Рішення

від 30.10.2024 по справі 908/2283/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/52/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2024Справа № 908/2283/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМНІБУДКОМ» (вул. Святошинська, буд. 34, кім. 20, м. Київ, 03115; ідентифікаційний код юридичної особи 42065793)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГСОЛКО Україна» (вул. Поштова, буд. 159б, м. Запоріжжя, 69095; ідентифікаційний код юридичної особи 39681109)

про стягнення коштів в розмірі 208 591,12 грн

Без повідомлення (виклику) представників сторін

РУХ СПРАВИ.

28.08.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМНІБУДКОМ» (скорочене найменування ТОВ «ОМНІБУДКОМ») до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АГСОЛКО Україна» (скорочене найменування ТОВ «АГСОЛКО Україна») про стягнення заборгованості у розмірі 208 591,12 грн, яка складається з: суми основної заборгованості у розмірі - 136 629,50 грн, 3% річних у розмірі 9 347,08 грн, інфляційних втрат з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 29 786,03 грн, пені у розмірі 32 828,51 грн. Судові витрати зі сплати судового збору просить покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2024 справу № 908/2283/24 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 02.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2283/24 та присвоєний справі номер провадження 3/52/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. визначено сторонам строки на подання заяв по суті спору.

Судом до матеріалів справи долучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: (вул. Поштова, буд. 159б, м. Запоріжжя, 69095).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Так, ухвала Господарського суду Запорізької області від 02.09.2024 про відкриття провадження у справі №980/2283/24 була доставлено до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «АГСОЛКО Україна» 02.09.2024 о 22 год. 10 хв., про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с. 23).

Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, ухвала суду від 02.09.2024 вручена відповідачу 03.09.2024.

Також, суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Запорізької області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

26 листопада 2021 між ТОВ «ОМНІБУДКОМ» (далі «Замовник» та /або «Позивач») та ТОВ«АГСОЛКО Україна» (далі «Постачальник» та/або «Відповідач») було укладено Договір поставки № 2959/354816 (надалі «Договір»).

На виконання укладеного між сторонами договору поставки, позивач перерахував на користь відповідача 09.12.2021 грошові кошти у розмірі 136 629,50 грн в якості передплати. Оскільки відповідач товар не поставив, позивач просить повернути суму передплати і нараховану на неї пеню, три відсотки річних та інфляційні втрати.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач відзив на позов не надав.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є стягнення попередньої оплати за договором поставки № 2959/354816 від 26.11.2021 у розмірі 136 629,50 грн, 3% річних у розмірі 9 347,08 грн, інфляційних втрат з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 29 786,03 грн, пені у розмірі 32 828,51 грн.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи був укладений договір, чи була здійснена передплата, чи був поставлений товар), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань, чи є підстави для нарахування неустойки.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Суд встановив, що 26.11.2021 між відповідачем та позивачем було укладено Договір № 2959/354816, відповідно до пункту 1.1. якого Продавець поставляє, а Покупець приймає та зобов`язується оплатити техніку, а саме: Самоскид комерційна назва SITRAK C7H 6x4 - 17 м.куб, марка: SINOTRUK, модель: ZZ3256V384ME1 в кількості 1 одиниця, в подальшому іменовані як «Товар», на умовах визначених цим договором.

У пункті 2.1 Договору вказано, що вартість товару, без врахування ПДВ, складає гривневий еквівалент 83 333,33 доларів США, сума ПДВ складає гривневий еквівалент 16 667,67 доларів США, загальна вартість товару з врахуванням ПДВ, складає гривневий еквівалент 100 000,00 доларів США, що підлягає сплаті по курсу перерахунку та є загальною вартістю договору.

Перерахунок гривневого еквіваленту здійснюється в порядку, передбаченому пунктом 2.2 Договору.

Пунктом 4.1 Договору передбачалось, що продавець передає товар покупцеві на умовах EXW (склад продавця: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Святопетрівське, вул. Індустріальна, 31), згідно Інкотермс 2010 року, протягом 160 календарних днів з дати зарахування на поточний рахунок продавця 5% загальної вартості договору від покупця.

Відповідно до пункту 5.1 Договору покупець зобов`язується здійснити оплату товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця наступним чином:

5.1.1 Покупець зобов`язаний сплатити гривневий еквівалент 5 000,00 (п`ять тисяч Доларів США 00 центів) Доларів США, що становить 5% загальної вартості договору та підлягає сплаті за курсом перерахунку протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання даного договору;

5.1.2. Покупець зобов`язаний сплатити гривневий еквівалент 25 000,00 (двадцять п`ять тисяч Доларів США 00 центів) Доларів США, що становить 25% від загальної вартості договору та підлягає сплаті за курсом перерахунку протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання офіційного повідомлення від продавця про готовність товару до відвантаження на заводі виробника;

5.1.3. Покупець зобов`язаний сплатити гривневий еквівалент 70 000,00 (сімдесят тисяч Доларів США 00 центів) Доларів США, що становить 70% від загальної вартості договору та підлягає сплаті за курсом перерахунку протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з моменту отримання офіційного повідомлення від продавця про прибуття товару на митну територію України.

