Рішення

від 30.10.2024 по справі 904/3610/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2024м. ДніпроСправа № 904/3610/24

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія Дніпропетровського науково-дослідного інституту будівельного виробництва"

про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №904/3610/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія Дніпропетровського науково-дослідного інституту будівельного виробництва", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-ЕСТЕЙТС", м. Київ

про стягнення 329 017,01 грн, -

Суддя Бажанова Ю.А.

Без виклику (повідомлення) учасників

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія Дніпропетровського науково-дослідного інституту будівельного виробництва" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-ЕСТЕЙТС" заборгованість за договором оренди нерухомого майна у розмірі 329 017,01грн та витрат по сплаті судового збору.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2024 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія Дніпропетровського науково-дослідного інституту будівельного виробництва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-ЕСТЕЙТС" про стягнення 329 017,01 грн задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-ЕСТЕЙТС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія Дніпропетровського науково-дослідного інституту будівельного виробництва" 329 017,01 грн заборгованості за договором оренди нерухомого майна, 4 935,26 грн витрат зі сплати судового збору.

21.10.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія Дніпропетровського науково-дослідного інституту будівельного виробництва" до господарського суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-ЕСТЕЙТС" 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2024 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія Дніпропетровського науково-дослідного інституту будівельного виробництва" про ухвалення додаткового рішення до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; запропоновано відповідачу надати до господарського суду у строк до 28.10.2024 письмові пояснення / заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія Дніпропетровського науково-дослідного інституту будівельного виробництва" про ухвалення додаткового рішення.

28.10.2024 через систему "Електронний суд" до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-ЕСТЕЙТС" надійшли заперечення проти заяви про ухвалення додаткового рішення в яких просить суд відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія Дніпропетровського науково-дослідного інституту будівельного виробництва" у стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Вважає, що позивачем не дотримано порядок попереднього визначення суми судових витрат; заявлені витрати на професійну правничу допомогу є передчасними, оскільки відповідні послуги не надані на користь позивача відповідно до умов договору про надання правової допомоги № 2207/24 від 22.07.2024 (відсутнє надання послуг у судах апеляційної та касаційної інстанції); заявлені витрати на професійну правничу допомогу у частині гонорару успіху є передчасними, оскільки рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2024 у справі № 904/3610/24 не набрало законної сили, а відповідач планує здійснювати його подальше оскарження у відповідний процесуальний строк до 05.11.2024; надані докази не відповідають вимогам ч.ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" у зв`язку із відсутністю детального опису робіт (наданих послуг).

Згідно з частинами 3, 4, 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Дослідивши та оцінивши надані докази у сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія Дніпропетровського науково-дослідного інституту будівельного виробництва" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-ЕСТЕЙТС" 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з частинами 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

22.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія Дніпропетровського науково-дослідного інституту будівельного виробництва" (позивач) та адвокатом Юрченко Ігорем Олексійовичем було укладено договір про надання правової допомоги № 2207/24, на підставі пункту 1.1 клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 2.1. договору адвокат, на підставі доручення клієнта зобов`язується та має право представляти інтереси довірителя всіх судах України, будь-якої територіальної та предметної юрисдикції, з усіма процесуальними правами, наданим чинним законодавством позивачу. Під час такого представництва адвокат складає підписує і подає від імені Довірителя позовні заяви, заяви, скарги, клопотання, знайомиться з матеріалами справ, робить з них витяги, знімає копії, бере участь у судових засіданнях, подає докази, завіряє своїм підписом копії документів, необхідних для розгляду судових справ, бере участь у дослідженні доказів, заявляє клопотання, дає усні чи письмові пояснення судові, наводить свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечує проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржує судові рішення в апеляційному і касаційному порядку, а також може скористатись правом повної чи часткової відмови від позову, визнання позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, зміни предмету й підстав позову, укладення мирової угоди (угоди між сторонами) у справі за позовом клієнта до ТОВ "ІТ-ЕСТЕЙТС" про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна.

Пунктом 4.1, вказаного договору встановлено, що гонорар адвоката за цим договором є фіксованим та складає 10 000,00 грн. Вказана у цьому пункті сума є гонораром адвоката за надання юридичної допомоги і представництво клієнта у суді.

