Рішення

від 23.10.2024 по справі 910/4752/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2024Справа № 910/4752/24Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва (Україна, 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 14А; ідентифікаційний код: 02910019) в інтересах держави

в особі Київської міської ради (Україна, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код: 22883141)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Аеронн (Україна, 08626, Київська обл., Васильківський р-н, с. Здорівка, вул. Соборна, буд. 114; ідентифікаційний код: 34851178) та

2) Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (вул. Космонавтів, 34, м. Одеса, 65078, ідентифікаційний код: 39765871)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальне підприємство Дарницьке лісопаркове господарство (02092, м. Київ, вул. Опришківська, 35, ідентифікаційний код 03359635)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 2: Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, ідентифікаційний код 39817550)

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації та визнання відсутнім права користування

Представники учасників судового процесу:

Прокурор: Колодчина Р.В.

Від позивача: Золотарьова Ю.А.

Від відповідача-1: Ковдій М.С.

Від відповідача-2: Михайлов В.В.

Від третьої особи 1 на стороні позивача: Лукомський С.А.

Від третьої особи 2 на стороні позивача: Грицаєнко Р.М.

Від третьої особи на стороні відповідача 2: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся Керівник Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Аеронн та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва, в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 15,8915 га по вулиці Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:90:317:0001, шляхом: - визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю Аеронн права користування земельною ділянкою площею 15,8915 га по вулиці Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:90:317:0001;

- скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001 загальною площею 15,8915 га по вулиці Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 25.04.2024 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.

02.05.2024 засобами поштового зв`язку від Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи № 910/4752/24 здійснювати у порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальне підприємство Дарницьке лісопаркове господарство, підготовче засідання призначено на 03.06.2024.

14.05.2024 через підсистему Електронний суд від позивача надійшли письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи.

30.05.2024 через підсистему Електронний суд від третьої особи надійшли письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи.

27.05.2024 через підсистему Електронний суд від представника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 заяву представника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Гомонюка Семена Анатолійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Разом з тим, 22.05.2024 через підсистему Електронний суд від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи та клопотання про залучення відповідачем у справі Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області.

У засіданні суду 03.06.2024 прокурор, представник позивача та представник третьої особи заперечили щодо задоволення даного клопотання.

Розглянувши клопотання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про залучення відповідача у справі, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з частиною 4 статті 45 ГПК України відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Відповідно до частини 1 статті 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина 2 статті 48 ГПК України).

Таким чином, процесуальне право на подання клопотання про заміну відповідача та про залучення до участі у справі співвідповідача належить виключно позивачу.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про залучення співвідповідача у справі.

У засіданні суду 03.06.2024 судом поставлено на обговорення питання щодо доцільності залучення до участі у справі третьою особою, як не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області.

Прокурор заперечив щодо залучення до участі у справі третьою особою, як не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 2, Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області

Представник позивача поставив вирішення даного питання на розсуд суду.

Представники відповідача 2 та третьої особи заперечень щодо даного питання не навели.

З огляду на предмет та підстави позовних вимог, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, суд визнав за необхідне за власною ініціативою залучити до участі у справі третьою особою, як не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001, яка є предметом спору у даній справі, розташована в межах юрисдикції Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, у зв`язку з чим рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки останнього.

Ухвалою Господарського суду мста Києва від 03.06.2024 залучено до участі у справі № 910/4752/24 Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 2 та відкладено підготовче засідання на 15.07.2024.

14.06.2024 від прокуратури засобами поштового зв`язку надійшли докази направлення копії позовної заяви на адресу третьої особи, які залучено до матеріалів справи.

Також 17.06.2024 від Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області надійшли письмові пояснення по суті спору, які залучено до матеріалів справи.

08.07.2024 через підсистему Електронний суд від представника відповідача 2 надійшла заява про участь у судовому сіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду мста Києва від 11.07.2024 заяву представника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про участь у судовому засіданні по справі № 910/4752/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду повернуто заявнику без розгляду.

Представник відповідача 1 у засіданні суду 15.07.2024 повідомив, що ним подано додаткові письмові пояснення 15.07.2024 через відділ діловодства суду, у зв`язку з чим просив відкласти підготовче засідання.

Прокурор та представник позивача поставили вирішення даного клопотання на розсуд суду.

