Рішення

від 23.10.2024 по справі 910/6403/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2024Справа № 910/6403/24Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю Променад Плюс (03127, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 1, ідентифікаційний код 32657855)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2

2) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 )

про припинення трудових відносин,

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Голуменков В.В.

Від відповідача: не з`явився

Від третіх осіб: не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Променад Плюс про припинення трудових відносин.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 30.05.2024 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.

07.06.2024 від позивача на електронну адресу суду надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, залучено третіми особами, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи № 910/6403/24 здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.07.2024.

У засідання суду 15.07.2024 з`явився представник позивача та надав усні пояснення.

Відповідач та треті особи участь своїх представників у засідання суду 15.07.2024 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 відкладено підготовче засідання на 21.08.2024.

У підготовчому засіданні 21.08.2024 присутнім представником позивача надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Відповідач та треті особи участь своїх представників у засідання суду 21.08.2024 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 02.10.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 відкладено судове засідання на 23.10.2024.

У судовому засіданні 23.10.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

23.10.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Променад Плюс», оформленим Протоколом загальних зборів № 1 від 25.11.2009 року, ОСОБА_1 (далі-позивач) було призначено директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Променад Плюс» (далі-відповідач).

Як зазначає позивач, у останньої з часом почало втрачатись бажання здійснювати повноваження керівника відповідача, оскільки, серед іншого, позивачу не виплачувалась заробітна плата та страховий стаж не нараховувався, тому що відповідач не здійснював жодної господарської діяльності.

Після ініційованої 03.11.2020 року Національним банком України ліквідації банку ПАТ АБ «Синтез» (ідентифікаційний код 21564391, код фінансової установи: 322711), який наразі перебуває у стані припинення та у якому 04.11.2003 року відповідачем, вперше було відкрито рахунок. Станом на сьогодні, банківський рахунок у відповідача відсутній, тому що ОСОБА_1 , як директор відповідача, нового рахунку не відкривала.

Також позивач зазначає, що відомості за останні три роки, за які подавалася податкова звітність (2019, 2020, 2021 роки), свідчать про те, що відповідач доходів не одержував.

Тому, маючи намір звільнитися з посади директора підприємства, у зв`язку з неможливістю продовжувати роботу, 29.06.2023 року позивач на адресу учасників відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , поштовим відправленням з описом вкладення, направила заяву від 29.06.2023 року про звільнення з роботи за власним бажанням, у якій просила на підставі ст. 38 КЗпП України звільніти її з посади директора за власним бажанням.

Також разом з цією заявою, позивач 29.06.2023 року направила зазначеним учасникам відповідача повідомлення про проведення загальних зборів учасників відповідача, у якому було зазначено про скликання загальних зборів учасників на 31.07.2023 року о 12:00 у конференц-залі павільйону №77 за місцезнаходженням відповідача із порядком денним цих зборів: 1. Про припинення повноважень Генерального директора відповідача у позивача; 2.Про обрання нового Генерального директора відповідача, оскільки звільнення директора відбувається на підставі рішення загальних зборів учасників товариства про припинення повноважень директора (ст.30,39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Так, листи позивача від 29.06.2023 року повернулися у зв`язку із неврученням їх адресатам та закінченням строку їх зберігання у поштовому відділенні.

31.07.2023 року зазначені учасники відповідача на загальні збори не з`явились, а отже, збори не відбулися і питання звільнення позивача з посади генерального директора відповідача не було розглянуто.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що заяву останнього від 29.06.2023 року про звільнення з роботи за власним бажанням неможливо розглянути на загальних зборах учасників відповідача, оскільки учасники відповідача не з`являються на загальні збори, а отже, відповідач перешкоджає позивачу припинити трудові відносини за власним бажанням, на що вона має повне право. Отже, за твердженням позивача, відповідачем порушуються гарантовані Конституцією України та КЗпП України права позивача на працю та на припинення трудових відносин за власним бажанням, що в свою чергу, підлягає захисту в порядку передбаченому законом.

З огляду на зазначене, позивач звернувся до суду з вимогою припинити трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Променад Плюс».

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, з огляду на таке.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

За змістом частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У відповідності до положень статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Згідно ч. 1 ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників є вищим органом товариства.

У відповідності до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства ( ч. 1, ч. 2, ч. 4 ст. 98 ЦК України).

Відповідно до ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень. Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути "правління", "дирекція" тощо.

Частиною 13 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Згідно положень ч. 2-6 ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін. Виконавчий орган товариства приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників.

Судом встановлено, що 29 червня 2023 року позивачем було складено повідомлення про скликання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Променад Плюс», яке позивач 29 червня 2023 року (разом із заявою про звільнення) направила рекомендованими листами учасникам Товариства з обмеженою відповідальністю «Променад Плюс» - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Докази направлення містяться в матеріалах справи.

Листи повернулися у зв`язку із неврученням їх адресатам та закінченням строку їх зберігання у поштовому повідомленні.

Отже, суд зазначає, що передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.

Відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.

Разом із тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Судом вище встановлено, що позивач вжив всі необхідні дії для повідомлення учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Променад Плюс» про скликання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Променад Плюс» для вирішення питання щодо звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора.

Проте, загальні збори Товариства з обмеженою відповідальністю «Променад Плюс» 31.07.2023 року не відбулися у зв`язку із неявкою учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Променад Плюс».

Факт неявки учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Променад Плюс», а саме - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зафіксований у акті б/н від 31.07.2023 року про нез`явлення на загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Променад Плюс» за участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Променад Плюс» Малкової В.М. В акті зазначається, що причини неявки 31.07.2023 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Променад Плюс» невідомі.

Суд зазначає, що у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема, через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

За вказаних обставин, суд вважає, позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Променад Плюс» про визнання припиненими трудових відносин між Товариства з обмеженою відповідальністю «Променад Плюс» та ОСОБА_1 у зв`язку зі звільненням останньої із займаної посади генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Променад Плюс» на підставі ч. 1. ст. 38 КЗпП України обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідачем та третіми особами заперечень і пояснень щодо доводів та аргументів позивача надано не було.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Променад Плюс» (03127, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 1, ідентифікаційний код 32657855).

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Променад Плюс» (03127, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 1, ідентифікаційний код 32657855) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 29.10.2024

Суддя І.О. Андреїшина