою передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналізуючи зміст статті 231 ГК України в цілому, Велика палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 по справі № 904/4156/18 зазначила, що частина друга статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні.

Крім того, у постанові від 10.12.2019 зі справи №904/4156/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що: "… за змістом статей 549, 550, 551 ЦК України та 230, 231, 343 ГК України розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Отже, у випадку, якщо сторони не погодили розмір штрафних санкцій за порушення виконання грошового зобов`язання у договорі, а лише зазначили про їх нарахування відповідно до статті 231 ГК України, штрафні санкції стягненню не підлягають".

Таким чином, враховуючи те, що штрафні санкції передбачені ч. 2 ст. 231 ГК України застосовуються лише за порушення негрошових зобов`язань, а в даному спорі мало місце порушення Відповідачем саме грошового зобов`язання (порушення строків оплати поставленого товару), суд приходить до висновку про відсутності правових підстав для застосування норми ч. 2 ст. 231 ГК України до спірних правовідносин.

Згідно ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Зважаючи на те, що умовами Договору сторони не узгодили конкретний розмір пені та штрафу за порушення грошового зобов`язання, не встановлено їх розміру і нормами чинного законодавства, нарахування Позивачем пені та штрафу слід визнати безпідставним, у зв`язку із чим, позов в цій частині вимог задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, заявлені Позивачем вимоги підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення з Відповідача основної заборгованості в розмірі 2 397 120,00 грн., в решті позовних вимог слід відмовити.

У відповіді на відзив від 12.09.2024 року, Позивач заявив клопотання про стягнення з Відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 18 000,00 грн.

Відповідно до приписів частин 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 1 статті 124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Тобто, подання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат є обов`язковою складовою першої заяви по суті спору (як позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, так і відзиву), оскільки з огляду на статтю 124 ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні своєчасно та належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити не співмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.

Подібні за змістом висновки наведені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 922/676/21.

В силу приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України, для Позивача першою заявою по суті спору, є позовна заява.

Як убачається з матеріалів справи, перша заява Позивача по суті спору (позовна зава), не містить попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.11.2019 року у справі №904/4494/18 зробила правовий висновок, що норми процесуального закону надають суду право у разі невиконання стороною обов`язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору.

Аналогічної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у додатковій постанові від 18.02.2021 у справі № 908/3326/19 та Верховний Суд у постановах від 22.01.2020 у справі № 551/1136/17, від 12.05.2020 у справі № 643/3720/15-ц, від 17.06.2020 у справі № 504/2755/16-ц.

Враховуючи те, що Позивачем не було подано попереднього (орієнтованого) розрахунку судових витрат на професійну правничу допомогу разом із першою заявою по суті спору (позовною заявою), а також на надано достатнього обґрунтування неможливості виконання відповідного процесуального обов`язку, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви позивача про відшкодування відповідних судових витрат.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статями 73-79, 86, 91, 123, 124, 126, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, 2, код ЄДРПОУ 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ТАКО" (49000, м. Дніпро, вул. Любарського, 108-А, код ЄДРПОУ 13417240) 2 397 120,00 грн. основного боргу, 35 956, 80 грн. витрат зі сплати судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ТАКО" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30.10.2024

Суддя О.В. Ліпинський