Представник Комунального підприємства Дарницьке лісопаркове господарство заперечив щодо відкладення розгляду справи.

У засіданні суду 15.07.2024 судом поставлено на обговорення питання, щодо доцільності залучення до участі у справі третьою особою, як не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Прокурор пояснив, що не вбачає підстав для залучення вказаної третьої особи до участі у справі та зауважив, що вважає таке залучення передчасним.

Представник позивача підтримав позицію прокурора.

Представник відповідача 1 поставила вирішення даного питання на розсуд суду.

Представник Комунального підприємства Дарницьке лісопаркове господарство заперечив щодо залучення даної третьої особи до участі у справі.

З огляду на предмет та підстави позовних вимог, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, враховуючи те, що предметом спору є земельні правовідносини, зокрема усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, а також те, що Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та згідно із законодавством забезпечує виконання повноважень Київської міської ради та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у сфері земельних відносин і здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності на території міста Києва, є підзвітним і підконтрольним Київській міській раді та виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації), безпосередньо підпорядковується Київському міському голові, а з питань управління землями державної власності, розпорядження якими здійснює виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), - виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації). Департамент у межах своєї компетенції здійснює управління землями комунальної власності територіальної громади міста Києва, землями державної власності в межах міста Києва, розпорядником яких є виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (далі - землі державної власності в межах міста Києва), забезпечує проведення в місті Києві земельної реформи, раціональне використання та охорону цих земель на території міста, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, суд вважає за необхідне за власною ініціативою залучити до участі у справі третьою особою, як не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оскільки рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки останнього.

Відповідач 2 та Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області участь своїх представників у засідання суду 15.07.2024 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 залучено до участі у справі № 910/4752/24 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та відкладено підготовче засідання на 21.08.2024.

29.07.2024 через підсистему Електронний суд від представника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 клопотання представника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Михайлова Валерія Вячеславовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено

29.07.2024 та 19.08.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповілача-1 надійшли додаткові письмові пояснення та заперечення, які залучено до матеріалів справи.

Також 05.08.2024 засобами поштового зв`язку від Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшли письмові пояснення по суті спору, які залучено до матеріалів справи.

07.08.2024 від прокуратури надійшли докази направлення учасникам судового процесу заперечень на пояснення відповідача-1, які залучено до матеріалів справи.

Крім того, 19.08.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповілача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та надання додаткового часу на подання додаткових доказів у справі.

Учасники судового процесу заперечили щодо задоволення даного клопотання.

Представник відповідача-2 поставив вирішення даного клопотання на розсуд суду.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхиляє у зв`язку з необґрунтованістю та відсутністю підстав.

У засіданні суду 21.08.2024 присутніми представниками учасників судового процесу надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Відповідач 2 та Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області участь своїх представників у засідання суду 21.08.2024 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.10.2024.

11.09.2024 прокурором подані заперечення на пояснення відповідача-1 та клопотання та виконання ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 відкладено судове засідання на 23.10.2024.

Прокурор та позивач у судовому засіданні 23.10.2024 підтримали заявлені позовні вимоги.

Відповідачі у засіданні суду 23.10.2024 проти задоволення позовних вимог заперечив просив відмовити у їх задоволенні.

Представники третіх особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача у засіданні суду 23.10.2024 підтримали позовні вимоги прокурора.

23.10.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 343 від 02.04.2020 за Товариством з обмеженою відповідальністю Аеронн зареєстровано право власності на майновий комплекс загальною площею 6980,3 кв.м по вул. Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва.

Відомості про реєстрацію права власності чи користування на земельну ділянку за вищевказаною адресою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Аеронн від 29.10.2021 № ЗВ-9715849732021 та на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, яка розроблена ТОВ «Земля-2000» на замовлення ТОВ «Аеронн», 09.11.2021 державним кадастровим реєстратором відділу у Лиманському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до Державного земельного кадастру внесено відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001 по вул. Лісна, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.11.2021 № НВ-5117347592021 вбачається, що площа вказаної земельної ділянки становить 15,8915 га, категорія земель визначена як землі рекреаційного призначення, цільове призначення земельної ділянки - 07.01 Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення; вид її використання - для експлуатації та обслуговування майнового комплексу.

Водночас, як зазначає прокурор у позові, згідно з інформацією Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 21.06.2023 встановлено, що за поданням Департаменту Київська міська рада не приймала рішень про затвердження документації із землеустрою щодо вказаної земельної ділянки та про передачу будь-якій фізичній чи юридичній особі у власність чи користування земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001.

Крім того, прокурор стверджує, що за інформацією Комунального підприємства «Дарницьке лісопаркове господарство» земельна ділянка площею 15,8915 га (кадастровий номер 8000000000:90:317:0001) сформована за рахунок земель лісогосподарського призначення, до якої, зокрема, входять:

- земельна ділянка площею 4,0 га в лісовому кварталі № 23 Дарницького лісництва, яка відповідно до розпорядження Ради Міністрів СР.СР від 21.03.1952 № 6062-р передана в постійне користування комбінату «Українавуглебуд» Міністерства вугільної промисловості УРСР для будівництва піонерського табору з виключенням зі складу земель держлісфонду, без права вирубки лісу;

- земельна ділянка площею 1,0 га в лісовому кварталі № 23 Дарницького лісництва, яка відповідно до розпорядження Ради Міністрів УРСР від 22.12.1954 № 1324-р передана в постійне користування з виключенням зі складу земель держлісфонду комбінату «Українавуглебуд» Міністерства вугільної промисловості УРСР для розширення території піонерського табору, з правом розчистки лісокультур під габарити будівель на площі 0,3 га;

- земельна ділянка площею 8,5 га в лісовому кварталі № 23 Дарницького лісництва сформована за рахунок земель лісогосподарського призначення, які залісненні та обліковуються за КП «Дарницьке ЛПГ». Відповідно до розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10.08.1971 №646-р вона надавалась в довгострокове тимчасове користування Тресту «Бурвугілля» Мінвуглепрому УРСР для розширення піонерського табору «Орленок» без виключення з держлісфонду, без права вирубання дерев. Термін користування даною земельною ділянкою закінчився, на даний час перебуває у користуванні КП «Дарницьке ЛІД»;

- земельна ділянка площею 2,3915 га в лісовому кварталі № 23 Дарницького лісництва, заліснена та обліковується за КП «Дарницьке ШД », не перебувала у фактичному користуванні інших фізичних (юридичних) осіб, окрім, як у комунального підприємства.

За інформацією КП «Дарницьке ЛПГ», вищевказані земельні ділянки накладаються на території підприємства, що, відповідно до чинних планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування обліковуються у лісовому кварталі № 23 Дарницького лісництва.

Крім того, як зазначає прокурор, інформація щодо вилучення вказаних земель лісогосподарського призначення до комунального підприємства не надходила та згоди на вилучення або припинення права постійного користування вказаними земельними ділянками підприємство не надавало.

Таким чином, прокурор вважає, що земельна ділянка площею 15,8915 га (кадастровим номером 8000000000:90:317:0001) по вул. Лісна, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі з порушенням вимог законодавства, а тому дії державного реєстратора підлягають скасуванню у судовому порядку з огляду на наступне.

В силу положень Земельного кодексу України, Лісового кодексу України та відповідних матеріалів лісовпорядкування, земельна ділянка площею 15,8615 га з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001 по вул. Лісна, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва, на переконання прокурора, сформована за рахунок земель комунальної власності лісогосподарського призначення, які використовується для ведення лісового господарства спеціалізованим лісогосподарським підприємством у порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Таким чином, прокурор зазначає про те, що оскільки спірна земельна ділянка площею 15,8915 га (кадастровий номер 8000000000:90:317:0001) по вул. Лісна, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва сформована, зокрема, за рахунок земель лісогосподарського призначення, які обліковуються за КП «Дарницьке лісопаркове господарство» та за своїми характеристиками належить до земель лісового фонду, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, а отже, державна реєстрація її в Державному земельному кадастрі здійснена з порушенням вимог законодавства.

Крім того, прокурор звертає увагу на те, що спірна земельна ділянка на час її формування та державної реєстрації в Державному земельному кадастрі була віддалена від будь-яких об`єктів інфраструктури та забудови, суцільно вкрита рослинністю.

Відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планувавши його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001 за функціональним призначенням належить до території лісів та лісопарків, та частково до території рекреаційної забудови.

Разом з тим, згідно з інформацією Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 18.01.2024 № 0570202/3-751 Київська міська рада рішень про зміну цільового призначення земельної ділянки по вул. Лісна, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва із земель лісового фонду на землі рекреаційного призначення не приймала.

Крім того, за даними Міського земельного кадастру, спірна земельна ділянка по вул. Лісній, 1 -Д потрапляє у межі території, на яку рішенням Київської міської ради від 18.09.2014 № 191/191 Комунальному підприємству «Дарницьке лісопаркове господарство» надавався дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у Дарницькому районі міста Києва загальною площею 5430,77 га в постійне користування для ведення лісового господарства.

Відповідно до інформації КП «Дарницьке ЛПГ» від 08.06.2023 № 275, згоди на вилучення спірної земельної ділянки з території лісу підприємство не надавало.

Водночас, згідно з відомостями з Державного земельного кадастру, категорія земельної ділянки площею 15,8615 га з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001 по вул. Лісна, 1-Д у Дарницькому районі міста, яка накладається та сформована за рахунок земель лісогосподарського призначення, визначена як землі рекреаційного призначення, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Прокурор стверджує, що в силу вимог законодавства віднесення спірної земельної ділянки до тієї чи іншої категорії належить власнику - Київській міській раді, а її цільове призначення може бути змінено лише на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

Таким чином, прокурор зазначає, що визначення категорії та цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001, як землі рекреаційного призначення, здійснене у порушення вимог законодавства, містобудівної документації та без відповідної згоди власника (Київської міської ради) та користувача (КП «Дарницьке ЛПГ») земельної ділянки.

Більш того, за доводами прокурора, Товариство з обмеженою відповідальністю Аеронн, достовірно знаючи, що земельна ділянка по вул. Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва розташована б межах території лісу, усвідомлюючи, що площа земельної ділянки більш ніж в 28 разів перевищує площу нежитлових будівель, належних на праві власності товариству, володіючи інформацією, що попередньому власнику нерухомого майна земельна ділянка не передавалася у власність чи користування та маючи інтерес на незаконне отримання земельної ділянки комунальної форми власності у по за конкурентний спосіб, безпідставно замовило технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель, та у подальшому звернулося до державного реєстратора щодо державної реєстрації земельної ділянки площею 15,8915 га в Державному земельному кадастрі.

Крім того, прокурор звертає увагу на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Аеронн право власності на майновий комплекс площею 6980,3 кв.м по вул. Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва набуло 02.04.2020, а отже, станом на вересень 2015 року (коли було прийнято рішення Київської міської ради № 958/1822) не було землекористувачем земельної ділянки за вищевказаною адресою.

Таким чином, прокурор вважає, що рішення Київської міської ради від 10.09.2015 №958/1822 «Про інвентаризацію земель» не розповсюджується на Товариство з обмеженою відповідальністю Аеронн та не могло бути підставою для розроблення на його замовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 15,8915 га (кадастровий номер 8000000000:90:317:0001) для експлуатації та обслуговування майнового комплексу по вул. Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва.

При цьому, прокурор зазначає, що постійним землекористувачем земельних ділянок, за рахунок яких сформована спірна земельна ділянка, є КП «Дарницьке ЛПГ», що підтверджується чинними планово картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Більше того, прокурор стверджує, що у ТОВ Аеронн відсутні законні підстави для користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення (кадастровий номер 8000000000:90:317:0001) по вул. Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва для забудови.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор стверджує, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 15,8915 га з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001 по вул. Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва в Державному земельному кадастрі є ефективним способом захисту правомірного інтересу дійсного власника земельної ділянки-територіальної громади міста Києва, оскільки усувають стан юридичної невизначеності щодо площі, та цільового призначення спірної земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, Керівник Дніпровської окружної прокуратури міста Києва звернувся до суду з даним позовом та просить суд усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 15,8915 га по вулиці Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:90:317:0001, шляхом:

- визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю Аеронн права користування земельною ділянкою площею 15,8915 га по вулиці Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:90:317:0001;

- скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001 загальною площею 15,8915 га по вулиці Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

У ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно зі ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Суд зазначає, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяви самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений держави здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносин.

Якщо підстави для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачено абзацами 3-м і 4-м частини четвертої статті 23-ї закону застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави здійснює або не належним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

У даному випадку, орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, неналежним чином виконує свої обов`язки щодо захисту та поновлення цих інтересів.

На Київську міську раду, як власника, покладено обов`язок самостійно та через свій виконавчий орган контролювати збереження земельних ділянок територіальної громади міста Києва, відстежувати стан їх використання та перевіряти за допомогою доступних джерел, чи не має місце порушення прав та інтересів територіальної громади на це майно.

Саме Київська міська рада як власник зобов`язана вживати заходи щодо сумлінного та добросовісного управління довіреним їй комунальним майном, забезпечувати його ефективне використання, контролювати стан збереження, а у випадку порушення іншими особами права власності територіальної громади - невідкладно реагувати.

Разом з тим, Київська міська рада та її структурні підрозділи, маючи відповідні повноваження для захисту інтересів держави та достовірно знаючи про реєстрацію земельної ділянки площею 15,8915 га кадастровий номер 8000000000:90:317:0001 по вул. Лісній, 1-Д у місті Києві, що сформована за рахунок земель лісогосподарського призначення, не вживала заходи реагування та з позовом про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі до суду не зверталася.

Так, зокрема, окружна прокуратура листами від 15.06.2023 №50-4480вих-23, від 16.06.2023 №50-4503вих-23, від 04.07.2023 №50-5091вих-23, від 13.07.2023 № 50-5372вих-23 повідомлено Київську міську раду та Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської, ради (КМДА) про встановлені факти порушення вимог законодавства при здійсненні державної реєстрації спірної земельної ділянки.

Водночас, з відповідей Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), наданих на вищезазначені запити окружної прокуратури, від 21.06.2023 №0570202/3-8100, від 26.06.2023 №0570202/3-83.73, від 07.07.2023 №05716-9008, від 17.07.2023 №05716-9417, від 19.07.2023 №057031-9528, від . 18.01.2024 №0570202/3-751, вбачається, що претензійно - позовна робота Київською міською радою не здійснювалася, та поряд із цим, Київрада зауважила про необхідність вжиття заходів прокурором з метою захисту порушених інтересів держави.

Таким чином, прокурор надав можливість компетентному органу відреагувати на порушення інтересів держави щодо спірної земельної ділянки, зокрема, шляхом вчинення дій для виправлення ситуації та відновлення порушених інтересів держави.

Проте, Київська міська рада з позовом про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та визнання відсутнім права користування у ТОВ «Аеронн», не звернулась.

Враховуючи викладені прокурором у позовній заяві обставини та беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, суд дійшов висновку, що Керівником Дніпровської окружної прокуратури міста Києва обґрунтовано та з дотриманням вимог ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» подано позовну заяву в інтересах держави в особі Київської міської ради до Громадської організації «Чистий берег Труханів» про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного та водного фондів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Стаття 321 Цивільного кодексу України також передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

З аналізу вказаних норм вбачається, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, окрім випадків спеціально передбачених законом.

Стаття 14 Конституції України передбачає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. За частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування,. їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Київська міська рада відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є органом місцевого самоврядування в Україні, що представляє територіальну громаду міста Києва та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами України.

За змістом частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

За системним тлумаченням Конституції України, ЗК України та норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що територіальні громади, які реалізують право власності через органи, місцевого самоврядування, є суб`єктами права власності на землю, яка перебуває у комунальній власності.

Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки,. на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування. За частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у. власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. У відповідності до частини першої статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Стаття 125 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну. реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (стаття 126 ЗК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Отже, єдиною підставою для набуття громадянами та юридичними особами права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельного кодексу України.

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15, від 22.12.2021 у справі №917/1970/20, від 10.11.2021 у справі №911/2216/19, від 10.11.2021 у справі №916/1988/20, від 04.11.2021 у справі №725/3303/16-ц, від 04.11.2021 у справі №927/934/20, тобто, є сталою правовою позицію касаційного суду.

Судом встановлено, що згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна № 343 від 02.04.2020 за Товариством з обмеженою відповідальністю Аеронн зареєстровано право власності на майновий комплекс загальною площею 6980,3 кв.м по вул. Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва.

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Аеронн від 29.10.2021 № ЗВ-9715849732021 та на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, яка розроблена ТОВ «Земля-2000» на замовлення ТОВ «Аеронн», 09.11.2021 державним кадастровим реєстратором відділу у Лиманському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до Державного земельного кадастру внесено відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001 по вул. Лісна, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.11.2021 № НВ-5117347592021 площа вказаної земельної ділянки становить 15,8915 га, категорія земель визначена як землі рекреаційного призначення, цільове призначення земельної ділянки - 07.01 Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення; вид її використання - для експлуатації та обслуговування майнового комплексу.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, прокурор, серед іншого, зазначає, що Київська міська рада не приймала рішень про затвердження документації із землеустрою щодо вказаної земельної ділянки та про передачу будь-якій фізичній чи юридичній особі у власність чи користування земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001.

Більше того, прокурор вважає, що земельна ділянка площею 15,8915 га (кадастровим номером 8000000000:90:317:0001) по вул. Лісна, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі з порушенням вимог законодавства, а тому підлягає скасуванню у судовому порядку, з огляду на наступне.

Згідно з інформацією Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 18.01.2024 № 0570202/3-751 Київська міська рада рішень про зміну цільового призначення земельної ділянки по вул. Лісна, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва із земель лісового фонду на землі рекреаційного призначення не приймала.

Крім того, за даними Міського земельного кадастру, спірна земельна ділянка по вул. Лісній, 1 -Д потрапляє у межі території на яку рішенням Київської міської ради від 18.09.2014 № 191/191 комунальному підприємству «Дарницьке лісопаркове господарство» надавався дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у Дарницькому районі міста Києва загальною площею 5430,77 га в постійне користування для ведення лісового господарства.

Відповідно до інформації КП «Дарницьке ЛПГ» від 08.06.2023 № 275 згоди на вилучення спірної земельної ділянки з території лісу підприємство не надавало.

Водночас, судом встановлено, що згідно з відомостями з Державного земельного кадастру, категорія земельної ділянки площею 15,8615 га з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001 по вул. Лісна, 1-Д у Дарницькому районі міста, яка накладається та сформована за рахунок земель лісогосподарського призначення, визначена як землі рекреаційного призначення, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертала також увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17.

У певних випадках спосіб захисту імперативно "прив`язаний" до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін "встановлений законом" означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 ГПК України вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.

З урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у справах №№922/2652/17 та 922/2155/18, суд може захистити порушене право шляхом визнання відсутнім права, але за умови, що такий спосіб захисту прав на земельну ділянку, обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право позивача або нівелює негативні для нього наслідки у зв`язку з порушенням права, тобто є ефективним способом захисту і виключає надалі необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 04.04.2023 у справі №904/9070/21.

Виходячи зі змісту предмета та підстав позову, даний спір щодо права користування земельною ділянкою виник саме із земельних правовідносин, які згідно із статтею 3 Земельного кодексу України регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

Способи захисту прав на земельні ділянки передбачено положеннями статті 152 Земельного кодексу України, згідно з частиною 2 якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до положень частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Зазначений у частині 3 статті 152 Земельного кодексу України перелік способів захисту у земельних спорах не є вичерпним.

Відповідно до статті 5 ГПК України, який встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (ст. 1 ГПК України) здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Таким чином, процесуальним законом господарському суду надано право здійснювати захист порушених прав і законних інтересів у земельних правовідносинах іншими, ніж передбачено у статті 152 Земельного кодексу України, способами захисту виходячи із їх ефективності.

Отже, у спорах щодо захисту прав на землю у визначенні предмета позову, як способу захисту права та законного інтересу, слід враховувати положення спеціальної норми статті 152 Земельного кодексу України, а також частини 1 та 2 статті 5 ГПК України.

З аналізу наведених норм частини 2 статті 5 ГПК України слід дійти висновку, що порушення прав на земельну ділянку чи законного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, хоча й не передбачений законом, але який є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання чи оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Така позиція відповідає усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду.

Задоволення судом позовної вимоги має, з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права), дозволити досягнути мети судочинства, зокрема реально відновити суб`єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, і той, який обрав позивач, можна використати для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких він звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним, зокрема неефективним, і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлену позовну вимогу взагалі не можна використати для захисту права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, таку вимогу не можна розглядати як спосіб захисту (mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 36), 22 вересня 2020 року у справі № 127/18934/18).

У даній справі прокурор звертається за захистом інтересів держави щодо користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, посилаючись на те, що відповідач займає її без належних правових підстав. Проте, заявлена ним одна позовна вимога про визнання відсутнім права постійного користування земельною ділянкою, у разі її задоволення, не призведе до відновлення порушеного права чи захисту інтересів держави та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, не відбудеться нівелювання негативних наслідків і у позивача не відновиться користування чи розпорядження конкретним матеріальним благом - земельною ділянкою. Заявлений позов фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (визнання відсутнім права користування) та не стосується захисту права цивільного, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача.

Визнання відсутнім у відповідача права користування земельною ділянкою, у даному випадку, є, по суті, встановленням обставин, які у подальшому можуть бути зазначені у якості підстав позову про захист свого порушеного права, що також свідчить про неефективність обраного прокурором способу захисту, оскільки не відновлює порушеного права, а вимагає пред`явлення у подальшому іншого позову.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 22.06.2020 у справі № 922/2155/18.

Таким чином, прокурор у даній справі обрав неналежний спосіб захисту, звернувшись із позовними вимогами про усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва, в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 15,8915 га по вулиці Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:90:317:0001, шляхом визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю Аеронн права користування земельною ділянкою площею 15,8915 га по вулиці Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:90:317:0001. Задоволення таких вимог не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та не зумовить відновлення прав власника земельної ділянки у разі їх порушення.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (такий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

Тому з огляду на те, що Керівник Дніпровської окружної прокуратури міста Києва обрав неналежний спосіб захисту, у задоволенні позову в частині вимог про усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва, в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 15,8915 га по вулиці Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:90:317:0001, шляхом визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю Аеронн права користування земельною ділянкою площею 15,8915 га по вулиці Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:90:317:0001 слід відмовити.

Щодо вимог прокурора про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001 загальною площею 15,8915 га по вулиці Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва, суд зазначає наступне.

Статтею 24 Законом України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності) (абзац 5 частини 10).

За змістом частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, відповідні права припиняються.

Отже, вимога про скасування реєстрації земельної ділянки фактично має на меті припинення існування такої ділянки у наявному розмірі як об`єкту цивільного права і, відповідно, впливає на припинення прав особи, за якою зареєстроване таке право.

Згідно з підпунктом 3 абзацу 1 пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2017 № 509 застосовується з 01.10.2017, державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

Абзацом 6 пункту 114 Порядку передбачено, що відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора; відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи; зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.

Зі змісту наведеного вбачається, що у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки її державна реєстрація скасовується, а відомості про таку земельну ділянку набувають статусу архівних та відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи.

Суд враховує набуття у такому разі спірною земельною ділянкою статусу архівної та з огляду на викладене, дійшов висновку про те, що обраний прокурором спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення таких позовних вимог не призведе до поновлення порушених прав позивача без його звернення до суду з іншим позовом.

Належним способом захисту прав позивача може бути звернення до суду з вимогами про витребування землі із чужого незаконного володіння, за умови доведеності, що позивач був позбавлений права володіння (користування) земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, у разі, якщо буде доведено, що позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав.

Враховуючи наведені норми матеріального права, висновки Великої Палати Верховного Суду щодо них, суд доходить до висновку про те, що вимога Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва про усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва, в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 15,8915 га по вулиці Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:90:317:0001, шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:317:0001 загальною площею 15,8915 га по вулиці Лісній, 1-Д у Дарницькому районі міста Києва, не підлягає задоволенню.

Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Позивач Керівник Дніпровської окружної прокуратури міста Києва (Україна, 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 14А; ідентифікаційний код: 02910019) в інтересах держави в особі Київської міської ради (Україна, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код: 22883141)

Відповідачі Товариство з обмеженою відповідальністю Аеронн (Україна, 08626, Київська обл., Васильківський р-н, с. Здорівка, вул. Соборна, буд. 114; ідентифікаційний код: 34851178) та Головне управління Держгеокадастру в Одеській області (вул. Космонавтів, 34, м. Одеса, 65078, ідентифікаційний код: 39765871)

Треті особи - Комунальне підприємство Дарницьке лісопаркове господарство (02092, м. Київ, вул. Опришківська, 35, ідентифікаційний код 03359635) та Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, ідентифікаційний код 39817550)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 29.10.2024

Суддя І.О. Андреїшина