Ухвала

від 28.10.2024 по справі 915/1316/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

28 жовтня 2024 року м. Миколаїв Справа № 915/1316/24

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши заяву заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури (вх. № 12955/24 від 24.10.2024 р.) про забезпечення позову у справі № 915/1316/24 за позовом заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації (Миколаївської районної військової адміністрації)до Коблівської сільської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України, про витребування земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації (Миколаївської районної військової адміністрації) до Коблівської сільської ради про витребування на користь держави в особі позивача з незаконного володіння відповідача земельної ділянки площею 0,095 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1544, яка розташована на території Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області в межах території села Рибаківка, державну реєстрацію права комунальної власності на яку здійснено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.08.2021, про що вчинено запис № 43403271.

В обґрунтування позову посилається на те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:09:000:1544 відноситься до земель державного лісового фонду державної власності та перебувала у постійному користуванні ДП Очаківське ЛМГ (на час подання позовної заяви ДСГП Ліси України), що підтверджується інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Укрдержліспроект від 03.06.2016 № 294 та долученого до неї фрагментів накладок картографічної бази даних кварталів 41, 44, 45 Березанського лісництва ДП Очаківське ЛМГ на публічну кадастрову карту України за даними лісовпорядкування 2003- 2013 років.

При цьому прокурор зауважує, що рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 13.09.2016 у справі № 469/777/16-ц задоволено позов прокуратури Миколаївської області, а саме було визнано незаконним та скасовано розпорядження Березанської районної державної адміністрації №75 від 22.03.2013 р. в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,095 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1544 для індивідуального дачного будівництва в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області; визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності №3037783, видане 27.04.2013 року ОСОБА_1 реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції на земельну ділянку з кадастровим номером 4820983900:09:000:1544; зобов`язати ОСОБА_2 повернути Миколаївській обласній державній адміністрації земельну ділянку площею 0,095 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1544, розташовану за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Як зазначає прокурор, вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено належність спірної ділянки до державної власності та її цільове призначення - землі лісогосподарського призначення, а також входження в межі прибережної захисної смуги моря, як наслідок, неможливість її вилучення із державної власності. Проте, за ствердженнями прокурора,всупереч встановленої законом заборони, за відсутності рішення власника (розпорядника) Миколаївської районної державної адміністрації, вказана земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:09:000:1544 незаконно вилучена поза волею постійного землекористувача ДП Очаківське лісомисливське господарство (на цей час Державне спеціалізоване господарське підприємство ЛісиУкраїни) із земель лісогосподарського призначення державної власності та безпідставно зареєстрована за Коблівською сільською радою як земля комунальної власності із зміною цільового призначення - землі рекреаційного призначення. Також прокурор вказує, що за наданою інформацією з боку Миколаївської обласної державної адміністрації від 03.05.2024 №05-67/1163/5-24 розпорядження про припинення права постійного користування ДП Очаківське лісомисливське господарство земельною ділянкою державного лісового фонду з кадастровим номером 4820983900:09:000:1544 або її вилучення з постійного користування не приймались.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.10.2024 р. вказану позовну заяву заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації (Миколаївської районної військової адміністрації) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1316/24, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 18.11.2024 р. о 12:00.Також вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України.

Крім того, разом із позовною заявою заступником керівника Миколаївської окружної прокуратури подано до господарського суду заяву про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову, а саме:

- заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:09:000:1544 площею 0,095 га, розташованої в селі Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області;

- заборонити Коблівській сільській раді (ЄДРПОУ 04375748) вчиняти із земельною ділянкою площею 0,095 га кадастровий номер 4820983900:09:000:1544, розташованою в селі Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, її поділу, об`єднання з іншими ділянками; укладати договори; вчиняти інші правочини щодо неї.

В обґрунтування вказаної заяви про забезпечення позову заявник вказує, що у разі задоволення позовних вимог Коблівська сільська рада втрачає право власності на спірну земельну ділянку та повинна буде повернути цю ділянку. Водночас, прокурор зазначає, що без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник земельної ділянки Коблівська сільська рада може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд в будь-який час, а подальша ймовірна передача земельної ділянки у приватну власність, в оренду, зміна її цільового призначення, поділ чи об`єднання з іншими ділянками ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Так, прокурор вказує, що вчинення будь-яких дій із земельною ділянкою до закінчення судового розгляду, у разі задоволення позову, призведе до необхідності зміни позовних вимог або вирішення спорів з іншими позовними вимогами та з іншими особами, яким ця земельна ділянка може бути передана в оренду або іншим чином відчужена. Тобто, наявність у Коблівської сільської ради правомочностей власника майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірною земельною ділянкою на користь третіх осіб. На думку прокурора, Коблівська сільська рада, знаючи про наявність судового спору, з метою утруднення у майбутньому виконання судового рішення, свідомо може здійснювати дії щодо розпорядження спірною земельною ділянкою. Зокрема, прокурор вважає, що Коблівська сільська рада як власник земельної ділянки відповідно до положень ч. 3 ст. 20 ЗК України може ініціювати питання щодо зміни її цільового призначення та виду її функціонального використання, що у подальшому призведе до необхідності скасування відповідних рішень органу місцевого самоврядування шляхом звернення до суду з іншими позовними заявами.

Наразі прокурор також посилається на правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 09.06.2023 у справі № 37з-23, згідно з якою можливість у відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Розглянувши вказану заяву прокурора про забезпечення позову в порядку ст. 136-140 ГПК України та матеріали позовної заяви, господарський суд дійшов наступних висновків.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Отже, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанов останнього, зокрема, від 24.10.2022 у справі № 916/950/22 та від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосування останніх знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Згідно з частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Саме на необхідності оцінки цих обставин неодноразово акцентував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 23.03.2020 у справі № 910/7338/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 11.08.2020 у справі № 911/3136/19, від 26.08.2020 у справі № 907/73/19, від 19.10.2020 у справі N 915/373/20.

За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.Така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 31.08.2020 у справі № 917/1274/19.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 320/3560/18).

Так, предметом позову по даній справі є вимоги майнового характеру, а саме: про витребування на користь держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації (Миколаївської районної військової адміністрації) з незаконного володінняКоблівської сільської ради земельної ділянки площею 0,095 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1544, яка розташована на території Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, державну реєстрацію права комунальної власності на яку вчинено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.08.2021, про що вчинено запис № 43403271.

Зі змісту заяви прокурора вбачається, що заявник припускає можливість ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду з даного спору у разі задоволення позову з підстав наявності у відповідача як власника спірного об`єкта нерухомого майна реальної можливості на розпорядження цим нерухомим майном, а саме здійснити його відчуження, поділ, що у подальшому призведе до зміни власника або самого об`єкту позову та може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставинсправи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходупризведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разізадоволення позову (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 усправі № 381/4019/18 та Касаційного Господарського Суду від 25.09.2020 у справі№921/40/20).

Відповідно, підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову є не тільки запобігання ускладненню чи унеможливленню виконання рішення суду, але й забезпечення можливості ефективного та реального поновлення порушеного права.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 15.09.2020 по справі № 753/22860/17, невжиття власником об`єкту нерухомого майна активних дій, які могли би підтвердити його намір відчужити такий об`єкт не спростовують висновки про наявність у особи, яка є одноособовим власником, можливості вільно розпорядитись об`єктом нерухомості, якщо не вжити заходи забезпечення позову.

Так, в даному випадку заходи забезпечення позову мають на меті гарантувати виконання у майбутньому рішення суду. При цьому сам факт наявності права власності на спірну земельну ділянку (кадастровий номер 4820983900:09:000:1544) вже свідчить про реальну можливість власника вільно розпоряджатись належним йому нерухомим майном.

При цьому, у п.п. 5.17, 5.18, 5.19 постанови Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №917/805/23 висловлено позицію щодо відсутності обов`язку у позивача доводити належними та допустимими доказами наявність обставин, які свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Так, Верховний Суд зазначає, що можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим необмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном)свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 06.08.2021 за Коблівською сільською радою зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820983900:09:000:1544 площею 0,095 га. Так, суд погоджується з доводами прокурора про те, що з огляду на сам факт реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна цілком очевидним є те, що відповідач,як власник спірного об`єкту нерухомості земельної ділянки може у будь-який момент розпорядитись ним на власний розсуд, зокрема здійснити відчуження цього об`єкта або його поділ тощо, що може ускладнити або призвести до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення судом позову. У такому випадку поновлення інтересів держави потребуватиме нового звернення до суду за захистом порушеного права територіальної громади.

Відтак, на думку суду, невжиття вказаних заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням дійсно може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких прокурор звернувся до суду в інтересах Миколаївської районної державної адміністрації.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для вжиття запропонованих заявником заходів забезпечення позову у вигляді встановлення заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:09:000:1544 площею 0,095 га, розташованої в селі Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області та заборони Коблівській сільській раді вчиняти із земельною ділянкою площею 0,095га, кадастровий номер 4820983900:09:000:1544, розташованою в селі Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, її поділу, об`єднання з іншими ділянками; укладати договори; вчиняти інші правочини щодо неї задля забезпечення ефективного захисту прав позивача у разі встановлення судом їх порушення відповідачем.

Так, господарський суд вважає такий вид забезпечення позову як встановлення заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:09:000:1544площею 0,095га, розташованої в селі Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області та заборони Коблівській сільській раді вчиняти із земельною ділянкою площею 0,095 га, кадастровий номер 4820983900:09:000:1544, розташованою в селі Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, її поділу, об`єднання з іншими ділянками; укладати договори; вчиняти інші правочини щодо неї, в даному випадку є обґрунтованим та співмірним із предметом та підставами позову у даній справі. В даному випадку немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача, оскільки спірний об`єкт нерухомості залишається у володінні та користуванні відповідача, а можливість ним розпоряджатися обмежується на певний час.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому,що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім «право на суд», яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу.

Зокрема, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі «Кюблер проти Німеччини»).

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справіПантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії зазначено,що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».

Разом з тим господарський суд зазначає, що запропонований прокурором захід забезпечення позову не порушує та не обмежує права будь-яких осіб, в тому числі відповідача, а лише встановлює певні обмеження, наявність яких сприятиме ефективному захисту прав позивача в межах одного та саме цього судового провадження без нових звернень до суду.

При цьому суд зазначає, що такий захід забезпечення позову як встановлення заборони на здійснення будь-яких реєстраційних дії щодо спірного об`єкту нерухомості та заборони вчинення щодо спірного об`єкту дій, спрямованих на зміну його цільового призначення, поділу, об`єднання з іншими об`єктами нерухомості; укладення договорів; вчинення інших правочинів щодо спірного об`єкту нерухомості не є перешкодою у здійсненні відповідачем господарської діяльності, також не несе для відповідача негативних наслідків матеріального або нематеріального характеру від вжиття судом таких заходів забезпечення позову.

До того ж слід зазначити, що сторони не позбавлені права звернутися до суду з відповідним клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.

Згідно з ч. 5, 6ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Частинами 1 та 4ст. 141 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

З урахуванням відсутності у суду інформації з приводу можливих збитків Коблівської сільської ради у зв`язку із вжиттям заходів забезпечення позову, правові підстави для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, вказана особа не позбавлена права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду в порядку та протягом строків, встановлених статтею 141 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури про забезпечення позову (вх. № 12955/24 від 24.10.2024р.) у справі № 915/1316/24 задовольнити.

2. Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:09:000:1544 площею 0,095 га;

3. Заборонити Коблівській сільській раді вчиняти із земельною ділянкою площею 0,095га, кадастровий номер 4820983900:09:000:1544, розташованою в селі Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, її поділу, об`єднання з іншими ділянками; укладати договори; вчиняти інші правочини щодо неї.

3. Стягувачем за цією ухвалою є Миколаївська районна державна адміністрація (Миколаївська районна військова адміністрація) (54036, м. Миколаїв, Одеське шосе, 18А, e-mail: nikolaev@mk.gov.ua; код ЄДРПОУ 04056500).

4. Боржником за цією ухвалою є Коблівська сільська рада (57453, Миколаївська область, с. Коблеве, вул. Одеська, 4; e-mail: koblevorada@ukr.net; код ЄДРПОУ 04375748).

Ухвала набирає чинності з дня її постановлення.

Ухвалу дійсна для пред`явлення до виконання до органу державної виконавчої служби протягом строку, встановленого Законом України "Про виконавче провадження".

Ухвалу може бути оскаржено у 10-денний термін з дня її постановлення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя Людмила Михайлівна Ільєва