Рішення

від 25.10.2024 по справі 908/1818/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/132/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2024 справа № 908/1818/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1818/24

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-виробнича фірма "ПРОММАТ" (вул. Чумаченка, буд. 23, кв. 296, м. Запоріжжя, 69104)

до відповідача акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Промислова, 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71504)

про стягнення 1232469,02 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційно-виробнича фірма "ПРОММАТ" шляхом застосування підсистеми "Електронний суд" ЄСІКС звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 1232469,02 грн., які складаються з: 1083287,04 грн. основного боргу за договором поставки товару № 53-121-08-22-11276 від 10.08.2022, 54936,01 грн. 3% річних та 94245,97 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки товару № 53-121-08-22-11276 від 10.08.2022 щодо сплати вартості отриманого товару у визначений договором строк, що є підставою для стягнення заборгованості та нарахованих за порушення зобов`язання 3% річних та інфляційних втрат. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на приписи ст.ст. 15, 16, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 655, 692, 712 ЦК України та ст.ст. 20, 173, 175, 193 ГК України. До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачем віднесено 30000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, докази понесення яких будуть надані у відповідності до ст. 129 ГПК України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.06.2023 справу № 908/1818/24 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 11.07.2024, після усунення позивачем недоліків, які зумовили залишення позову без руху, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1818/24, присвоєно справі номер провадження 18/132/24, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1818/24; відповідачу запропоновано надати у строк, що не перевищує 15 днів з моменту отримання даної ухвали, але не пізніше 02.08.2024, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; позивачу запропоновано у строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.

Оскільки у позивача та відповідача зареєстровані електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (підсистема "Електронний суд"), обмін документами з ними здійснювався в підсистемі "Електронний суд".

Як свідчать довідки Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа, ухвалу від 11.07.2024 про відкриття провадження у справі в електронному вигляді доставлено в електронні кабінети позивача та відповідача 11.07.2024.

Від відповідача через підсистему "Електронний суд" 25.07.2024 (в межах визначеного судом строку) засобами електронного зв`язку до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти заявлених вимог заперечив та вказав, що позивачем не враховані умови договору, якими передбачено, що оплата покупцем частини вартості товару у розмірі сум ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника належним чином оформленої податкової накладної. При цьому строк оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ умовами договору не визначений. Також відповідач посилається на засвідчені листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 форс-мажорні обставини, які перешкодили своєчасному виконанню грошового зобов`язання за договором. Також відповідач зазначив, що у зв`язку з тимчасовою окупацією військами РФ Запорізької АЕС, яка є філією "ВП" АТ "НАЕК "Енергоатом", відповідачем втрачено виробничі потужності, які забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. Виконуючи функції експлуатуючої організації (оператора) атомних електростанцій, АТ "НАЕК "Енергоатом", відповідно до Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", зобов`язане першочергово забезпечувати безпечну експлуатацію ядерних установок, відповідно, наявні ресурси, в тому числі грошові кошти, відповідач спрямовує в першу чергу на задоволення потреб безпеки експлуатації АЕС. Відповідач просив, в разі задоволення позовних вимог позивача, зменшити розмір 3% річних до мінімально можливого за вищевказаних обставин в умовах воєнного стану, приймаючи до уваги ситуацію, яка склалась у даний час в енергетичній галузі України та з метою запобігання настанню негативних наслідків в частині забезпечення соціальної спрямованості економіки України. Відповідач просив в позові відмовити.

Від позивача 08.10.2024 надійшла заява, в якій позивач просив стягнути з відповідача 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач 09.10.2024 надав заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу з клопотанням про зменшення цих витрат до мінімально можливого за вищевказаних обставин.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи за № 908/1818/24 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні, бомбові та артилерійські обстріли м. Запоріжжя з початку військової агресії РФ по теперішній час, що загрожувало життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у щорічній відпустці з 29.08.2024 по 04.10.2024, рішення прийнято без його проголошення - 25.10.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційно-виробнича фірма "ПРОММАТ" (Постачальником, позивачем у справі) та державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (Покупцем, відповідачем у справі) 10.08.2022 укладений договір поставки товару № 53-121-08-22-11276 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і сплатити товар: ДК021:2015:44810000-1 «Фарби» (Поверхнреві речовини) (згідно з наведеною у зазначеному пункті договору таблицею на загальну суму 1083287,04 грн. з ПДВ).

За умовами п. 1.2 Договору, строк поставки товару: до 22 серпня 2022 року.

Відповідно до п. 3.1 Договору сума договору складає 1083287,04 грн. з ПДВ.

