Рішення

від 21.10.2024 по справі 908/3082/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 14/63/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2024 Справа № 908/3082/21 (910/7517/24)

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Сушко Л. М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу № 908/3082/21 (910/7517/24)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сторхауз Україна" (вул. Бориспільська, буд.9, м. Київ, 02099; ідентифікаційний код: 36057973; електронна пошта: ellrruden@gmail.com, адреса листування: вул. А.Ахматової, 16-В, оф.32, м.Київ, 02055 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс Ліфт" (вул. Волгоградська, буд. 27, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код 35282075)

про стягнення 2 996 грн.

в межах розгляду справи №908/3082/21

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс Ліфт" вул. Волгоградська, буд. 27, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код 35282075

ліквідатор - арбітражний керуючий Сердюк Марина Миколаївна

без повідомлення (виклику) учасників справи

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сторхауз Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан Ліфт " про стягнення 2 996 грн.

Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару. Позов обґрунтовано ст.ст. 526, 526, 610 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/7517/24 від 03.07.2024 справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сторхауз Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан Ліфт" про стягнення 2996 грн. передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Запорізької області.

З ухвали від 03.07.2024 Господарського суду м.Києва вбачається, що судом з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що юридична особа ТОВ "Богдан Ліфт" змінила назву та місцезнаходження. Так, станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом, найменуванням та адресою місцезнаходження відповідача є - Товариство з обмеженою відповідальністю "Плюс Ліфт" (69035, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, буд. 27; ідентифікаційний код 35282075).

22.07.2024 матеріали позову надійшли до Господарського суду Запорізької області.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.07.2024, відповідно по Положення про автоматизовану систему документообігу суду, частини 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства позовну заяву передано на розгляд судді Сушко Л.М. у провадженні якої перебуває справа №908/3082/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс Ліфт" вул. Волгоградська, буд. 27, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код 35282075 для розгляду позову в межах цієї справи.

Ухвалою суду від 29.07.2024 суд залишив без руху на підставі ст.174 ГПК України позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сторхауз Україна" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс Ліфт" про стягнення 2 996 грн та надав ТОВ "Сторхауз Україна" строк для усунення недоліків в термін до 09.08.2024 включно, шляхом подання до суду доказів направлення копії позову з додатками відповідачу та ліквідатору, а також доказів реєстрації кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).

Позивачем надано докази реєстрації електронного кабінету та докази направлення копії позову з додатками відповідачу та ліквідатору.

За положеннями ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач має право в позовній заяві заявити мотивоване клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.08.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сторхауз Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс Ліфт" про стягнення 2 996 грн прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №908/3082/21 (910/7517/24) в межах справи № 908/3082/21 про банкрутство ТОВ «Плюс Ліфт», розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі №908/3082/21 (910/7517/24).

Також ухвалою суду від 22.08.2024 запропоновано відповідачу відповідно до ст. 165 ГПК України, надати відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем.

Запропоновано позивачу надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем.

Запропоновано відповідачу надати відповідно до ст. 167 ГПК України, заперечення разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Відповідач про розгляд даної справи повідомлений належним чином шляхом направлення ухвали на адресу електронної пошти ліквідатора відповідача - арбітражного керуючого Сердюк М.М.: ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив до суду не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача не надходило.

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

21.09.2024 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду від відповідача не надходило.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи, що судом, згідно чинного законодавства, вжито усіх можливих заходів щодо повідомлення відповідача про судовий розгляд справи, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Рішення прийнято у справі - 21.10.2024.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сторхауз Україна" (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Богдан Ліфт" (зараз ТОВ «Плюс Ліфт», відповідач у справі) укладений договір поставки у спрощеній формі.

Позивач направив відповідачу рахунок на оплату замовлення № 2802 від 12.08.2020, в якому було визначено найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну та загальну вартість:

1. Металеве обрамлення нерж. 1200 х 2000 мм 2 комплекти, за ціною без ПДВ 4035,00 грн, сума без ПДВ 8 070,00 грн;

2. Металеве обрамлення нерж. 800 х 2000 мм 4 комплекти, за ціною без ПДВ 3815,00 грн, сума без ПДВ 15 260,00 грн;

Усього товару 2 найменування товару, на суму із ПДВ 27 996,00 грн, у тому числі сума ПДВ 4 666,00 грн.

25.09.2020 сторонами складено, підписано та скріплено печатками видаткову накладну № 2943 на замовленням №2802 від 12.08.2020, що свідчить про поставлений товар відповідачу.

ТОВ «Богдан Ліфт» 18.09.2020 видано довіреність № 1 на ім`я Барінова-Плачкова В.В. на отримання обумовленого товару.

Відповідач за поставлений отовар розрахувався не в повному обсязі, а саме не сплаченою залишилась сума 2996 грн.

Не отримавши товар, позивач направив на адресу відповідача вимогу 01/2209 від 22.09.2023 про здійснення погашення заборгованості за поставку металевого обрамлення на суму 2996,00 грн.

Відповідач на вимогу про повну оплату поставленого товару не відреагував, заборгованість не погасив.

Невиконання в повному обсязі відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати поставлено товару стало підставою звернення позивача до суду про стягнення 2996 грн.

Дослідивши обставини справи та надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволення з огляду на таке.

Правовідносини сторін є господарськими, що склались між сторонами з приводу поставки товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Пунктами 2, 3 статті 180 ГК України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася

Відповідно до ч. 1 статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

У частині першій статті 207 ЦК України закріплено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 цієї ж норми ЦК України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що у даній справі наявні ознаки правовідносин сторін, які виникли на підставі договору поставки, укладеного у спрощений спосіб, що підтверджено копією рахунку відповідача № 2802 від 12.08.2020, в якому було визначено найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну та загальну вартість, а також видатковою накладною №2943 від 25.09.2020 та довіреністю №1 від 18.09.2020.

Частинами 1,2 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

27.09.2023 на поштову адресу відповідача позивач надіслав вимогу про сплату заборгованості за поставлений товар в розмірі 2996 грн.

На час розгляду справи в суді кошти позивачеві не сплачені.

Відповідач доказів на підтвердження оплати отриманого товару в повному обсязі не надав.

Оскільки поставлений товар в повному обсязі не оплачено у відповідача виникло зобов`язання сплатити позивачу (продавцю) суму за отриманий товарв розмірі 2996,00 грн. в силу статті 692 ЦК України.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позов обґрунтованим, доводи наведені в позовній заяві доведеними та такими, що відповідають чинному законодавству, а відтак позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду судовий збір сплачено в більшому розмірі, а саме на суму 4218,18 грн, замість 3028,00 грн. (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Таким чином різниця 1190,18 грн підлягає поверненню позивачу. Відповідно до приписів ст.7 Закону України «Про судовий збір» повернення судового збору здійснюється судом за відповідним клопотанням.

Керуючись ст.2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 274,252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс Ліфт" (вул. Волгоградська, буд. 27, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 35282075) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сторхауз Україна" (вул. Бориспільська, буд.9, м. Київ, 02099; ідентифікаційний код юридичної особи: 36057973; електронна пошта: ellrruden@gmail.com, адреса листування: вул. А.Ахматової, 16-В, оф.32, м.Київ, 02055) заборгованість за поставлений товар в розмірі 2 996 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто шість) грн. Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс Ліфт" (вул. Волгоградська, буд. 27, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 35282075) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сторхауз Україна" (вул. Бориспільська, буд.9, м. Київ, 02099; ідентифікаційний код юридичної особи: 36057973; електронна пошта: ellrruden@gmail.com, адреса листування: вул. А.Ахматової, 16-В, оф.32, м.Київ, 02055) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту за правилами, визначеними ст. 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення оформлено та підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 29.10.2024 року.

Суддя Л.М. Сушко