Пунктом 4.3. договору встановлено, що у разі задоволення Господарським судом Дніпропетровської області позовних вимог клієнта, останній додатково до вказаної у п.4.1. цього договору суми, сплачує адвокату гонорар успіху у сумі 5 000,00 грн.

18 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія Дніпропетровського науково-дослідного інституту будівельного виробництва" та адвокатом Юрченко Ігорем Олексійовичем підписано Акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги №2207/24 від 22.07.2024 року, відповідно до якого загальна вартість правничої допомоги під час розгляду справи склала 15 000,00 грн без ПДВ, (фіксований розмір гонорару у сумі 10 000,00 грн + 5 000,00 грн гонорар успіху) які мають бути сплачені позивачем протягом 5 робочих днів з дати підписання Акту (пункт 4.2. договору)

Відповідно до частини 5 статті 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське об`єднання. Від імені адвокатського об`єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об`єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об`єднання.

У розумінні наведеного положення Закону правомочність на укладання договору про надання правової допомоги поставлено у залежність від наявності права учасника адвокатського об`єднання на вчинення такої дії, що виникає на підставі довіреності або статуту, а не за наявності статусу адвоката у підписанта.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Стаття 204 Цивільного кодексу України встановлює презумпцію правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див. також, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовувати.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20.

Відповідач не погоджуючись з заявою позивача про розподіл судових витрат вказує про те, що не дотримано порядок попереднього визначення суми судових витрат (так, у позові вказано попередній розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.. а у заяві про ухвалення додаткового рішення позивач просить уже 15 000,00 грн. витрат на правничу допомогу); заявлені витрати на професійну правничу допомогу є передчасними (відповідні послуги не надані на користь позивача відповідно до умов договору про надання правової допомоги № 2207/24 від 22.07.2024 (відсутнє надання послуг у судах апеляційної та касаційної інстанції); заявлені витрати на професійну правничу допомогу у частині гонорару успіху є передчасними, оскільки рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2024 у справі № 904/3610/24 не набрало законної сили, а відповідач планує здійснювати його подальше оскарження у відповідний процесуальний строк до 05.11.2024; надані докази не відповідають вимогам ч.ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" у зв`язку із відсутністю детального опису робіт (наданих послуг).

Здійснивши аналіз ціни, предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи (спір виник щодо 1 договору за надання послуг за 1 місць, за 1 актом), обсяг та характер доказів у справі, під час розгляду справи, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу, доводи, наведені відповідачем в обґрунтування доводів щодо розміру витрат на правничу допомогу, господарський суд дійшов до висновку не розподіляти всю суму заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі №904/3610/24 в розмірі 15 000,00 грн. та вважає, що прийнятною сумою за надання адвокатом у цій справі професійної правничої допомоги у суді першої інстанції є 9 000,00 грн.

При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача у справі).

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем не дотримано порядок попереднього визначення суми судових витрат господарський суд вказує таке.

Враховуючи приписи частини 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Щодо інших доводів відповідача господарський суд зазначає таке.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

За положенням частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 Рішення від 02.11.2004 № 15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Господарським судом при здійсненні розподілу витрат на правничу допомогу враховані вищезазначені положення, тому суд здійснивши аналіз ціни, предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи (спір виник щодо 1 договору за надання послуг за 1 місць, за 1 актом), обсяг та характер доказів у справі, під час розгляду справи, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу, доводи, наведені відповідачем в обґрунтування доводів щодо розміру витрат на правничу допомогу, господарський суд дійшов до висновку не розподіляти всю суму заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі №904/3610/24 в розмірі 15 000,00 грн. та вважає, що прийнятною сумою за надання адвокатом у цій справі професійної правничої допомоги у суді першої інстанції є 9 000,00 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія Дніпропетровського науково-дослідного інституту будівельного виробництва" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-ЕСТЕЙТС" (03035, м. Київ, вулиця Липківського Василя Митрополита, будинок 32, офіс 110 код ЄДРПОУ 39120838) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія Дніпропетровського науково-дослідного інституту будівельного виробництва" (49050, м. Дніпро, проспект Науки, буд. 115, код ЄДРПОУ 37807315) 9 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовити у решті стягнення витрат на правничу допомогу.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне додаткове рішення складено 30.10.2024.

Суддя Ю.А. Бажанова