5.1.4. Покупець має право дострокової оплати по даному договору.

Пунктом 8.2 Договору визначено, що у випадку прострочення передання товару, продавцем покупцю, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару з ПДВ за кожний календарний день прострочення поставки товару по день поставки товару включно.

Даний договір набирає сили з моменту його підписання, і діє до повного виконання сторонами умов дійсного договору (п. 9.1 Договору).

Так, ТОВ «ОМНІБУДКОМ» на виконання п. 5.1.1 Договору 09.12.2021 грошові кошти у розмірі 136 629,50 грн здійснено перерахування коштів на поточний рахунок ТОВ «АГСОЛКО Україна» у розмірі 136 629,50 грн, що на дату платежу було еквівалентно 5000,00 доларам США, і складає 5% від загальної вартості договору.

Враховуючи умови пункту 4.1. договору, відповідно до якого поставка товару відбувається протягом 160 календарних днів з дати зарахування на поточний рахунок продавця 5% загальної вартості договору від покупця, кінцевим строком поставки товару є 18.05.2022.

Згідно матеріалів справи, відповідач у визначений умовами договору та Специфікації строк поставку товару не здійснив.

Відповідач листом вих.№789 від 15.02.2023 повідомив позивача про те, що внаслідок розпочатої військової агресії та блокування українських морських портів замовлений позивачем автомобіль було розвантажено в Румунії. Внаслідок зазначених відповідачем подій, він не зміг вчасно здійснити доставку замоленого позивачем автомобіля. При цьому відповідач запропонував графік повернення коштів.

Позивач листом вих.№9 від 09.03.20223 повідомив, що він не заперечує проти повернення авансового платежу частинами та запропонував свій графік повернення коштів.

Згідно матеріалів справи, відповідач не виконав свого обов`язку з повернення грошових коштів попередньої оплати.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань щодо поставки товару у визначені договором терміни та не повернення попередньої оплати позивач нарахував та заявив до стягнення на підставі пункту 8.2. договору та ст. 625 ЦК України 3% річних у розмірі 9 347,08 грн, інфляційних втрат з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 29 786,03 грн, пені у розмірі 32 828,51 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної поставки товару за договором або добровільне повернення отриманих грошових стало підставою для звернення позивача до господарського суду із позовом.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо стягнення передплати.

Статтею 6 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 662, ч. 1 ст. 663 ЦК України).

Згідно з ч. 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як встановлено судом вище, у пункті 4.1. договору поставки сторони узгодили строки поставки товару, а саме 160 календарних днів з дати зарахування на поточний рахунок продавця 5% загальної вартості договору від покупця, тобто, враховуючи дату оплати 09.12.2021, кінцевим строком поставки товару є 18.05.2022. Загальна сума передплати склала 136 629,50 грн.

Суду надані докази виконання позивачем зобов`язань щодо перерахування на користь відповідача 136 629,50 грн (платіжне доручення №1433 від 09.12.2021).

Оскільки позивач оплатив товар на умовах попередньої оплати у відповідача виник обов`язок з поставки товару.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем з поставки товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Виходячи з аналізу положень ст. 693 ЦК України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, доведеній до продавця.

Відповідно до ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки законом не визначено порядок та форму повідомлення про відмову від договору позивач може реалізувати своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до відповідача з претензією, так і шляхом пред`явлення через суд позову у визначеній законом формі.

Позивач, пред`явивши до суду позов про повернення суми попередньої оплати, фактично відмовився від договору Договір №2959/354816вд 26.11.2021 у зв`язку з несвоєчасною передачею товару позивачу (покупцю).

Надаючи оцінку діям позивача, суд дійшов висновку, що позивач правомірно скористався правом вимагати повернення суми попередньої оплати.

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів поставки товару в повному обсязі та в установлений строк або повернення позивачу суми попередньої оплати в сумі 136 629,50 грн не надав.

Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 136 629,50 грн попередньої оплати є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Щодо нарахування пені.

Пунктом 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначає, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців. (Постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2021 у справі №910/13575/20).

Відповідно до пункту 8.2 Договору визначено, що у випадку прострочення передання товару, продавцем покупцю, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару з ПДВ за кожний календарний день прострочення поставки товару по день поставки товару включно.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за період з 18.05.2022 по 18.11.2022 (6 місяців) у розмірі 32 828,51 грн.

Належним чином дослідивши умови Договору, суд встановив, що п. 7.2. Договору не містить іншого строку для нарахування штрафних санкцій за прострочення грошових зобов`язань, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням «до дати фактичного виконання».

Позивач нарахував пеню за прострочення передання товару, в тому числі на дату 18.05.2022 року, який є граничним днем поставки товару.

Суд зазначає, що нарахування пені за прострочення передання товару починається з дня, наступного за останнім днем граничного поставки, тобто в цій справі початок строку нарахування пені починається з 19.05.2022.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення пені в юридичній інформаційно-пошуковій системі «Законодавство», з врахуванням граничного дня поставки товару та визначеного позивачем періоду нарахування до 18.11.2022, а також суми нарахування 136 629,50 грн, зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 ГПК України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з ТОВ «АГСОЛКО Україна» пені за період з 19.05.2022 до 18.11.2022 у розмірі 32 753,65 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у такого боржника в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Відповідно до правової позиції викладеної в постанові ВП ВС від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставкиу відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи позицію викладену в постанові ВП ВС від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, зобов`язання відповідача по поверненню передплати є грошовим зобов`язанням, на яке можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Позивачем заявлена вимога про стягнення 9 347,08 грн - 3 % річних за період прострочення з 18.05.2022 по 27.08.2024 нараховану на суму заборгованості 136 629,50 грн.

Відповідач проти наведеного позивачем розрахунку 3% річних не заперечив, свого контррозрахунку не навів.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що наданий позивачем розрахунок нарахований в тому числі на дату 18.05.2022, який є граничним днем поставки товару.

Суд зазначає, що нарахування 3% річних починається з дня, наступного за останнім днем граничного строку поставки, тобто коли у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати, а саме в цій справі початок строку нарахування 3% річних починається з 19.05.2022.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних в юридичній інформаційно-пошуковій системі «Законодавство», з врахуванням граничного строку поставки товару та визначеного позивачем періоду нарахування - до 27.08.2024, а також суми нарахування 136 629,50 грн, зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 ГПК України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з ТОВ «АГСОЛКО Україна» трьох процентів річних за період з 19.05.2022 до 27.08.2024 у розмірі 9335,85 грн.

Позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати в розмірі 29 786,03 грн за період з червня 2022 по липень 2024 року включно.

Відповідач проти наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат не заперечив, свого контррозрахунку не навів.

Здійснивши перерахунок в юридичній інформаційно-пошуковій системі «Законодавство» інфляційних втрат, нарахованих за період з червня 2022 по липень 2024 року включно, суд встановив, що наданий позивачем розрахунок на суму 29 786,03 грн є правильним.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором № 2959/354816 від 26 листопада 2021 року (а.с.7 -8); платіжним дорученням № 1433 від 09 грудня 2021 року (а.с.9); розрахунком штрафних санкцій(а.с.10-11); листом директора ТОВ «АГСОЛОКО УКРАЇНА» № 789 від 15.02.2023 (а.с.12); відповіддю директора ТОВ «Омнібудком» №9 від 09 березня 2023 року(а.с.12 зворотній бік).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення основної заборгованості у розмірі - 136 629,50 грн, 3% річних у розмірі 9 335,85 грн, інфляційних втрат з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 29 786,03 грн, пені у розмірі 32 753,65 грн.

У частині стягнення 11,23 грн трьох процентів річних та 74,86 грн пені слід відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем до позовної заяви додано платіжну інструкцію № 2213 від 27.08.2024 про сплату суми 3 128,87 грн судового збору.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог у розмірі 99,96% від заявлених сум, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 127,61 грн витрат по сплаті судового збору (3 128,87 грн х 99,96% = 3 127,61 грн).

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГСОЛКО Україна» (вул. Поштова, буд. 159б, м. Запоріжжя, 69095; ідентифікаційний код юридичної особи 39681109) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМНІБУДКОМ» (вул. Святошинська, буд. 34, кім. 20, м. Київ, 03115; ідентифікаційний код юридичної особи 42065793) суму 136 629,50 грн (сто тридцять шість тисяч шістсот двадцять дев`ять гривень 50 коп.) попередньої оплати за непоставлений товар, 9 335,85 грн (дев`ять тисяч триста тридцять п`ять гривень 85 коп.) 3% річних, 29 786,03 грн (двадцять дев`ять тисяч сімсот вісімдесят шість гривень 03 коп.) інфляційних втрат, 32 753,65 грн (тридцять дві тисячі сімсот п`ятдесят три тривні 65 коп.) пені. Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГСОЛКО Україна» (вул. Поштова, буд. 159б, м. Запоріжжя, 69095; ідентифікаційний код юридичної особи 39681109) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМНІБУДКОМ» (вул. Святошинська, буд. 34, кім. 20, м. Київ, 03115; ідентифікаційний код юридичної особи 42065793) суму 3 127,61 грн (три тисячі сто двадцять сім гривень 61коп) витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

У частині стягнення 11,23 грн трьох процентів річних та 74,86 грн пені відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 30.10.2024.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

СуддяС.І. Педорич