Згідно із п. 3.2 Договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки всього товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) (п. 3.3 Договору).

Поставка товару відбувається на умовах EXW (м. Запоріжжя) відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010, вантажоодержувач: ВП ЗАЕС ДП НАЕК «Енергоатом» (п. 4.1 Договору).

У пункті 4.2 Договору сторони обумовили, що товар, що поставляється, повинен супроводжуватись наступними документами: а) видаткова накладна; б) сертифікат якості або паспорт виданий підприємством-виробником, згідно п. 2.1 договору.

Пунктом 7.1 Договору сторони передбачили, що у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов`язань за договором, сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

Згідно із п. 10.2 Договору досудовий порядок врегулювання спору між сторонами є обов`язковим.

Відповідно до п. 12.1 Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 12 місяців з моменту його підписання.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу передбачений Договором товар на суму 1083287,04 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 96 від 16.08.2022.

Видаткова накладна підписана повноважними представниками сторін без зауважень.

Податкова накладна за цією поставкою зареєстрована позивачем у ЄРПН 15.09.2022.

Грошове зобов`язання з оплати отриманої продукції відповідачем не виконано. Заборгованість за відвантажений позивачем товар складає 1083287,04 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Виходячи з умов п. 3.2 Договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки всього товару.

Отже враховуючи дату поставки 16.08.2022, строк оплати товару - 17.10.2022 (з урахуванням того, що останній день виконання зобов`язання припадає на вихідний день 15.10.2022).

Відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, оплату вартості отриманого товару у визначений у Договорі строк не здійснив, що відповідачем не заперечується.

В матеріалах справи міститься підписаний та скріплений печатками обох сторін акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.2022 по 12.03.2024, відповідно до якого станом на 12.03.2024 заборгованість Філії "ВП "ЗАЕС" АТ "НАЕК "Енергоатом" перед ТОВ "Комерційно-виробнича фірма "ПРОММАТ" за договором № 53-121-08-22-11276 від 10.08.2022 складає 1083287,04 грн.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем вартості отриманого товару у визначений Договором строк є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав умови Договору в частині оплати вартості поставленого товару у визначений строк, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 1083287,04 грн.

Доводи відповідача про неправильне визначення позивачем строку виконання Покупцем зобов`язання з оплати товару з огляду на розмежування строку оплати вартості товару без ПДВ та не визначення строку сплати ПДВ суд визнав необґрунтованими з огляду на наступне.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що Постачальник, що є платником ПДВ, зобов`язаний скласти належним чином електронну податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН у порядку та протягом строку, які визначені Податковим кодексом України. Електронна адреса для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.

Надання позивачем податкової накладної на поставлений товар відповідачем не заперечується. Доказів звернення відповідача до позивача з питанням щодо не надання податкової накладної суду не надано.

Зазначення в п. 3.3 Договору, що оплата Покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) не змінює строку щодо оплати в частині суми ПДВ. В даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної та надання її Покупцю, в разі чого покупець повинен здійснити повну оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку - 60 календарних днів з дати поставки всього товару.

Відповідно до абз. 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

В електронному кабінеті платника податків, розміщеному на офіційному веб-порталі Державної податкової служби України (доступ за посиланням: https://cabinet.tax.gov.ua/) кожен платник податків має змогу відслідковувати в режимі реального часу всі зареєстровані на його користь податкові накладні.

Відтак, з моменту реєстрації позивачем податкової накладної відповідач мав змогу її відслідковувати та встановлювати факт її реєстрації з метою формування у відповідача податкового кредиту з ПДВ, як це передбачено чинним податковим законодавством. Податковий кодекс не визначає іншого порядку обміну інформацією стосовно зареєстрованих податкових накладних, окрім як через засоби Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН).

Враховуючи викладене, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 1083287,04 грн. основного боргу за отриманий за Договором товар заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

За порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 54936,01 грн. 3% річних та 94245,97 грн. інфляційних втрат.

Відповідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 17.10.2022 по 24.06.2024, суд визнав його правильним, до стягнення з відповідача підлягають стягненню 54936,01 грн. 3% річних, як і визначено позивачем.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз`яснення:

- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;

- якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;

- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період: з 17.10.2022 по 24.06.2024, суд встановив, що за заявлений позивачем період сума інфляційних втрат складає 120239,25 грн. Враховуючи відсутність повноважень суду виходити за межі заявлених позовних вимог, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат задовольняється судом в заявленій сумі 94245,97 грн.

