Рішення

від 28.10.2024 по справі 910/9184/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.10.2024Справа № 910/9184/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., за участю секретаря судового засідання Баринової О.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтех Юкрейн» (Печерський узвіз, буд.5, офіс 109, м.Київ, 01601; ідентифікаційний код 44806430)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форчін Груп» (пр.Науки, буд.50, офіс 2, м.Київ, 03083; ідентифікаційний код 36958224)

про стягнення 4 164 148,36 грн

За участі представників:

позивача: Подать А.В.;

відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Салтех Юкрейн» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Форчін Груп» про стягнення 4 164 148,36 грн, з яких 3 358 027,50 грн заборгованості, 50 370,41 грн штрафу, 499 251,48 грн пені, 186 356,13 грн інфляційних втрат та 70 142,84 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати поставленого за договором поставки № 121231 від 12.01.2023 товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.08.2024 та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Підготовче засідання, призначене на 26.08.2024, не відбулось через масштабну ракетну атаку та оголошену в місті Києві повітряну тривогу, яка тривала з 5:57 год. до 13:43 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2024 сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 16.09.2024.

У підготовче засідання 16.09.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету відповідача.

У підготовчому засіданні 16.09.2024 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.10.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 відповідача було повідомлено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 28.10.2024.

У судове засідання 28.10.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету відповідача.

Оскільки відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом та у встановлений строк не подав до суду відзив на позовну заяву, суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 28.10.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

12.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Салтех Юкрейн» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Форчін Груп» (покупець) було укладено договір поставки № 121231 (далі Договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар відповідно до замовлення покупця, а покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його за цінами постачальника на умовах даного Договору.

Найменування товару визначається згідно з рахунками-фактурами, які є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.3 Договору).

Пунктом 1.3 Договору встановлено, що на підставі отриманого усного або письмового замовлення постачальник виписує рахунок-фактуру на кожну окрему партію товару та направляє його покупцю з власної електронної адреси, визначеної в реквізитах цього Договору на електронну адресу покупця, визначену в реквізитах цього Договору.

У п. 2.3 Договору визначено умови оплати, а саме: 100% попередньої оплати або по факту отримання товару покупцем.

Відповідно до п. 2.5 Договору оплата здійснюється в гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, визначений в реквізитах та відповідному рахунку-фактурі, що мають бути ідентичними.

За умовами пунктів 4.1, 4.3, 4.4 Договору товар повинен бути повністю поставлений покупцю в строк 7 календарних днів після відправлення продавцем письмового повідомлення про готовність товару на відвантаження покупцеві та отримання заявки на постачання товару, якщо інше не зазначено в рахунку-фактурі. Постачальник зобов`язується надати покупцеві наступні супровідні документи: видаткова накладна (оригінал) через систему електронного документообігу M.E.Doc; товарно-транспортна накладна; рахунок-фактура; сертифікат якості. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару перевізнику. Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання за цим Договором перед покупцем з передачі товару перевізнику.

Згідно з п. 5.2 Договору постачальник за даним Договором має право нарахувати та стягнути наступні штрафні санкції, зокрема, за порушення покупцем строків оплати пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на час такого прострочення, від несплаченої у належний строк суми за кожен день прострочення та штраф у розмірі 1,5% від несплаченої суми у належний строк, протягом 5 робочих днів з моменту направлення відповідної письмової вимоги постачальника.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2023, при цьому до моменту остаточного виконання його сторонами своїх зобов`язань (п. 9.1 Договору).

Як зазначає позивач, на виконання своїх договірних зобов`язань, він відвантажив на користь відповідача товар загальною вартістю 9 763 765,00 грн, який відповідач прийняв, проте власні зобов`язання щодо оплати поставленого товару виконав частково, сплативши лише 6 405 737,50 грн.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 3 358 027,50 грн заборгованості, 50 370,41 грн штрафу, 499 251,48 грн пені, 186 356,13 грн інфляційних втрат та 70 142,84 грн 3% річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач на виконання Договору поставив товар на суму 9 763 765,00 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи, підписані електронними підписами та скріплені електронними печатками обох сторін, видаткові накладні.

Вказані видаткові накладні містять найменування суб`єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунку за отриманий товар.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У рахунках на оплату, на підставі яких поставлено товар за вищенаведеними видатковими накладними, зазначено, що оплата за ними здійснюється в день відвантаження товару за видатковою накладною в сумі, яка зазначена у видатковій накладній.

Відтак, приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, зокрема п. 2.3 Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було перераховано на рахунок позивача 6 405 737,50 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача.

Судом встановлено, що в призначенні платежів відповідач зазначав як реквізити рахунків відповідно до яких перераховувались кошти, так і загальне посилання на Договір, а тому, враховуючи, що в Договорі сторони не визначили порядок зарахування грошових коштів, останні слід зараховувати на погашення заборгованості в хронологічному порядку. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.12.19 № 911/2630/18, де зазначив, що коли в графі платіжного доручення «призначення платежу» відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно з яким здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Як вказує позивач, грошові кошти у сумі 6 405 737,50 грн спрямовувались у погашення минулих зобов`язань відповідача, при цьому 33 310,00 грн були ним зараховані в рахунок погашення зобов`язань відповідача за видатковою накладною № 1057 від 06.10.2023. Решта грошового зобов`язання за цією видатковою та наступними видатковими накладними відповідачем не виконані.

Відтак, заявлена до стягнення сума боргу відповідача в розмірі 3 358 027,50 грн складається із невиконаних грошових зобов`язань за видатковими накладними № 1057 від 06.10.2023 на суму 146 510,00 грн, № 1223 від 14.11.2023 на суму 174 960,00 грн, № -0645 від 14.11.2023 на суму 87 750,00 грн, № -0648 від 14.11.2023 на суму 358 020,00 грн, № -0651 від 14.11.2023 на суму 173 272,50 грн, № -0679 від 14.11.2023 на суму 187 500,00 грн, № -0680 від 14.11.2023 на суму 194 265,00 грн, № -0685 від 14.11.2023 на суму 185 000,00 грн, № -0688 від 14.11.2023 на суму 185 000,00 грн, № -0691 від 14.11.2023 на суму 185 000,00 грн, № -0693 від 14.11.2023 на суму 185 000,00 грн, № -0694 від 14.11.2023 на суму 185 000,00 грн, № -0699 від 14.11.2023 на суму 207 500,00 грн, № 1219 від 14.11.2023 на суму 242 500,00 грн, № 1220 від 14.11.2023 на суму 242 500,00 грн, № 1221 від 14.11.2023 на суму 242 500,00 грн, № 1222 від 14.11.2023 на суму 175 750,00 грн.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 3 358 027,50 грн визнається судом обґрунтованою.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 50 370,41 грн штрафу, 499 251,48 грн пені, 186 356,13 грн інфляційних втрат та 70 142,84 грн 3% річних.

Як встановлено частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.2 Договору постачальник за даним Договором має право нарахувати та стягнути за порушення покупцем строків оплати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на час такого прострочення, від несплаченої у належний строк суми за кожен день прострочення.

З огляду на викладене, оскільки невиконання відповідачем зобов`язання з оплати товару підтверджується матеріалами справи, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 5.2 Договору, за неналежне виконання грошового зобов`язання, визнається судом обґрунтованою.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд виявив помилку, яка полягає у не врахуванні позивачем положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З врахуванням наведеного, судом здійснено власний розрахунок пені, який розраховано судом у такий спосіб:

- 07.10.2023 - 26.10.2023 (146 510,00 x (2 x 20,00 : 365) x 20 днів (прострочення) : 100) = 3 211,18 грн.

- 27.10.2023 - 14.11.2023 (146 510,00 x (2 x 16,00 : 365) x 19 днів (прострочення) : 100) = 2 440,50 грн.

- 15.11.2023 - 14.12.2023 (3 358 027,50 x (2 x 16,00 : 365) x 30 днів (прострочення) : 100) = 88 320,72 грн.

- 15.12.2023 - 31.12.2023 (3 358 027,50 x (2 x 15,00 : 365) x 17 днів (прострочення) : 100) = 46 920,38 грн.

- 01.01.2024 - 14.03.2024 (3 358 027,50 x (2 x 15,00 : 366) x 74 днів (прострочення) : 100) = 203 683,64 грн.

- 15.03.2024 - 06.04.2024 (3 358 027,50 x (2 x 14,50 : 366) x 23 днів (прострочення) : 100) = 61 196,84 грн.

- 07.04.2024 - 25.04.2024 (3 211 517,50 x (2 x 14,50 : 366) x 19 днів (прострочення) : 100) = 48 348,26 грн.

- 26.04.2024 - 14.05.2024 (3 211 517,50 x (2 x 13,50 : 366) x 19 днів (прострочення) : 100) = 45 013,89 грн.

Відтак, за підрахунком суду розмір пені за прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань становить 499 135,40 грн.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.2 Договору також визначено, що постачальник за даним Договором має право нарахувати та стягнути за порушення покупцем строків оплати штраф у розмірі 1,5% від несплаченої суми у належний строк, протягом 5 робочих днів з моменту направлення відповідної письмової вимоги постачальника.

Встановлене судом порушення відповідачем строку оплати товару зумовлює для нього настання правових наслідків у вигляді сплати штрафу в розмірі 1,5% від вартості неоплаченого товару.

Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу в сумі 50 370,41 грн є обґрунтованою.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розраховані позивачем розміри 3% річних за періоди з 07.10.2023 до 14.11.2023 із суми боргу 146 510,00 грн, з 15.11.2023 до 24.07.2024 із суми боргу 3 358 027,50 грн та інфляційних втрат за період з 07.10.2023 до 14.11.2023 з суми боргу 146 510,00 грн. та за період з 15.11.2023 до 24.07.2024 з суми боргу 3 358 027,50 грн., не перевищують розмірів, розрахованих судом, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 3 358 027,50 грн заборгованості, 50 370,41 грн штрафу, 499 135,40 грн пені, 186 356,13 грн інфляційних втрат та 70 142,84 грн 3% річних.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 62 460,49 грн - на відповідача, в розмірі 1,74 грн - на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форчін Груп» (пр.Науки, буд.50, офіс 2, м.Київ, 03083; ідентифікаційний код 36958224) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтех Юкрейн» (Печерський узвіз, буд.5, офіс 109, м.Київ, 01601; ідентифікаційний код 44806430) заборгованість в розмірі 3 358 027 (три мільйони триста п`ятдесят вісім тисяч двадцять сім) грн 50 коп., штраф в розмірі 50 370 (п`ятдесят тисяч триста сімдесят) грн 41 коп., пеню в розмірі 499 135 (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч сто тридцять п`ять) грн 40 коп., інфляційні втрати в розмірі 186 356 (сто вісімдесят шість тисяч триста п`ятдесят шість) грн 13 коп., 3% річних в розмірі 70 142 (сімдесят тисяч сто сорок дві) грн 84 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 62 460 (шістдесят дві тисячі чотириста шістдесят) грн 49 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30.10.2024.

Суддя Т.П. Капцова