Рішення

від 23.10.2024 по справі 910/4426/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2024Справа № 910/4426/24Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справиза позовом Акціонерного товариства Укргазвидобування (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Оіліндустрія ЛТД (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 1, корп. Б, пов. 1, Київ, ідентифікаційний код 42137747)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю Везерфорд Україна (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72, літера А, 4 поверх, приміщення 7, код ЄДРПОУ 35633533)

про стягнення 24 227,88 грн,

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Подольський А.А.

Від відповідача: Кушнаренко Д.В.

Від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Укргазвидобування звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Оіліндустрія ЛТД про стягнення заборгованості за договором № УГВ123/13-23 від 22.02.2023 про надання послуг з капітального ремонту нафтових та газових свердловин на родовищах AT Укргазвидобування у розмірі 24 227,88 грн.

У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за участі представника позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 відкрито провадження у справі № 910/4426/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); встановлено сторонам строки на подання заяв по суті спору.

01.05.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Також 01.05.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

06.05.2024 до суду від відповідача надішли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 справу № 910/4426/24 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю Везерфорд Україна третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, підготовче засідання призначено на 21.08.2024.

Представник позивача у засіданні суду 21.08.2024 надав докази направлення на адресу третьої особи копії позовної заяви з додатками, які долучено до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 21.08.2024 присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Третя особа участь свого представника у засідання суду 21.08.2024 не забезпечила, про дату та час судового розгляду повідомлялася належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.09.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2024 відкладено судове засідання на 23.10.2024.

У судовому засіданні 23.10.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.10.2024 проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.

23.10.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.02.2023 між Акціонерним товариством Укргазвидобування (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Оіліндустрія ЛТД (далі відповідач) було укладено договір №УГВ123/13-23 про надання послуг з капітального ремонту нафтових та газових свердловин на родовищах AT «Укргазвидобування» (далі-договір).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що відповідно до цього договору, планів- замовлень та узгодженого замовником плану робіт та технічного завдання (додаток № 1 до договору) виконавець зобов`язується на свій ризик надати послуги з капітального ремонту та освоєнню нафтових та газових свердловин на родовищах замовника (далі - послуги), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 2.3. договору конкретний обсяг послуг по свердловині визначається планом-робіт, сформованим на основі плану-замовлення, направленим замовником Виконавцю, в порядку передбаченому п. 22.2 договору.

Абз. 6 п. 2.6. договору передбачено, що строк надання послуг на конкретному об`єкті визначається у плані робіт, форма якого зазначена у додатку №23 до цього договору.

На виконання зазначених умов договору сторонами було затверджено план робіт на виконання капітального (поточного) ремонту свердловини №177 Шебелинського ГКР.

Згідно з пунктом 13 Розділу VII Плану робіт було заплановано спуск компоновки низу бурильної колони (КНБК) для шаблонування свердловини. Орієнтовний строк виконання робіт - по факту готовності свердловини. Для проведення зазначеної операції, планом робіт передбачено використання торцевого фрезу (далі - в т.ч. ТФ) Ш100мм.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що оскільки він не мав у своєму розпорядженні зазначеного майна, то для виконання п.13 Плану робіт, 07.08.2023 представником виконавця направлено запит щодо погодження використання ТФ-98 мм та його залучення в рамках договору між Акціонерним товариством «Укргазвидобування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Везерфорд Україна» (далі третя особа).

Листом від 07.08.2023 замовник погодив виконавцю залучення та використання торцевого фрезу Ш 98 мм в рамках договору, укладеного між позивачем та третьою особою.

Вказане майно було отримано виконавцем у користування 07.08.2023, що підтверджується актом приймання-передачі обладнання в оренду складеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Везерфорд Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оіліндустрія ЛТД».

Проте, як стверджує позивач, під час проведення перевірки дотримання умов договору, представником замовника було виявлено порушення порядку виконання робіт виконавцем, які не дозволяли приступити до робіт з використання торцевого фрезу, що відображено в акті-розпорядженні № 1 від 07.08.2023 на припинення робіт з 24:00 год. 07.08.2023 до моменту усунення виконавцем порушень зазначених в акті. Форма вказаного акту затверджена додатком № А4 до додатку № 12 договору.

Зазначені в акті від 07.08.2023 порушення було усунуто 13.08.2023, про що складено акт розпорядження № 2 на відновлення робіт від 13.08.2023.