Відносно посилання відповідача на засвідчені листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 форс-мажорні обставини, наявність яких звільняє відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, суд зазначає наступне.

Військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (з подальшим продовженням), відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Разом з тим, суд звертає увагу, що Національним банком України прийнято постанову № 18 від 24.02.2022 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (з наступними змінами та доповненнями), якою з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи в умовах воєнного стану визначено, що: банки продовжують роботу з урахуванням обмежень, визначених цією постановою; безготівкові розрахунки здійснюються без обмежень. Отже, воєнний стан не створив жодних обставин, які об`єктивно унеможливлюють здійснення розрахунків за діючими між сторонами договорами з використанням банківської системи.

Таким чином, як оприлюднення листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, так і наявність сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини не є безумовною підставою для звільнення від виконання договірних зобов`язань, про що зазначив Верховний Суд в постанові від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.

Отже, введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання зобов`язань. Тобто підлягає доведенню зв`язок між невиконанням зобов`язань і воєнними діями в Україні.

В досудовому порядку відповідач не звертався до позивача з повідомленням про настання форс-мажорних обставин відповідно до п. 9.3 договору, а послався на форс-мажорні обставини лише у відзиві на позов.

Суд також зазначає, що посилання відповідача на введення на території України воєнного стану, як на підставу для звільнення його від відповідальності, є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (ТОВ "Комерційно-виробнича фірма "ПРОММАТ") також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату визначених законом нарахувань як способу захисту його майнових прав, передбаченого законом.

Доводи відповідача щодо втрати основних потужностей у зв`язку з повномасштабним вторгненням РФ на територію України 24.02.2022, понесення витрат на утримання об`єктів, які знаходяться на тимчасово окупованій території без отримання доходів, що значною мірою впливає на фінансовий стан Компанії відповідача суд відхиляє. Договір укладений сторонами 10.08.2022, вже під час воєнного стану та після повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України. Позивач, незважаючи на складнощі виконав умови Договору, поніс витрати на виготовлення/придбання товару, поставив товар на умовах Договору. В той же час, невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором призводить до погіршення фінансового стану позивача.

Відносно клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних до мінімального можливого розміру в умовах воєнного стану суд зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

За змістом частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України нарахування на суму боргу 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

За таких обставини, враховуючи, що 3% річних, які стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, мають компенсаційний, а не штрафний характер, тоді як ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України передбачена можливість зменшення виключно штрафних санкцій, доводи відповідача щодо їх зменшення є необґрунтованими.

Суд приймає до уваги, що в пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначено, що з огляду компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Верховний Суд зазначив, що конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання за Контрактом, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності, має правове значення під час вирішення питання щодо застосування частини третьої статті 511 ЦК України, статті 233 ГК України (щодо права суду зменшувати розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України).

Разом з тим, у справі №902/417/18 сторони в пункті 5.5 договору поставки визначили розмір процентів - сорок процентів річних від суми заборгованості від несплаченої загальної вартості товару протягом дев`яноста календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та дев`яноста шести процентів річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів. Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, сформована саме виходячи з умов п. 5.5 договору поставки і за цих обставин суд дійшов висновку частково задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача річних та інфляційних втрат.

В даному випадку нарахування позивачем 3% річних на суму заборгованості є обґрунтованим, не несе надмірного тягаря для боржника та збагачення для кредитора, тому підстави для звільнення відповідача від їх сплати або зменшення їх розміру відсутні.

Відповідачем не доведено, що належні до сплати 3% є надмірно великі, що існують будь-які інші обґрунтовані обставини, які обумовлюють необхідність втручання суду у обмеження розміру встановленої відповідальності за порушення зобов`язання, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення 3% відсотків річних.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідач визнані судом обґрунтованими вимоги позивача не спростував та не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов`язань за договором щодо оплати вартості отриманого товару у визначений договором строк.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.

З матеріалів справи слідує, що товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-виробнича фірма "ПРОММАТ" сплачений судовий збір у розмірі 18487,04 грн. (платіжна інструкція № 1294 від 26.06.2024).

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Беручи до уваги викладене, враховуючи, що заявлено вимоги майнового характеру, у розумінні Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання означеного позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 14789,63 грн. (18487,04 грн. х 0,8).

З даного слідує, що позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено. Сума зайво сплаченого судового збору складає 3697,41 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, сума зайво сплаченого ТОВ "Комерційно-виробнича фірма "ПРОММАТ" судового збору в розмірі 3697,41 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, за наявності відповідного клопотання.

