Рішення

від 23.10.2024 по справі 910/7864/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2024Справа № 910/7864/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання:Видиш А.В.

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України

доТовариства з обмеженою відповідальністю Компанія Променерго ЛТД

простягнення 1 897 545,54 грн.,

Представники сторін:

від позивача:Оніщук В.М. за довіреністю від 03.05.2024 року № 406;

від відповідача:не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України (далі позивач, Оператор ГТС) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Променерго ЛТД (далі відповідач, Товариство) грошових коштів у загальному розмірі 1 897 545,54 грн., з яких: 1 808 772,75 грн. основний борг за добові небаланси природного газу та перевищення замовленої потужності, 8 159,13 грн. 3 % річних, 3 620,30 грн. інфляційні втрати, 76 993,36 грн. пеня.

Ухвалою від 27.06.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/7864/24, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 24.07.2024 року.

Ухвалою від 24.07.2024 року господарський суд міста Києва відклав підготовче засідання на 14.08.2024 року.

У підготовчому засіданні 14.08.2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/7864/24 на 30 днів.

Ухвалою від 14.08.2024 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження та призначив справу № 910/7864/24 до судового розгляду по суті на 25.09.2024 року.

У судовому засіданні 25.09.2024 року оголошувалася перерва до 23.10.2024 року.

У судовому засіданні 23.10.2024 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Товариство про дату, час і місце розгляду справи було повідомлене належним чином, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання 23.10.2024 року не забезпечило, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

За умовами частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частини 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

З огляду на відсутність у Товариства електронного кабінету, копії ухвал суду, зокрема, від 14.08.2024 року про закриття підготовчого провадження у справі № 910/7864/24 та призначення її до судового розгляду по суті на 25.09.2024 року, а також від 25.09.2024 року про оголошення в судовому засіданні перерви до 23.10.2024 року, в порядку, визначеному законом, були надіслані судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 .

Проте, вищевказані відправлення № 0600278993334 та № 0600283049695 відповідно підприємством поштового зв`язку вручені відповідачу не були та повернулись до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, оскільки суд надавав можливість відповідачу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі Смірнова проти України).

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Усі ці обставини слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 23.10.2024 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.12.2019 року між позивачем (оператор) та відповідачем (замовник) було укладено договір транспортування природного газу № 1907000508 (далі Договір), за умовами якого оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у Договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.

Крім того, Оператор ГТС та Товариство уклали додаткові угоди до Договору, а саме: від 04.05.2020 року № 1, від 29.07.2020 року № 2, від 30.12.2020 року № 3, від 07.12.2021 року № 4, від 19.04.2023 року № 5, від 26.04.2024 року № 6.

Договір, а також вищевказані додаткові угоди до нього підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток наведених контрагентів.

Згідно з пунктом 2.2 Договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2493 (далі Кодекс ГТС), з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором.

Відповідно до пункту 2.5 Договору замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у Договорі.

Згідно з пунктом 2.8 цієї угоди взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим Договором здійснюються через інформаційну платформу Оператора відповідно до вимог Кодексу ГТС. Товариство набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання Договору, а його уповноважені особи з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною Кодексом ГТС. Після набуття права доступу до інформаційної платформи Товариство зобов`язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою, визначеного Кодексом ГТС.

Відповідно до пункту 4.1 Договору Товариство за даним правочином зобов`язалося, зокрема, своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому Договорі; здійснювати своєчасну та повну оплату за перевищення розміру договірної потужності, додаткову плату за зміну умов (обмежень) використання потужності з обмеженнями, плату за добовий небаланс, плату за нейтральність балансування, додаткову плату в разі недотримання параметрів ФХП газу та плату за несанкціонований відбір природного газу з газотранспортної системи в порядку, визначеному Кодексом ГТС та цим Договором.

За змістом пункту 7.1 Договору вартість послуг розраховується таким чином: розподіл потужності та транспортування за тарифами, які встановлюються Регулятором; послуги з врегулювання добового небалансу за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом ГТС.

Згідно з умовами пункту 8.1 Договору вартість послуг договірної потужності визначається, виходячи з обсягу замовленої потужності замовника згідно з додатком 1 до цього Договору (розподіл потужності) та/або додатком 2 до цього Договору (розподіл потужності з обмеженням) та/або обсягу підтвердженої номінації у випадку замовлення потужності на період однієї газової доби.

За умовами пункту 8.3 Договору підставою для плати за перевищення замовленої потужності є рахунок на оплату за перевищення замовленої потужності та звіт Оператора про використання замовленої потужності замовником, що містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей, які надаються замовнику до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу. Замовник зобов`язаний здійснити оплату вартість перевищення договірної потужності у строк до двадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем.

Пунктом 9.1 Договору унормовано, що у разі виникнення у замовника добового небалансу оператор здійснює купівлю/продаж природного газу замовника в обсягах добового небалансу.

У разі виникнення у замовника негативного добового небалансу оператор здійснює продаж замовнику, а замовник купівлю в оператора природного газу в обсягах негативного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу ГТС (пункт 9.2 Договору).

За змістом пунктів 9.3, 9.4 Договору у випадку, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця Оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику рахунок за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця).

У випадку, якщо загальна вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця, оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, повідомляє замовника про розмір грошових коштів, які підлягають виплаті замовнику (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця). Виплата грошових коштів здійснюється на рахунок замовника у термін до 5 робочих днів з дня повідомлення.

Відповідно до пункту 11.4 Договору врегулювання щодобових небалансів оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби).

За умовами пункту 17.1 Договору останній набирає чинності з дати його укладання, а в частині транспортування природного газу з 7:00 години 1 січня 2020 року (включно) у разі настання таких відкладальних обставин:

-надання оператору остаточного рішення про сертифікацію регулятором, прийнятого з урахуванням висновку секретаріату енергетичного співтовариства;

-наявності у оператора права на провадження діяльності з транспортування природного газу.

Цей договір діє до 31.12.2022 року, а в частині розрахунків до їх повного виконання та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього правочину жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору та Кодексу ГТС позивач за результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів відповідачем природного газу до/з газотранспортної системи за газовий місяць лютий 2024 року (складених на підставі інформації про подачі та відбори на точках входу/виходу від/до оператора газосховищ, завантажених до інформаційної платформи Операторами газорозподільних мереж форм 3 Кодексу ГТС в розрізі споживачів Товариства, реєстру торгових сповіщень) виявив наявність у відповідача негативних щодобових небалансів як різниці між вказаними алокаціями подач/відборів природного газу, на підставі чого здійснив розрахунок остаточних обсягів щодобового небалансу Товариства за кожну газову добу звітного місяця та визначив його остаточну плату за такі щодобові небаланси за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць.

Так, за лютий 2024 року виявлено остаточні обсяги негативних щодобових небалансів у розмірі 115 029,92 тис.3 на загальну суму 1 776 522,08 грн. з ПДВ, про що Оператором було оформлено відповідний акт врегулювання щодобових небалансів від 29.02 2024 року № 02-2024-1907000508 за газовий місяць лютий 2024 року та виставлено відповідачу рахунок на оплату щодобових небалансів від цієї ж дати та за вказаним в акті номером на суму 1 776 522,08 грн. з ПДВ.

Вищевказані документи були направлені Оператором відповідачу 13.03.2024 року через інформаційну платформу, що підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою з Реєстру файлів, відправлених з Інформаційної платформи.

Згідно з долученим Оператором ГТС до позовної заяви розрахунком, відповідач оплату за врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць лютий 2024 року здійснив частково у загальні сумі 2 026,41 грн., внаслідок чого у Товариства утворилась заборгованість.

Також, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, за результатами остаточної алокації відборів та подач Товариства позивач здійснив розрахунок вартості плати за перевищення потужності за лютий 2024 року та виявив перевищення обсягу договірної потужності у розмірі 115,02992 тис. м3 на загальну суму 34 277,08 грн.

На виконання положень пункту 8.3 Договору Оператор ГТС направив відповідачу в інформаційній платформі рахунок від 29.02.2024 року № 02-2024-1907000508/12000 на суму 34 277,08 грн., а також звіт про використання замовленої потужності Товариства за газовий місяць лютий 2024 року.

Проте, Товариство належним чином взяті на себе зобов`язання за Договором у цій частині не виконало, своєчасно плату за перевищення потужності в сумі 34 277,08 грн. не здійснило, заборгувавши таким чином Оператору ГТС грошові кошти у вказаному розмірі.

Враховуючи наведені обставини, та у зв`язку з порушенням Товариством умов Договору, Оператор ГТС нарахував на загальну суму заборгованості за Договором компенсаційні виплати та штрафні санкції і звернувся до господарського суду міста Києва з означеним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

За умовами частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові засади функціонування ринку природного газу України визначені Законом України Про ринок природного газу (далі Закон).

Пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону визначено, що газотранспортна система це технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу.

Транспортування природного газу це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу (пункт 45 частини 1 статті 1 Закону).

Згідно з частиною 1 статті 32 Закону транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.

Кодекс ГТС є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.

Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу І Кодексу ГТС його дія поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.

Згідно з пунктом 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС замовник послуг транспортування це юридична особа або фізична особа - підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу.

Договір транспортування це договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).

Оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу: право користування газотранспортною системою в межах розподілу потужностей на точках входу та виходу; послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій (пункт 1 глави 3 розділу І Кодексу ГТС).

За умовами пункту 7 глави 3 розділу I Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи здійснює надання послуг транспортування природного газу з моменту отримання природного газу в точці входу та до моменту передачі природного газу в точці виходу.

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі, вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.

Згідно з пунктом 9 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування: доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи; замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації; вчинення дій з врегулювання добового небалансу.

Таким чином, послуги доступу до потужності, фізичного транспортування, врегулювання добового небалансу це складові послуги з транспортування природного газу, які надаються виключно на підставі договору транспортування.

Отже, договір транспортування природного газу є договором, який передбачає надання трьох видів послуг, а його істотні умови визначені статтею 901 Цивільного кодексу України, Законом, Кодексом, типовим договором.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 15.07.2022 року в справі № 921/184/21.

Згідно з пунктом 1 глави 2 розділу IX Кодексу ГТС доступ до потужності надається лише замовникам послуг транспортування, які уклали з оператором газотранспортної системи договір транспортування.

За абзацом 1 пункту 4 розділу IX Кодексу ГТС при наданні доступу до гарантованої потужності оператор газотранспортної системи зобов`язаний надавати право користування визначеним обсягом потужності на гарантованій (постійній) основі.

Протягом 5 робочих днів з дати отримання проекту про розподіл потужності замовник послуг транспортування повинен надати оператору газотранспортної системи підписаний з боку замовника розподіл потужності (пункт 4 глави 6 розділу IX Кодексу).

Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу XI Кодексу ГТС номінації подаються замовниками послуг транспортування на відповідну добу в розрізі кожної точки входу/виходу. При цьому, природний газ, що перебуває в митному режимі митного складу, може подаватись/відбиратись виключно в точках входу/виходу на міждержавних з`єднаннях та/або точках входу/виходу до/з митного складу газосховища чи групи газосховищ.

За змістом пункту 2 глави 1 розділу ХІV Кодексу ГТС замовники послуг транспортування зобов`язані своєчасно врегульовувати свої небаланси. Оператор газотранспортної системи вчиняє балансуючі дії виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій/реномінацій. При здійсненні таких дій оператору газотранспортної системи забороняється використовувати власний природний газ із газосховища.

Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу ХІV Кодексу ГТС при розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги природного газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи.

Пунктом 7 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС передбачено, що оператор газотранспортної системи розраховує обсяг добового небалансу для кожного портфоліо балансування замовників послуг транспортування природного газу за кожну газову добу як різницю між алокаціями подач природного газу до газотранспортної системи та алокаціями відбору з газотранспортної системи (з урахуванням підтверджених торгових сповіщень).

Тобто, обсяг небалансу визначається оператором на підставі інформації, яка подається самими замовниками послуг транспортування (операторами газорозподільних систем).

Згідно з пунктом 2 глави 3 розділу XII, пунктом 5 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем відповідно до вимог цього Кодексу та за формами електронного документообігу оператора газотранспортної системи, погодженими з Регулятором, надають оператору газотранспортної системи шляхом внесення (завантаження файлів з накладанням ЕЦФ) до інформаційної платформи, зокрема таку інформацію: форма № 1. Інформація про споживачів, підключених до газорозподільної системи; форма № 2. Інформація про попередні та остаточні прогнози відборів/споживання природного газу споживачами, що не вимірюються щодобово, і відбори/споживання природного газу споживачами, що вимірюються щодобово (протягом доби); форма № 3. Інформація про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово, та/або щодо яких було змінено режим нарахування відбору/споживання природного газу; форма № 4. Інформація про операторів газорозподільних систем (за їх наявності), яким природний газ передається з його газорозподільної системи, з визначенням місць підключення таких операторів та про об`єм/обсяг приймання-передачі природного газу з однієї газорозподільної зони в іншу; форма № 8. Інформація про об`єм/обсяг подач природного газу у віртуальній точці входу з газорозподільної системи в розрізі газовидобувних підприємств.

За умовами пункту 4 глави 1 розділу XII Кодексу ГТС відповідальність за своєчасність, повноту і достовірність інформації, що надається відповідно до цього розділу, несе той суб`єкт, на якого покладається обов`язок щодо надання інформації оператору газотранспортної системи відповідно до цього розділу.

За результатами аналізу даних, завантажених до інформаційної платформи самим Товариством у вищенаведених формах, та інформації щодо обсягів природного газу, які відображені в актах приймання-передачі природного газу, Оператор і визначив обсяги небалансу відповідача.

Згідно з пунктом 2 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС у випадку, якщо сума подач природного газу замовника послуг транспортування за газову добу дорівнює сумі відборів природного газу замовника послуг транспортування за цю газову добу, вважається, що у замовника послуг транспортування природного газу відсутній добовий небаланс за цю газову добу.

Плата за добовий небаланс має відображати витрати та враховувати вартість вчинення балансуючих дій оператором газотранспортної системи, а також коригування, визначене відповідно до вимог цієї глави (пункт 4 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС).

Якщо добовий небаланс замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є негативним, то вважається, що замовник послуг транспортування природного газу на підставі попередньої згоди, наданої на умовах договору на транспортування природного газу, придбав природний газ в оператора газотранспортної системи в обсязі добового небалансу та повинен сплатити оператору газотранспортної системи плату за добовий небаланс (абзац 2 пункту 6 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС).

Відповідно до пункту 7 глави 6 розділ XIV Кодексу ГТС для розрахунку плати за добовий небаланс для кожного замовника послуг транспортування природного газу оператор газотранспортної системи множить остаточний обсяг добового небалансу на ціну, що застосовується відповідно до пунктів 8-11 цієї глави. Оператор газотранспортної системи до 08:00 UTC (10:00 за київським часом) години для зимового періоду та 07:00 UTC (10:00 за київським часом) години для літнього періоду газової доби (D+1) оприлюднює на власному вебсайті остаточні ціни газової доби (D), які визначаються відповідно до пунктів 8-11 цієї глави.

Для цілей розрахунку плати за добовий небаланс ціна, що застосовується, визначаються як маржинальна ціна придбання природного газу, якщо обсяг добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є негативним (тобто коли відбори замовника послуг транспортування протягом газової доби перевищують його подачі) (пункт 8 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС).

За умовами пункту 20 розділу 6 Кодексу ГТС, у випадку, якщо загальна вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця, оператор газотранспортної системи до 14-го числа газового місяця, наступного за звітним, повідомляє замовника послуг транспортування природного газу про розмір грошових коштів, які підлягають виплаті замовнику (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця). Виплата грошових коштів здійснюється на рахунок замовника послуг транспортування природного газу в строк до 20 числа місяця, наступного за звітним.

З матеріалів справи вбачається та відповідачем не спростовано, що всупереч вимогам пункту 9.3 Договору Товариство не сплатило відповідачу 1 776 522,08 грн. оплати щодобових небалансів за лютий 2024 року.

Судом враховано, що згідно з пунктом 9.6 Договору розбіжності щодо вартості щодобових небалансів підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість добових небалансів, яку Товариство зобов`язане сплатити у строк, визначений пунктом 9.3 Договору визначається за даними Оператора ГТС.

У матеріалах справи відсутні відповідні судові рішення або докази наявності судових спорів між Товариством та Оператором ГТС щодо вартості щодобових небалансів у лютому 2024 року.

При цьому, судом взято до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження звернення Товариства до Оператора ГТС щодо уточнення фактичних обсягів перевищення використання договірної потужності з метою дотримання Товариством положень пункту 4.1. Договору. Також, станом на момент розгляд справи відсутні спори, предметом яких було б оспорювання Товариством вартості додаткової плати чи обсягів перевищення потужності.

Як зазначалось судом вище, відповідно до пункту 9.3 Договору замовник має оплатити рахунок на оплату за щодобовий небаланс у термін до 5 робочих днів.

Відповідно до пункту 8.3 Договору Товариство зобов`язане здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності у строк до двадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем.

У відповідача, як у замовника, в силу положень пункту 11.3 Договору з моменту отримання актів наданих послуг та рахунків на їх оплату виник обов`язок сплатити на користь позивача вартість щодобових небалансів у сумі 1 776 522,08 грн., а також перевищення договірної потужності у сумі 34 277,08 грн. саме за даними Оператора ГТС, оскільки відповідачем жодних заперечень щодо виявлених розбіжностей висловлено не було.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, Товариство лише частково сплатило заборгованість за Договором, а саме: 25.03.2024 року в сумі 650,26 грн. та 01.05.2024 року в сумі 1 376,15 грн.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу Товариства у заявленому позивачем розмірі 1 808 772,75 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач не надав документів, які свідчать про погашення наведеної заборгованості перед позивачем, яка існує на момент розгляду справи, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Оператора ГТС до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, в зв`язку із чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати наданих йому за Договором послуг, позивач також просив суд стягнути з Товариства 3 % річних у розмірі 8 159,13 грн., нараховані на відповідні суми основного боргу в період з 21.03.2024 року по 14.05.2024 року, а також 3 620,30 грн. інфляційних втрат, нарахованих на означені суми боргу протягом наведеного періоду згідно з наданим позивачем розрахунком.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Оскільки нараховані позивачем суми інфляційних втрат у розмірі 3 620,30 грн. та 3 % річних у сумі 8 159,13 грн. є арифметично правильними та відповідають приписам чинного законодавства, тоді як відповідачем контррозрахунку наведених компенсаційних виплат надано не було, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Оператора ГТС про стягнення з відповідача нарахованих компенсаційних виплат у вищевказаних розмірах, у зв`язку із чим, такі вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, зважаючи на неналежне виконання Товариством своїх грошових зобов`язань за Договором, позивач також просив суд стягнути із замовника 76 993,36 грн. пені, нарахованої із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ на відповідні прострочені суми основного боргу в період з 21.03.2024 року по 14.05.2024 року згідно з наданим позивачем розрахунком.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Преамбулою Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В силу пункту 13.5 Договору в разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим Договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Оскільки нарахована позивачем сума пені у розмірі 76 993,36 грн. є арифметично правильною та відповідає приписам чинного законодавства та умовам Договору, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Оператора ГТС про стягнення з відповідача цієї штрафної санкції у вищенаведеному розмірі.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони).

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження повної та вчасної сплати передбачених Договором платежів.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові обов`язки за Договором, позовні вимоги Оператора ГТС підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог Оператора ГТС.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Променерго ЛТД (03113, місто Київ, вулиця Полковника Шутова, будинок 9/А; код ЄДРПОУ 38271726) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України (03065, місто Київ, проспект Любомира Гузара, будинок 44; код ЄДРПОУ 42795490) 1 808 772 (один мільйон вісімсот вісім тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 75 коп. основного боргу, 8 159 (вісім тисяч сто п`ятдесят дев`ять) грн. 13 коп. 3 % річних, 3 620 (три тисячі шістсот двадцять) грн. 30 коп. інфляційних втрат, 76 993 (сімдесят шість тисяч дев`ятсот дев`яносто три) грн. 36 грн. пені та 28 463 (двадцять вісім тисяч чотириста шістдесят три) грн. 18 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4.Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5.Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 30.10.2024 року.

Суддя В.С. Ломака