ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2024 року м. Миколаїв Справа № 915/903/24
Господарський суд Миколаївської області у складі:
судді Л.М. Ільєвої
при секретарі судового засідання І.С. Степановій
за участю представників:
від позивача Папіровник С.О.,
від відповідача Бєлоущенко А.Ж.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Прометей-Топ (54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 114; код ЄДРПОУ 44575226) до Фермерського господарства Геліос-Стар (56401, Миколаївська область, Доманівський район, смт. Доманівка, вул. Тиха, 13; код ЄДРПОУ 33368527) про стягнення заборгованості в загальній сумі 31263,16 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю Прометей-Топ звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Фермерського господарства Геліос-Стар про стягнення штрафу за договором поставки сільськогосподарської продукції від 27.02.2023 № 79417 в загальному розмірі 31263,16 грн., посилаючись на наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю Прометей-Топ (далі «покупець») та Фермерським господарством Геліос-Стар укладений договір поставки сільськогосподарської продукції № 79417 від 27.02.2023 р. на поставку сільськогосподарської продукції.
Як стверджує позивач, відповідно до умов договору та укладеної до договору специфікації № 1 від 27.02.2023 р. позивач прийняв від ФГ Геліос-Стар соняшник у кількості 15,924 т, загальною вартістю 254571,42 грн., в тому числі ПДВ 31263,16 грн., що підтверджується видатковою накладною № 2 від 27.02.2023 р. Відповідно до виставленого ФГ Геліос-Стар рахунку на оплату № 2 від 27.02.2023 р. позивачем здійснено оплату за отриманий товар у сумі 254972,70 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 6599 від 01.03. 2023 р.
Так, позивач зазначає, що відповідно до п. 4.8. договору для підтвердження поставки продавцем надаються наступні документи:
- рахунок-фактура на товар, що поставляється за договором із зазначенням кількості товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати;
- видаткова накладна на товар;
- податкова накладна, виписана на товар та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, у відповідності до діючого законодавства України.
За ствердженням позивача, ФГ Геліос-Стар відповідно до законодавства та умов спірного договору не було належним чином здійснено реєстрацію податкової накладної та не надано зареєстровану податкову накладну покупцю, так як в реєстрації податкової накладної відмовлено за рішенням Комісії.
При цьому позивач вказує, що згідно п. 6.9 договору, у випадку якщо по взаємовідносинам з продавцем, органами Державної фіскальної служби України шляхом складання акту перевірки, податкового повідомлення-рішення, внесення коригувань в особовий рахунок покупця або іншим способом, передбаченим законодавством України та/або за рішенням суду, покупцю буде зменшено розмір податкового кредиту з ПДВ та/або розміру від`ємного значення суми ПДВ та/або нараховані податкові зобов`язання з ПДВ, штрафні (фінансові) санкції, пеню за порушення податкового законодавства, та/ або прийняті інші рішення, які призведуть до зменшення суми бюджетного відшкодування покупця, в такому випадку продавець зобов`язується відшкодувати покупцю перелічені збитки, нараховані податкові зобов`язання та штрафи в повному обсязі.
Також позивач посилається на п. 6.11. договору, за яким у разі, якщо податкова накладна/розрахунок коригування до податкової накладної складені постачальником з порушенням вимог Податкового кодексу України чи інших актів законодавства (складені не на дату виникнення податкових зобов`язань, містять помилки в обов`язкових реквізитах, або оформлені чи заповнені з порушеннями вимог податкового законодавства тощо) та/або постачальнику контролюючим органом відмовлено/зупинено/заблоковано у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної, постачальник протягом 3-х календарних днів з дати отримання вимоги покупця сплачує штраф у розмірі, що дорівнює сумі податку на додану вартість за такою податковою накладною або сумі збільшення податку на додану вартість для розрахунку коригування до податкової накладної.
Як зауважує позивач, він належним чином виконав свої зобов`язання по договору, а саме прийняв та оплатив в повному обсязі поставлений товар, а ФГ Геліос-Стар в свою чергу не здійснило належним чином реєстрацію податкової накладної.
Також позивач із посиланням на положення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України зазначає, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцеві на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, зазначеної у податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафних санкції згідно з цим Кодексом.
Відповідно до п. 18 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1246, на момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого). За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням. Відповідно до п. 19. Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: - прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; - набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); - неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
На думку позивача, реєстрація податкової накладної після зупинення її контролюючим органом залежить саме від постачальника, наданням ним пояснення контролюючому органу або оскарження незаконного рішення контролюючого органу про зупинення реєстрації податкової накладної до суду.
Позивач зазначає, що за наявними у нього даними, відповідач не здійснив оскарження рішення Комісії регіонального рівня від 06.03.2023 р. № 8379996/33368527 про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 27.02.2023 р.
Відтак, позивач вказує, що нездійснення реєстрації відповідачем внаслідок зупинення контролюючим органом податкової накладної позбавило позивача права на своєчасне отримання податкового кредиту у розмірі 31263,16 грн., а отже впливає на майновий стан позивача, його здатність належно виконувати умови договорів з іншими контрагентами та вести свою звичайну господарську діяльність. За наведених обставин позивач вважає, що умови договору, а саме п. 6.9, 6.11 мають характер господарського зобов`язання, оскільки направлені на забезпечення майнових та ділових інтересів позивача у сфері саме його господарської діяльності, а не контролю у сфері податкового законодавства, оскільки саме від постачальника (продавця), який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, тому саме постачальник залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій. Наразі позивач вважає, що застосування фінансових санкцій за порушення податкового законодавства контролюючими органами у жодній мірі не захистить його права та не відновить його порушені інтереси, тому доречне застосування покупцем п. 6.11. договору.
Поряд з цим позивач вказує, що 01.05.2024 р. направив відповідачу претензію задля досудового врегулювання спору, але відповіді на претензію не отримав, тому, для належного захисту свого права, звертається з позовом до суду.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.08.2024 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Прометей-Топ прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/903/24, розгляд справи призначено за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 22.08.2024 р. о 14:00.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.08.2024 р. у справі №915/903/24 розгляд справи відкладено на 09.09.2024 р. у зв`язку з неявкою у судове засідання відповідача та неможливістю з`ясування заперечень відповідача на позов з огляду на відсутність відзиву на позов.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2024 р. у справі №915/903/24 розгляд справи відкладено на 26.09.2024 р. у зв`язку з неявкою у судове засідання відповідача та неможливістю з`ясування заперечень відповідача на позов з огляду на відсутність відзиву на позов.
23.09.2024 р. від позивача до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (вх. № 1130/24), а саме: скріншоту з електронного кабінету платників податків станом на 20.09.2024 р. та роздруківки із сайту Укрпошти щодо повернення відправленої відповідачу претензії.
25.09.2024 р. від представника відповідача - Фермерського господарства Геліос-Стар адвоката Бєлоущенка А.Ж. до господарського суду надійшло клопотання (вх. № 11519/24), в якому заявник просив відкласти судове засідання у справі № 915/903/24, призначене на 26 вересня 2024 р. об 11:40, на іншу дату з метою детального ознайомлення представника відповідача зі справою та підготовки відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.09.2024 р. у справі №915/903/24 розгляд справи відкладено на 30.09.2024 р. з огляду на клопотання представника відповідача, а також неявку у судове засідання відповідача.
У судовому засіданні господарського суду 30.09.2024 судом протокольно оголошено перерву до 10.10.2024 о 15:30 на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України для додаткового дослідження доказів.
02.10.2024 р. від представника відповідача - Фермерського господарства Геліос-Стар адвоката Бєлоущенка А.Ж. до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 11803/24), в якому відповідач проти заявленого позову заперечує.
Так, відповідач не погоджується повністю з позицією позивача, викладеній у позові, та зазначає, що на виконання умов спірного договору, відповідач продав, а позивач в свою чергу отримав та здійснив повний розрахунок за придбану сільськогосподарську продукцію в повному обсязі, визначених договором та специфікацією.
Відповідач зазначає, що згідно з п.4.8. договору для підтвердження поставки продавцем надаються наступні документи: рахунок-фактура на товар, що поставляється за договором із зазначенням кількості товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати; - видаткова накладна на товар; - податкова накладна, виписана на товар та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, у відповідності до діючого законодавства.
Як стверджує відповідач, ним на виконання п. 4.8. спірного договору, було надано позивачу вказані документи в повному обсязі, окрім здійснення реєстрації податкової накладної, виписаної на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки, згідно рішення від 06.03.2023 р. № 8379996/33368527 комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в єдиному реєстрі податкових накладних, відповідачу було зупинено (заблоковано) реєстрацію вказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних на поставлений товар, у зв?язку з відсутністю копій документів на поставлений товар щодо його походження, збору сільськогосподарської продукції, товарно-супроводжуючи документи оформлені неналежним чином, та запропоновано відповідачу надати письмові пояснення та копії документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, на підтвердження чого відповідач надав витяг від 02.03.2023 р. № 33368527 про прийняття та зупинення реєстрації податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС в Миколаївській області. На виконання вказаних зауважень з боку контролюючого органу щодо надання відповідачем письмових пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, останнім було надано письмові пояснення із копіями відповідних документів на поставлений позивачу товар та спірний договір. Однак, розглянувши вказані документи та письмові пояснення, контролюючим органом було прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної у єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджуються копією вказаного рішення контролюючого органу від 06.03.2023 р. № 8379996/33368527. Відповідач оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку до вищестоящої інстанції. Відтак, як стверджує відповідач, на сьогоднішній день остаточного рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної щодо реалізації сільськогосподарської продукції за укладеним договором № 79417 від 27.02.2023 в єдиному реєстрі податкових накладних контролюючим органом не прийнято.
З огляду на вказане, відповідач вважає, що посилання позивача на ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є безпідставним та законно необґрунтованим, оскільки позивачу жодних штрафних санкцій з боку контролюючого органу не нараховано. Відповідач зазначає, що Європейський суд з прав людини розширено тлумачить поняття "майно". Так, у постанові від 05.01.2000 р. в справі "Бейелер проти Італії" зазначається, що "...поняття "майно" в ст. 1 Конвенції має автономне значення, яке не обмежується власністю на фізичні речі. Воно є незалежним від формальної класифікації в національному праві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, можуть розглядатися як право власності і таким чином, як "майно" в контексті цього положення". Поняття майно, як і власність, має досить широке тлумачення й охоплює цілу низку економічних інтересів (активів) як матеріальних, так і нематеріальних.
Відповідач стверджує, що позивач не зазнав жодних втрат від здійснення господарсько-договірного правочину та не надав жодних доказів матеріально-правових втрат від укладеного договору поставки сільськогосподарської продукції № 79417 від 27.02.2023 р. та не надав до суду доказів порушення відповідачем як умов договору поставки сільськогосподарської продукції № 79417 від 27.02.2023 р., так і втрат як матеріальних, так і нематеріальних інтересів самого позивача.
Також 02.10.2024 р. від представника відповідача - Фермерського господарства Геліос-Стар адвоката Бєлоущенка А.Ж. до господарського суду надійшло клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву (вх. № 11802/24).
08.10.2024 р. від представника позивача Ольховського С.А. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла відповідь на відзив (вх. № 12062/24), згідно з якою зазначає, що відзив на позовну заяву підлягає залишенню без розгляду, оскільки поданий відповідачем із порушенням вимог ухвали Господарського суду Миколаївської області про відкриття провадження у справі від 01.08.2024 р., оскільки, на думку позивача, відповідач не навів жодних обставин, що унеможливили б подачу відзиву у визначений законом строк.
Позивач стверджує, що належним чином виконав свої зобов`язання по спірному договору, а саме прийняв та оплатив в повному обсязі поставлений товар, а відповідач, в свою чергу, не здійснив належним чином реєстрацію податкової накладної.
На думку позивача, нереєстрація відповідачем внаслідок зупинення контролюючим органом податкової накладної позбавило позивача права на своєчасне отримання податкового кредиту у розмірі 31263,16 грн., а отже, впливає на майновий стан позивача, його здатність належно виконувати умови договорів з іншими контрагентами та вести свою звичайну господарську діяльність.
Позивач вважає, що відсутнє пропущення строку реєстрації податкової накладної № 2 від 27.02.2023 р. з боку відповідача, оскільки видаткова накладна №2 від 27.02.2023 р., специфікація №1 від 27.02.2023 р. та рахунок на оплату №2 від 27.02.2023 р. є підтвердженням виконання зобов`язань в частині складення податкової накладної №2 від 27.02.2023 р., тому посилання відповідача на встановлений мораторій на відповідальність за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних та на звільнення від застосування штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних для платників податків позивач вважає некоректним.
На думку позивача, саме від постачальника (продавця), який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (постачальник) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
У судовому засіданні 10.10.2024 р. судом було розглянуто клопотання відповідача про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позов, за наслідками чого протокольною ухвалою суду задоволено вказане клопотання, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч.ч. 1, 2 ст. 114 ГПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Так, ухвалою господарського суду від 01.08.2024 р. встановлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 251 ГПК України з наданням до відзиву доказів в обґрунтування заперечень на позов, якщо такі докази не надані позивачем.
Між тим, надіслана судом копія ухвали суду від 01.08.2024 р. на юридичну адресу Фермерського господарства Геліос-Стар, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, була повернута до суду без вручення за закінченням терміну зберігання, про що свідчить відмітка Укрпошти на поштовому конверті.
Наразі направлена на адресу відповідача копія ухвали суду про відкладення розгляду справи від 22.08.2024 р. була отримана останнім 29.08.2024р., про що свідчить повернуте до суду 03.09.2024р. рекомендоване поштове повідомлення про вручення поштового відправлення. Отже, про розгляд справи відповідач був обізнаний з моменту отримання вказаної ухвали суду, відповідно строк на подачу відповідачем відзиву на позов закінчився 13.09.2024р.
При цьому суд зауважує, що лише 25.09.2024 р. від представника відповідача до суду надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.
У заявленому клопотанні про поновлення строку на подачу відзиву представник відповідача вказує, що договір про надання правничої допомоги між ФГ Геліос-Стар та адвокатом Бєлоущенко А.Ж. було укладено тільки 22.09.2024, тому з об`єктивних причин стороною відповідача не було своєчасно подано відзив на позов разом із наявними доказами.
Згідно ч.ч. 1, 2, 3, 6 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Враховуючи вищевикладене, а також закінчення строку для подання відповідачем відзиву на позов, господарський суд з метою забезпечення реалізації принципу змагальності сторін вважає за можливе задовольнити вказане клопотання відповідача та поновити останньому строк на подачу відзиву разом із наявними доказами на підставі положень ст. 119 ГПК України, визнавши наведені представником відповідача обставини поважною причиною пропуску такого строку.
Під час розгляду справи в судовому засіданні 10.10.2024 р. позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, натомість представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
27.02.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Прометей-Топ (покупець) та Фермерським господарством Геліос-Стар (продавець) укладено договір № 79417 поставки сільськогосподарської продукції, згідно з п.п. 1.1, 1.2 якого відповідач як продавець зобов`язується передати у власність позивачу як покупцю сільськогосподарську продукцію (в подальшому товар). Найменування та загальна кількість товару, що поставляється за даним договором, визначається сторонами у специфікації, що додається до договору та є його невід`ємною частиною.
Відповідно до п. 3.1 договору кількість та ціна товару, що поставляється за даним договором, встановлюється специфікацією. Ціна товару може змінюватись, відповідно до п. 2.4 договору.
Пунктом 4.8. договору визначено, що для підтвердження поставки продавцем надаються наступні документи:
- рахунок-фактура на товар, що поставляється за договором із зазначенням кількості товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати;
- видаткова накладна на товар;
- податкова накладна, виписана на товар та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, у відповідності до діючого законодавства України.
Згідно з п. 5.1 договору, якщо інші умови оплати не погоджені сторонами у додатковій угоді, покупець здійснює оплату товару в українській гривнях шляхом банківського переказу вартості товару на поточний рахунок продавця в наступному порядку:
- 86% вартості товару сплачуються покупцем протягом 3 робочих днів з дати поставки товару, визначення фактичної кількості та якості поставленого товару згідно умов цього договору, підписання сторонами специфікації до договору, а також після отримання від продавця рахунку-фактури на товар та підписаної видаткової накладної;
- 14% вартості товару сплачується покупцем протягом 3 робочих днів після здійснення продавцем реєстрації податкової накладної та отримання покупцем суми бюджетного відшкодування ПДВ по взаємовідносинам з продавцем в рамках виконання даного договору, відповідно до порядку, визначеного ст. 200 Податкового кодексу України. Якщо за результатами перевірки контролюючим органом буде відмовлено покупцю у отриманні бюджетного відшкодування ПДВ по взаємовідносинам з продавцем, 14% вартості товару не сплачується до моменту отримання бюджетного відшкодування.
Пунктом 5.2 договору визначено, що у разі нездійснення продавцем реєстрації податкової накладної на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних, або здійснення такої реєстрації податкової накладної з порушенням вимог ст. 201.1 Податкового кодексу України, покупець має право застосувати до продавця оперативно-господарську санкцію у вигляді притримання оплати за товар до моменту усунення відповідного порушення.
Відповідно до п. 6.1 договору у випадку порушення, невиконання або неналежного виконання зобов`язань, передбачених даним договором, винна сторона несе відповідальність, визначену чинним законодавством України, з урахуванням умов даного договору.
Згідно з п. 9.1 договору він набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє до 27.02.2023, а в частині зобов`язань, що виникли до цієї дати до повного їх виконання відповідними сторонами.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так, укладений між сторонами по справі договір поставки сільськогосподарської продукції від 27.02.2023 р. № 79417 є підставою для виникнення у сторін договору зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України) та згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.
Як вбачається із матеріалів справи, та не заперечується сторонами, на виконання умов договору від 27.02.2023 р. № 79417 та згідно із специфікацією від 27.02.2023 № 1 та видатковою накладною від 27.02.2023 № 2 відповідач передав позивачу 15,924 т насіння соняшника на суму 254571,42 грн. (у т.ч. ПДВ 31263,16 грн.), а позивач оплатив відповідачу вказаний товар в повному обсязі на суму 254571,42 грн. (в т. ч. ПДВ 31263,16 грн.), що підтверджується рахунком на оплату від 27.02.2023 № 2 та платіжною інструкцією від 01.03.2023 № 6599.
Наразі спір у даній справі виник з підстав несплати відповідачем позивачу нарахованого останнім на підставі п. 6.11 договору штрафу у розмірі, що дорівнює сумі податку на додану вартість за податковою накладною, виписаною на підставі вказаної поставки сільськогосподарської продукції.
Так, відповідно до п. 6.11. договору у разі, якщо податкова накладна/розрахунок коригування до податкової накладної складені постачальником з порушенням вимог Податкового кодексу України чи інших актів законодавства (складені не на дату виникнення податкових зобов`язань, містять помилки в обов`язкових реквізитах, або оформлені чи заповнені з порушеннями вимог податкового законодавства тощо) та/або постачальнику контролюючим органом відмовлено/зупинено/заблоковано у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до податкової накладної, постачальник протягом 3-х календарних днів з дати отримання вимоги покупця сплачує штраф у розмірі, що дорівнює сумі податку на додану вартість за такою податковою накладною або сумі збільшення податку на додану вартість для розрахунку коригування до податкової накладної.
Так, позивач зазначаючи, що відповідачем - ФГ Геліос-Стар не здійснено належним чином реєстрацію податкової накладної, здійснив нарахування штрафу в розмірі 31263,16 грн., що дорівнює 20% ПДВ від вартості поставки.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем згідно з вимогами Податкового кодексу України було складено та подано 27.02.2023 р. на реєстрацію податкову накладну № 2 на суму 254571,42 грн. (у т. ч. ПДВ). Згідно з повідомленням Державної податкової служби України від 02.03.2023 № 33368527, реєстрацію вищевказаної податкової накладної було зупинено на підставі п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України для надання пояснень та копій документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. На виконання вказаного повідомлення відповідачем 02.03.2023 надано повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено від 02.03.2023 № 1. Проте, рішенням від 06.03.2023 № 8379996/33368527 Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в реєстрації податкової накладної № 2 від 27.02.2023 р. відмовлено. Рішення від 06.03.2023 №8379996/33368527 Комісії оскаржено відповідачем в адміністративному порядку, що підтверджується скаргою від 06.03.2023 № 8379996/33368527. Наразі матеріали справи не містять відповідного рішення податкового органу за наслідками розгляду вищевказаної скарги відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як уже зазначалося, за змістом пункту 4.8 договору сторони узгодили, зокрема, що для підтвердження поставки продавцем надаються наступні документи: рахунок-фактура на товар, що поставляється за договором із зазначенням кількості товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати; видаткова накладна на товар; податкова накладна, виписана на товар та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, у відповідності до діючого законодавства України.
При цьому за умовами п. 5.2 договору у разі нездійснення продавцем реєстрації податкової накладної на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних, або здійснення такої реєстрації податкової накладної з порушенням вимог ст. 201.1 Податкового кодексу України, покупець має право застосувати до продавця оперативно-господарську санкцію у вигляді притримання оплати за товар до моменту усунення відповідного порушення.
Між тим, як свідчать матеріали справи, позивачем товар було прийнято без зауважень, також останнім здійснено в повному обсязі оплату товару, при цьому позивач як покупець не застосовував притримання оплати товару за п. 5.2 договору. Натомість після закінчення строку дії договору позивач майже більше ніж через рік після здійснення вказаної поставки товару здійснює нарахування на підставі п. 6.9. договору штрафу, який заявлено до стягнення в судовому порядку.
З огляду на вказане, суд враховує концепцію Доктрини заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) в практиці Європейського суду з прав людини та її застосування Верховним Судом (як джерело права).
Доктрина venire contra factum proprium в цивільному праві передбачає добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) та заборону суперечливої поведінки як певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10.04.2019 у справі N 390/34/17). Вперше про застосування доктрини заборони суперечливої поведінки зазначала колегія КГС ВС у постанові від 17.11.2018 у справі N 911/205/18, а саме у пунктах 60 та 61: "/…/ суд касаційної інстанції вважає, що встановлені судами попередніх інстанцій обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці)".
Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Отже, в даному випадку суд вважає, що позивач, прийнявши товар за відсутності належним чином, на його думку, зареєстрованої податкової накладної та перерахувавши відповідачу кошти в повному обсязі за отриманий товару, знав про вказаний недолік, а тому така поведінка позивача є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків).
Крім того, відповідно до пункту 201.1, абзаців 1,2 пункту 201.10 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник ПДВ зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум ПДВ, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, встановлюючи відповідальність постачальника у виді штрафу в розмірі суми ПДВ, який сплачує покупець при оплаті поставленого товару, сторони тим самим фактично передбачили компенсацію позивачеві негативних наслідків, що можуть у нього виникнути в разі невиконання відповідачем передбаченого нормами податкового законодавства зобов`язання зі складення та реєстрації податкової накладної та неможливості отримання позивачем у зв`язку з цим податкового кредиту.
Тобто передбачена п. 6.9 договору відповідальність продавця не пов`язана з виконанням ним своїх зобов`язань щодо поставки товару, оскільки виникає в разі невиконання продавцем вимог податкового законодавства.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом частини 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Частиною 1 статті 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Зазначення сторонами у договорі про обов`язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у ЄРПН протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.
Таким чином, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду у справах № 908/3565/16, № 917/799/17, №913/272/18 у подібних правовідносинах.
Посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.06.2023 року у справі №914/2524/21, від 22.01.2024 року у справі №906/267/23 суд вважає безпідставними, оскільки вказані висновки не є релевантними відносно даного спору, оскільки предметом позову у справах № 914/2524/21 і №906/267/23 є стягнення збитків, завданих внаслідок невиконання відповідачем обов`язків щодо реєстрації податкової накладної по факту здійснення господарської операції з поставки товару, і у вказаних постановах не наведено правових висновків про стягнення штрафних санкцій, передбачених договором.
Поряд з цим суд зазначає, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статті 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Так, зокрема, неустойка, до якої відноситься штраф, спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони.
Як вказує позивач, нездійснення реєстрації відповідачем внаслідок зупинення контролюючим органом податкової накладної позбавило позивача права на своєчасне отримання податкового кредиту у розмірі 31263,16 грн.
Стаття 14 Податкового кодексу України визначає, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181).
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України 198.1. визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів).
У п. 26 рішення від 15.05.2008 р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.2 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
Одночасно, у ст. 76 Господарського процесуального кодексу України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, при зверненні до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій позивач повинен також довести факт понесення ним майнових втрат, з метою компенсації у позивача виникли підстави для застосування штрафної санкції. Проте, такі докази позивачем до суду не надано. Тим більш матеріалами справи не доведено протиправність дій відповідача, яка полягає у порушенні правил складання та реєстрації податкових накладних, натомість з матеріалів справи вбачається вжиття відповідачем заходів, направлених на здійснення реєстрації податкоовї накладної за спірною поставкою.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Прометей-Топ необґрунтовані, не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню.
У зв`язку з тим, що рішення відбулось не на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за його рахунок.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
1.У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Прометей-Топ (54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 114; код ЄДРПОУ 44575226) до Фермерського господарства Геліос-Стар (56401, Миколаївська область, Доманівський район, смт. Доманівка, вул. Тиха, 13; код ЄДРПОУ 33368527) про стягнення заборгованості в загальній сумі 31263,16 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю Прометей-Топ (54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 114; код ЄДРПОУ 44575226) до Фермерського господарства Геліос-Стар (56401, Миколаївська область, Доманівський район, смт. Доманівка, вул. Тиха, 13; код ЄДРПОУ 33368527) про стягнення заборгованості в загальній сумі 31263,16 грн. відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 28.10.2024 року у зв`язку з участю головуючого у підготовці суддів місцевих господарських судів НШСУ у період з 14.10.2024 року по 18.10.2024 року.
Суддя Л.М. Ільєва
Суд | Господарський суд Миколаївської області |
Дата ухвалення рішення | 10.10.2024 |
Оприлюднено | 01.11.2024 |
Номер документу | 122678867 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд Миколаївської області
Ільєва Л. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні