Рішення

від 29.10.2024 по справі 910/18783/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.10.2024Справа № 910/18783/23Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Страхова компанія Країна

до 1) Комунального підприємства Київтранспарксервіс, 2) Київської міської державної адміністрації

про стягнення 99007,49 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Страхова компанія Країна звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства Київтранспарксервіс про відшкодування шкоди в розмірі 99007,49 грн., заподіяної унаслідок пошкодження транспортного засобу марки Hyundai, державний номер НОМЕР_1 , через падіння 10.02.2020 дерева біля в`їзду на парковку за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних (Івана Дзюби), буд. 3.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 задоволено клопотання Акціонерного товариства Страхова компанія Країна про залучення співвідповідача до участі у справі. Залучено до участі у справі в якості співвідповідача Київську міську державну адміністрацію.

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 зауважив, що не є належним відповідачем у справі, оскільки не виступає власником земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних (Івана Дзюби), будинок 3, та не відповідає за благоустрій даної території.

У свою чергу, відповідач-2 подав заяву про застосування строку позовної давності.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.05.2019 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю « 2ДЗД» (далі - Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №УА/0140659, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки «Hyundai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 .

10.02.2020 у місті Києві, на вулиці Сім`ї Сосніних (Івана Дзюби), будинок 3, біля в`їзду на парковку, був пошкоджений транспортний засіб марки «Hyundai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 , у результаті падіння дерева.

Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 10.02.2020, Святошинським управлінням поліції ГУНП у місті Києві отримано усну заяву Шевцової Я.В. про те, що 10.02.2020 близько 10:05 год. за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних (Івана Дзюби), будинок 3, на паркувальний майданчик впало дерево на автомобіль «Hyundai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Дане повідомлення зареєстровано Святошинським управлінням поліції ГУНП у місті Києві за ЄО № 9527 від 10.02.2020 року.

10.02.2020 страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про настання страхового випадку за №3356/20, та 18.02.2020 із заявою про виплату страхового відшкодування за №4173/20.

Відповідно до платіжного доручення від 27.02.2020 №2116 позивачем сплачено страхове відшкодування страхувальнику в сумі 99007,49 грн. по страховому акту від 25.02.2020 № 23/57627/2.1.5.1.

Із матеріалів справи слідує, що у відповідь на претензію позивача від 12.03.2020 № 4904 Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Святошинського району м. Києві у листі від 17.03.2020 повідомило, що територія за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних (Івана Дзюби), будинок 3, не відноситься до балансової території підприємства.

У відповіді Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 04.02.2022 на запит адвоката позивача від 07.04.2021 № 4904/ІНС щодо балансоутримувача зелених насаджень за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних (Івана Дзюби), буд. 3, вказано, що власником земельної ділянки 8000000000:75:315:0007 та балансоутримувачем зелених насаджень на вказаній земельній ділянці є Комунальне підприємство Київтранспарксервіс.

Надалі, позивач звернувся до Комунального підприємства Київтранспарксервіс із претензією від 07.02.2022 № 4904/ІНС про відшкодування шкоди в сумі 99007,49 грн.

25.04.2022 Комунальним підприємством Київтранспарксервіс надано відповідь на претензію позивача від 07.02.2022 № 4904/ІНС, в якій зазначено, що підприємство не займається утриманням зелених насаджень у місті Києві.

Разом із цим, у відповіді від 02.02.2024 Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації на запит адвоката позивача від 23.01.2024 № 4904/АО щодо балансоутримувача зелених насаджень за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних (Івана Дзюби), буд. 3, повідомлено, що зелені насадження за комунальними підприємствами району не обліковуються.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 2 частини 1 статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

За змістом ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Згідно зі статтею 27 Закон України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Вказана норма закону кореспондується з приписами ст. 993 ЦК України.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

Здійснивши виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування, до нового кредитора, в порядку приписів ст. 514 ЦК України, переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов`язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди.

Таким чином, до позивача після виплати страхового відшкодування перейшло право вимоги страхувальника до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян (підпункт 7 пункту «а» частини 1 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

Згідно з пунктом 7 частини 2 статті 18 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів мають право відшкодовувати збитки та іншу шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою та охорони навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, установлених законодавством України.

Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади (частина 7 статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

У пункті 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 (далі - Правила), передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об`єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.

Відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі (пункт 5.5. Правил).

Пунктом 9.1.11.3 Правил передбачено, що під час проведення щорічних обстежень зелених насаджень потрібно виявляти аварійні дерева.

Пунктом 9.1.12 Правил визначено, що аварійне дерево - це дерево, яке може становити загрозу для життя і здоров`я пішоходів, транспортних засобів, пошкодити лінії електропередач, будівлі і споруди або перебуває у пошкодженому стані внаслідок снігопадів, вітролому, урагану та інших стихійних природних явищ чи за наявності гнилої серцевини стовбура, значної суховершинності, досягнення вікової межі.

Правила благоустрою міста Києва затверджені рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051, дія яких поширюється на всі підприємства, установи та організації незалежно від форми власності та підпорядкування, що знаходяться в межах міста Києва, а також громадян.

Як слідує з наявної у матеріалах справи відповіді від 02.02.2024 Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації на запит адвоката позивача від 23.01.2024 № 4904/АО щодо балансоутримувача зелених насаджень за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних (Івана Дзюби), буд. 3, зелені насадження за комунальними підприємствами району не обліковуються.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів того, що дерево, яке впало на транспортний засіб марки «Hyundai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 , у місті Києві на вулиці Сім`ї Сосніних (Івана Дзюби), будинок 3, відповідно до вимог частини 5 статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» перебувало на балансовому обліку виконавчого комітету чи будь-якої організації, в той час як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування.

За наведених обставин, оскільки дерево було розташовано на землі комунальної власності, власником якого є територіальна громада міста Києва, суд дійшов висновку про покладення обов`язку з відшкодування майнової шкоди, заподіяної власнику забезпеченого позивачем транспортного засобу марки «Hyundai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 , на Київську міську державну адміністрацію.

У свою чергу, Київська міська державна адміністрація заперечення по суті позовних вимог не подавала, заявивши водночас заяву про застосування строку позовної давності до пред`явлених позовних вимог.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною 3 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У частині 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Із матеріалів справи та положень статей 512, 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування" вбачається, що позивач набув право вимоги до відповідача в порядку суброгації.

Так, при суброгації перебіг строку позовної давності починається з моменту виникнення страхового випадку.

Судом установлено, що спірний страховий випадок відбувся 10.02.2020, з якого розпочався перебіг трирічного строку позовної давності.

Разом із цим, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин, дія якого тривала до 30.06.2023 року.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину".

Отже, строк позовної давності тривав до 10.02.2023 та був продовжений на час дії карантину до 30.06.2023 року. Натомість, позивач звернувся з даним позовом до суду 06.12.2023, тобто вже після спливу строку позовної давності.

Відповідно до частини 5 статті 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Проте, жодних пояснень або доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку позовної давності позивачем не подано.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку в задоволенні позову відмовити внаслідок пропуску позивачем строку позовної давності.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Страхова компанія Країна відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова