Рішення

від 22.10.2024 по справі 911/1471/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1471/24

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Карпатські мінеральні води», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД АКВА», Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе

про стягнення грошових коштів та відшкодування збитків

представники:

від позивача Т.Пшесмецька

від відповідача не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Карпатські мінеральні води» №06/06-2024/1 від 06.06.2024 року (вх. №798/24 від 07.06.2024) (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД АКВА» (далі відповідач) про стягнення грошових коштів та відшкодування збитків, а саме 1174394,57 грн. заборгованості за Дистриб`юторським договором №2712/2018-1 від 27.12.2018 року, яка складається з 227501,60 грн. основного боргу, 73220,34 грн. пені, 85107,66 грн. штрафу та 788564,97 грн. 365% річних; 9365,10 грн. збитків та 44658,00 грн. коштів за неповернуту тару.

Ухвалою суду від 17.06.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1471/24 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.07.2024 року.

Представник відповідача, належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи, у судове засідання 16.07.2024 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Ухвалою суду від 16.07.2024 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/1471/24 на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 17.09.2024 року.

Представник відповідача, належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи, у судове засідання 17.09.2024 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Ухвалою суду від 17.09.2024 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 22.10.2024 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 22.10.2024 не з`явився.

Представник позивача у судовому засіданні 22.10.2024 року позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 22.10.2024 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Карпатські мінеральні води» (за договором продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД АКВА» (за договором дистриб`ютор) 27.12.2018 року укладено Дистриб`юторський договір №2712/2018-1, згідно умов п. 2.1 якого, продавець зобов`язаний на постійній основі, в порядку і на умовах, визначених цим Договором передавати у власність Дистриб`ютора Товар, а Дистриб`ютор зобов`язаний приймати і оплачувати Товар в порядку і на умовах визначених цим Договором.

Найменування, асортимент і ціна Товару, що постачається, визначається на підставі погодженого сторонами Додатку №1 «Специфікація/Прайс-лист», який є невід`ємною частиною цього Договору. Загальна кількість товару, яка продаватиметься протягом терміну дії цього Договору, асортимент товару і сума Договору визначаються на підставі накладних на товар і товарно-транспортних накладних, які після підписання їх сторонами складатимуть невід`ємну частину Договору (п.п. 2.2, 2.3 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору, товар та торгове обладнання постачається силами і за рахунок продавця. Місце поставки визначається сторонами у Додатку №2 до Договору.

Відповідно до п. 3.8. Договору, моментом переходу права власності на Товар від Продавця до Дистриб?ютора і ризиком випадкової його загибелі (псування, знищення, крадіжки, пошкодження) є дата підписання уповноваженими представниками Сторін накладної та/або товарно-транспортної накладної на Товар.

Згідно п. 3.9. Договору, підписання накладної та/або товарно-транспортної накладної свідчить про приймання партії Товару в кількості, асортименті і за цінами, вказаними в ній.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 Договору, дистриб`ютор зобов`язаний в період з 16 квітня по 15 жовтня включно оплатити повну вартість переданого йому продавцем товару впродовж 0 (нуль) календарних днів з моменту отримання партії товару. Дистриб`ютор зобов`язаний з 16 жовтня по 15 квітня включно оплатити повну вартість переданого йому продавцем товару впродовж 0 (нуль) календарних днів з моменту отримання партії товару.

Як зазначено позивачем, 31.07.2023 ним передано, а відповідачем отримано товар на загальну суму 205767,24 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №ТКУТ-006409 від 27.07.2023, з яких було сплачено 122142,88 грн., а решту заборгованості у сумі 83624,36 грн. оплачено не було. Також, 31.07.2023 відповідачем отримано товар на загальну суму 200067,84 грн. з ПДВ, підтверджується видатковою накладною №ТКУТ-006478 від 28.07.2023. Таким чином, станом на 01.08.2023 заборгованість відповідача складає 283692,20 грн.

28.12.2023 відповідачем було здійснено повернення товару позивачу на загальну суму 56190,60 грн. Таким чином, позивачем зазначено, що за відповідачем утворилась заборгованість за поставлений товар згідно видаткових накладних №ТКУТ-006409 від 27.07.2023 та №ТКУТ-006478 від 28.07.2023 у сумі 227501,60 грн. з ПДВ.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивачем передано, а відповідачем прийнято товар, обумовлений умовами Договору, що підтверджується підписаними представниками обох сторін та скріпленими їх печатками видатковими накладними №ТКУТ-006409 від 27.07.2023 та №ТКУТ-006478 від 28.07.2023. Однак, відповідачем в порушення умов Договору, отриманий від позивача товар оплачено частково на суму 122142,88 грн., частину товару на суму 56190,60 грн., у зв`язку із чим, за ним утворилась заборгованість у сумі 227501,60 грн., що відповідачем не спростовано, доказів сплати боргу суду не надано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, а тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію за Договором у сумі 227501,60 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за Договором в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленої продукції, позивач просить стягнути з відповідача 73220,34 грн. пені, та 788564,97 грн. 365% річних, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 283692,20 грн. за період з 01.08.2023 по 28.12.2023 та заборгованість у сумі 227501,60 грн. за період з 29.12.2023 по 05.06.2024, згідно виконаного ним розрахунку, а також, 85107,66 грн. штрафу, передбаченого п. 12.4 Договору.

Згідно п. 12.2 Договору, за порушення терміну оплати, передбаченого п. 6.1, 6.2, 3.6 цього Договору, Дистриб`ютор сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого, але не оплаченого у встановлений термін товару та/або тари, за кожен день порушення такого зобов`язання. Пеня нараховуєьться за весь період прострочення виконання зобов`язання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як визначено ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 43898,45 грн., нарахованої на заборгованість відповідача у сумі 283692,20 грн. за період з 01.08.2023 по 28.12.2023 судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним, обґрунтованим, а тому, вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Згідно вірного розрахунку, зробленого судом, розмір пені, нарахованої на заборгованість відповідача у сумі 227501,60 грн. за період з 29.12.2023 по 05.06.2024 складає 28812,19 грн., є обґрунтованим, арифметично вірним, тому, вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню. Враховуючи зазначене, загальний розмір пені який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 72710,64 грн.

Відповідно до п. 12.4 Договору, в разі порушення дистриб`ютором терміну оплати за товар та/або тару більш ніж за 30 (тридцять) календарних днів, дистриб`ютор зобов`язаний сплатити продавцеві штраф у розмірі 30% (тридцять відсотків) від суми заборгованості.

Оскільки, відповідачем допущено прострочення виконання зобов`язання з оплати товару понад 30 днів (сума заборгованості 283692,20 грн.), позивачем обґрунтовано, на підставі п. 12.4 Договору, здійснено нарахування штрафу у розмірі 30% від суми заборгованості, що становить 85107,66 грн.

Згідно п. 12.5 Договору, в разі порушення Дистриб`ютором терміну оплати грошових зобов`язань, передбачених п. 6.1, 6.2, пп. 3.6 цього Договору (Додатками, Додатковими угодами до даного Договору), більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів, дистриб`ютор на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України на вимогу продавця зобов`язаний сплатити продавцеві суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також, 365 %річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Системний аналіз ч. 2 статті 536, ч. 2 ст. 625, ст. 627 ЦК України дає змогу суду дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення 3% річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не у будь-який інший спосіб обчислення процентів за умовами договору.

Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 05.06.2020 у справі №922/3578/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №910/14180/18, від 14.01.2019 у справі №910/3777/18, від 11.10.2018 у справі №911/3847/17.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 365% річних у сумі 788564,97 грн., нарахованих на заборгованість відповідача, судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним, обґрунтованим, а тому, вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Водночас, у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц (п 8.35).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки, всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (п.8.38).

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Як встановлено судом, нараховані позивачем 365% річних у сумі 788564,97 грн. майже в 2 рази перевищують суму заборгованості відповідача, визначену позивачем згідно позову.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення 365% річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір 365% річних до 10%, що складає 78856,50 грн.

Оскільки, позивачем було заявлено до стягнення 788564,97 грн. 365% річних, а судом зменшено зазначену суму на 90%, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення 365% річних у розмірі 709708,47 грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 9365,10 грн. збитків. В обґрунтування зазначеної вимоги позивач зазначає, що невиконання відповідачем визначеного законом обов`язку зареєструвати розрахунок корегування до податкових накладних позбавило позивача можливості включення ПДВ в розмірі 9365,10 грн. до податкового кредиту, та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму.

Згідно п. 8.2.1.1. Договору, Дистриб`ютор зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів, наступних за днем отримання від Продавця розрахунку коригування до податкової накладної, який зменшує суму компенсації за Товар, зареєструвати такий розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних і відправити Продавцеві за допомогою програмного забезпечення «M.E.Doс IS. В разі неотримання Продавцем такого розрахунку коригування, Дистриб`ютор зобов`язаний компенсувати Продавцеві втрачений податковий кредит з ПДВ по відповідній податковій накладній. Компенсація здійснюється шляхом сплати Дистриб`ютором на рахунок Продавця суми, що дорівнює 20% від суми кожного не наданого/не зареєстрованого в строк розрахунку коригування до податкової накладної, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання від Продавця відповідної вимоги. Продавець має право самостійно в односторонньому порядку, у відповідності зі ст. 601 ЦК України, стягнути суму такої компенсації з суми грошового зобов`язання Продавця перед Дистриб`ютором по оплаті послуг (робіт), шляхом передачі за допомогою факсимільного/електронного зв`язку Дистриб`ютору відповідної заяви з одночасним зменшенням грошового зобов`язання Продавця на суму компенсації.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вже зазначалось вище, у відповідності до п. 8.2.1.1. Договору, відповідач, як Дистриб`ютор, зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів, наступних за днем отримання від Продавця розрахунку коригування до податкової накладної, який зменшує суму компенсації за Товар, зареєструвати такий розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних і відправити Продавцеві за допомогою програмного забезпечення «M.E.Doс IS. Невиконання Дистриб`ютором обов`язку щодо реєстрації розрахунку коригувань до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до Дистриб`ютора відповідальності, передбаченої умовами Договору та чинним законодавством України.

Згідно п.14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України (далі ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідно до п. 192.1 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування до податкової накладної не може бути зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних пізніше 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, до якої складений такий розрахунок коригування.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Згідно п. 192.1.1. ПК України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а)постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг. Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Як зазначено позивачем 02.01.2024 ним отримано від відповідача три розрахунки коригувань до податкових накладних для їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме, розрахунок коригувань №1 від 28.12.23 на суму 16366,32 грн., ( ПДВ - 2727,72 грн.) до податкової накладної №22 від 17.03.2023, розрахунок коригувань №2 від 28.12.23 на суму 34995,24 грн., (ПДВ - 5832,54 грн.) до податкової накладної №11 від 27.07.2023, розрахунок коригувань №3 від 28.12.23 на суму 4829,04 грн. ( ПДВ - 804,84 грн.) до податкової накладної №19 від 28.07.2023.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до ст. 611 ЦК України та ст. 224 ГК України є порушення зобов`язання.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Згідно ст.ст. 73, 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджується відсутність проведеної реєстрації відповідачем у ЄРПН розрахунку коригувань №1 від 28.12.23 на суму 16366,32 грн. ( ПДВ -2727,72 грн.) до податкової накладної №22 від 17.03.2023, розрахунку коригувань №2 від 28.12.23 на суму 34995,24 грн. (ПДВ - 5832,54 грн.) до податкової накладної №11 від 27.07.2023, розрахунку коригувань №3 від 28.12.23 на суму 4829,04 грн. (ПДВ - 804,84 грн.) до податкової накладної №19 від 28.07.2023 на загальну суму 9365,10 грн., що позбавляє позивача можливості включення сум ПДВ в розмірі 9365,10 грн. до податкового кредиту, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати розрахунки коригувань до податкових накладних і неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків в розмірі 9365,10 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідач вартість неповернутої тари в кількості 295 піддонів, з яких 235 піддонів полегшених та 60 європіддонів на загальну суму 44658,00 грн.

Згідно п. 3.4. Договору, Товар, що постачається за даним Договором, передається у тарі (піддони 1200*800 мм) або картонній коробці упакований звичайним для нього способом, який забезпечує збереження Товару в умовах закритого складу (при дотриманні Дистриб`ютором правил і умов по зберіганню/перевезенню такого виду Товару), при його транспортуванні і навантажувально-розвантажувальних роботах.

Відповідно до п. 3.5 Договору, тара (піддони) є зворотною (багаторазового використання), і підлягає поверненню Продавцеві не пізніше 3 (трьох) місяців з дати підписання накладних та/або товарно-транспортних накладних на Товар. Вартість тари (піддону) узгоджується у Додатку №1 до цього Договору. Повернення тари багаторазового використання здійснюється за рахунок Продавця.

Пунктами 3.5.1. та 3.5.2. Договору передбачено, що Дистриб`ютор повертає піддони партіями по 650-700 штук в термін, що узгоджується Сторонами додатково рейсом автотранспорту у місце визначене Продавцем. Дистриб`ютор зобов`язується складати піддони так, щоб піддони у кількості 650-700 могли бути завантажені та перевезені одним автомобілем. Автомобіль після завантаження піддонів має бути опломбований номерною пластиковою пломбою, номер якої вноситься в товарно-транспортну накладну. В такому випадку піддони проходять вибраковку в місці призначення, про що уповноваженим представником Продавця складається Акт розбраковки, який направляється Дистриб`ютору.

Продавець приймає в рахунок повернення зворотної Тари лише піддони, які відповідають вимогам ГОСТ 9557-87.

Зворотна тара (піддони), яка не відповідає вищевказаним вимогам, приймається на зберігання строком на 14 календарних днів. Продавець повідомляє Дистриб`ютора про прийом, факт відбракування піддонів повідомленням на електронну адресу Дистриб`ютора протягом 2 робочих днів з моменту вибраковки піддонів на складі Продавця. Дистриб`ютор у строк не більше 14 календарних днів повинен забрати її.

У протилежному випадку Тара, що не прийнята в залік повернутої Тари утилізується.

Тара вважається переданою (повернутою) Дистриб`ютором Продавцю в момент: прийому Продавцем такої Тари від Перевізника на власному складі та підписанням між Продавцем та Перевізником (експедитором) відповідного товарно-транспортного документу; прийому Тари представником Продавця на складі Дистриб`ютора та підписанням між Дистриб`ютором та Продавцем відповідного товарно-транспортного документу.

Відповідно до п. 3.6. Договору, в разі неповернення тари Дистриб`ютором по закінченню терміну, вказаного в п. 3.5 цього Договору Продавець має право здійснити продаж Дистриб`ютору неповерненої за за цінами, вказаними у відповідній накладній/Додатку №1 до цього Договору, включаючи ПДВ. В цьому випадку, Продавець надає Дистриб`ютору накладну на продану тару. При цьому, неповернена тара стає незворотною (проданою).

На підтвердження постачання товарів з використанням полегшених піддонів та європіддонів, позивачем до матеріалів справи долучено видаткові накладні, в яких вказано кількість та вартість (без ПДВ) таких піддонів.

Як зазначає позивач, враховуючи положення п.п. 3.4, 3.5, 3.6 Договору, загальна вартість неповернутої тари склала 44658,00 грн. (неповернуті полегшені піддони 179 шт. за ціною 102,00 грн. з ПДВ; неповернуті полегшені піддони 56 шт. за ціною 150,00 грн. з ПДВ; неповернуті європіддони 60 шт. за ціно 300,00 грн. з ПДВ.)

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про стягнення з відповідача вартості неповернутої тари у сумі 44658,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам, оскільки, саме такий розмір судового збору належало сплатити з поданої позовної заяви та сплачено позивачем за подачу даного позову та враховуючи, що вимоги заявлено обґрунтовано, а у частині вимог відмовлено внаслідок зменшення судом суми штрафних санкцій.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Карпатські мінеральні води» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД АКВА» про стягнення грошових коштів та відшкодування збитків задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД АКВА» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 6-В, код ЄДРПОУ 41210679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Карпатські мінеральні води» (01011, м. Київ, вул. О. Копиленка, буд. 3, кв. 7, код ЄДРПОУ 35633685) 227501 (двісті двадцять сім тисяч п`ятсот одну) грн. 60 коп. основного боргу, 72710 (сімдесят дві тисячі сімсот десять) грн. 64 коп. пені, 85107 (вісімдесят п`ять тисяч сто сім) грн. 66 коп. штрафу, 78856 (сімдесят вісім тисяч вісімсот п`ятдесят шість) грн. 50 коп. 365% річних, 9365 (дев`ять тисяч триста шістдесят п`ять) грн. 10 коп. збитків, 44658 (сорок чотири тисячі шістсот п`ятдесят вісім) грн. 00 коп. грошових коштів за неповернуту тару, 18418 (вісімнадцять тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 62 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 29.10.2024 року.

Суддя Д.Г. Заєць