Водночас, 13.08.2023 інженером АРЗ СП ГУ ДСНС України у Полтавській області складено припис № 1 про виявлені порушення вимог нормативно-правових документів в зв`язку з відсутністю опресування блоку дроселювання на базі перед монтажем на гирлі свердловини, у відповідності до якого зупинено виконання робіт на Свердловині №177 Шебелинського ГКР з 22:00 год. 13.08.2023 до моменту усунення виконавцем зазначених порушень. Відповідні обставини також не дозволяли виконавцю приступити до проведення робіт з використання торцевого фрезу.

Вказане в приписі № 1 порушення було усунуто виконавцем 15.08.2023 в 23:00 год., що відображено сторонами в розрахунку тривалості капітального ремонту свердловин, затвердженому у додатку № 13 до договору (далі - розрахунок тривалості КРС).

Таким чином, позивач зазначає, що роботи з використання торцевого фрезу Ш 98 мм виконавцем виконувалися лише з 04:00 год. 16.08.2023 до 10:00 год 17.08.2023, а не з 08.08.2023, коли дане обладнання було надано ТОВ «Оіліндустрія».

Згідно з добовими рапортами, підписаних представниками сторін за період з 08.08.2023 по 17.08.2023, було зафіксовано 191,5 год. непродуктивного часу у вигляді простою. Відповідну інформацію сторонами відображено у розрахунку тривалості КРС.

Разом із тим, за користування торцевим фрезом, ТОВ «Везерфорд Україна» направило на адресу AT «Укргазвидобування» рахунок на оплату № 1025 від 31.08.2023 на підставі акту виконання робіт № 994 від 31.08.2023, відповідно до якого позивачем було отримано послуги щодо користування торцевим фрезом 4"OD/ Junk Mill 4 на загальну суму 85 371,19 грн. Вказана сума складається з тарифу за одну операцію - 45589,86 грн та вартості оренди обладнання за 8 днів (з 08.08.2023 по 13.08.2023 - період простою, та з 16.08.2023 по 17.08.2023 - дні фактичного користування обладнанням) - 25 552,80 грн. при добовій ставці 3 194,10 грн за один день оренди.

Період використання (перебування у користуванні виконавця) торцевого фрезу Ш 98 мм (08.08.2023 - 13.08.2023 та 16.08.2023-17.08.2023) підтверджується листом використання обладнання, який долучений до акту виконання робіт № 994 від 31.08.2023.

Також позивач зазначає, що період тривалості вказаного простою, в який фактично торцевий фрез не використовувався, зафіксовано та відображено сторонами по справі в розрахунку тривалості КРС 144,5 бригадо-годин (6,02 доби) простоїв.

Суму, зазначену в рахунку № 1025 від 31.08.2023, позивач сплатив на користь ТОВ «Везерфорд Україна», що підтверджується платіжною інструкцією № 664433 від 29.09.2023.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що у зв`язку з простоєм, який виник з вини виконавця, та як наслідок, через не використання торцевого фрезу в період з 08.08.2023 по 16.08.2023, позивачу завдано збитків на суму 24 227,88 грн.

Так, у зв`язку з зазначеними обставинами, замовником було складено акт №1 відшкодування позапланових витрат.

27.11.2023 засобами поштового зв`язку позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу №13.1-13-1-5825.

Разом з тим, дана вимога не була вручена виконавцю та 15.12.2023 була повернута на адресу замовника через закінчення встановленого терміну зберігання.

27.12.2023 на електронну адресу виконавця oilindustry.ltd.limited@gmail.com, замовником було надіслано лист №13.1-031-6676 з пропозицією у нарочному врученні документів щодо виконання умов договору, з проханням повідомити про особу та посаду уповноваженого представника виконавця, із зазначенням дати та часу його прибуття.

Таким чином, звертаюсь до суду з даним позовом, позивач зазначає, що станом на день подання даної позовної заяви відповідачем не було отримано та підписано акт № 1 відшкодування позапланових витрат, а також не було відшкодовано позивачу понесені збитки в розмірі 24 227,88 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

За приписом статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Отже, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, на виконання умов договору сторонами було затверджено план робіт на виконання капітального (поточного) ремонту свердловини №177 Шебелинського ГКР.

Відповідно до п.1.24. договору №УГВ123/13-23 від 22.02.2023 сторонами погоджено, що «давальницький матеріал» - матеріал, обладнання чи майно, що належить замовнику на праві власності або іншому законному праві, переданий виконавцю для цілей надання послуг за даним договором.

Пунктом 5.1. договору визначено, що послуги надаються виконавцем власними (або такими, що використовуються ним на іншому законному праві) силами, обладнанням та інструментами (додаток № 18 до договору - типовий табель оснащення бригади КРС), а також з використанням наданих замовником матеріалів, обладнання та послуг (додатки №№ 3, 3а до договору).

Відповідно до 12.1.1. послуги надаються виконавцем на свердловині із застосуванням необхідного обладнання для проведення даного виду робіт при наданні послуг, відповідно до умов цього договору.

Згідно з пунктом 13 Розділу VII Плану робіт було заплановано спуск компоновки низу бурильної колони (КНБК) для шаблонування свердловини. Орієнтовний строк виконання робіт - по факту готовності свердловини. Для проведення зазначеної операції, планом робіт передбачено використання торцевого фрезу (далі - в т.ч. ТФ) Ш100мм.

Враховуючи, що позивач не мав у своєму розпорядженні зазначеного майна, то для виконання п.13 Плану робіт, 07.08.2023 представником виконавця направлено запит щодо погодження використання ТФ-98 мм та його залучення в рамках договору між Акціонерним товариством «Укргазвидобування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Везерфорд Україна».

Так, листом від 07.08.2023 замовник погодив виконавцю залучення та використання торцевого фрезу Ш 98 мм в рамках договору, укладеного між позивачем та третьою особою.

07.08.2023 вказане майно було отримано виконавцем у користування, що підтверджується актом приймання-передачі обладнання в оренду складеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Везерфорд Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оіліндустрія ЛТД».

Разом з тим, під час проведення перевірки дотримання умов договору, представником замовника було виявлено порушення порядку виконання робіт виконавцем, які не дозволяли приступити до робіт з використання торцевого фрезу, що відображено в акті-розпорядженні № 1 від 07.08.2023 на припинення робіт з 24:00 год. 07.08.2023 до моменту усунення виконавцем порушень зазначених в акті. Форма вказаного акту затверджена додатком № А4 до додатку № 12 договору.

Зазначені в акті від 07.08.2023 порушення було усунуто 13.08.2023, про що складено акт розпорядження № 2 на відновлення робіт від 13.08.2023.

Водночас, 13.08.2023 інженером АРЗ СП ГУ ДСНС України у Полтавській області складено припис № 1 про виявлені порушення вимог нормативно-правових документів в зв`язку з відсутністю опресування блоку дроселювання на базі перед монтажем на гирлі свердловини, у відповідності до якого зупинено виконання робіт на Свердловині №177 Шебелинського ГКР з 22:00 год. 13.08.2023 до моменту усунення виконавцем зазначених порушень. Відповідні обставини також не дозволяли виконавцю приступити до проведення робіт з використання торцевого фрезу.

Вказане в приписі № 1 порушення було усунуто виконавцем 15.08.2023 в 23:00 год., що відображено сторонами в розрахунку тривалості капітального ремонту свердловин, затвердженому у додатку № 13 до договору.

Таким чином, судом встановлено, що роботи з використання торцевого фрезу Ш 98 мм виконавцем виконувалися лише з 04:00 год. 16.08.2023 до 10:00 год 17.08.2023, а не з 08.08.2023, коли дане обладнання було надано ТОВ «Оіліндустрія».

Згідно з добовими рапортами, підписаними представниками сторін за період з 08.08.2023 по 17.08.2023, було зафіксовано 191,5 год. непродуктивного часу у вигляді простою. Відповідну інформацію сторонами відображено у розрахунку тривалості КРС.

Водночас, ТОВ «Везерфорд Україна» направило на адресу AT «Укргазвидобування» рахунок на оплату № 1025 від 31.08.2023 на підставі акту виконання робіт № 994 від 31.08.2023, відповідно до якого позивачем було отримано послуги щодо користування торцевим фрезом 4"OD/ Junk Mill 4 на загальну суму 85 371,19 грн. Вказана сума складається з тарифу за одну операцію - 45589,86 грн та вартості оренди обладнання за 8 днів (з 08.08.2023 по 13.08.2023 - період простою, та з 16.08.2023 по 17.08.2023 - дні фактичного користування обладнанням) - 25 552,80 грн, при добовій ставці 3 194,10 грн за один день оренди.

Період використання (перебування у користуванні виконавця) торцевого фрезу Ш 98 мм (08.08.2023 - 13.08.2023 та 16.08.2023-17.08.2023) підтверджується листом використання обладнання, який долучений до акту виконання робіт № 994 від 31.08.2023.

Період тривалості вказаного простою, в який фактично торцевий фрез не використовувався, зафіксовано та відображено сторонами по справі в розрахунку тривалості КРС 144,5 бригадо-годин (6,02 доби) простоїв.

Судом встановлено, що позивач відповідно до рахунку № 1025 від 31.08.2023 сплатив на користь ТОВ «Везерфорд Україна» 85 371,19 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 664433 від 29.09.2023.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Згідно із частинами першою-третьою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За загальними положеннями статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).

Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: порушення зобов`язання; збитки; причинний зв`язок між порушенням зобов`язання та збитками; вина.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Судом встановлено, що в діях ТОВ «Оіліндустрія ЛТД» наявні усі елементи цивільного правопорушення, а саме:

- наявність протиправної поведінки відповідача, яка полягає в порушенні зобов`язань за договором №УГВ 123/13-23 від 22.02.2023, зокрема, незабезпечення підготовки свердловини для робіт з використання торцевого фрезу на момент виникнення необхідності у його застосуванні;

-наявність збитків - сума витрат позивача на орендну плату за користування торцевого фрезу, сплачених за дні простоїв виконавця;

-існування безпосереднього причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачеві збитками, оскільки збитки у сумі витрат на оренду за дні простою виникли у зв`язку із порушенням зобов`язання за договором №УГВ 123/13-23 від 22.02.2023, що полягає у незабезпеченні підготовки свердловини для робіт з використання торцевого фрезу на момент виникнення необхідності у його застосуванні. А отже, такі витрати позивача виступають об`єктивним наслідком недобросовісної поведінки відповідача;

-вина - необережність, що виявилась у недостатньому контролі ТОВ «Оіліндустрія ЛТД» за діями персоналу та станом обладнання, яке було залучено до надання послуг за договором №УГВ 123/13-23 від 22.02.2023, незабезпечення умов для використання даного обладнання за призначенням в порушення договірних зобов`язань, чим спричинено його простой.

Так, не підготовленість свердловини для робіт з використання замовленого у позивача обладнання, за оренду якого останнім сплачена відповідна плата, лежить в площині відповідальності виконавця. Тому збитки, завдані позивачу через простої тривалою орендою залученого обладнання, спричинені з вини виконавця.

У п. 13.6 договору сторони погодили, що виконавець несе відповідальність за порушення або відхилення від встановлених технологічних регламентів, проектної документації і/або плану робіт на свердловині в розмірі, визначеному додатком №10 до договору, що є його невід`ємною частиною.

У додатку №10 до договору сторони погодили розміри і порядок нарахування штрафних санкцій, що застосовуються до виконавця за відхилення та/або порушення від встановлених регламентів, проектної документації і/або плану робіт на свердловині.

Так, пунктом 11 додатку № 10 до договору встановлено розміри штрафів за перевищення нормативного часу ремонту з вини виконавця (непродуктивний час виконавця).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено, що у зв`язку з простоєм, який виник з вини виконавця, та як наслідок, не використання торцевого фрезу в період з 08.08.2023 по 16.08.2023, позивачу завдано збитків.

Судом враховано, що позивачем заявлено вимогу щодо стягнення збитків лише за ті дні, за які нараховувалася орендна плата ТОВ «Везерфорд Україна», але орендоване майно не використовувалося через простої виконавця, тобто, лише реальні збитки.

Разом з тим, судом встановлено, що під час розрахунку збитків, який викладено у тексті позовної заяви, позивач зазначав, що враховуючи, що ТОВ «Везерфорд Україна» до сплати замовнику виставив рахунок за період оренди торцевого фрезу з 08.08.2023 по 13.08.2023 та з 16.08.2023 по 17.08.2023 (8 діб), а за вказаний період згідно з розрахунком тривалості КРС простої з вини виконавця становлять 144,5 бригадо-годин (6,02 доби), позивач вимагає відшкодувати завдані йому збитки у розмірі 24 227,88 грн - 6,02 (кількість діб простою, протягом яких не використовувався ТФ) х 3194,10 (вартість одного дня оренди ТФ) + 961,42 (адміністративні витрати апарату (5%)) + 4037,98 (ПДВ).

Суд критично оцінює включення позивачем до збитків 961,42 грн адміністративних витрат апарату, з огляду на наступне.

Зокрема, суд звертає увагу позивача на те, що згідно статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).

Проте, всупереч наведених правових норм, а також умов укладеного між сторонами правочину, позивачем не було доведено суду обставин понесення адміністративних витрати апарату (5%).

Більше того, представник позивача у судовому засіданні не зміг пояснити природу адміністративних витрат та необхідності їх відшкодування.

За таких обставин, виходячи з представлених суду доказів, суд не вбачає за можливе достеменно встановити розмір адміністративних витрат позивача, що виключає наявність підстав для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства Укргазвидобування до Товариства з обмеженою відповідальністю Оіліндустрія ЛТД про стягнення 961,42 грн.

Таким чином, зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 22 997,52 грн збитків.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Разом з тим, твердження відповідача про те, що використання торцевого фрезу діаметром 100 мм не передбачено в додатках до договору, суд визнає хибним, оскільки з аналізу умов договору випливає, що хоча перелік матеріалів та обладнання, якими надаються послуги виконавцем, і визначені в додатках №№ 3, 3а та 18 договору, проте використання інших інструментів, аніж ті, що містяться у відповідному переліку, не суперечить положенням договору у разі необхідності проведення робіт, які можуть бути проведені лише з його використанням. Більше того, на виконавця покладається обов`язок застосування необхідного обладнання для належного проведення погоджених у плані робіт, а тому виконавець є в першу чергу зацікавленою стороною у залученні необхідного обладнання. При цьому, саме представником ТОВ «Оіліндустрія ЛТД» було направлено електронний лист (запит) замовнику щодо необхідності залучення торцевого фрезу, в якому було звернено увагу, що таке обладнання не передбачено в переліку, передбаченому додатками до договору.

Більше того, на думку відповідача, сплативши штраф за допущені простої, він звільняється від компенсації збитків позивачу, які були ним понесені під час тривалості таких простоїв виконавця.

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За змістом ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 552 ЦК України сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У п. 13.6 договору сторони погодили, що виконавець несе відповідальність за порушення або відхилення від встановлених технологічних регламентів, проектної документації і/або плану робіт на свердловині в розмірі, визначеному додатком №10 до договору, що є його невід`ємною частиною.

У додатку №10 до договору сторони погодили розміри і порядок нарахування штрафних санкцій, що застосовуються до виконавця за відхилення та/або порушення від встановлених регламентів, проектної документації і/або плану робіт на свердловині.

Так, пунктом 11 додатку № 10 до договору встановлено розміри штрафів за перевищення нормативного часу ремонту з вини виконавця (непродуктивний час Виконавця).

Таким чином, в розумінні договору, штраф за простої виконавця є неустойкою, а відтак позивач не позбавлений права на компенсацію збитків на підставі п. 2 ст. 552 ЦК України.

Крім того, у відповідності до п. 13.2 договору збитки стягуються додатково до неустойки, пені, штрафів.

Щодо твердження відповідача про відсутність у замовника права на компенсацію збитків, оскільки договором не передбачається обов`язок виконавця сплачувати кошти за використання давальницьких матеріалів у випадку виникнення непродуктивного часу, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 2.1 виконавець зобов`язується на свій ризик проводити роботи щодо капітального ремонту свердловин.

За змістом п. 9.1.5 виконавець зобов`язаний забезпечити надання послуг у повній відповідності з узгодженим замовником і затвердженим виконавцем планом робіт на кожну свердловину.

Пунктом 13.2 договору передбачено, що у разі, якщо в результаті порушення однією із сторін будь-якого із зобов`язань, іншій стороні були заподіяні збитки, остання має право стягнути з сторони, що порушила зобов`язання, вказані документально підтверджені збитки в повному обсязі.

Отже, за умовами договору, підставою для відшкодування збитків є порушення стороною зобов`язання та наявність документів, які підтверджують завдання збитків.

Таким чином, доводи відповідача щодо відсутності підстав для стягнення збитків, оскільки останній вже поніс відповідальність у вигляді штрафних санкцій, спростовуються нормами чинного законодавства та умовами договору.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Акціонерного товариства Укргазвидобування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Оіліндустрія ЛТД (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 1, корп. Б, пов. 1, Київ, ідентифікаційний код 42137747) на користь Акціонерного товариства Укргазвидобування (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) грошові кошти у розмірі 22 997 (двадцять дві тисячі дев`ятсот дев`яносто сім) грн 52 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 874 (дві тисячі вісімсот сімдесят чотири) грн 23 коп.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 29.10.2024

Суддя І.О. Андреїшина