Позиція суду щодо необхідності розрахунку судового збору із застосуванням пониженого коефіцієнту узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.

Стосовно розподілу інших судових витрат господарський суд зазначає наступне.

До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачем включено 30000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В наданій суду 08.10.2024 заяві щодо вирішення питання про розподіл судових витрат позивач визначив розмір понесених витрат на правову допомогу в сумі 5000,00 грн., які він просив стягнути з відповідача.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, відповідно до приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з аналізу вказаних статей, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.

Відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Комерційно-виробнича фірма "ПРОММАТ" (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "ЛЕГЕС" (Адвокатське об`єднання) укладений договір про надання правничої (правової) допомоги від 24.06.2024.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди від 24.06.2024 до вказаного договору Адвокатське об`єднання в обсязі та на умовах передбачених цією Додатковою угодою зобов`язалось надати Клієнту, а Клієнт - прийняти та оплатити правничу (правову) допомогу пов`язану із стягненням з акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча Компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ ВП: 19355964) на користь Клієнта заборгованості за Договором поставки товару №53-121-08-22-11276 від 10.08.2022.

За визначенням п. 3 додаткової угоди №1, гонорар за надання правничої (правової) допомоги, передбаченої цією Додатковою угодою, складається з вартості правничої (правової) допомоги у фіксованому розмірі та становить, зокрема, за вивчення матеріалів та складання позовної заяви до Господарського суду Запорізької області - 5000,00 грн.

На виконання договору про надання правничої (правової) допомоги від 24.06.2024 сторонами підписаний акт надання правничої допомоги від 25.06.2024, згідно з яким Адвокатським об`єднанням надано Клієнту послуги правничої (правової) допомоги загальною вартістю 5000,00 грн., а саме: вивчено матеріали та складено позовну заяву Клієнта до акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ ВП: 19355964) про стягнення заборгованості за Договором поставки товару №53-121-08-22-11276 від 10.08.2022 до Господарського суду Запорізької області.

На виконання умов договору про надання правової допомоги позивач перерахував Адвокатському об`єднанню "ЛЕГЕС" 5000,00 грн. згідно платіжної інструкції № 1295 від 26.06.2024.

На підтвердження повноважень адвоката Борисенкова Віталія Сергійовича на представництво інтересів ТОВ "Комерційно-виробнича фірма "ПРОММАТ" до матеріалів справи позивачем долучено ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АР №1184110 від 25.06.2024 та договір про надання послуг від 24.06.2024, укладений адвокатом Борисенковим Віталієм Сергійовичем та Адвокатським об`єднанням "ЛЕГЕС".

Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За визначенням ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зазначені положення кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Отже, суд дійшов висновку, що поданими та вказаними вище документами підтверджено статус АО "ЛЕГЕС" та адвоката Борисенкова Віталія Сергійовича, а відтак правова природа зазначених витрат ТОВ "Комерційно-виробнича фірма "ПРОММАТ" є витратами на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розумінні статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв`язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У запереченнях на заяву позивача відповідач не погодився з зазначеним позивачем розміром витрат на правову допомогу в сумі 5000,00 грн. та просив його зменшити до мінімально можливого розміру.

Суд враховує, що Додатковою угодою № 1 від 24.06.2024 до договору про надання правничої (правової) допомоги сторони узгодили порядок оплати наданих послуг у фіксованому розмірі за певні послуги (за вивчення матеріалів справи та підготовку позовної заяви - 5000,00 грн.).

За правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 та від 20.01.2021 у справі № 357/11023/18, розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України. Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Правомірність та дійсність понесення позивачем відповідних витрат підтверджується матеріалами справи.

Розмір наведених витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд визнав співмірним заявленим у позові вимогам.

На підставі викладеного, суд визнає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язаних з розглядом справи № 908/1818/24.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код ВП 19355964) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-виробнича фірма "ПРОММАТ" (вул. Чумаченка, буд. 23, кв. 296, м. Запоріжжя, 69104; ідентифікаційний код 43590971) 1083287,04 грн. (один мільйон вісімдесят три тисячі двісті вісімдесят сім грн. 04 коп.) основного боргу, 54936,01 грн. (п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот тридцять шість грн. 01 коп.) 3% річних, 94245,97 грн. (дев`яносто чотири тисячі двісті сорок п`ять грн. 97 коп.) інфляційних втрат, 14789,63 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот вісімдесят дев`ять грн. 63 коп.) судового збору та 5000,00 грн. (п`ять тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 30.10.2024.

Суддя В.В. Левкут